Рішення № 138168140, 13.07.2026, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 570/1889/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2026 року Корецький районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.

секретар судового засідання Федичканич В.Ю.

за участю:

представниці позивача, адвоката Ярославської О.М.

представниці відповідача Добровчан К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Корець, за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до сержанта поліції 1 взводу 3 роти 2 батальйону Віденчука Петра Романовича, Департаменту патрульної поліції, третя особа: УПП в Рівненській області ДПП, про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в :

Представниця позивача, адвокат Ярославська О.М. в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом, вказуючи, що 11 квітня 2026 року сержантом поліції 1 взводу 3 рота 2 батальйону УПП в Рівненській області Віденчуком П.Р. було винесено постанову серії ЕНА № 7004855 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 125 КУПАП та накладено стягнення в розмiрi 20400 (двадцять тисяч чотириста гривень) 00 коп. Зі змісту постанови вбачається, шо ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Мерседес» ДНЗ CB9822ЕН будучи особою, яка позбавлена права керування транспортним засобом на підставі постанови Рівненського міського суду №569/25158/25 від 30.01.2026, чим порушив п. 2.1.а ППР. Вважає зазаначену постанову незаконною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню. В п. 4 Постанови серії ЕНА №7004855 зазначено: особа, щодо якої розглядається справа ОСОБА_2 , в той час як прізвище позивача ОСОБА_3 , тобто, постанова має невірні відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. До постанови також не надано жодного доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Також, вказала, що позивач діяв у стані крайньої необхідності керуючи транспортним засобом, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, а рідний брат, який проживав з нею у м. Шепетівка, з 10 квітня 2026 перестав виходити на зв`язок. Таким чином, приймаючи відповідальність на себе він у стані крайньої необхідності був змушений керувати трансопртним засобом та їхати у м.Шепетівку.

Представник позивача у судовому засіданні пояснила, що правил дорожнього руху її клієнт не порушував, доказів протилежного матеріали справи не містять. Просила провадження у справі закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, а за наявності підстав і за фактом закінчення строків передбачених ст. 38 КУпАП. Тому, позов підтримала повністю та просила його вимоги задоволити.

Представник Департаменту патрульної поліції в судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві.

В поданові відзиві зокрема вказала, що, постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 21.11.2025 року у справі №569/25158/25 ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Крім цього постановою Рівненського апеляційного суду від 30.01.2026 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 адвоката Теперик Оксани Василівни залишено без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2025 року без змін. Вважає, що ОСОБА_6 набув статусу особа, яка позбавлена права керування із 30.01.2026 року, безпосередньо після набрання постанови Рівненського міського суду Рівненської області законної сили. Всупереч накладеному адміністративному стягненню, позбавленню права керування транспортними засобами на один рік, в цей період, а саме 11 квітня 2026 року, позивач керував транспортним засобом та фактично позивачем не спростовується даний факт. З огляду на викладене, поліцейський виявив порушення, на яке належним чином відреагував, результатом чого стало винесення постанови у справі про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_7 поліцейський УПП в Рівненській області ДПП в судові засідання жодного разу не з`являвся, про причини неявки суду не повідомляв.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Згідно з постановою серії ЕНА № 7004855, 11 квітня 2026 року о 05:28 году м. Рівне по вул. Надвірна, 5 ОСОБА_6 керував транспортним засобом марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, яка позбавлена права керуванння транспортним засобом на підставі постанови Рівненського міського суду справа №569/25158/25 від 30 січня 2026 року, чим порушив вимоги п. 2.1.а ПДР, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400,00 гривень.

Відповідно до п. 2.1. «а» ПДР України, Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР) передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 1.10. ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п. 2.1. «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено та не спростовується сторонами у справі, що 11.04.2026 позивач керував автомобілем «Мерседес» ДНЗ CB9822ЕН.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП обов`язковою умовою є наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 317 та 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.

Відповідно до ст. 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Відповідачем за результатами перевірки документів водія ОСОБА_1 , а також відповідної бази даних осіб, які позбавлені права керування транспортними засобами, встановлено, що постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 21.11.2025 року у справі №569/25158/25 ОСОБА_8 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Крім цього, постановою Рівненського апеляційного суду від 30.01.2026 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишено без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2025 року залишено без змін.

Отже, на час винесення оскаржуваної постанови 11.04.2026 позивач був позбавлений права керування транспортними засобами, та не мав законних підстав керувати автомобілем.

При цьому суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що поліцейський в постанові зазначив інше прізвище - ОСОБА_9 , з огляду на те, що вказана неточність є формальною, такою що виникла через суперечності між даними наявними у базах даних та пов`язана з зміною прізвища самим позивачем з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_3 ». Більше того, з переглянутого відеозапису встановлено, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 вказував про свою зміну прізвища з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_3 » та заявляв про свою обізнаність з обмеженням відносно нього права керування транспортним засобами.

Із наданого суду відеозапису вбачається, що поліцейський дотримався вимог Закону при складанні спірної постанови про адміністративне порушення.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дають підстави для висновку, що зазначення інспектором в оскаржуваній постанові неправильних даних, в тому числі і неправильного прізвища, не спростовує порушення позивачем вимог ч.4 ст.126 КУпАП, та є опискою.

Аналогічна правова позиція щодо неточностей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення, уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17, та у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №459/1801/17.

Отже в даному випадку основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.

Відеозапис проведено посадовою особою відповідача у відповідності до положень ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», за якими поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Отже, факт порушення пп. «а» п. 2.1 ПДР України, а саме керування 11.04.2026 транспортним засобом ОСОБА_1 , який з 30.01.2026 позбавлений права керування транспортними засобами на строк 1 рік, є доведеним, а тому його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Суд не бере до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що він діяв у стані крайньої необхідності, з огляду на наступне.

Ст. 17 КУпАП передбачено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності, однак лише у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі №686/5225/17.

Обов`язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів суду, що «раптова поїздка» 11 квітня 2026 року до брата викликана певною небезпекою для останнього та таку ймовірну небезпеку не можна було усунути іншими шляхами.

Так само неспроможними та не заснованими на законі є доводи представника позивача про закінчення строків передбачених ст. 38 КУпАП для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Частиною 1 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Стягнення на ОСОБА_1 було накладено постановою поліцейського 11 квітня 2026 року, тобто у день вчинення правопорушення, а тому доводи сторони захисту є безпідставними.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а отже оскаржувана постанова від 11.04.2026 прийнята відповідачем правомірно, відповідно до закону в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством.

На підставі викладеного такеруючись ст. 5, 9, 19, 77, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до сержанта поліції 1 взводу 3 роти 2 батальйону Віденчука Петра Романовича, Департаменту патрульної поліції, третя особа: УПП в Рівненській області ДПП, про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності- відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , житель АДРЕСА_1 ;

відповідачі: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3;

Інспектор взводу № 1 роти № 2 батальйону 2 УПП в Рівненській області ДПП, сержант поліції Віденчук Петро Романович, 33028, вул. С. Бандери, 14-А, м. Рівне.

Третя особа: УПП в Рівненській області, 33028, вул. С. Бандери, 14-А, м. Рівне.

Суддя: