Рішення № 138165080, 10.07.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/2244/24

провадження 2/287/235/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 липня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Нижника Г.П.,

за участю секретаря судового засідання Корнєйчук О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Скумін Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Олевської міської ради Житомирської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Олевської міської ради Житомирської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 01.08.2003 по 02.02.2018 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Після розірвання шлюбу сторони певний час проживали спільно, від чого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Позивач вказує, що починаючи з початку 2023 року відповідачка залишила місце проживання сім`ї, не підтримує жодних стосунків із сином, не бере участі у його вихованні, матеріально не утримує дитину, не цікавиться її життям, здоров`ям та розвитком, а також не повідомляє про своє місцезнаходження. Малолітній син проживає разом із позивачем, який самостійно забезпечує його утримання, виховання та належні умови для життя і розвитку. За результатами розгляду питання органом опіки та піклування складено висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав щодо малолітнього сина. Посилаючись на наведені обставини, позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з неї аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Нижнику Г.П.

Ухвалою суду від 10.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

01.04.2026 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та ухвалити заочне рішення.

Пояснив, що перебував із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 2003 року по 2018 рік. Зазначив, що під час шлюбу у них народилося двоє дітей, однак відповідачка залишила сім`ю, коли доньці було 13 років, а син був малолітнім, після чого виїхала до іншого населеного пункту, де проживав її брат. Також повідомив, що відповідачку рішенням суду було позбавлено батьківських прав щодо двох старших дітей.

За словами позивача, приблизно шість років тому відповідачка повернулася до нього вже вагітною, а у 2019 році народився син ОСОБА_3 . Після народження дитини відповідачка нетривалий час утримувалася від вживання алкогольних напоїв, однак приблизно через місяць почала систематично зловживати алкоголем, вести аморальний спосіб життя та фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків. Грудним вигодовуванням сина вона не займалася, у зв`язку з чим дитину вигодовував позивач за допомогою дитячої суміші. Зазначив, що саме він постійно доглядав за сином, тому у ранньому віці дитина називала його «мама», інколи «тато».

Позивач також пояснив, що періодично виїжджав до сестри в інше місто на тимчасові заробітки. Під час однієї з таких поїздок, коли сину був приблизно один рік, сусідка повідомила його, що дитина хвора, а відповідачка залишила її взимку на вулиці у дитячому візку та не надає необхідної допомоги. Повернувшись додому, він виявив, що у дитини висока температура, після чого викликав бригаду екстреної медичної допомоги. Спочатку дитину було госпіталізовано до лікарні в місті Олевську, а згодом переведено до реанімаційного відділення лікарні міста Житомира. За словами позивача, протягом майже місяця він постійно перебував із сином у лікарні, тоді як відповідачка станом здоров`я дитини не цікавилася. Після переведення дитини до лікарні в місті Олевську відповідачка лише один раз відвідала сина, перебуваючи при цьому, зі слів позивача, у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, позивач зазначив, що певний час відповідачка проживала разом із сім`єю, однак коли дитині виповнилося три роки, після вживання їжі, яку, зі слів позивача, приготувала відповідачка, син отримав отруєння та був повторно госпіталізований. Позивач пояснив, що на той час також перебував у сестри, однак після отримання інформації про хворобу дитини повернувся додому та викликав швидку медичну допомогу. Увесь період перебування сина у лікарні догляд за ним здійснював виключно позивач. Під час лікування дитини відповідачка зібрала свої речі, залишила місце проживання сім`ї та більше не повернулася. Причиною свого відходу, за словами позивача, вона назвала те, що він перешкоджає їй вживати алкогольні напої.

Також позивач повідомив, що на даний час відповідачка проживає з іншим чоловіком. Напередодні одного із судових засідань вони разом із сином та відповідачкою випадково їхали одним автобусом до міста Олевська. При цьому малолітній син не впізнав матір, а відповідачка, незважаючи на присутність дитини, не підійшла до неї, не привіталася та не намагалася поспілкуватися. Після прибуття до міста позивач разом із сином прибув до суду, тоді як відповідачка, знаючи про призначений розгляд справи щодо позбавлення її батьківських прав, пішла до лікарні відвідувати свого співмешканця.

