Ухвала суду № 138170546, 08.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

___________________

Провадження 1-кс/760/8390/26

В справі 760/17702/26

У Х В А Л А

І. Вступна частина

08 липня 2026 року в м. Києві

Слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

слідчого ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 ,

представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської міської прокуратури про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, вилучене під час обшуку в кримінальному провадженні №42026100000000045 від 12.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

ІІ. Мотивувальна частина

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на тимчасово вилучене 11.06.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: мобільний телефон «iPhone 13 Pro Max», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , із сім-картою, яке належить ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42026100000000045 від 12.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Як зазначено в клопотанні, слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026100000000045, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 12.02.2026, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Прокурор зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, усвідомлюючи факт здійснення російською федерацією збройної агресії проти України, введення на території України правового режиму воєнного стану, а також встановлені державою Україна та міжнародною спільнотою обмеження щодо здійснення господарської діяльності з суб`єктами господарювання держави-агресора, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше січня 2025 року вступив у злочинну змову з іншими на даний час невстановленими особами, з метою організації та забезпечення поставок підшипникової продукції з території російської федерації до України, а також передачу коштів за таку продукцію в обхід санкційних та митних обмежень представникам країни-агресора.

У клопотанні вказано, що ОСОБА_7 спільно з громадянином російської федерації ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_3 , індивідуальний підприємець російської федерації з 26.12.2024, основний вид діяльності - оптова торгівля автодеталями, вузлами та комплектуючими, Ростовська область, російська федерація) організував схему придбання, транспортування, реалізації та оплати підшипників і муфт, які використовуються у машинобудуванні, енергетичній, металургійній, транспортній та інших галузях промисловості, у тому числі на підприємствах держави-агресора.

Прокурор вказує, що незважаючи на вищезазначені обставини, ОСОБА_7 , достовірно знаючи про факт збройної агресії російської федерації проти України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, вирішив здійснювати допомогу державі-агресору шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам російської федерації, а також забезпечення функціонування господарських зв`язків із суб`єктами господарювання держави-агресора. Для реалізації злочинного умислу ОСОБА_7 залучив до протиправної діяльності невстановлених на даний час осіб, розподіливши між ними функції щодо пошуку товару, організації його транспортування, проведення розрахунків та реалізації на території України.

Як зазначено в клопотанні, реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, організував систематичне придбання підшипникової продукції російського виробництва, зокрема продукції підприємств «2 Государственный подшипниковый завод» (м. Москва), «Самарський підшипниковий завод» (3 ГПЗ), які входять до складу АТ «ЕПК», «4 Государственный подшипниковый завод» (м. Самара), ТОВ «Подшипниковый завод № 6» (м. Єкатеринбург) та інших виробників російської федерації, які в подальшому повинні були транспортуватися на територію України, а ОСОБА_7 мав перераховувати за таку продукцію кошти на вказані підприємства. При цьому ОСОБА_7 та невстановлені досудовим розслідуванням особи достовірно знали, що вказані підприємства здійснюють господарську діяльність на території держави-агресора, сплачують податки та інші обов`язкові платежі до бюджету російської федерації, а окремі з них перебувають під санкційними обмеженнями України та міжнародних партнерів.

Прокурор зазначає, що для забезпечення функціонування незаконної схеми ОСОБА_7 розробив злочинний план, відповідно до якого використовував логістичні маршрути через держави Європейського Союзу та Республіку Білорусь, а з метою приховування протиправної діяльності продукція переміщувалась під виглядом особистих речей та поштових відправлень без належного митного оформлення та декларування особами, які не були обізнані про злочинні дії ОСОБА_7 . Для організації логістичних операцій на території російської федерації та тимчасово окупованих територіях України ОСОБА_7 використовував громадян російської федерації ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а проведення фінансових розрахунків із представниками держави-агресора забезпечував шляхом використання банківських карток російських банків, зокрема ПАТ «Сбербанк росії», ПАТ «Промсвязьбанк», а також криптовалютних гаманців та електронних платіжних сервісів.

