Рішення № 138170462, 28.05.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/17355/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

28 травня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Якимець О. І.,

за участю секретаря судових засідань Карпишиної К.С.,

учасники справи не з`явились,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

в с т а н о в и в :

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

В обґрунтування позовних вимог, зокрема, вказується, ОСОБА_3 власноруч підписав Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. На підставі укладеного Договору позичальник отримав такий платіжний інструмент: кредитну картку номер НОМЕР_1 , строк дії 06/15, тип «Універсальна», що підтверджується випискою по рахунку та довідкою про видані картки.

У позові зазначається, що для користування кредитним лімітом в подальшому позичальник також отримав такі платіжні інструменти: кредитну картку номер НОМЕР_2 , строк дії 08/16, тип «Універсальна mini»; кредитну картку номер НОМЕР_3 , строк дії 03/17, тип «UNKNOWN»; кредитну картку номер НОМЕР_4 , строк дії 01/19, тип «Універсальна»; кредитну картку номер НОМЕР_4 , строк дії 01/19, тип «Універсальна»; кредитну картку номер НОМЕР_5 , строк дії 11/22, тип «Універсальна»; кредитну картку номер НОМЕР_6 , строк дії 12/26, тип «Універсальна GOLD»;

Як стверджується у позові, 22.09.2022 позичальник підписав власноруч Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови:

1. Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн. (п.1.2 Договору);

2. Тип кредитної карти: картка «Універсальна»;

3. Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п. 1.2 Договору);

4. Процентна ставка, відсотків річних: 42% (п. 1.3 Договору);

5. Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4 Договору);

6. Розмір мінімального обов`язкового платежу: мінімального обов`язкового платежу: 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно; у разі прострочення з 31-го дня 10% від заборгованості; у разі прострочення з 181- го дня 100 % від заборгованості;

7. Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5 та п. 2.1.1.2.12 Договору).

При цьому, вказується, Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг позичальником підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».

Зі слів позивача, позичальник користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, проте, припинив повертати позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом.

Як наголошується у позові, ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть.

У позові звертається увага на те, що на виконання вимог ст. 1281 ЦК України, 07.10.2023 позивач направив претензію кредитора до приватного нотаріуса Рунова Н.О.:

- 25.07.2024 позивач направив претензію кредитора до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори.

- 08.10.2024 позивач направив претензію кредитора до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори.

- 20.09.2024 позивач отримав лист від Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори.

- 18.04.2025 позивач отримав свідоцтва про право на спадщину за законом, з яких вперше дізнався, що спадкоємцем померлого позичальника є відповідачі.

- 30.04.2025 позивач додатково направив претензію на адресу відповідачів щодо сплати заборгованості за Договором.

Разом з тим, зазначається, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцями майна позичальника 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , є: ОСОБА_1 - у частці 1/6; ОСОБА_4 - у частці 1/6. Вказана квартира в цілому складається із однієї кімнати, загальною площею 35,8 м.кв., житловою площею 18,4 м.кв.

Відповідачами не подано відзив на позов, який містив би заперечення на нього.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11.11.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків терміном десять днів з моменту отримання копії ухвали з урахуванням вимог, викладених у такій ухвалі.

02.12.2025 на виконання вказаної ухвали через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків (з додатками), датована 27.11.2025.

05 грудня 2025 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.12.2025 клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено. Вирішено витребувати у Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори (м. Київ, просп. Європейського Союзу, 33) належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14.04.2026 до суду від Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори надійшли матеріали спадкової справи.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 2.05.2026 не з`явився, повідомлявся належним чином про судове засідання. Разом з тим, до суду від останнього надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив на позовну заяву, а відтак, враховуючи що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи та враховуючи наявність умов передбачених ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання, про заочний розгляд справи з дотриманням вимог, встановлених ст. 281 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Судом встановлено, що 19.08.2011 ОСОБА_3 власноруч підписала Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

На підставі укладеного Договору позичальник отримав такий платіжний інструмент, а саме 19.08.2011 кредитну картку номер НОМЕР_1 , строк дії 06/15, тип «Універсальна», що підтверджується випискою по рахунку та довідкою про видані картки.

Для користування кредитним лімітом в подальшому позичальник також отримав такі платіжні інструменти:

1) 19.03.2013 кредитну картку номер НОМЕР_2 , строк дії 08/16, тип «Універсальна mini»;

2) 19.03.2013 кредитну картку номер НОМЕР_3 , строк дії 03/17, тип «UNKNOWN»;

3) 29.01.2015 кредитну картку номер НОМЕР_4 , строк дії 01/19, тип «Універсальна»;

4) 07.07.2015 кредитну картку номер НОМЕР_4 , строк дії 01/19, тип «Універсальна»;

5) 27.12.2018 кредитну картку номер НОМЕР_5 , строк дії 11/22, тип «Універсальна»;

6) 24.02.2023 кредитну картку номер НОМЕР_6 , строк дії 12/26, тип «Універсальна GOLD»;

22.09.2022 позичальник підписав власноруч Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови:

Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн. (п.1.2 Договору);

Тип кредитної карти: картка «Універсальна»;

Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п. 1.2 Договору);

Процентна ставка, відсотків річних: 42% (п. 1.3 Договору);

Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4 Договору);

Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5 та п. 2.1.1.2.12 Договору).

