Рішення № 138170548, 02.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/25845/25 2/760/7769/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року місто Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., за участі секретаря судового засідання Ситніка Н.В., представника відповідача, адвоката Лукашевича С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського бюро «ПТАШИНСЬКИЙ», про звернення стягнення на предмет іпотеки

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; процесуальні дії у справі.

Представник позивач, адвокат Басараб Н.В. яка діє в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Солом`янського районного суду міста Києва із позовною заявою до Адвокатського бюро «ПТАШИНСЬКИЙ» (далі - відповідач), про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов обґрунтований тим, що 07.12.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір позики грошей в розмірі 5625000 гривень, що є еквівалентним 200 000 доларів США. Борг у вищезазначеній сумі відповідач зобов`язався повернути у строк до 07.12.2020.

В забезпечення виконання зобов`язань відповідачем за договором позики від 07.12.2018 між позивачем, як іпотекодержателем, та відповідачем, як іпотекодавцем, 07.12.2018 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікуцьким О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1675.

Відповідно до п. 3 іпотечного договору предметом іпотеки визначили нежилі приміщення загальною площею 220,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач всі зобов`язання, які були покладені на нього згідно істотних умов договору, виконав в повному обсязі, а саме видав позику у розмірі, встановленому договором, однак відповідач свої зобов`язання за договором виконав частково на суму 22 110 доларів США, що є еквівалентним на час пред`явлення позову 911 632,89 грн., а саме 23.08.2022 повернув 5000 доларів США, 22.05.2023 повернув 6500 доларів США, 13.11.2024 повернув 10 610 доларів США, що підтверджується підписами обох сторін на договорі позики.

Отже, відповідач не повернув суму еквівалентну 177 890 доларів США - 7334707,11 грн.

Прострочення виконання відповідачем відбулось в період з 07.12.2020.

Позивач вказує, що двічі звернувся до відповідача із претензією про погашення боргу, але борг залишився не погашеним.

З огляду на викладене та керуючись нормами Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV (далі - Закон № 898-IV) позивач вважає, що порушення відповідачем зобов`язань за вказаним договором позики є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просив в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за договором позики від 07.12.2018, яка складається з основної суми боргу в розмірі 7 334 707,11 грн, що є еквівалентним 177 890 доларів США за курсом НБУ , 3% річних за період з 08.12.2020 по 23.02.2022 в розмірі 210 617, 48, інфляційних втрат за період з 08.12.2020 по 23.02.2022 року в розмірі 826 017,23 грн, на загальну суму 8 371 341 грн. 82 коп. , звернути стягнення на нежилі приміщення (літ. А. група приміщень №87, загальною площею 220,80 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки іпотекодержателем ОСОБА_1 із застосуванням процедури, передбаченої ст. 38 Закону України «Про іпотеку» будь-якій особі покупцеві за ціною, не нижчою за звичайні ціні на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

Склад суду визначено відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, визначено сторонам строк на подання заяв по суті, призначено дату підготовчого судового засідання.

30 жовтня 2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній погоджується з наявною у нього заборгованістю перед позивачем проте заперечує правомірність нарахування інфляційної складової боргу та 3 % річних вважає їх не правомірно нарахованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України. Крім того просить застосувати позовну давність у цій справі, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

24 листопада 2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання без участі представника позивач, в якій остання зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить закрити підготовче судове засідання.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25.11.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.01.2026.

13 січня 2026 року учасники справи у судове засідання не з`явилися у зв`язку з чим розгляд справи було перенесено на 19.02.2026.

19 лютого 2026 року до суду від представника позивача до суду надійшла заява про проведення про проведення судового засідання за відсутності представника позивач та підтримала позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судове засідання було перенесено на іншу дату у зв`язку з неявкою сторін на 08.04.2026.

24 лютого 2026 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення в яких останній вказав, що не заперечує факт заборгованості перед позивачем та не ухиляється від сплати заборгованості проте зазначив, що цьому випадку позов не підлягає задоволенню з підстав недодержанням позивачем вимог ст. 35 Закону № 898-IV, у зв`язку з чим просить суд відмовити у позові в повному обсязі.