У клопотанні зазначено, що в період з січня 2025 року по березень 2026 року ОСОБА_7 систематично здійснював придбання, оплату, транспортування та реалізацію підшипникової продукції російського виробництва, координував дії інших учасників протиправної діяльності та забезпечував перерахування грошових коштів представникам держави-агресора. Так, 04.02.2025, приблизно об 22 годині 57 хвилин, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_7 узгодив із ОСОБА_11 подальше збільшення обсягів поставок підшипникової продукції російського виробництва та проведення розрахунків за раніше поставлений товар. Надалі, 20.03.2025, приблизно об 02 годині 42 хвилини, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 погодили порядок здійснення подальших фінансових розрахунків за поставлену продукцію із використанням банківських реквізитів російської федерації.

Прокурор вказує, що 25.03.2025, приблизно об 04 годині 48 хвилин, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_11 про можливість придбання підшипників марки ВАВ-176211Р1 російського виробництва, після чого отримав реквізити банківських карток російських банків для проведення відповідної оплати. 12.04.2025, приблизно об 11 годині 40 хвилин, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_7 погодив придбання партії підшипників марки 981067 виробництва «3 ГПЗ» у кількості 31 штука. Упродовж квітня-травня 2025 року ОСОБА_7 здійснював погодження поставок, оплату та отримання підшипникової продукції російського виробництва, а також координував її транспортування через учасників злочинної схеми, під час чого передавав грошові кошти ОСОБА_11 для оплати вказаних підшипників на підприємствах-виробниках.

Як зазначено в клопотанні, 16.05.2025, приблизно об 02 годині 49 хвилин, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_7 погодив оплату підшипників марки 126206Р2 у кількості 21 штука на загальну суму 283.000 російських рублів, які в подальшому були перераховані представникам держави-агресора. 21-22.05.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_7 погодив придбання підшипників виробництва АТ «Европейская подшипниковая компания», щодо якої застосовані санкційні обмеження, після чого отримав підтвердження їх відправлення через логістичну компанію «СДЕК». 29.11.2025, приблизно об 10 годині 49 хвилин, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_7 організував пересилання територією України підшипника російського виробництва на адресу ОСОБА_12 , який був придбаний через ОСОБА_11 , забезпечивши таким чином подальшу реалізацію продукції держави-агресора. У січні-лютому 2026 року ОСОБА_7 продовжив здійснювати розрахунки з представниками російської федерації через криптовалютні гаманці.

Прокурор зазначає, що за наслідком проведених у кримінальному провадженні слідчих та процесуальних дій 11.06.2026 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Як зазначено в клопотанні, 11.06.2026 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон «iPhone 13 Pro Max», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , із сім-картою, який належить ОСОБА_4 . Прокурор зазначає, що вказаний телефон відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки за наслідком проведення відповідних експертиз можливо отримати відомості, що мають суттєве значення для кримінального провадження. Постановою слідчого від 11.06.2026 зазначений телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Клопотання про накладення арешту на вказане майно подано прокурором до суду 12.06.2026.

Крім того, з наданих матеріалів вбачається, що на виконання доручення старшого слідчого в ОВС СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області консультантом-експертом проведено додатковий огляд вилученого мобільного телефону, за результатами якого складено протокол огляду від 16.06.2026. Згідно з протоколом предметом огляду був мобільний телефон «iPhone 13 Pro Max», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 ; доступ до пристрою здійснено за наданим паролем. Під час огляду на вказаному телефоні виявлено листування з електронної поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з ніком « ОСОБА_13 » щодо пошуку та закупівлі в російській федерації підшипників, їх вартості в російських рублях та логістичних відправлень в Україну, а також листування в месенджері «Telegram» з абонентом « ОСОБА_14 », яким користується ОСОБА_15 , щодо закупівлі, оплати та логістичної доставки з російської федерації через Республіку Білорусь (СДЕК пошта) товарів (підшипників та муфт), з інформацією щодо взаєморозрахунків із використанням криптовалютних активів. За результатами огляду встановлено, що зазначене листування містить інформацію, яка має значення для розслідування кримінального провадження №42026100000000045, а саме щодо поставки підшипників російського виробництва, їх доставки, фінансових розрахунків за них, замовлень, специфікації, наявності та вартості.

