Рішення № 138169907, 09.07.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/748/551/26

Єдиний унікальний № 748/4274/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Кухти В.О.,

секретаря Самбур Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

31.12.2025 р. до Чернігівського районного суду Чернігівської області через електронний суд надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс»:

1) заборгованість за Кредитним договором № 00-9733270 від 21.04.2024 р. у розмірі 7 092,60 грн;

2) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Обґрунтовано позов тим, що 21.04.2024 р. між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії № 00-9733270, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 3 000,00 грн. Строк дії кредитної лінії 360 календарних днів.

ТОВ «Макс Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору. Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором своєчасно та в повному обсязі не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в загальній сумі 8 592,60 грн, з яких: 3 300,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 3 792,60 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 1 500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). На даний час право вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9733270 від 21.04.2024 р. перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС», а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Разом із позовною заявою позивач подав до суду клопотання про витребування доказів, у якому просить витребувати в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що становить банківську таємницю, щодо емісії платіжної картки з маскою № НОМЕР_6, зарахування на відповідний рахунок коштів у сумі 3 000,00 грн у період з 21.04.2024 р. по 26.04.2024 р., фінансового номера телефону за цим рахунком та, у разі необхідності, відомостей про фактичного власника рахунку.

Ухвалою судді від 07.01.2026 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, а також задоволено клопотання позивача про витребування доказів у АТ «КБ «ПриватБанк» відносно ОСОБА_1 .

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до вимог ст. ст. 280, 281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін не подав. Крім того, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення позивач не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

21.04.2024 р. між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії № 00-9733270 в формі електронного документа з використанням електронного підпису, згідно якого відповідач отримав грошові кошти у сумі 3 000,00 грн (а.с.9-13).

Строк дії кредитної лінії 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю 16.04.2025 р. (п. 1.3 договору).

Стандартна процента ставка складає 1,47 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 договору (п. 1.5.1 договору).

Відповідно до умов договору позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 10,00 % суми кредиту, що складає 300,00 грн (п. 1.6 договору).

Невід`ємною частиною цього договору є правила (а.с.14-18) та паспорт споживчого кредиту (а.с.19,20), які надані позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця.

Вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 71065 (а.с.21).

Згідно із інформаційною довідкою від 30.10.2024 р. вих. № 1289/10 ТОВ «Платежі Онлайн», встановлено, що на сайті ТОВ «Платежі Онлайн» через платіжний сервіс «Platon» було проведено успішно транзакцію № 41369-56228-88813 від 21.04.2024 р. об 13:33:43 на суму 3 000,00 грн Privat Bank на картковий рахунок № НОМЕР_2 (а.с.22-23).

Відповідно до Додатку до Інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» вих. № 1289/10 від 30.10.2024 р. ТОВ «Макс Кредит» надає додаткову інформацію щодо ПІБ, РНОКПП та номера договору Позичальників, яким були перераховані кошти через платіжний сервіс «Platon» (ТОВ «Платежі Онлайн»), з якої вбачається, що ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9733270 від 21.04.2021 р. об 13:33:43 на картковий рахунок НОМЕР_2 (PRIVAT BANK) було зараховано 3 000,00 грн (а.с.24-25).

Згідно витребуваної судом інформації з АТ КБ «ПриватБанк», яка надійшла до суду 02.02.2026 р., встановлено, що ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 . Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період 21.04.2024 р. по 26.04.2024 р. є номер телефону НОМЕР_4 був/є фінансовим. Номер телефону НОМЕР_4 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . По рахунку № НОМЕР_3 було зарахування коштів на суму 3 000,00 грн від 21.04.2024 р. (а.с.68).

Згідно виписки за договором № б/н за період 21.04.2024 р. по 26.04.2024 р. АТ КБ «ПриватБанк» встановлено, що на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_3 було зарахування коштів у розмірі 3 000,00 грн від payway1*tr4cv, 12G.KOZHUMYATSKA ST. (а.с.69).

Відповідно до детального розрахунку ТОВ «Макс Кредит» заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9733270 від 21.04.2024 р., встановлено, що станом на 21.10.2024 р. сума кредиту 3 300,00 грн, сума загальної заборгованості 7 092,60 грн, сума заборгованості за основним зобов`язанням 3 000,00 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами 3 792,60 грн, сума заборгованості за нарахованими комісіями 300,00 грн, штрафні санкції згідно умов договору 1 500,00 грн (а.с.38).

21.10.2024 р. ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 21102024-МК/Ейс, у відповідності до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.26-28).