08 квітня 2026 року судове засідання було знято з розгляду у зв`язку зі зайнятістю головуючого судді в розгляді кримінальних проваджень, призначено іншу дату судового розгляду справи по суті на 26.05.2026.

26 травня 2026 року позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, про причини не явки у судове засідання не повідомили.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою.

У зв`язку із не явкою представників сторін розгляд справи у судовому засіданні було відкладено на 02.07.2026.

02 липня 2026 року у судове засідання з`явився представник відповідача, який заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у раніше поданому відзиві на позовну заяву та поясненнях. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися через підсистему «Електронний суд», заяв чи клопотань про причини неявки до суду не подано.

У судовому засіданні було завершено дослідження доказів, які наявні в матеріалах справи, після чого суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Обставини спірних правовідносин, які встановлені судом.

Судом встановлено, що 07.12.2018 між позивачем та відповідачем, укладено договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікуцьким О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1674 згідно якого відповідач отримав у позику 5 625 000 грн, що є еквівалентним 200000 доларів США.

Згідно п. п. 2, 3 договору позики відповідач, зобов`язується повернути позивачу суму позики в термін до 07.12.2020. Сума в гривні має дорівнювати зазначеному еквіваленту в доларах США по курсу НБУ на момент повернення грошей.

Згідно п. 5 договору позики у випадку не повернення позики позикодавець вправі буде пред`явити цей договорі до стягнення в порядку і терміни передбачені чинним законодавством України.

07 грудня 2018 року між позивачем та відповідачем, укладено договір іпотеки який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікуцьким О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1675.

Відповідно до п. 3.1 вказаного вище договору предметом іпотеки є нежилі приміщення (в літ. А) група приміщень № 87 (вісімдесят сім) загальною площею 220,80 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п.п. 1.1., 1.2. договору іпотеки в порядку та на умовах визначених цим договором іпотеко держатель має право у разі порушення іпотекодавцем своїх обов`язків за основним договором одержати задоволення своїх вимог за основним за рахунок передбаченого в ст. 4 цього договору майна, яке передається в іпотеку за цим, переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Під основним договором в цьому договорі розуміється договір позики грошей, посвідчений Сікуцьким О.А. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 07.12.2018 за реєстровим № 1674.

У п. 1.4. договору іпотеки вказано, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимоги за основним договором в повному обсязі , включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-яке збільшення цієї суми у відповідності до основного договору.

Згідно змісту п.п. 2.1. - 2.3. договору іпотеки визначено, що іпотекою, що виникає на підставі цього договору, забезпечується виконання іпотекодавцем його обов`язків перед іпотеко держателем, які визначені у п. 1 основного договору. Розмір зобов`язання, що забезпечується іпотекою відповідно до цього договору, складає 5 625 000 грн. Зобов`язання, що забезпечується іпотекою відповідно до цього договору, повинно бути виконано в строк до 07.12.2020 шляхом повернення суми в гривні, яка має дорівнювати еквіваленту 200 000 доларів США по курсу НБУ на момент повернення грошей.

Відповідно до п. п. 4.13. - 4.14. договору іпотеки іпотеко держатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов`язань іпотекодавця (або тієї чи іншої їх частини), вони не будуть виконані. Іпотекодержатель має право вимагати задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки у випадку не виконання зобов`язань в повному обсязі.

У п. 4.16. договору іпотеки вказано, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; шляхом укладення іпотекодавцем та іпотеко держателем окремого договору про задоволення вимог іпотеко держателя, який може передбачити або передачу іпотекодавцем іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавця у порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно п. 4.17. договору іпотеки іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати умови та порядок звернення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 4.16 цього Договору.

Судом також встановлено, що відповідач свої зобов`язання перед позивачем виконав частково, а саме 23.08.2022 повернув 5000 доларів США, 22.05.2023 повернув 6500 доларів США, 13.11.2024 повернув 10610 доларів США, що не оспорюється сторонами та підтверджується підписами сторін на договорі позики.

