Рішення № 138170039, 01.09.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/2449/25

провадження № 2-а/753/135/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспектора 1 взводу 3 роти 3 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в місті Києві, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, з урахуванням уточнень, до Департаменту патрульної поліції, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспектора 1 взводу 3 роти 3 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в місті Києві, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою Інспектора 1 взводу 3 роти 3 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в місті Києві від 24 січня 2025 року серії ЕНА № 3925298 її притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 140КУпАП за порушення пункту 1.5 ПДР України. У зв`язку з чим, на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 1 020 грн. Вважає постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення незаконною і такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року у даній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення осіб, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

22 травня 2025 року до суду подано відзив від Департаменту патрульної поліції на адміністративний позов.

Вирішуючи питання про залишення відзиву без розгляду, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

У частині четвертій статті 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до частини п`ятої статті 162 КАС України відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року встановлено відповідачу строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Копія ухвали суду від 21 березня 2025 року доставлено до електронного кабінету 03 квітня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Останнім днем для подання відзиву є 18 квітня 2025 року, однак, відзив на адміністративний позов представником відповідача подано до суду лише 22 травня 2025 року, тобто поза межами процесуального строку встановленого судом.

Відповідно до статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд зазначає, що юридична природа строків в адміністративному судочинстві полягає у тому, що вони є фундаментальною правовою категорією, оскільки визначають певні моменти, періоди, з настанням та закінченням яких пов`язані конкретні юридичні наслідки; мають вагоме практичне значення, що полягає у забезпеченні реалізації принципів правової визначеності та рівності учасників, їх дисциплінованості; виступають гарантією своєчасного судового захисту прав та інтересів осіб у публічно правових спорах.

Судом встановлено, що відзив та додані до нього матеріали не містять причин пропуску строку на подання відзиву, як і заяви/клопотання про його поновлення, відтак, суд позбавлений можливості надати оцінку поважності причин пропуску строку на подання відзиву.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про пропуск відповідачем строку на подання відзиву у справі №753/2449/25, відповідно відзив підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Згідно частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 24 січня 2025 року о 13:30 год. Інспектором 1 взводу 3 роти 3 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в місті Києві за адресою: пр. Григоренка, 40 у м. Києві, відносно позивача було прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення. Із вказаної постанови вбачається, що 24 січня 2025 року о 13:30 год. за адресою: пр. Григоренка, 40 у м. Києві начальник відділу Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (далі - ТОВ «Епіцентр К») ОСОБА_2 , як відповідальна особа, не вжила своєчасних заходів по відновленню безпечних умов для руху, а саме місця для паркування індивідуального транспорту осіб з інвалідністю та транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю (дорожня розмітка 1.35), чим допустила порушення вимог ДСТУ 2587:2021 та пункту 1.5. ПДР України, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 140 КУпАП.

Також, даною постановою на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 020 грн.

Суд вважає, що вказана постанова підлягає скасуванню, з таких підстав.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 140 КУпАП порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху тягнуть за собою-накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доході громадян.

З наведеної вище норми КУпАП вбачається, що об`єктом правопорушень, передбачених цією статтею, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт. Суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених цією статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності. Суб`єктами правопорушень, передбачених, зокрема частиною першою статті 140 КУпАП, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.

Згідно із частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків (стаття 14 КУпАП).

Як вбачається з оскаржуваної постанови підставою для її прийняття було те, що ОСОБА_2 , як відповідальна особа ТОВ «Епіцентр К», не вжила своєчасних заходів по відновленню безпечних умов для руху, а саме місця для паркування індивідуального транспорту осіб з інвалідністю та транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю (дорожня розмітка 1.35), чим порушено пункт 1.5 ПДР України та вимоги стандарту ДСТУ 2587:2021.

Відповідно до пункту 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Правила мають на меті турботу про безпеку людей і збереження майна. Очевидна і суть цієї вимоги: зобов`язати учасників дорожнього руху і посадових осіб під час руху або його забезпечення (утримання доріг та їх облаштування) своїми діями прагнути звести негативні наслідки, що виникають, до мінімуму.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків (відповідно до статті 14 КУпАП).

Об`єктом правопорушень, передбачених частиною першою статті 140 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт. Суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених цією статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності. Суб`єктами правопорушень, передбачених, зокрема частиною першою статті 140 КУпАП, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.

Таким чином, для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до частини першої статті 140 КУпАП, встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, та чи є особа, виходячи із норми зазначеної статті, суб`єктом даного правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства.

Як вбачається із статуту ТОВ «Епіцентр К», затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 07 червня 2021 року № 07/06/21, та положення про невідокремлений структурний підрозділ ТОВ «Епіцентр К» «Гіпермаркет «Епіцентр К» № 3 м. Київ» від 14 листопада 2015 року, зокрема розділу 5 (Повноваження керівника), затверджений генеральним директором ТОВ ««Епіцентр К», трудової книжки ОСОБА_1 , остання не є посадовою особою товариства чи відповідальною особою за вжиття своєчасних заходів по відновленню безпечних умов для руху.

Отже, забезпечення безпеки дорожнього руху за адресою:пр. Григоренка, 40 у м. Києві, не входить службових обов`язків позивача, як працівника ТОВ «Епіцентр К».

Таким чином, висновки зроблені відповідачем в оскаржуваній постанові про те, що саме позивач є відповідальною особою за вжиття своєчасних заходів по відновленню безпечних умов для руху, а саме місця для паркування індивідуального транспорту осіб з інвалідністю та транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю (дорожня розмітка 1.35) є безпідставними та недоведеними.

Відповідно до статті 283 КпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

У статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Крім того, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для справи, у тому числі достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Натомість притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3925298 від 24 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у сумі 605,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 73, 77, 243, 244, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспектора 1 взводу 3 роти 3 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в місті Києві, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3925298 від 24.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 1 020,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

СУДДЯ КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складення та підписання повного тексту рішення 18.12.2025 року.