Рішення № 138172433, 10.07.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 211/12705/25

провадження № 2/208/2794/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Якимчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське за правилами загального позовного провадження цивільну справу №208/12705/25/25 за позовом ОСОБА_1 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хлидчи Валентина Сергіївна звернулася до Заводського районного суду міста Кам`янського із позовом до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11.10.2001 року посвідченого Патріча Ю.М., державним нотаріусом Ясинуватської державної нотаріальної контори, зареєстрований у реєстрі за № 4123 (копію договору додається, оригінал знаходиться на руках у позивача). Після укладення договору купівлі-продажу я звернулася до БТІ м. Донецьк де мені було розроблено технічний паспорт від 16.10.2001 року. Згідно технічного паспорту моя квартира складається з 2-х жилих кімнат житловою площею 22,70 кв.м.; кухні -7.50 кв.м.; ванної кімнати 2.60 кв.м.; туалет - 1.30 кв.м.; коридор 8.20 кв.м.; вбудованих шаф: - 0,4 кв.м та 0.6 кв.м; лоджія 1.80 кв.м., а загальна площа квартири складає 45,10 кв.м., (копію технічного паспорту додаю, оригінал знаходиться а руках у позивача ). Після виготовлення технічного паспорту на квартиру бюро технічної інвентаризації м. Донецька 18.10.2001 року зробили в реєстрову книгу № 1 запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 реєстровий № 180, про що свідчить відмітка на зворотній стороні договору купівлі-продажу.

20.10.2023 року ОСОБА_1 замовлено новий технічний паспорт, який розробив технік ОСОБА_2 (копія додається, оригінал на руках у позивача).

Згідно інформаційної довідки ДРРП 339038770 відомості про те що ОСОБА_1 є власником вищевказаної квартири відсутні (копія інфодовідки додається).

19 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора з заявою зареєструвати надані ним документи на квартиру. Заяву і документи було прийнято.

24 вересня 2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, та роз`яснено, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: згідно п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах доступ до яких визначено Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Щодо заявленого об`єкту нерухомого майна, а саме квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав відсутня інформація щодо реєстрації права власності на квартиру. Державна реєстрація прав об`єкту нерухомого майна була здійснена 18.10.2001 року за реєстровим номером 180, у реєстровій книзі БТІ № 1 Бюро технічної інвентаризації міста Донецьк. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи КП БТІ м. Донецька, є м. Донецьк вул. Кобозева, буд. 66. Згідно розпорядження КМУ № 1085-р від 07.11.2014 року місто Донецьк внесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Тому неможливо здійснити запит для отримання інформації по заявленому об`єкту. Таким чином, виявлені суперечності між документами, поданими заявником та відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо права власності, яке підлягає державній реєстрації не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.(копію рішення додаю оригінал знаходиться на руках позивача).

Через відсутність інформації в ДРРП на нерухоме майно ОСОБА_1 не має можливості вільно розпоряджатися своїм майном. Тому рішення про визнання за нам права власності на квартиру необхідно для подальшого його реєстрації у ДРРП.

Таким чином, у ОСОБА_1 на теперішній час немає документів, які б могли підтвердити право власності на вказаний житловий будинок, окрім договору купівлі-продажу, технічного паспорту.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2026 року по цивільній справі №2 11/12705/25 визначено головуючого суддю Гречану В.Г.

Ухвалою суду від 20.01.2026 року цивільний позов залишено без руху та надано позивачу термін для усунення виявлених судом недоліків.

03.02.2026 року представником позивача усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 11.02.2026 року відкрито провадження у справі №2 11/12705/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

09.03.2026 року від представника відповідача Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області М. Коваленка надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних матеріалів справи та прийняти рішення на розсуд суду. Зауважень щодо позовних вимоги не мають.

10.03.2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача. Позовні мивоги підтримує та просить їх задовольнити. Просить суд закрити підготовче провадження по справі та призначити справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 10.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

14.04.2026 року представник відповідача Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області М. Коваленко подав до суду клопотання, у якому просить проводити розгляд справи без участі їх представника, розглядати справу за наявними матеріалами справи та прийняти рішення на розсуд суду.

20.04.2026 року від представника позивача - адвоката Хлидчи В.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до договору купівлі-продажу серія АЕЕ № 161264 від 11.10.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Ясинуватської державної нотаріальної контори Патріча Ю.М. та зареєстровано в реєстрі за № 4123, ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до технічного паспорту від 16.10.2001 року на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , зазначено, що квартира належить ОСОБА_1 .

Факт належності спірної квартири позивачу підтверджується також наявним у матеріалах справи технічним паспортом на квартиру, виготовленим 20 жовтня 2023 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , який внесений до Реєстру будівельної діяльності за реєстраційним номером № ТІ01:9290-6366-9589-7317.

Зазначений технічний паспорт містить відомості щодо технічних характеристик об`єкта нерухомого майна, його місцезнаходження, площі та інших індивідуалізуючих ознак, що узгоджуються з даними договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2001 року та іншими письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Будь-яких доказів, які б свідчили про невідповідність технічного паспорта фактичним характеристикам спірної квартири або ставили під сумнів його достовірність, матеріали справи не містять, а тому суд приймає зазначений документ як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінні статей 7680, 89 ЦПК України. Із наданого рішення державного реєстратора вбачається, що позивачу відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності у зв`язку з неможливістю отримання інформації з БТІ м. Донецька, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, та відсутністю доступу до відповідних архівних реєстраційних справ. При цьому державний реєстратор не поставив під сумнів дійсність договору купівлі-продажу чи законність набуття позивачем права власності, а зазначив лише про відсутність можливості перевірити відповідні архівні відомості.

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна № 127/2024 від 18 березня 2024 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , ринкова вартість житлової квартири загальною площею 45,1 кв. м, житловою площею 22,7 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , станом на дату проведення оцінки становить 210 000,00 грн.

Зазначений звіт виконаний суб`єктом оціночної діяльності, який має відповідні повноваження на здійснення оцінки майна, містить опис об`єкта оцінки, його індивідуалізуючі характеристики, методичні підходи до визначення ринкової вартості та підсумковий висновок про її розмір.

Суд бере до уваги наведений звіт як належний та допустимий доказ у розумінні статей 7680 ЦПК України, оскільки він підтверджує існування спірного об`єкта нерухомого майна, його індивідуальні характеристики та ринкову вартість, визначену станом на дату проведення оцінки. Будь-яких доказів, які б спростовували висновки оцінювача або свідчили про недостовірність зазначеного звіту, матеріали справи не містять.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, а відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 392 ЦК України передбачено право власника звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою або якщо власник не має можливості належним чином підтвердити своє право.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що позов про визнання права власності є належним способом судового захисту тоді, коли існування самого права не заперечується, однак особа позбавлена можливості реалізувати його через відсутність документів, втрату архівів, неможливість проведення державної реєстрації чи інші незалежні від неї обставини.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 зазначено, що державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а лише офіційним підтвердженням уже набутого права.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, відповідно до якої відсутність державної реєстрації не свідчить про відсутність самого права, якщо воно виникло на законних підставах.

У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 наголошено, що у випадку неможливості здійснення державної реєстрації через незалежні від особи обставини судове рішення про визнання права власності є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 757/54510/19-ц звернув увагу, що суд повинен забезпечити реальний та ефективний захист права власності особи, якщо адміністративний порядок його підтвердження став неможливим через об`єктивні причини.

Вказані правові висновки повністю узгоджуються з принципом верховенства права та положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на ефективний засіб юридичного захисту.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Європейський суд з прав людини у рішеннях «Stretch v. the United Kingdom», «Kopecky v. Slovakia», «Кечко проти України» наголосив, що поняття «майно» охоплює не лише вже зареєстроване право власності, а й законні майнові інтереси, які мають достатнє підґрунтя у національному законодавстві. Держава не вправі створювати такі адміністративні чи процедурні перепони, які фактично позбавляють особу можливості реалізувати належне їй майнове право.

Отже, відсутність запису в Державному реєстрі речових прав або неможливість його внесення не свідчить про відсутність самого права власності, якщо воно виникло на законних підставах.

У даній справі позивач фактично позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію права власності виключно через неможливість доступу державного реєстратора до архівних матеріалів БТІ, що знаходяться на тимчасово окупованій території України. Така обставина не може покладати на позивача негативні правові наслідки, оскільки вона виникла незалежно від його волі та перебуває поза межами його контролю.

Матеріали справи не містять жодного доказу того, що право власності позивача оспорюється іншими особами, договір купівлі-продажу визнавався недійсним, розірваним або таким, що не породжує правових наслідків. Відповідачем також не надано доказів існування інших осіб, які претендують на спірну квартиру чи мають зареєстровані речові права щодо неї.

Суд також враховує правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені у рішеннях «Stretch v. the United Kingdom», «Kopecky v. Slovakia», «Кечко проти України», відповідно до яких стаття 1 Першого протоколу до Конвенції захищає не лише зареєстроване право власності, а й законно набуті майнові права та законні очікування особи. Держава зобов`язана організувати систему реалізації майнових прав таким чином, щоб особа не несла негативних наслідків недоліків функціонування державних органів або надзвичайних обставин, які перебувають поза межами її контролю.

Таким чином суд підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

У пункті 37 Постанови від 07.02.2014р. №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що позови про визнання права власності, що пред`явлені на підставі статті 392 ЦК, пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна.

У постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

У вищевказаній справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правило за аналогією закону (а саме, статті 392 ЦК України) має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.

Судом встановлено, що відповідно до копії до договору купівлі-продажу від 11.10.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Ясинуватської державної нотаріальної контори Патріча Ю.М. с зареєстровано в реєстрі за № 4123, ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_4 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 45.1 кв. м., в тому числі житловою площею 22.7 кв. м, в будинку номер АДРЕСА_5 .

Позивач не встиг своєчасно зареєструвати право власності на квартиру.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки, і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений та станом на час розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час і розгляду справи), територію Покровської територіальної громади включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.

Підтвердження права власності на майно необхідно позивачу для захисту свого майнового інтересу.

Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.

Отже, зважаючи на вищевикладене, враховуючи наявність у позивача копій правовстановлюючого документу, позовні вимоги позивача є підставними та обґрунтованими, а будь-яких перешкод для їх задоволення судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судом достовірно встановлено факт набуття позивачем права власності на спірну квартиру на законних підставах, а інший ефективний спосіб захисту його права відсутній, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають положенням статей 15, 16, 328, 392 ЦК України, є належним способом захисту порушеного права та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач з вимогою про повернення оплаченого судового збору не звертався, судовий збір залишається за позивачем.

На підставі ст.ст. 316-319, 328, 392 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 200, 206, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Відповідач - Очеретинська селищна військова адміністрація Покровського району Донецької області, код ЄДРПОУ 44333891, адреса: Донецька область, Покровський район, село Очеретине, вулиця Незалежності, будинок № 12.

Суддя В.Г. Гречана