Відповідно до платіжний інструкцій в національній валюті від 25.10.2024 р. № 13, від 30.10.2024 р. № 14, від 31.10.2024 р. № 15, від 31.10.2024 р. № 16, встановлено, що ТОВ «ФК «Ейс» перерахувало ТОВ «Макс Кредит» суму у розмірі 1 000 000,00 грн + 210 000,00 грн + 300 000,00 грн + 1 253 650,33 грн = 2 763 650,33 грн за відступлення Прав Вимоги згідно Договору факторингу № 21102024-МК/ЕЙС від 21.10.2024 р. без ПДВ (а.с.36-37 зворот).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 21102024-МК/Ейс від 21.10.2024 р. ТОВ ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача, а саме: залишок заборгованості по тілу кредиту 3 300,00 грн, залишок заборгованості по звичайним відсоткам 3 792,60 грн, штрафні санкції згідно умов договору 1 500,00 грн, загальна сума заборгованості по тілу та відсоткам 7 092,60 грн, кількість днів прострочення 158 (а.с.33-34).

Всупереч умовам договору № 00-9733270 від 21.04.2024 р. відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість станом на 25.12.2025 р. у розмірі 8 592,60 грн, яка складається з наступного: 3 300,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 3 792,60 грн - прострочена заборгованість за процентами, 1 500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями, що підтверджується випискою з особового рахунку за Кредитним договором № 00-9733270 від 21.04.2024 р. ПІБ: ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Ейс» (а.с.39).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

У ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 652 ЦК України, дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, ЗУ «Про споживче кредитування», передбачає право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за надання, обслуговування кредиту.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Також відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

За положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування» у період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після дня його припинення або скасування споживач у разі прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, зокрема від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором за прострочення виконання зобов`язань, а нараховані з 24.02.2022 р. неустойка (штраф, пеня) та інші такі платежі підлягають списанню кредитодавцем. Станом на час розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжує діяти, а тому нарахування та стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит є таким, що суперечить вимогам зазначеної норми закону.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом належать, зокрема, комісії кредитодавця та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що підлягають сплаті споживачем відповідно до умов договору.

Умовами кредитного договору передбачено сплату позичальником комісії за надання кредиту у розмірі 300,00 грн. Оскільки відповідач не виконав взятого на себе зобов`язання щодо її сплати, а матеріали справи не містять доказів недійсності чи нікчемності відповідної умови договору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення зазначеної суми комісії за надання кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд вважає позов доведеним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Надані позивачем на обґрунтування своїх вимог докази суд вважає належними та допустимими і такими, що підтверджують укладення відповідачем вищевказаного кредитного договору, який не оспорений відповідачем у встановленому законом порядку та згідно з презумпцією правомірності договору є правомірним (дійсним) станом на час розгляду справи в суді.

Укладаючи вищевказаний кредитний договір, відповідач погодився з умовами кредитування, у тому числі на розмір процентів за користування кредитними коштами та сплату комісії за видачу кредиту.

Отже, враховуючи встановлений судом розмір заборгованості, а також положення п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування», якими передбачено, що у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після дня його припинення або скасування споживач звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором за прострочення виконання зобов`язань, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача лише заборгованість за тілом кредиту, процентами та комісією за надання кредиту, без урахування штрафних санкцій, у загальному розмірі 7 092,60 грн. З огляду на викладене, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як нового кредитора, який набув права вимоги на підставі договору факторингу.

Згідно платіжної інструкції в національній валюті № 31444 від 30.12.2025 р., встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даної позовної заяви до суду у розмірі 2 422,40 грн (а.с.1).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, зокрема, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, зокрема, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.01.2019 р. в справі № 910/15944/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. п. 34-36), від 23.01.2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Позивачем на підтвердження надання правничої допомоги на суму 7 000,00 грн надано такі документи: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.49 зворот), довіреністю (а.с.49.1), договором про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 р. (а.с.40-41), додаткову угоду № 25770792139 від 20.12.2025 р. до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 р. (а.с.42), додаток № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 р. Протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 р. (а.с.41 зворот), акт прийому-передачі від 25.12.2025 р. наданих послуг № 20/08/25-01 від 20.08.2025 р. (а.с.47), відповідно до яких вартість обсягу наданих послуг становить 7 000,00 грн.

Суд вважає, що визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн є завищеним з урахуванням категорії справи та наданих адвокатом послуг. Так, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн відповідатимуть критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин цієї справи, що є співмірним зі складністю справи, а також обсягом наданих адвокатом послуг, які зводилися до вивчення матеріалів справи, складення позовної заяви, підготовки адвокатського запиту та клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів. При цьому суд також ураховує фінансовий стан обох сторін, де позивачем є юридична особа, яка займається питаннями фінансового характеру, і на користь якого стягнуто грошові кошти, як заборгованість за договором, а відповідачкою фізична особа, з якої стягнуто заборгованість за кредитним договором у зв`язку з невиконанням умов договору.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 272-274, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Кредитним договором № 00-9733270 від 21 квітня 2024 року у розмірі 7 092 (сім тисяч дев`яносто дві) гривні 60 копійок, з яких:

- заборгованості по тілу кредиту 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок;

- заборгованість по комісії за надання кредиту 300 (триста) гривень 00 копійок;

- заборгованість за нарахованими процентами 3 792 (три тисячі сімсот дев`яносто дві) гривні 60 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому рішення не було вручено в день його проголошення, має право протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення подати заяву на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Кухта