04 липня 2025 року позивачем направлено відповідачу претензію згідно якої, позивач вимагає протягом 45 днів сплатити йому грошову суму в розмірі 202293 доларів США, яка складається з основного боргу в розмірі 177890 доларів США, 3% річних в розмірі 24403 доларів США, або в гривневому еквіваленті в розмірі 13816089,50 грн, яка складається з основного боргу в розмірі 7422264 грн, 3% річних в розмірі 1018171,94 грн та 5375650,58 грн інфляційних втрат.

Відповідачем було надано відповідь на вказану претензію, в якій повідомлено про намір сплатити заборгованість у розмірі еквівалентному 177890 доларів США, шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок позивача та повідомлено про необхідність надання позивачем банківських реквізитів для сплати заборгованості, окремо в межах відповіді наведено доводи та обґрунтування щодо неправильного розрахунку позивачем фактичного розміру інфляційного збільшення заборгованості.

Судом також встановлено, що позивачем 12.08.2025 направлено відповідачу повторну претензію з вимогою сплатити протягом 45 днів вказану суму заборгованості та надано реквізити розрахункового рахунку позивача.

У повторній претензії позивач знову вимагав сплати йому грошову суму в розмірі 202293 доларів США, яка складається з основного боргу в розмірі 177890 доларів США, 3% річних в розмірі 24403 доларів США, або в гривневому еквіваленті в розмірі 13 816 089,50 грн яка складається з основного боргу в розмірі 7422264 грн, 3% річних в розмірі 1018171,94 грн та 5375650,58 грн інфляційних втрат.

Джерела права, які регулюють спірні правовідносини, мотиви та висновки

У ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 525 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону № 898-IV (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону про іпотеку).

У ч. 1 ст. 7 Закону № 898-IV вказано, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону № 898-IV у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. (ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону № 898-IV).

Відповідно до приписів ст. 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону № 898-IV у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст. 38 Закону № 898-IV якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що відповідач порушив зобов`язання за договором позики від 07.12.2018, не повернувши суму позики у розмірі передбаченому вказаним договором у строк до 07.12.2020.

Також судом встановлено, що сторони врегулювали забезпечення виконання відповідачем зобов`язання із повернення позики за договором позики від 07.12.2018 шляхом укладання договору іпотеки від 07.12.2018, у якому визначили порядок та умови на яких позивач може одержати задоволення своїх вимог.

Так згідно у п. 1.1. договору іпотеки від 07.12.2018 сторони домовились в порядку та на умовах визначених цим договором позивач має право у разі порушення відповідачем своїх обов`язків за основним договором одержати задоволення своїх вимог за основним за рахунок передбаченого в ст. 4 цього договору майна, яке передається в іпотеку за цим договором (надалі іменується «предмет іпотеки»).

Водночас ст. 4 договору іпотеки від 07.12.2018 не містить в собі найменування майна, а описує права та обов`язки сторін за договором.

Опис предмету іпотеки наводиться у ст. 3 договору іпотеки від 07.12.2018.

Водночас ст. 1 договору іпотеки від 07.12.2018 не містить умов, які б передбачали, що позивач може задовольнити свої вимоги за договором позики за рахунок майна, яке наведено у ст. 3 цього договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

У ч. 1 ст. 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, умови п. 1.1 договору іпотеки від 07.12.2018 передбачають задоволення вимог позивача за договором позики за рахунок майна, яке визначено у ст. 4 Договору, яка в свою чергу не містить опису майна.

Представник позивача не з`явилась у судові засідання під час розгляду справи та не надали суду пояснень з приводу вказаних обставин та доказів, щодо усунення наведених суперечностей, які містять умови договору про іпотеку.

За вказаного суд вважає, що договір іпотеки містять суперечливі умови, які не дають можливості дійти висновку, що позивач має задовольнити вимоги за рахунок майна опис якого міститься у ст. 3 договору іпотеки від 07.12.2018.

