Рішення № 138168990, 06.07.2026, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/794/26

Провадження № 2/448/646/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

06.07.2026 місто Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Гіряк С.І.

за участі секретаря судового засідання Луцак Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНТАРГЕТ» (місцезнаходження: м. Київ, вул. І.Франка, буд.40Б, індекс 01054) до

відповідача ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники справи не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача

1. Представник позивача ТОВ «Фінтаргет» - адвокат Потапенко С.Ю. звернулася до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором № 1088329 від 25.03.2024 у розмірі 34902,10 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтувує тим, що 25.03.2024 між ТОВ «Фінтаргет» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про надання коштів у позику за програмою споживчого кредитування № 1088329. Згідно з пунктом 1.1. договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 10 000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Відповідно до пункту 1.4. договору строк його дії встановлено з дати укладення і до 23.06.2024 включно. Пунктами 1.5.1. та 1.5.3. договору сторони погодили розмір процентів, зокрема: стандартні проценти у розмірі 2,5% від суми залишку кредиту за кожен день користування ним (але не менше 510,00 грн. за перший день) та акційну процентну ставку у розмірі 1,7% від суми кредиту за кожен день протягом перших 30 днів. Кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, перерахувавши 25.03.2024 кредитні кошти в розмірі 10 000,00 грн. на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 . Проте відповідач у встановлений договором строк грошові кошти не повернув та нараховані проценти не сплатив, у зв`язку з чим у нього виникла прострочена заборгованість у розмірі 30 100,00 грн., яка складається з: 10 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 20100,00 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом. Крім того, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано інфляційні втрати за період прострочення з 24.06.2024 по 04.02.2026 у розмірі 4802,10 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості з інфляційним збільшенням, яка заявлена до стягнення, становить 34902,10 грн. На адресу відповідача було направлено вимогу № 03/12-45 від 03.12.2025 про досудове врегулювання спору, яку він залишив без відповіді та реагування. У зв`язку з цим позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

2. 28.05.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких він заперечує проти позову, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зокрема зазначає, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору, оскільки кредитний договір підписувався за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомлення на номер 067-799-19-54, який не належить йому. Позивачем не долучено доказів, що електронний підпис(ідентифікатор) належить саме йому. Також позивачем не надано доказів верифікації відповідача за допомогою технології BankID, про яку він зазначає в тексті позовної заяви. Крім того в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту або входу в особистий кабінет та направлення будь-яких повідомлень.

Також вказує, що не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості, оскільки такий суперечить нормам закону. Зазначає, що розмір процентів 2,5 % не узгоджується із приписами ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Надає власний альтернативний розрахунок заборгованості згідно ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з яким заборгованість за Договором №1088329 від 25.03.2024 року за процентами повинна складати 9000 грн. 00 коп, розрахованими з 25.03.2024 (дати укладення договору) до 23.06.2024, тобто за 90 днів користування, з розрахунком 1% від тіла боргу за один день користування коштами. Доповнює, що сума зазначена позивачем в розмірі 20100 гривень відсотків за користування кредитом є вкрай завищеною і не співмірною з тілом кредиту.

Також посилається наЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022, а також п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, відповідно до яких у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). З огляду на наведене, вважає, що позовна вимога про стянення інфляційних витрат в розмірі 4802,10 грн не підлягає задоволенню.

Також заперечує щодо заявленого позивачем розміру судових витрат за надання правової допомоги в розмірі 5000 грн. Вважає їх значно завищеними, такими що не відповідають критеріям розумності, справедливості, співмірності та не підтвердженими належними доказами.

З огляду на наведене просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи

3. Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданому позові просить слухання справи здійснювати без участі представника позивача.

4. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомляв.

5. Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи без його участі.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

6. Ухвалою суду від 29.04.2026 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, задоволено клопотання представника позивача ТОВ «ФІНТАРГЕТ» про витребування доказів, витребувано в АТ «Акцент-Банк» інформацію щодо картки № НОМЕР_1 .

ІV. Фактичні обставини встановлені Судом

7. Судом встановлено, що 25.03.2024 між ТОВ «Фінтаргет» та ОСОБА_1 в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором fs2997 було укладено Договір про надання коштів у позику за програмою споживчого кредитування № 1088329.

8. Відповідно до пунктів 1.1., 1.5. Договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредиту розмірі 10 000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту, що надається позичальнику споживчий кредит. Кредит із цільовим призначенням на споживчі потреби надається з метою придбання товарів.

9. Строк дії договору з дати його укладення сторонами і до 23.06.2024 (включно).

10. Відповідно до п.1.5.1 Договору процентна ставка (проценти за користування кредитом є фіксованою: стандартні проценти 2,5% від суми залишку кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з 1 дня перерахування суми кредиту та до повного повернення кредиту, але не менше ніж 510,00 грн. за перший день.