При цьому, вказується, Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг позичальником підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».

З копії довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки № 5577212713906967 вбачається, що 19.08.2011 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 300,00 грн, 19.08.2011 збільшено кредитний ліміт до 5 000,00 грн, 22.03.2013 до 5 500,00 грн, 29.05.2017 до 21 000,00 грн, 13.10.2017 до 23 000,00 грн, 07.11.2019 до 25 000,00 грн, 18.02.2020 до 30 000,00 грн, 18.12.2020 до 45 000,00 грн, 29.06.2023 зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн.

Позичальник користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, проте, припинив повертати позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, що має відображення у Розрахунках заборгованості за договором та підтверджується випискою за рахунком.

Як вбачається з Розрахунків заборгованості, заборгованість позичальника становить 43 319,62 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 57 років померла ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 .

07.10.2023 позивач направив претензію кредитора від 28.09.2023 до приватного нотаріуса Рунова Н.О.:

25.07.2024 позивач направив претензію кредитора від 19.07.2024 до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори.

08.10.2024 позивач направив претензію кредитора від 26.09.2024 до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори.

20.09.2024 позивач отримав лист від Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори.

З наданої Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори на виконання вимог ухвали суду від 05.05.2025 копії спадкової справи № 453/2023 після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у Чотирнадцятій київській державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа № 453/2023.

05.06.2023 до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори звернулась дочка померлої ОСОБА_5 (дівоче прізвище ОСОБА_6 , що підтверджується наявним в матеріалах спадкової справи Свідоцтвом про шлюб від 26.03.2019, серії НОМЕР_9 ) із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

18.08.2023 до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори звернулась дочка померлої ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.05.2024, спадкоємцями майна ОСОБА_3 - 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , є її дочки: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 ) - у частці 1/6; ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_11 ) - у частці 1/6. Вказана квартира в цілому складається із однієї кімнати, загальною площею 35,8 м.кв., житловою площею 18,4 м.кв.

30.04.2025 позивач направив претензії на адресу відповідачів щодо сплати заборгованості за Договором.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та АТ КБ «ПриватБанк» існували кредитні правовідносини.

Дослідивши зазначені докази, суд зауважує, що з виписки по картковому рахунку вбачається, що ОСОБА_3 , як позичальник користувалась кредитними коштами та частково виконувала свої зобов`язання щодо повернення цих коштів, тому суд приходить до висновку про наявність кредитних правовідносинах між сторонами.

Статтею 608 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст. 1216, ст. 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав i обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять всі права i обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов`язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина 2 статті 1220 ЦК України).

Частиною першою статті 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

За змістом статей 525 та 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником, який помер, після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку визначеному статтею 1282 ЦК України.

Оскільки кредитні зобов`язання не включені до визначеного ст. 1219 ЦК України переліку зобов`язань, які не входять до складу спадщини, тому зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, спадкуються спадкоємцями померлого позичальника - спадкодавця в загальному порядку, встановленому законом.

Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України, що до обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Як роз`яснено Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12 при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника підлягають встановленню такі обставини:

чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Таким чином, хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину (постанова Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11 (провадження № 61-9647св18)).

Таким чином, правовідносини, що виникли між позикодавцем і позичальником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем та спадкоємцями позичальника і вирішуються у порядку, передбаченому положеннями ст. 1282 ЦК України.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №640/6274/16-ц, від 29.01.2020 у справі №496/4363/15-ц, від 19.02.2020 у справі №607/98/17, від 04.03.2020 у справі №2609/30529/12, від 24.11.2021 у справі №615/473/20, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Згідно із копією наданої спадкової справи № 453/2023 вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

На момент смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їй на праві приватної власності належала: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .

Судом встановлено наявність порушеного права позивача на повернення кредитних коштів, своєчасне звернення банку з вимогою до спадкоємців померлої ОСОБА_3 , факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 відповідачами, як єдиними спадкоємцями та за відсутності інших спадкоємців за законом чи заповітом.

Таким чином, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у встановленому законом порядку прийняли спадщину після позичальника ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому відповідно до ст. 1268 ЦК України зобов`язані задовольнити вимоги кредитора.

Відтак, на підставі викладеного вище, а також враховуючи, що стороною відповідачів відзив на позов не надано, жодних доказів щодо вартості успадкованого майна суду відповідачами не надано, тобто жодним чином не спростовано доводи позивача щодо меж відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, враховуючи загальний розмір заборгованості, а також те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є єдиними спадкоємцями за законом, тобто належними відповідачами у даному спорі, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи.

Таким чином, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - задовольнити.

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 43 319 (сорок три тисячі триста дев`ятнадцять) гривень 62 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» по 1 211,20 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1Д, код ЄДРПОУ 14360570,

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_10 .

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_11 .

Суддя О. І. Якимець