Рішення № 138166765, 13.07.2026, Макарівський районний суд Київської області

"13" липня 2026 р. Справа № 370/747/26

Провадження № 2/370/415/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 рік с-ще Макарів

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.

за участю секретаря судового засідання Мінасян Я.А.

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 9855330605 від 31.03.2021 року у загальному розмірі 33 908,78 грн. Також Позивач просить стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 3 328,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 200,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», в особі директора Наваренка В.Г., зазначив, що 31.03.2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» (кредитодавець) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір (угоду) № 9855330605. Відповідно до умов вказаної угоди, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти на споживчі потреби у розмірі встановленого кредитного ліміту - 15 050,00 гривень, зі строком користування 24 місяці. Таким чином, кінцевим строком повернення кредитних коштів та припинення дії умов договору є 31.03.2023 року. У подальшому АТ «Таскомбанк» набуло статусу кредитора за вказаним кредитним договором у зв`язку з укладенням договору про переведення прав вимоги, підписаного між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЦФР». Згідно з позовною заявою, кредитодавець взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконав своєчасно та у повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідача. Втім, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. 02.12.2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, на підставі якого право вимоги заборгованості за кредитним договором № 9855330605 від 31.03.2021 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс». Позивач вказує, що станом на 02.12.2024 року загальна сума заборгованості відповідача за вказаним кредитом становить 33 908,78 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості, який додається до позовної заяви, та яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 24 березня 2026 року було ухвалено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Копія ухвали про відкриття провадження, копія позовної заяви та додані до неї документи були направлені судом на адресу Відповідача. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу суду з відміткою про вручення, у зв`язку з чим він вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

У встановлений судом строк Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, заперечень проти позову чи клопотань про зменшення судових витрат до суду не направляв.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви зазначив, що проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, а також з`ясувавши зміст спірних правовідносин, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором, а також нарахованих за прострочення виконання зобов`язання з повернення кредитних коштів та відсотків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.03.2021 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1885615603 та підписаний паспорт кредиту №9855330605.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору та пунктів 4,5 Паспорту кредиту позичальнику надано грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 15 050,00 гривень; строк, на який надається кредит - 24 місяці; річні проценти 0,01% від суми боргу за договором; щомісячні проценти 6,0% від суми кредиту.

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту.

Цей Договір, Паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ "ФК"ЦФР" (розміщені на сайті ТОВ "ФК"ЦФР" www.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомився до укладення Договору та до яких позичальник приєднався підписавши Договір) складають єдиний, кредитний договір.

Між ТОВ «ФК «ЦФР» (Первісний кредитор) та АТ «Таскомбанк» було укладено договір про відступлення прав вимоги. За умовами вказаного договору, Первісний кредитор відступив за плату належні йому права вимоги до боржників, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами та платіжними документами про оплату ціни відступлення прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до вказаного договору про відступлення прав вимоги, до АТ «Таскомбанк» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 9855330605 від 31.03.2021 року в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав за первинним зобов`язанням.

Відповідно до виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 в період з 31.03.2021 по 02.12.2024 фактично користувався коштами, отриманими внаслідок укладання кредитного договору №9855330605.

У подальшому, 02.12.2024 року між АТ «Таскомбанк» (Первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (Позивач) було укладено договір факторингу. Відповідно до умов вказаного правочину та витягу з реєстру боржників до нього, Позивач набув права грошової вимоги до Відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 9855330605 у загальному розмірі 33 908,78 гривень.

Також позивач на підтвердження своїх вимог подав копії: акту прийому-передачі реєстру прав вимоги від 02.12.2024 за договором факторингу №HI/11/25-Ф від 02.12.2024, платіжної інструкції №5738 від 02.12.2024; витягу з реєстру прав вимог.

Згідно з розрахунком заборгованості, проведеним позивачем по кредитному договору №9855330605 від 31.03.2021, станом на 02.12.2024 заборгованість відповідача за зобов`язаннями по вказаному вище договору становить 33 908,78 гривень, у тому числі: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 15 050,00 грн; заборгованість по річним процентам (в т.ч. простроченим) 2,02 грн; заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочені) 18 856,76 грн., нарахованим в період з 01.04.2021 по 01.12.2021.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ст.6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормами ч. 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами ст. 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Крім того, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі №752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 року у справі №909/1411/13, від 13.10.2021 року у справі №910/11177/20).

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021 року у справі №911/3185/20).

Разом з тим, чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог.

Судом встановлено, що хоча договір відступлення права вимоги між ПАТ Таскомбанк та ТОВ «ФК «ЦФР», та позивачем та ПАТ Таскомбанк були укладені раніше (07.10.2016 та 02.12.2024), ніж кредитний договір, укладений №9855330605 від 31.03.2021 між ОСОБА_1 та первісним кредитором, однак умови цього договору є визначеними.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт набуття прав вимоги за кредитним договором у позивача та відповідно факт наявності у ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за кредитним договором №9855330605 від 31.03.2021, яка ним добровільно не сплачується.

ОСОБА_1 не скористався своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, не подав відзиву на позов, не надав будь-яких заперечень проти позову чи доказів на спростування позиції позивача, не навів обставин, які мають значення для справи і на які він послалася б як на підставу своїх заперечень.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд вважає, що у зв`язку із задоволенням позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України, документально підтверджені судові витрати понесені позивачем, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 3 328,00 грн, підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу,яку просить позивач стягнути в розмірі 9200,00 грн, суд виходить з наступного.

Стороною позивача надано належні, допустимі та достатні докази витрат позивача на професійну правничу допомогу по даній справі, а саме договір про надання правничої допомоги №03-07/24 від 03.07.2024 року, укладений між ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" та адвокатом Литвиненко Оксаною Ігорівною, акт приймання-передачі наданих послуг №4 від 02.06.2025 року, платіжну інструкцію №2704 від 10.06.2025 року.

Розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі доказами, судова практика є сталою, застосування великої кількості законів спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час.

Враховуючи наведене та визначені, зокрема, частиною ч. 4 ст. 137 ЦПК України критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо та причино пов`язаних з розглядом справи, беручи до уваги те, що справа не є складною, малозначною та розглядається в спрощеному позовному провадженні, є типовою, в якій сформована усталена судова практика, суд приходить до висновку, що розумним та справедливим у даному випадку буде стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4,12, 81, 89,141, 258, 265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №9855330605 від 31.03.2021 року у розмірі 33 908 (тридцять три тисячі дев`ятсот вісім) грн. 78 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 15 050,00 грн; заборгованість по річним процентам (в т.ч. простроченим) 2,02 грн; заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочені) 18 856,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» судовий збір у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп. та 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Оскільки дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, зазначений строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення, відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 13.07.2026 року.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс»: код ЄДРПОУ: 40340222; адреса: 03035, місто Київ, пл. Солом`янська, 2;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.О. Бізяєва