Ухвала суду № 138172439, 13.07.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/5115/26

провадження № 2/208/4679/26

УХВАЛА

13 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участю секретаря Якимчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське клопотання представника відповідача ПАТ «Шахтоуправління Покровське» адвоката Рабко Тетяни Олексіївни про призначення судово-медичної експертизи,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду міста Кам`янського знаходиться цивільна справа № 208/5115/26 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди.

10.06.2026 року через електронну систему «Електронний суд» від Рабко Т.О. яка представляє інтереси відповідача ПАТ "Шахтоуправління Покровське", до суду надійшло клопотання про призначення судово-медичної експертизим.

В обґрунтування зазначеного клопотання представник відповідача зазначає, що позивач через свого представника стверджує, що його професійні захворювання (хронічний бронхіт ІІ с., фаза неповної ремісії. Дифузний пневмофіброз, ЛН ІІ. (J41.0); хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ІІІ ст., помірне зниження слуху (Н90.3) виникли виключно внаслідок роботи у відповідача.

Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем у період з 06 липня 2009 року по 31 жовтня 2014 року, з 17 березня 2015 року по 28 січня 2026 року).

Однак, до працевлаштування на підприємство відповідача позивач також 7 років працював на інших підприємствах, а саме:

-з 13.07.2001 по 01.08.2001 (записи у трудовій книжці №№1-2);

-з 21.06.2002 по 11.09.2002 (записи у трудовій книжці №№4-5);

-з 17.01.2003 по 22.09.2003 (записи у трудовій книжці №№7-9);

-з 07.11.2003 по 11.12.2006 (записи у трудовій книжці №№10-12);

-з 26.12.2006 по 30.06.2009 (записи у трудовій книжці №№13-15);

-з 06.11.2014 по 16.03.2015 (записи у трудовій книжці №№20-21).

Слід врахувати, що розвиток професійних хронічних хвороб це тривалий процес, пов`язаний із систематичним впливом шкідливих виробничих факторів, який може тривати роками. На відміну від гострих отруєнь, хронічні хвороби не виникають раптово.

Термін латентного (прихованого) періоду не є фіксованим і залежить від конкретного шкідливого фактору та інтенсивності його впливу.

Зазвичай він триває: фізичні фактори (шум, вібрація): у середньому 510 років. Вібраційна хвороба або професійна приглухуватість рідко розвиваються швидше, ніж за 5 років стажу. Пилові захворювання легенів: від 10 до 15 років і більше. Це один із найтриваліших латентних періодів.

Окрім того, згідно із п. 16 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 1391/26/138В від 26.03.2026 номер рішення 1391/26/138/Р відсутня деталізація втрати працездатності по кожному із професійних захворювань, а зазначено лише загальний відсоток 50 %.

Слід відзначити суперечності в діагнозах між актом П-4 та витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Також зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2025 р. № 1536) затверджено перелік професійних захворювань. Однак, вказаний перелік не містить діагнозу: - «респіраторні порушення при інших хворобах, кваліфікованих в інших рубриках (J99.8)», що свідчить про те, що зазначене вище захворювання не можна віднести до професійних.

Відповідач не може самостійно отримати інформацію щодо стану здоров`я Позивача, оскільки ця інформація відноситься до лікарської таємниці.

Оскільки для встановлення реального часу виникнення професійних захворювань, періоду їхнього розвитку та ступеню втрати працездатності по кожному із професійних захворювань необхідні спеціальні знання у сфері медицини та профпатології, саме тому є необхідність у проведенні судово-медичної експертизи.

13.07.2026 року представник позивача - адвокат Мотуз О.В. в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. Будь-яких інших клопотань чи заперечень суду не надав.

13.07.2026 року в судовому засіданні представник відповідача адвокат Рабко Т.О. подане клопотання підтримала та просила суд його задовольнити. Також зазначила, що у своєму позові позивач стверджує, що наявне в нього професійне захворювання виникло саме з вини відповідача, проте, як вбачається з наявним в матеріалах справи доказах, позивач 7 років до моменту працевлаштування до відповідача також працював в інших роботодавців із зайнятістю на підземних роботах, де також підпадав під вплив шкідливих факторів, тому однозначно стверджувати, що професійне захворювання виникло саме під час роботи на підприємстві відповідача є безпідставним зі сторони позивача. Тому покладати в такому випадку відповідальність лише на відповідача є неправомірним. Вважає, що оскільки сам процес виникнення професійного захворювання має тривалий характер і термін їх виникнення не є фіксованим і виникає по суті через вплив певних факторів, а тому перша ознака хронічного професійного захворювання виникає через 5 років. А оскільки позивач також ще 7 років працював на інших підприємствах до моменту працевлаштування до відповідача, то є ймовірність того, що він набув хронічного захворювання у інших роботодавців. Окрім того в наданій позивачем інформації відсутня деталізація по відсотку втрати працездатності, а зазначена лише загальна втрата працездатності 50%, однак не зазначено по яким хворобам. Також зазначена хвороба не входить в перелік професійних захворювань, а відтак слідує, що на відповідача також намагаються покласти відповідальність за прості хронічні захворювання. З метою встановлення істини по справі на даний момент є необхідність у проведенні судово-медичної експертизи.

13.07.2026 року у підготовчому судовому засіданні, у відповідності до ч.4 ст. 259 ЦПК України для постановлення ухвали у судовому засіданні було оголошено перерву та визначено дату та час судового засідання, в якому буде відбуватися проголошення ухвали.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши доводи, викладені у клопотанні, перевіривши матеріали цивільної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності відповідно до вимог статей 7681, 89 ЦПК України, дійшов висновку, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 103 ЦПК України судова експертиза призначається лише у разі, якщо для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, необхідні спеціальні знання, без застосування яких встановити відповідні обставини неможливо, а наявні у справі докази не дають суду можливості дійти обґрунтованого висновку щодо таких обставин.

За змістом статті 105 ЦПК України обов`язковість призначення експертизи за клопотанням хоча б однієї зі сторін не є безумовною. Навіть у випадках, визначених зазначеною нормою, суд повинен перевірити, чи дійсно існує необхідність у проведенні експертизи для встановлення обставин, які входять до предмета доказування, та чи не підтверджуються ці обставини іншими належними доказами.

Саме такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі № 523/9047/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 756/11630/18, від 08 червня 2022 року у справі № 161/11800/20, у яких зазначено, що призначення експертизи є процесуальним засобом встановлення обставин справи, а не способом усунення недоліків доказової бази сторони чи пошуку нових доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, факт наявності у позивача професійного захворювання, причинний зв`язок захворювання з виконанням трудових обов`язків, а також ступінь втрати професійної працездатності вже встановлені компетентними органами відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджуються актом розслідування причин виникнення професійного захворювання, медичними документами та витягом із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Представник відповідача, обґрунтовуючи клопотання, фактично просить суд повторно перевірити правильність висновків спеціалізованих медичних органів, встановити час виникнення професійних захворювань, визначити ступінь втрати працездатності окремо за кожним захворюванням та з`ясувати вплив інших захворювань на стан здоров`я позивача. Однак такі питання вже були предметом спеціального медичного дослідження під час встановлення професійного характеру захворювання та визначення ступеня втрати професійної працездатності.

Незгода відповідача із зазначеними висновками сама по собі не є достатньою правовою підставою для призначення нової судової експертизи.

Верховний Суд у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 761/37487/19 зазначив, що судова експертиза не може призначатися виключно з мотивів незгоди сторони з наявними у справі доказами, якщо ці докази не містять суперечностей або сумнівів щодо їх достовірності.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 554/7404/20, відповідно до якої призначення експертизи не повинно підміняти процес доказування та використовуватися стороною як спосіб отримання нових доказів на підтвердження власної правової позиції.

Крім того, відповідно до статей 12, 13 та 81 ЦПК України саме сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, не вправі створювати переваги будь-якій стороні шляхом витребування або формування доказів замість неї.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання. Натомість питання, які пропонується поставити експерту, фактично спрямовані на перевірку законності та правильності медичних висновків компетентних органів щодо встановлення професійного захворювання, що не є предметом даного судового розгляду.

Суд також бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 15 березня 2023 року у справі № 212/3137/21, від 27 вересня 2023 року у справі № 214/5632/22 та від 20 березня 2024 року у справі № 215/5142/23, відповідно до якої у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, предметом доказування є факт ушкодження здоров`я, його зв`язок із виконанням трудових обов`язків та наслідки такого ушкодження для потерпілого. Якщо ці обставини підтверджені належними офіційними документами, відсутні підстави для повторного встановлення їх шляхом призначення судової експертизи.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Дульський проти України» (Dulskiy v. Ukraine) та «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» наголошував, що експертиза є лише одним із засобів доказування і призначається лише тоді, коли вона є дійсно необхідною для встановлення фактів справи. Суд не зобов`язаний призначати експертизу лише через відповідне клопотання сторони, якщо наявні у справі докази є достатніми для встановлення обставин, які входять до предмета доказування.

При цьому суд враховує усталену практику Верховного Суду у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, відповідно до якої акт розслідування причин виникнення професійного захворювання (форма П-4), медичні висновки спеціалізованих закладів охорони здоров`я та рішення медико-соціальних експертних комісій (а після законодавчих змін експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи) є належними та допустимими доказами факту професійного захворювання, причинного зв`язку між умовами праці та ушкодженням здоров`я, а також ступеня втрати професійної працездатності.

Зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 212/3137/21, від 27 вересня 2023 року у справі № 214/5632/22, від 20 березня 2024 року у справі № 215/5142/23, від 10 квітня 2024 року у справі № 210/3272/23 та від 22 травня 2024 року у справі № 212/1495/23 зазначено, що у спорах про відшкодування моральної шкоди суд не перевіряє правильність медичних висновків компетентних органів та не здійснює повторне встановлення наявності професійного захворювання або ступеня втрати професійної працездатності, якщо відповідні обставини підтверджені належними офіційними документами, складеними уповноваженими органами в межах їх компетенції.

Верховний Суд наголосив, що незгода роботодавця з висновками медичних комісій або з визначеним ступенем втрати професійної працездатності сама по собі не є підставою для призначення судової експертизи, оскільки цивільний суд не здійснює перегляд рішень спеціалізованих медичних органів, а оцінює їх як докази відповідно до статті 89 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, у якій зазначено, що ушкодження здоров`я працівника внаслідок професійного захворювання саме по собі є підставою для виникнення моральних страждань, а встановлення факту професійного захворювання належить до компетенції спеціально уповноважених державних органів, а не суду.

Оскільки у матеріалах даної справи вже містяться акт розслідування причин виникнення професійного захворювання, медична документація та рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, які підтверджують наявність професійного захворювання та визначають ступінь втрати професійної працездатності, суд не вбачає об`єктивної необхідності у призначенні повторного експертного дослідження, яке фактично спрямоване на перевірку правильності висновків компетентних органів.

Призначення судової експертизи за таких обставин призвело б до дублювання вже проведених спеціалізованих медичних досліджень та необґрунтованого затягування розгляду справи, що суперечить принципам процесуальної економії та розгляду справи упродовж розумного строку, гарантованим статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 103, 104, 105, 258, 259, 260, 261 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання клопотання представника відповідача ПАТ «Шахтоуправління Покровське» адвоката Рабко Тетяни Олексіївни про призначення судово-медичної експертизи- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала окремо від рішення суду апеляційному оскарженню не підлягає. Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 13.07.2026 року о 17:00 год.

Суддя В.Г. Гречана