У судовому засіданні слідчий ОСОБА_16 підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити, наполягаючи на тому, що вилучений мобільний телефон містить відомості, які мають суттєве значення для кримінального провадження, зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, а тому підлягає збереженню з метою забезпечення речових доказів.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечувала та подала письмові заперечення, в яких, зокрема, зазначила, що прокурором пропущено преклюзивний строк звернення до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, встановлений ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки клопотання обґрунтоване результатами огляду телефону від 16.06.2026, тобто за межами сорокавосьмигодинного строку з моменту вилучення майна 11.06.2026. Захист також посилається на те, що ОСОБА_4 не набув статусу підозрюваного, а тому, на думку захисту, відсутні матеріально-правові підстави для арешту належного йому майна; вказує на процесуальну пасивність органу досудового розслідування; стверджує, що мета арешту вичерпана внаслідок огляду телефону та фіксації виявленого листування у протоколі, а самі правовідносини мають виключно цивільно-господарський характер і не містять складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України, зокрема з огляду на відсутність серед контрагентів представників держави-агресора та недоведеність походження продукції. Крім того, захист посилається на порушення критеріїв розумності та співрозмірності обмеження права власності, а також на практику Європейського суду з прав людини, та просить у задоволенні клопотання відмовити, зобов`язавши повернути вилучений телефон власнику.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна належить до заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні; може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або особи, у володінні якої перебуває зазначене в частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення чи його спеціальну конфіскацію. Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Правовою підставою для арешту майна у клопотанні прокурора визначено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України - арешт з метою забезпечення збереження речових доказів.

Оцінюючи заявлене клопотання, слідчий суддя враховує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, а ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, що свідчить про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості. Мобільний телефон «iPhone 13 Pro Max», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , вилучено під час обшуку, проведеного 11.06.2026 на підставі ухвали слідчого судді, та постановою слідчого від 11.06.2026 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя виходить із того, що наявні матеріали, зокрема протокол огляду від 16.06.2026, підтверджують, що на вилученому телефоні зберігається листування, яке безпосередньо стосується обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, - щодо пошуку, закупівлі, оплати, логістичного переміщення підшипникової продукції та проведення відповідних розрахунків, у тому числі з використанням криптовалютних активів. За таких обставин є достатні підстави вважати, що вилучений телефон містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а відтак відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України.

Доводи представника власника майна про пропуск прокурором строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України, слідчий суддя відхиляє. За змістом ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваного на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, огляду, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано протягом сорока восьми годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. Судом установлено, що майно вилучено під час обшуку 11.06.2026, а клопотання про його арешт направлено поштою до суду 12.06.2026, тобто в межах установленого законом сорокавосьмигодинного строку, а тому порушення вимог ч. 5 ст. 171 КПК України прокурором не допущено. Посилання захисту на те, що клопотання ґрунтується на результатах огляду телефону, відображених у протоколі від 16.06.2026, і нібито не могло бути подане раніше, наведеного не спростовує, оскільки додатковий огляд вилученого телефону проведено після звернення прокурора до суду як окрему слідчу дію, а його результати лише додатково підтверджують доказове значення телефону та не змінюють дати подання клопотання, якою й визначається дотримання строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України.

Не заслуговують на увагу і доводи захисту про те, що арешт належного ОСОБА_4 майна є неприпустимим з огляду на відсутність у нього статусу підозрюваного. Наведене ґрунтується на помилковому тлумаченні закону, оскільки згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, тобто при арешті з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Отже, для накладення такого арешту наявність у власника майна статусу підозрюваного не вимагається, а визначальним є відповідність майна критеріям речового доказу. Наведене захистом правило, за яким арешт майна третьої особи допускається лише за умови набуття його протиправним шляхом або використання як знаряддя злочину, стосується інших підстав арешту та до арешту з метою забезпечення збереження речових доказів не застосовується. Крім того, згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів, що додатково свідчить про допустимість накладення арешту з такою метою незалежно від процесуального статусу власника майна.

