Рішення № 138170437, 13.07.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12939/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Левицької Я.К.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача та третьої особи Михайлової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу «Тюльпан», третя особа - голова правління Автогаражного кооперативу «Тюльпан» Михайлова Анна Олександрівна, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відміну запису у трудовій книжці,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою до Автогаражного кооперативу «Тюльпан», в якій просив поновити його на роботі сторожем та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.08.2025 року до дня поновлення на роботі, а також відмінити запис у трудовій книжці від 30.07.2025 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він працював сторожем в Автогаражному кооперативі «Тюльпан» з 01.04.2024 року. Відповідно до протоколу відповідача № 10 від 30.07.2025 року згідно рішення правління від 29.07.2025 року позивача було звільнено з роботи з 31.07.2025 року за «неадекватну поведінку (неодноразову), яка становить загрозу як для майна кооперативу, так і здоров`ю членів кооперативу». Таке звільнення позивач вважає незаконним, оскільки у період з 08.07.2025 року по 31.07.2025 року він перебував у відпустці. Також запропонований відповідачем для підпису протокол № 10 від 30.07.2025 року не є належною підставою для звільнення позивача з роботи. Наказ про звільнення позивача з роботи на вимогу останнього не наданий. З 01.08.2025 року позивач не працює, а згідно запису у трудовій книжці ніде не може влаштуватись на роботу.

Ухвалою суду від 27.08.2025 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу надати копії всіх документів, що додаються до позовної заяви для відповідача та третьої особи.

17.09.2025 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 22.09.2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 02.06.2026 року задоволено клопотання позивача та витребувано докази від Автогаражного кооперативу «Тюльпан».

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, надавши пояснення аналогічно викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача та третя особа в судовому засіданні позовні вимоги заперечила у повному обсязі, в обґрунтування заперечень посилалась на те, що ОСОБА_1 працював в Автогаражному кооперативі «Тюльпан» на посаді сторожа з 01.04.2024 року по 01.08.2025 року, за цей час зарекомендував себе як особа, яка постійно порушує трудову дисципліну, на нього надходили скарги від членів та відвідувачів кооперативу. Також були виявлені факти коли позивач припарковував автотранспортні засоби на території кооперативу без квитанцій про оплату, за що його було звільнено з роботи. Позивача було звільнено з роботи на підставі протоколу засідання правління від 29.07.2025 року та протоколу № 10 від 30.07.2025 року з усіма виплатами згідно чинного законодавства України, а також з виплатою компенсації за невикористану відпустку з 01.04.2025 року. При цьому, позивач навмисно відмовився ознайомлюватись з протоколом про його звільнення, про що було зафіксовано у протоколі. Крім того, 30.07.2025 року перебував на робочу місці, тому і був звільнений.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд встановив наступне.

Позивач перебував у трудових відносинах з Автогаражним кооперативом «Тюльпан», обіймаючи посаду сторожа. Факт прийняття на роботу підтверджується записом у трудовій книжці ОСОБА_1 за № 27 від 01.04.2024 року про прийняття на роботу сторожем на підставі протоколу № 12 від 01.04.2024 року, а також довідкою № 22 від 05.04.2024 року, виданою відповідачем.

Відповідно до протоколу т.в.о. Голови правління АГК «Тюльпан» Незаметдінова Ю.Ф. № 07 від 07.07.2025 року «Відпустка ОСОБА_1» надано щорічну оплачувану відпустку ОСОБА_1 з 08.07.2025 року по 31.07.2025 року включно, на 24 календарних дні.Стати до роботи 01.08.2025 року. Підстава - заява від 26.06.2025 року.

Відповідно до протоколу голови правління АГК «Тюльпан» Михайлової А.О. № 10 від 30.07.2025 року «Звільнення з роботи за неадекватну поведінку» позивача з 31.07.2025 року звільнено з посади сторожа за неадекватну поведінку (неодноразову), яка становить загрозу як для майна кооперативу, так і здоров`ю членів кооперативу», з посиланням на рішення правління від 29.07.2025 року. Також визначено виплатити компенсацію за невикористану відпустку з 01.04.2025 року по 31.07.2025 року за 8 календарних днів.

У трудовій книжці позивача внесено запис Автогаражним кооперативом «Тюльпан» за № 28 від 31.07.2025 року про звільнення з роботи за порушення ст. 41 п.1 на підставі протоколу № 10 від 30.07.2025 року.

Отже, звільнення позивача з роботи відбулося 31.07.2025 року, тобто в період його перебування у відпустці, яка тривала до 31.07.2025 року включно.

