Рішення № 138169361, 09.07.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/922/26

Провадження № 2/135/643/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09.07.2026 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

представника відповідача Чутченка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 15.09.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1601-0456, відповідно до умов якого Товариство взяло на себе зобов`язання надати позичальнику кредит у сумі 18 000 грн зі строком кредитування 300 днів, на заявлений базовий період 14 днів, із стандартною процентною ставкою - 1,00%, та із зниженою процентною ставкою 0,90% в день, та з комісією за видачу кредиту - 20% від суми кредиту. Кредитний договір укладено в електронному вигляді та підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 10.04.2026 виникла заборгованість. Позивач просить стягнути заборгованість з відповідача в розмірі 67 608 грн, яка складається з: 18 000 грн - заборгованості за кредитом; 37 008 грн - заборгованості за нарахованими процентами; 9 000 грн заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК; 3 600 грн заборгованості по комісії.

У судове засідання представник позивача не з`явився, представник позивача подав до суду клопотання, у якому просив розглянути справу без участі їх представника.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Чутченко С.О. в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на заперечення, викладені у відзиві. Вказав, що нарахування процентів відбулось поза строком кредитування. Згідно поданого суду відзиву на позовну заяву зазначив, що відповідач ставить під сумнів відповідність поданих копій оригіналам та заперечує цілісність і незмінюваність змісту електронних документів. До позову долучено не оригінали електронних документів, а лише роздруківки Договору, Правил, Паспорта та Таблиці. На підтвердження видачі кредиту позивач долучив довідку ТОВ «ФК «Контрактовий дім» та квитанцію платіжного сервісу про переказ 18 000 грн. Це документи, які походять від самого кредитора та його платіжного партнера, а не первинні банківські документи, що підтверджували б зарахування коштів на рахунок відповідача. Банківська виписка по рахунку відповідача, яка є належним та допустимим доказом отримання коштів, до матеріалів справи не долучена.

Представник відповідача також вказав на те, що розрахунок заборгованості позивача не відповідає вимогам обґрунтованості. Він не містить періодів прострочення, не розкриває, яка саме ставка застосована до кожного періоду ( стандартна 1,00% за п.4.6. чи знижена за програмою лояльності п.4.3., 10.2 Договору), та не враховує жодних платежів, тоді як за п.4.6 проценти нараховуються «на залишок неповерненої суми Кредиту». На тіло 18 000 грн позивач нарахував проценти 37 008 грн, що більш ніж удвічі перевищує саму суму кредиту. Нараховані проценти є несправедливими, непропорційно великими та нарахованими поза межами правомірного періоду. Окрім цього, представник відповідача вважає, що комісія за видачу кредиту (3 600 грн) є неправомірною та не підлягає стягненню. Позивач не довів, що комісія 20% сплачується за реальну окрему супровідну послугу, відмінну від самої видачі кредиту.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 15.09.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1601-0456, який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), містить реквізити та підписи сторін.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 при оформленні кредитного договору було здійснено ряд активних дій з метою укладання кредитного договору, зокрема зазначено свої персональні дані, ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, відомості щодо адреси місця реєстрації та номеру телефону, правильність яких не спростовано.

Доказів того, що такі дані кредитодавцем отримано не від нього, та що вони використані будь-якими особами незаконно, відповідачем не надано.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надає позичальнику ОСОБА_1 кредит в сумі 18 000 грн, зі строком кредитування на 300 днів, з базовим періодом 14 календарних днів, із стандартною процентною ставкою - 1,00 %, із зниженою процентною ставкою - 0,9% в день, та з комісією за видачу кредиту - 20% від суми кредиту, дата повернення кредиту 11.07.2026 (п.п. 4.1., 4.6., 4.7., 4.10. Договору).

Відповідно до пункту 4.6. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною процентною ставкою:

- стандартна процентна ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом, (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за зниженою процентною ставкою).

Відповідно до п.10.2 Договору знижена процентна ставка становить 0,90% за кожен день користування кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору.

Відповідно до п.4.7. Договору комісія за видачу кредиту становить 20% від суми виданого кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором кредиту у день видачі кредиту.

Згідно умов договору сторони узгодили, що базовий період це проміжок часу впродовж строку дії договору, не пізніше останнього дня якого у позичальника настає обов`язок сплати процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (п. 1.1, 4.4).

За даними відповіді ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» від 15.04.2026 на запит ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було видано кредитні кошти за кредитним договором №1601-0456 від 15.09.2025 та перераховано грошові кошти ОСОБА_1 в сумі 18000 грн на платіжну картку НОМЕР_1 .

Вказана відповідь узгоджується із довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування 15.09.2025 по видачі кредиту суми 18000 грн на банківську карту НОМЕР_1 .