11. Відповідно до п.1.5.3. Договору - акційна процентна ставка, якщо застосовується, то дорівнює 1,7% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, та діє перші 30 днів. Після закінчення строку дії акційної ставки діють стандартні проценти. Проценти за користування кредитом нараховуються щоденно.

12. Кредитодавець протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору надає позичальнику кредит в безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, вказаних позичальником в розділі 12 (пункт 3.1. Договору).

13. ТОВ «Фінтаргет» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу у користування кредит у розмірі 10 000,00 грн., шляхом переказу грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією №41137-05667-65834 від 25.03.2024.

14. Належність ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 та перерахування на неї коштів у розмірі 10 000,00 грн. також підтверджується листом АТ «Акцент-Банк» № 34068/47-260514/534-БТ від 25.05.2026.

15. Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 1088329 від 25.03.2024 відповідач на виконання умов договору не здійсниd жодного платежу, внаслідок чого станом на 26.09.2025 утворилась заборгованість у розмірі 30100,00 грн., яка складається з: 10 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 20100,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

16. 03.12.2025 ТОВ «Фінтаргет» надіслало ОСОБА_1 вимогу №03/12-45 про досудове врегулювання спору, у якій вимагало протягом 30 днів з дати її отримання сплатити заборгованість за кредитом.

17. На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості.

V. Застосоване Судом законодавство

18. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

19. Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

20. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

21. Згідно з ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

22. Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, який повинен виконуватися, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

23. Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

24. Відповідно до положень частин 1, 3 та 4 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

25. Нормою частини 1 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

26. Згідно з приписами частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

27. Відповідно до положень частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

28. За змістом норми статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

29. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

30. Відповідно до ст. 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

31. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції

32. Так, Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

32. Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

33. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 Закону).

34. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 статті 11 вказаного Закону).

35. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 статті 11 Закону № 675-VIII.

36. Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

37. Відповідно дост.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

38. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

39. Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

40. Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

41. Кредитний договір між сторонами укладений шляхом підписання відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та Заявка, яка є частиною кредитного договору.

42. За нормою ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

43. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

44. Згідно ст. ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

45. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

46. Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

47. Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

48. За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

VI. Висновки Суду

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту

49. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

50. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

51. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

52. Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору про надання коштів у позику за програмою споживчого кредитування між ТОВ «ФІНТАРГЕТ» та відповідачем ОСОБА_1 .

53. Судом встановлено, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та не погасив кредитну заборгованость.

54. Надані Позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

55. Як встановлено в ході судового розгляду кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, з зазначенням особистих даних відповідача, а саме адреси проживання, його паспортних даних, РНОКПП, електронної адреси.

56. Суд зауважує, що кредитні кошти надані позичальнику у безготівковій формі на банківську картку, вказану ним при укладенні договору, що підтверджується відповіддю АТ «Акцент -Банк» за №34068/47-260514/534-БТ від 25.05.2026. Відповідач не надав доказів, що кредитні кошти на його картку, зазначену ним у договорі, не надходили. Відповідачем не спростовано факт надання всіх особистих ідентифікуючих даних, даних його платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий. Відтак слід зробити висновок, що відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного кредитного договору.

57. Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний договір про надання коштів у позику за програмою споживчого кредитування №1088329 від 25.03.2024 укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, підписаний саме відповідачем накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. ТОВ "ФІНТАРГЕТ" належними та допустимими доказами підтверджено укладання кредитного договору з відповідачем, сторони вказаного вище договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови надання грошових коштів у кредит, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах.

58. В свою чергу Відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

59. Судом встановлено, що відповідно до умов вищевказаного кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на таких умовах: сума кредиту 10000,00 грн строком на 90 днів; згідно з п.1.5.1 Договору стандартна процентна ставка 2,5%, акційна процентна ставка 1,7 %.

60. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 30100,00 грн., яка складається з: 10 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 20100,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4802,10 грн інфляційні витрати.

61. З моменту отримання кредиту відповідач ОСОБА_1 заборгованості не погашав, у зв`язку з чим в нього утворилася заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 10000,00 грн. В свою чергу Відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

62. Враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредитування №1088329 від 25.03.2024 за основною сумою боргу в розмірі 10000 грн. є обґрунтованими.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

63. Як згадувалось вище, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

64. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у Постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

65. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

66. Таким чином, суд вважає, що відповідно до умов договору позивач обґрунтовано нараховував проценти в межах строку кредитування, що й відображено в розрахунку заборгованості.

66. Водночас, суд звертає увагу, що у відповідності до пункту 10 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживчим кредитуванням є правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту.

67. Згідно пункту 12 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», денною процентною ставкою визначаються загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

68. 22.11.2023 року прийнято Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року.

69. Вказаним Законом внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 року «Про споживче кредитування».

70. Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

71. Пунктом 17 «;Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%.

72. Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

73. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким, власне, і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

74. Договір про надання коштів у позику за програмого споживчого кредитування №1088329 був укладений 25.03.2024 року, тобто після набрання чинності Законом від 22.11.2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», відтак, максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача ОСОБА_1 не могла перевищувати 1%.

75. Проте, як слідує з матеріалів справи, зокрема, із розрахунку заборгованості, відповідачу здійснювалось нарахування процентів у період з 25.03.2024 року по 23.06.2024 за ставкою, що перевищувала 1%.

76. Отже, застосування за договором №1088329 від 25.03.2024 року денних процентних ставок в розмірі 2,5 та 1.7 % суперечить ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону № 3498-ІХ), у зв`язку з чим дана умова договору є нікчемною.

77. Відповідно до умов строк дії п.1.4. Договору №1088329 строк дії договору з дати укладення (25.03.2024) по 23.06.2024 (90 днів). З огляду на викладене, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок нарахованих процентів, виходячи із максимально допустимого розміру денної процентної ставки, визначеної ЗУ "Про споживче кредитування" за період з 25 березня 2024 року по 23 червня 2024 року, що становить 9000,00 грн. (10000,00 грн. х 1% х 90 днів = 9000,00 грн.).

78. Таким чином, вимоги сторони позивача щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 процентів слід задовольнити частково. Суд вважає за доцільне стягнути проценти за Договором №1088329 від 25 березня 2024 за період з 25.03.2024 до 23.06.2024 у розмірі 9000,00 грн. (100грн.х90днів. = 9000 грн). Докази, на спростування вказаного розрахунку не долучені.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат суд виходить з наступного.

79. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 4802,10 грн., то суд зазначає, що ця вимога позивача задоволенню не підлягає, оскільки згідно п.18 Прикінцевих таперехідних положень ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Висновок

80. Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, який є правомірним, а тому повинен виконуватися, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

81. У зв`язку із тим, що відповідач отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, що зазначені в кредитному договорі, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме з відповідача на користь ТОВ «ФІНТАРГЕТ» слід стягнути заборгованість за Договором №1088329 від 25.03.2024 в розмірі 19000 (дев`ятнадцять тисяч) гривень 00 коп, яка складається з 10000 (десять тисяч) гривень заборгованість за тілом кредиту та 9000 (дев`ять тисяч) гривень заборгованість за нарахованими процентами.

82. Враховуючи наведене, Суд вважає, що позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

VІІ. Судові витрати

83. Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

84. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

85. Згідно платіжної інструкції №228 від 17.04.2026 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн. При цьому, позивачем заявлено вимогу з ціною позову в розмірі 34902,10 грн., що становить 100%, з яких було задоволено вимог на загальну суму 19000 гривень 00 копійок, що становить 54,44 %.

86. А тому, у зв`язку із частковим задоволенням позову на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 1449 (тисяча чотириста сорок дев`ять) грн. 41 копійок (2662,40 х 54,44 /100 = 1449,41) судового збору.

87. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. суд приходить до наступного висновку.

88. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, що передбачено ст.15 ЦПК України.

89. Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

90. Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

91. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

92. Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, які сторона позивача просить стягнути з відповідача, підтверджуються доданими до позовної заяви: копією договору про надання юридичних послуг № 22/04/2026 від 22.04.2026, укладеного з АО «Квадра Право», акт виконаних робіт від 22.04.2026 за договором про надання юридичних послуг № 22/04/2026 від 22.04.2026, деталізований опис надання юридичних послуг від 22.04.2026 за договором про надання юридичних послуг № 22/04/2026 від 22.04.2026, ордер на надання правничої допомоги серії, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 8241/10 від 08.10.2019.

93. Так, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

94. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

95. Відтак, враховуючи критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи, віднесення справи до категорії малозначних, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), ціну позову та значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, з огляду на розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн.

96. Зважаючи на те, що заявлені позовні вимоги задоволено частково, судові витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн. підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2722 (дві тисячі сімсот двадцять дві) гривень 00 коп (5000 х 54,44 /100 = 2722, 00) витрат на правову допомогу.

З цих підстав, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 352,354 ЦПК України, Суд,

У Х В А Л И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНТАРГЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНТАРГЕТ» заборгованість за Договором №1088329 від 25.03.2024 в сумі 19000 (дев`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНТАРГЕТ» 1449 (тисяча чотириста сорок дев`ять) гривень 41 коп. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2722 (дві тисячі сімсот двадцять дві) гривень 00 копійок.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНТАРГЕТ», місцезнаходження: м. Київ, вул. І.Франка, буд.40Б, індекс 01054, ЄДРПОУ: 41955906.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 10.07.2026.

Суддя Світлана ГІРЯК