Згідно з довідкою голови правління АГК «Тюльпан» Михайлової А.О. № 65 від 26.06.2026 року заробітна плата позивача становила: за травень 2025 року - 8 451,60 грн, за червень 2025 року - 8 000,00 грн. Середньодобова заробітна плата за травень-червень 2025 року складає - 1096,77 грн (за два місяці відпрацьовано 15 змін (діб) тривалістю 21 година кожна).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Підставами припинення трудового договору згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з частиною третьою статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Наведена гарантія за своїм змістом поширюється на всі випадки розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, у тому числі на додаткові підстави, передбачені статтею 41 КЗпП України, оскільки остання також регулює звільнення саме з ініціативи роботодавця.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано лише один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. При цьому звільнення як дисциплінарне стягнення може бути застосоване виключно з підстав, прямо передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 та статтею 41 КЗпП України. Перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Статтею 148 КЗпП України встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Частиною першою статті 235 КЗпП України передбачено, що в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Частиною другою цієї статті визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Частиною третьою статті 235 КЗпП України встановлено, що в разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Порядок обчислення середньої заробітної плати визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100. Згідно з абзацом третім пункту 2 цього Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (середньогодинного) заробітку на число робочих днів/годин, які мають бути оплачені за середнім заробітком; середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, усі записи в трудовій книжці про звільнення вносяться у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Судом установлено, що позивач перебував у відпустці з 08.07.2025 року по 31.07.2025 року включно, а звільнений він 30.07.2025 року, тобто за день до закінчення відпустки.

Частина третя статті 40 КЗпП України встановлює безумовну заборону звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період перебування працівника у відпустці. Ця гарантія не пов`язана з наявністю чи відсутністю провини працівника, з тяжкістю проступку або з дотриманням роботодавцем інших вимог закону. Єдиний виняток - це повна ліквідація підприємства, установи, організації - у цій справі відсутній, оскільки Автогаражний кооператив «Тюльпан» продовжує діяльність.

Відтак звільнення позивача 30.07.2025 року здійснено з прямим порушенням імперативної заборони, встановленої частиною третьою статті 40 КЗпП України.

Підставою звільнення позивача, зазначеною в протоколі № 10 від 30.07.2025 року, є «неадекватна поведінка (неодноразова), яка становить загрозу як для майна кооперативу, так і здоров`ю членів кооперативу».

Така підстава розірвання трудового договору чинним законодавством України про працю не передбачена. Перелік підстав звільнення з ініціативи роботодавця, наведений у статтях 40 і 41 КЗпП України, є вичерпним. Формулювання «неадекватна поведінка» не відповідає жодному з пунктів зазначених статей, є оціночним і юридично невизначеним.

Крім того, у трудовій книжці позивача причину звільнення сформульовано як «порушення ст. 41 п. 1». Суд зазначає, що стаття 41 КЗпП України містить частини та пункти, які позначені цифрами. Отже, звільнення позивача проведено з посиланням на неіснуючу норму права.

Більше того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Зі змісту положень п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України вбачається, що такі не можуть бути застосовані відносно позивача, оскільки за посадою він не належав до осіб, перелічених у цій нормі закону.

Таким чином, позивача звільнено без законної підстави у розумінні частини першої статті 235 КЗпП України.

Також, суд зауважує, що звільнення за порушення трудової дисципліни є видом дисциплінарного стягнення, а тому до нього застосовуються вимоги статей 147-149 КЗпП України.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач до застосування стягнення у вигляді звільнення зажадав від позивача письмові пояснення, як це вимагає частина перша статті 149 КЗпП України. Не надано доказів складення актів про порушення трудової дисципліни, доповідних записок або інших документів, які фіксували б обставини, час і зміст проступку.

Посилання відповідача на «неодноразовість неадекватної поведінки» позивача передбачає, що до працівника раніше вже застосовувалися дисциплінарні стягнення, які на момент звільнення не було знято. Проте жодних доказів застосування до позивача попередніх дисциплінарних стягнень відповідач суду не надав.

Крім того, відповідачем не доведено дотримання строку застосування стягнення, встановленого статтею 148 КЗпП України, оскільки в протоколі № 10 не зазначено дат вчинення чи виявлення проступків, які передували застосуванню стягнення у вигляді звільнення.

Наведене свідчить, що відповідачем грубо порушено як порядок, так і строки застосування дисциплінарного стягнення.

З огляду на встановлену незаконність звільнення та посилання в записі на неіснуючу норму права, запис у трудовій книжці позивача про звільнення «за порушення ст. 41 п. 1 на підставі протоколу № 10 від 30.07.2025 року» не відповідає вимогам частини третьої статті 235 КЗпП України та пункту 2.4 Інструкції № 58, а тому підлягає визнанню недійсним (скасуванню) із зобов`язанням відповідача внести до трудової книжки ОСОБА_1 відповідний запис.

Оскільки суд дійшов висновку про незаконність звільнення та про поновлення позивача на роботі, на підставі частини другої статті 235 КЗпП України на його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку № 100 розрахунковим періодом є два календарні місяці, що передують події, - травень і червень 2025 року.

Як вбачається з довідки відповідача № 65 від 26.06.2026 року заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2025 року - 8 451,60 грн, за червень 2025 року - 8 000,00 грн. Середньоденний (за одну зміну) заробіток становить 1 096,77 грн. Фактично відпрацьовано змін (діб) - 15, тривалістю 21 година.

Вимушений прогул позивача тривав з 31.07.2025 року (дата звільнення) по 13.07.2026 року (дата ухвалення рішення суду) включно, що становить 348 календарних днів.

Оскільки позивач працював за змінним графіком із підсумованим обліком робочого часу, кількість змін, які підлягають оплаті, визначається за графіком роботи відповідача. За розрахунковий період (травень - червень 2025 року, 61 календарний день) позивач відпрацював 15 змін, що відповідає режиму 15 / 61 = 0,2459 зміни на один календарний день (у середньому 7,5 зміни на місяць).

Відтак за 348 календарних днів вимушеного прогулу кількість змін, що підлягають оплаті, становить: 348 ? 0,2459 = 85,57, що заокругленням становить 86 змін (86 ? 21 год = 1 806 годин).

Отже, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.07.2025 року по 13.07.2026 року в розмірі 94 322,22 грн (86 ? 1 096,77).

При цьому, суд зазначає, що зазначена сума визначена без вирахування податків і обов`язкових платежів, оскільки їх утримання та перерахування є обов`язком роботодавця як податкового агента під час фактичної виплати заробітної плати працівнику.

Виплачена позивачеві компенсація за невикористану відпустку зарахуванню до суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягає, оскільки за своєю правовою природою вона не є вихідною допомогою і має інше цільове призначення.

Відповідно до пунктів 2 і 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, та про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Сума середнього заробітку за один місяць становить 8 225,80 грн (16 451,60 грн / 2), у межах якої рішення підлягає негайному виконанню, а також рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення позивача на роботі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільняються від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. З урахуванням статті 141 ЦПК України та статті 235 КЗпП України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності за правилами статей 89, 263 ЦПК України, суд дійшов висновку, що звільнення позивача є незаконним, оскільки здійснене в період перебування працівника у відпустці всупереч частині третій статті 40 КЗпП України, проведене з підстави, не передбаченої законом, та з посиланням на неіснуючу норму (пункт «1» статті 41 КЗпП України), здійснене з порушенням порядку та строків застосування дисциплінарного стягнення (статті 147-149 КЗпП України).

За таких обставин позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та скасування запису в трудовій книжці є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу «Тюльпан», третя особа - голова правління Автогаражного кооперативу «Тюльпан» Михайлова Анна Олександрівна, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відміну запису у трудовій книжці задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати протокол № 10 від 30 липня 2025 року «Звільнення з роботи за неадекватну поведінку ОСОБА_1 », підписаний головою правління АГК «Тюльпан» Михайловою А.О.

Визнати недійсним запис у трудовій книжці ОСОБА_1 за номером 28 від 31 липня 2025 року про звільнення на підставі протоколу № 10 від 30 липня 2025 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа Автогаражного кооперативу «Тюльпан» з 31 липня 2025 року.

Стягнути з Автогаражного кооперативу «Тюльпан» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 94 322 (дев`яносто чотири тисячі триста двадцять дві) грн 22 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць в розмірі 8 225 (вісім тисяч двісті двадцять п`ять) грн 80 коп. допустити до негайного виконання.

Стягнути з Автогаражного кооперативу «Тюльпан» на користь держави кошти по сплаті судового збору в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Автогаражний кооператив «Тюльпан», ЄДРПОУ 25386590, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Ів. Виговського, буд. 6-Б;

третя особа - голова правління Автогаражного кооперативу «Тюльпан» Михайлова Анна Олександрівна, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Ів. Виговського, буд. 6-Б;

Суддя Я.К. Левицька