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на цю довіру. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Таким чином, на підставі вказаних доказів, суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_1 отримав від кредитора вказані в договорі кредиту кошти в сумі 18000 грн. Ненадання позивачем первинних документів щодо перерахунку коштів, за наявності інших доказів, жодним чином не спростовують факт отримання відповідачем кредитних коштів.

При цьому, суд враховує, що відповідач, маючи доступ до даних своєї банківської карти, не надав суду жодних доказів, могли б поставити під сумнів вказані дані довідок ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» від 15.04.2026 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування коштів в сумі 18000 грн на виконання кредитором умов кредитного договору, які узгоджуються між собою.

Відтак, заперечення сторони відповідача про неотримання кредитних коштів не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. При цьому, висловлюючи такі заперечення, відповідачем не було надано суду жодних доказів на їх підтвердження, хоча відповідач якому банком була випущена платіжна картка, мав можливість надати такі докази на підтвердження своєї позиції у виді виписки із рахунку за вказаною карткою.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» направляло позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості відповідно до укладеного кредитного договору №1601-0456, проте ця вимога не була виконана, порушення не усунуто.

Позивач вказує, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 67 608 грн, яка складається з: 18000 грн - заборгованості за кредитом; 37 008 грн - заборгованості за нарахованими процентами; 9 000 грн заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК; 3 600 грн заборгованості по комісії.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Встановлено, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» має право вимоги до ОСОБА_1 на підставі укладеного кредитного договору №1601-0456 від 15.09.2025.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором №1601-0456 наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом стосовно заборгованості відповідача за неповерненою сумою кредиту, нарахованим процентами та несплаченою комісією. При цьому, сума заборгованості відповідача за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 9000 грн стягненню не підлягає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Даним пунктом також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась і триває до теперішнього часу.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання, кредитодавцем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» нараховано проценти річних в сумі 9000 грн, які за своєю суттю є процентами, які передбачені ч.2 ст.625 ЦПК України.

Оскільки проценти річних за договором нараховані в період дії воєнного стану, то ОСОБА_1 звільняється від обов`язку їх сплати на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Тому суд вважає обґрунтованими доводи позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №1601-0456 в розмірі 58 608 грн, яка складається з: 18 000 грн - заборгованості за кредитом; 37 008 грн - заборгованості за нарахованими процентами; 3 600 грн заборгованості по комісії (18 000 + 37 008 + 3 600).

При цьому, судом встановлено, що відповідач був обізнанй із розміром кредиту, строком погашення, відсотковою ставкою за користування кредитними коштами, та розміром нарахованої комісії за видачу кредиту. Матеріалами справи підтверджено погодження сторонами умов кредитування, перерахування позичальниці кредитних коштів та розмір процентів за користування кредитом, а також визначення розміру таких процентів в грошовому виразі.

Відтак, доводи відповідача про зменшення розміру процентів за користування кредитними коштами є безпідставними, оскільки в укладеному сторонами договорі чітко та однозначно викладено умови користування кредитними коштами.

Проведений позивачем розрахунок заборгованості цілком відповідає умовам кредитного договору. Нарахування процентів за користування кредитними коштами проведено в межах строку кредитування, визначеного договором.

Щодо заперечень відповідача в частині стягнення комісії за договором, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання чи обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Посилання у відзиві на практику Верховного Суду в частині безпідставності нарахування комісії за обслуговування кредиту не є релевантним до правовідносин, що склались у даній справі між сторонами кредитного договору, оскільки позивач не просить стягнути комісію за обслуговування кредиту. Згідно позовної заяви позивач просить стягнути одноразову комісію за видачу кредиту.

Відповідно до п. 4.7 Договору кредиту сторони погодили, що комісія за надання кредиту становитиме 20% від суми наданого кредиту. Виходячи із вказаної в договорі суми кредиту 18000 грн, комісія у грошовому виразі складає 3600 грн.

Перед укладенням договору відповідач ознайомився з його умовами, зокрема з умовою щодо комісії за надання кредиту, отримав кредитні кошти в сумі 18 000 грн, за що згідно умов договору повинен був сплатити комісію в сумі 3600 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення комісії в повній мірі відповідає умовам договору та чинному законодавству, яким захищаються права споживачів.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1601-0456 підлягають частковому задоволенню о в розмірі 58 608 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір має бути присуджено позивачу з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач пред`явив позов на загальну суму 67 608 грн. Позов задоволено на суму 58 608 грн. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме 2 307,98 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором №1601-0456 від 15.09.2025 у розмірі 58 608 (п`ятдесят вісім тисяч шістсот вісім) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2 307,98 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його повного складення до Вінницького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 13.07.2026.

Суддя