Щодо доводів представника відповідача про недотримання позивачем вимог ст. 35 Закону № 898-IV суд зазначає таке.

Як вбачається із змісту ст. ст. 12 і 33 Закону № 898-IV одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки. Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотеко держателя.

З огляду на вказане норми Закону № 898-IV визначають такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (ст. 39 Закону № 898-IV) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (ст.ст. 41- 47 Закону № 898-IV); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (ст. 38 Закону№ 898-IV).

При цьому як встановлено у п. 4.16. договору іпотеки сторони узгодили декілька способів звернення на предмет іпотеки: рішення суду; шляхом укладення іпотекодавцем та іпотеко держателем окремого договору про задоволення вимог іпотеко держателя, який може передбачити або передачу іпотекодавцем іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавця у порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

У п. 4.17 договору іпотеки передбачено, що саме позивач, як іпотекодержатель, має право на свій розсуд обрати умови та порядок звернення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 4.16 цього договору

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 справі № 520/17304/15-ц дійшла такого висновку: «Отже, за змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону. Недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові».

Із змісту претензій від 04.07.2025 та 12.08.2025, які позивач надсилав відповідачу, вбачається, що позивач не дотримався вимог ч. 1 ст. 35 Закону № 898-IV, а саме зміст вказаних претензій не містить посилання на договір іпотеки; в претензіях відсутні попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням способу такого стягнення.

Отже, надіслані позивачем претензії стосуються виключно питання сплати відповідачем заборгованості за договором позики і не охоплюють вимог, які передбачені у ч. 1 ст. 35 Закону № 898-IV.

Вимога, встановлена ч. 1 ст. 35 Закону № 898-IV, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені ст. 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (ч. 3 ст. 35 Закону № 898-IV).

В той же час із матеріалів справи судом не встановлено, що існують обставини, які б свідчили про загрозу знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Отже, суд погоджується із доводами відповідача, що позивач не дотримався процедури звернення на предмет іпотеки в частині направлення відповідачу вимоги, яка передбачена

ч. 1 ст. 35 Закону № 898-IV.

Суд також погоджується із доводами відповідача, що позивач безпідставно включив до суми боргу інфляційні нарахування на суму боргу за позикою.

Так, у ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991

№ 1282-XII вказано, щоіндекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17 та в подальшому застосовано у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 130/1058/16; від 23.10.2019 у справі № 369/661/15-ц; від 23.09.2019 справі № 638/4106/16-ц; від 20.02.2019 у справі № 638/10417/15-ц.

Отже, норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях, а тому нарахування позивачем інфляційних втрат на суму заборгованості у спірних правовідносинах є безпідставним.

В частині доводів представника відповідача щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст.ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У спірних правовідносинах останнім днем повернення позики є 07.12.2020, тому перебіг строку позовної давності в частині звернення на предмет іпотеки розпочався 08.12.2020.

Водночас Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України був встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений (від 25.03.2020 № 338, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 №1423 вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України до від 25.03.2020 № 338 та від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якими продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.06.2023.

Отже, починаючи з 08.12.2020 строк позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), і до 30.06.2023 (останній день карантину) перебіг позовної давності був зупинений.

Окрім того, Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 внесено наступні зміни до п 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Таким чином, відповідно до приписів п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки позовної давності продовжуються на строк дії зазначеного стану.

Вказана норма діяла до 04.09.2025, коли втратила чинність на підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Отже, перебіг строку позовної давності по вимогам про звернення стягнення на предмет іпотеки був відновлений з 04.09.2025, а тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності у цій справі.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За вищенаведеного суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

З огляду на ухвалення рішення про відмову у позові та відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 315, 317 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Адвокатського бюро «ПТАШИНСЬКИЙ», про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 13.07.2026.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Адвокатське бюро «ПТАШИНСЬКИЙ», код ЄДРПОУ 39315748, адреса місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 31/1.

Суддя О. Майстренко