Окрім цього, позивач зазначив, що протягом останніх трьох років відповідачка жодного разу не відвідала сина, не брала участі у його вихованні, не надавала матеріальної допомоги, не цікавилася його життям, станом здоров`я чи навчанням, не дарувала подарунків та не придбавала для нього жодних речей, хоча, зі слів позивача, має можливість отримувати дохід від сезонних робіт.

Відповідач у судові засіданні призначені 02.04.2026, 29.04.2026 та 02.07.2026 на розгляд справи не з`явилася та не повідомила про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином у встановленому законодавством порядку, як шляхом направлення судових повісток за відомою суду адресою, так і шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, що стверджується матеріалами справи. Заяву про відкладення розгляду справи та відзив на позов відповідач до суду не надала.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та вважала за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав стосовно малолітнього сина. Пояснила, що відповідачка систематично зловживає алкогольними напоями, самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні та утриманні дитини. Натомість усі обов`язки щодо її виховання, утримання та забезпечення належних умов для розвитку здійснює батько. Також зазначила, що відповідачка жодного разу не з`явилася на засідання комісії з питань захисту прав дитини, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце її проведення. Крім того, після затвердження органом опіки та піклування висновку про доцільність позбавлення її батьківських прав відповідачка до служби у справах дітей не зверталася, питання щодо спілкування з дитиною не порушувала та будь-яких заходів, спрямованих на відновлення виконання своїх батьківських обов`язків, не вживала.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що працює фахівцем із соціальної роботи та тривалий час знайома із сім`єю сторін. Зазначила, що ще раніше позивач звертався до соціальної служби з питання позбавлення відповідачки батьківських прав щодо двох старших дітей, оскільки остання залишила сім`ю та виїхала до іншого населеного пункту, а дітей самостійно виховував позивач. У подальшому позивач пробачив відповідачку та відновив із нею спільне проживання, незважаючи на застереження свідка щодо недоцільності такого рішення. Після цього у сторін народився син ОСОБА_5 .

За словами свідка, після народження дитини відповідачка почала систематично зловживати алкогольними напоями, тривалий час була відсутня за місцем проживання, фактично не проживала разом із сім`єю та не виконувала батьківських обов`язків. Приблизно два-три роки тому вона пішла збирати ягоди та більше до сім`ї не повернулася. Після цього, зі слів свідка, відповідачка проживала у різних осіб, переважно одиноких чоловіків, з якими вживала алкогольні напої.

Свідок зазначила, що неодноразово особисто спілкувалася з відповідачкою, закликала її повернутися до сім`ї та виконувати батьківські обов`язки щодо малолітнього сина, однак остання на такі зауваження не реагувала. Також пояснила, що під час здійснення соціального супроводу сім`ї неодноразово відвідувала місце проживання сторін. За її словами, під час таких відвідувань їй доводилося постійно контролювати дії відповідачки, щоб та виконувала елементарні обов`язки по догляду за дитиною, зокрема готувала їжу чи заколисувала сина, оскільки відповідачка намагалася вживати алкогольні напої, які приховувала навіть серед особистих речей.

Крім того, свідок повідомила, що фактичне виховання та догляд за дитиною здійснював виключно позивач. Саме він перебував із сином під час його лікування у медичних закладах, забезпечував догляд за ним, а також супроводжував дитину до закладу освіти. Відповідачка, зі слів свідка, навіть не була присутня на святі Першого дзвоника.

Також свідок пояснила, що востаннє бачила відповідачку в автобусі дорогою до міста Олевська на попереднє судове засідання. За її словами, до автобуса зайшли позивач разом із малолітнім сином, однак відповідачка жодним чином не відреагувала на появу дитини, не підійшла до неї та не намагалася поспілкуватися. Свідок запропонувала відповідачці дати дитині кошти на солодощі, однак остання відмовилася, пояснивши це відсутністю дрібних грошей. При цьому відповідачка повідомила свідку, що прямує до міста Олевська для відвідування свого співмешканця у лікарні. Свідок також зазначила, що порадила відповідачці з`явитися до суду та заявити про своє бажання брати участь у вихованні дитини, однак відповідачка до судового засідання не прибула.