Доводи захисту про процесуальну пасивність органу досудового розслідування, зокрема непроведення допиту ОСОБА_4 та інших слідчих дій за його участю, не спростовують відповідності вилученого майна критеріям речового доказу та не мають вирішального значення для вирішення питання про арешт, оскільки предметом розгляду є не обсяг проведених за участю власника майна слідчих дій, а наявність достатніх підстав вважати, що майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України і має бути збережене. Визначення переліку та черговості проведення слідчих (розшукових) дій належить до повноважень сторони обвинувачення та само по собі на доказове значення вилученого телефону не впливає.

Не можуть бути прийняті і доводи захисту про те, що мета арешту вичерпана внаслідок проведення огляду телефону 16.06.2026 та фіксації виявленого листування у протоколі, а тому подальше утримання пристрою є безпідставним. Речовим доказом у розумінні ст. 98 КПК України є сам матеріальний об`єкт - мобільний телефон, а не лише зафіксовані у протоколі огляду відомості. Складення протоколу огляду не позбавляє телефон самостійного доказового значення та не усуває потреби у збереженні пристрою в незмінному стані, зокрема з огляду на можливість призначення та проведення комп`ютерно-технічної експертизи, для якої необхідний оригінал пристрою, а також з огляду на те, що повний обсяг наявної на ньому інформації може бути встановлений лише за результатами експертного дослідження. Повернення телефону до завершення його дослідження створювало б ризик приховування, зміни, пошкодження чи знищення відомостей, що мають значення для кримінального провадження.

Що ж до тверджень захисту про виключно цивільно-господарський характер зафіксованого листування, про відсутність у діях осіб ознак суб`єктного складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України, про недоведеність походження продукції та про недопустимість окремих доказів сторони обвинувачення, то ці доводи стосуються оцінки доведеності підозри, кваліфікації діяння та допустимості доказів по суті. Вирішуючи питання про арешт майна, слідчий суддя не встановлює винуватості особи, не перевіряє доведеність усіх елементів складу кримінального правопорушення та не вирішує питання про допустимість доказів, оскільки це є предметом досудового розслідування та подальшого судового розгляду. На цій стадії достатньо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та достатніх підстав вважати, що вилучене майно відповідає критеріям речового доказу, що у цьому провадженні знайшло підтвердження.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Слідчий суддя враховує, що будь-яке втручання у право особи на мирне володіння майном має здійснюватися на підставі закону, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним, забезпечуючи справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження права власності ОСОБА_4 завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для нього як його власника (п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України), слідчий суддя зазначає, що кримінальне провадження здійснюється за ознаками кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, вчиненого в умовах воєнного стану, що зумовлює значний суспільний інтерес у його ефективному розслідуванні. Вилучений телефон, за наявними матеріалами, містить відомості, які безпосередньо стосуються обставин, що підлягають доказуванню. Арешт майна є тимчасовим заходом, застосовується до скасування у встановленому КПК України порядку і не позбавляє власника майна права звернутися з клопотанням про скасування арешту чи повернення майна після того, як у ньому відпаде потреба. За таких обставин тимчасове обмеження права власності ОСОБА_4 є пропорційним меті кримінального провадження та не покладає на нього надмірного індивідуального тягаря.

Ураховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України, а незастосування арешту може призвести до приховування, зміни, пошкодження чи знищення відомостей, що мають значення для кримінального провадження. За таких обставин клопотання про накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів є обґрунтованим і підлягає задоволенню, а арешт - застосуванню у найменш обтяжливий спосіб, що відповідає меті цього заходу.

ІІІ. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 98, 168, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя ухвалив:

1.Клопотання про накладення арешту задовольнити.

Накласти арешт (із забороною відчуження, розпорядження та користування) на тимчасово вилучене під час обшуку, проведеного 11.06.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , майно, що належить власнику майна ОСОБА_4 , а саме:

- мобільний телефон «iPhone 13 Pro Max», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , із сім-картою.

2.Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: