Рішення № 138171432, 13.07.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2244/26

Провадження № 2/0203/1772/2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Шовкоплясі М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу у паперовій формі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року позивач, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, м. Київ), з підстав прострочення зобов`язання за договором в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС пред`явило через суд вимоги на предмет стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , заборгованості на загальну суму 25 000 грн., а також сплаченого судового збору за пред`явлення цього позову у розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позову зазначається, що 29 січня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, що у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1339-8092, що включає в себе Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), в яких визначені істотні умови і з якими позичальник була попередньо ознайомлена. Таким чином, вказаний договір був укладений в електронній формі у відповідності з вимогами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» та для підписання цього договору та ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами відповідачу надавався одноразовий ідентифікатор.

Відповідно до умов цього договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у розмірі 5 000 грн. строком на 300 календарних днів; базовий період 21 днів; знижена відсоткова ставка 2,50% в день; стандартна відсоткова ставка 2,50% в день.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору. У той же час відповідач порушила умови договору та не повернула у повному обсязі кредитні кошти, а також не виконала інші свої грошові зобов`язання перед позивачем за цим договором навіть після спливу строку, встановленого у договорі, внаслідок чого станом на 18 грудня 2025 року за нею утворилася заборгованість у загальному розмірі 42 500 грн., що складається із простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 5 000 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 37 500 грн. Разом з тим, позивачем було застосовано до відповідача програму лояльності та частково списано заборгованість за нарахованими відсотками у загальній сумі 17 500 грн. за умови погашення відповідачем решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 25 000 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №1339-8092 від 29 січня 2024 року в розмірі 25 000 грн., що складається із основного боргу в розмірі 5 000 грн., заборгованості за нарахованими відсотками 20 000 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

З відкриттям спрощеного позовного провадження за ухвалою суду від 10 березня 2026 року з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень та з потребою у витребуванні доказів від АТ КБ «Приват Банк», вимоги якої виконані 04 червня 2026 року.

15 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сєдих Ю.М. надійшов відзив на позов, з якого випливає, що відповідач позов не визнає, заперечуючи проти доводів позивача тим, що матеріали справи не містять підтверджуючих доказів виконання умов договору позивачем щодо здійснення безготівкового перерахування коштів саме на рахунок відповідача. Також зазначила, що умови та правила надання банківських послуг, а також правила користування платіжною карткою не можуть підтверджувати факт існування боргу, оскільки в цих документах не має жодного посилання на відповідача, також вони не підписані відповідачем, а розрахунок, складений самим позивачем, не є доказом наявності заборгованості, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом та залежить лише від волевиявлення і дій однієї сторони, а також вказаний розрахунок не має інформації про те, по якій саме картці і по якому він рахунку. Також представник відповідача зазначила, що нарахована позивачем заборгованість за відсотками, навіть з урахуванням застосованої позивачем програми лояльності, перевищує суму отриманого кредиту відповідачем, та не відповідає принципам справедливості, добросовісності, розумності та є невиправданим тягарем для споживача, у зв`язку з чим просила зменшити нараховані позивачем відсотки.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, в поданій заяві разом з позовом клопотав про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач та її представник, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляд справи, в судове засідання не з`явились, проте у поданій 10 червня 2026 ркоу через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС представником відповідача, остання клопотала про розгляд справи у її та відповідача відсутності.

Суд, дослідивши зібрані докази, дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами з частковим задоволенням позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Судом встановлено, що 29 січня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1339-8092 продукту «CreditKasa», відповідно до умов якого позивач зобов`язався відкрити відповідачу кредитну лінію шляхом надання грошових коштів в сумі 5 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.

Відповідно до умов зазначеного договору, сторони погодили наступні умови: сума кредиту 5 000 грн.; дата видачі кредиту 29 січня 2024 року; базовий період складає 21 календарний день; останній календарний день першого базового періоду 18 лютого 2024 року; стандартна процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку користування позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою; денна процентна ставка на дату укладення договору становить 2,50%. Строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Надання додаткових грошових коштів позичальнику у рахунок кредиту на підставі додаткової угоди не змінює строк кредитування. Дата повернення (виплати) кредиту 23 листопада 2024 року. Строк дії договору є рівним строку кредитування. У будь-якому випадку договір діє до 24 год. (включно) доби, наступної після дати повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Нараховані проценти за користування кредитом у перший базовий період становить 2 625 грн., що разом із наданою сумою кредиту становить 7 625 грн. Реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 173 324,29%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк користування кредитом) складає 42 500 грн. та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом. Загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього договору складають 37 500 грн. та включає у себе проценти за користування кредитом. Обчислення денної процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, загальних витрат та орієнтовної загальної вартості кредиту є репрезентативним та базується на обраних позичальником умовах кредитування, зазначених в цьому договорі, і на припущеннях, що цей договір залишатиметься дійним протягом погодженого строку, а кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки належним чином на умовах та у строки, визначені договором. Цей договір та Правила надання споживчих кредитів, паспорт споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Відповідач підтвердила, що вона ознайомлена та повністю розуміє всі умови, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватися всіх положень цього договору. Також сторонами узгоджено графік платежів за договором (додаток №3 до договору) (а.с. 11-18, 19-26, 26 зворот-28, 28 зворот -29).

Паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки та вказаний документ підписаний електронним цифровим підписом відповідача (а.с. 26 зворот -28).

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконало своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти шляхом перерахування їх на банківський рахунок відповідача, що підтверджується наданою на виконання ухвали суду від 06 травня 2026 року випискою по рахунку відкритому на ім`я відповідача, що узгоджується з довідкою, виданою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» від 29 січня 2024 року та квитанцією Liqpay, ID операції: 2419963564 від 29 січня 2024 року (а.с. 103-113 зворот, 31, 32).

Із виписки по руху коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за період з 29 січня 2024 року по 20 травня 2026 року, наданої АТ КБ «Приват Банк» на виконання Ухвали суду про витребування документів від 06 травня 2026 року, судом вбачається, що відповідачу на вказаний картковий рахунок 29 січня 2024 року було зараховано грошові кошти у розмірі 5 000 грн. (а.с.103-113 зворот).

09 червня 2026 року відповідачем на користь позивача було здійснено перерахування коштів у розмірі 7 625 грн. з призначенням платежу: сплата за договором №1339-8092, сума до закриття: 7 625 грн., що підтверджується наданою через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС 09 червня 2026 року представником відповідача квитанцією №1.702952705.1 від 09 червня 2026 року (а.с.116).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено у ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог договору останній з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і строк його дії є рівним строку кредитування.

Отже сторони погодили строк повернення основної суми кредиту, відсотків.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Укр Кредит Фінанс», відповідач має заборгованість на загальну суму 42 500 грн., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту 5 000 грн., заборгованість за відсотками 37 500 грн. (а.с32-40).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як було зазначено вище, сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунків заборгованості складає за договором №1339-8092 від 29 січня 2024 року в загальному розмірі 37 500 грн., що в рази перевищує суму отриману відповідачем у кредит у розмірі 5 000 грн.

Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не змогла ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ «Укр Кредит Фінанс», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Таким чином, суд враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем сума до стягнення заборгованості за нарахованими процентами в загальному розмірі 37 500 грн., не є співрозмірною сумі кредиту у загальному розмірі 5 000 грн., суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

А тому суд прийшов до висновку, що укладення ОСОБА_1 договору №1339-8092 про відкриття кредитної лінії перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором. Враховуючи наведене суд прийшов до висновку щодо необхідності зменшення розміру заборгованості за відсотками по вказаному договору до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів, тобто до 5 000 грн.

Разом з тим, відповідно до квитанції №1.702952705.1 від 09 червня 2026 року відповідачем на користь позивача було здійснено перерахування коштів у розмірі 7 625 грн. з призначенням платежу: сплата за договором №1339-8092, сума до закриття: 7 625 грн. (а.с.116).

Оскільки нарахована позивачем сума заборгованості відповідача за відсотками визнана такою, що не є співрозмірною сумі кредиту, то сплачена сума відповідачем на користь позивача у розмірі 7 625 грн. має бути врахована у сплату інших платежів за кредитним договором (на погашення заборгованості по процентам в сумі 5 000 грн. та рахунок погашення основної заборгованості за кредитом (тіла кредиту) в сумі 2 625 грн.).

В кредитному договорі черговість погашення вимог не визначена, тому суд керуючись положеннями ст.534 ЦПК України, враховує сплачені відповідачем кошти в першу чергу в рахунок погашення заборгованості по процентам, а залишок в рахунок погашення тіла кредиту.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1339-8092 від 29 січня 2024 року, яка станом на 09 червня 2026 року становить в загальному розмірі 2 375 грн., що складається із основного боргу (тобто, загальна заборгованість у розмірі 10 000 грн., що складається з 5 000 грн. - основна заборгованість за кредитом, 5 000 грн. - заборгованість по відсоткам. З яких 09 червня 2026 року відповідачем сплачено на користь позивача 7 625 грн. та які підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості по відсоткам в розмірі 5 000 грн., та в рахунок погашення основної заборгованості по кредиту в розмірі 2 625 грн., що = 2 375 грн.).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 252,93 грн. (2 375*2 662,40/25 000=252,93).

Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 133, 137, 141, 209, 258, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1339-8092 від 29 січня 2024 року станом на 09 червня 2026 року в розмірі 2 375 грн. (дві тисячі триста сімдесят п`ять гривень), що складається із основного боргу.

Стягнути на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), судовий збір в сумі 252,93 грн. (двісті п`ятдесят дві гривні 93 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13 липня 2026 року.

Суддя О.В. Колесніченко