На думку свідка, відповідачка не бере участі у вихованні сина, не підтримує з ним жодних стосунків, материнського піклування не проявляє та систематично зловживає алкогольними напоями, при цьому вона неодноразово особисто бачила відповідачку у стані алкогольного сп`яніння.

У ч. 4 ст. 223 ЦПК України зазначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно вимог ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав та приймаючи до уваги, що позивач не заперечував про ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 19).

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 02.02.2018 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 20-22).

Згідно з висновком органу опіки та піклування Олевської міської ради від 27.08.2024, затвердженим рішенням виконавчого комітету Олевської міської ради від 24.09.2024 №237, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 (а.с. 11-13).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 07.06.2023 квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с. 18).

Згідно з довідкою Новоозерянського старостинського округу Олевської міської ради №478 від 24.09.2024 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с. 15).

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 24.09.2024 комісією встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом із малолітнім сином ОСОБА_3 , у житловому приміщенні створено належні умови для проживання та розвитку дитини, наявні продукти харчування, дитячий одяг, облаштоване місце для відпочинку та дозвілля дитини (а.с. 14).

Відповідно до характеристики Новоозерянського старостинського округу Олевської міської ради №497 від 30.09.2024 ОСОБА_1 характеризується позитивно, алкогольні напої не вживає, належну увагу приділяє вихованню малолітнього сина, скарг чи заяв щодо нього не надходило (а.с. 16).

Згідно з характеристикою Новоозерянського старостинського округу Олевської міської ради №496 від 30.09.2024 ОСОБА_2 характеризується як особа, яка періодично зловживає алкогольними напоями, має низький виховний потенціал, неодноразово залишала місце проживання на тривалий час, у зв`язку з чим на її поведінку надходили скарги від позивача (а.с. 17).

Крім того, з висновку органу опіки та піклування вбачається, що відповідно до акта оцінки потреб сім`ї від 13.08.2024 малолітнього ОСОБА_3 фактично самостійно виховує батько, тоді як відповідачка у 2023 році залишила сім`ю, самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні та утриманні дитини, а також раніше була позбавлена батьківських прав щодо двох старших дітей. Крім цього, ОСОБА_2 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, зокрема за ч. 3 ст. 178 та ч. 1 ст. 184 КУпАП (а.с. 12-13).

Згідно з характеристикою, виданою директором Новоозерянського ліцею Олевської міської ради, ОСОБА_3 закінчив 1 клас. Вихованням хлопчика займається батько, який цікавиться навчанням і відповідально ставиться до його виховання у сім`ї. Мама не проживає із дитиною і не приділяє уваги дитині.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, крім того зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частина 4 ст. 155 СК України передбачає покладання на батьків відповідальності, встановленої законом, за ухилення їх від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до діючого СК України до батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачено застосування таких правових санкцій, які можуть вважатися юридичною відповідальність, зокрема, позбавлення батьківських прав.

Стаття 164 СК України передбачає підстави позбавлення батьківських прав, якими можуть бути: ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоке поводження з дитиною; якщо батьки є хронічними алкоголіками або наркоманами; якщо батьки вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва (п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України).

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною, однак не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що відповідачка протягом тривалого часу свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо малолітнього сина ОСОБА_3 . Такий висновок підтверджується висновком органу опіки та піклування, актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, характеристиками позивача та відповідачки, іншими письмовими доказами, а також узгодженими між собою показаннями позивача та свідка ОСОБА_4 . Зазначені докази свідчать про те, що відповідачка після народження дитини фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, систематично зловживала алкогольними напоями, не забезпечувала належного догляду за малолітнім сином, не брала участі у його вихованні та утриманні, не цікавилася станом його здоров`я, а після залишення сім`ї взагалі припинила будь-які контакти з дитиною. При цьому відповідачка протягом останніх років не відвідувала сина, не надавала йому матеріальної допомоги, не виявляла турботи про його фізичний, духовний та моральний розвиток, не підтримувала з ним особистого спілкування та не вживала жодних заходів для відновлення сімейних відносин.

Суд також враховує, що відповідно до висновку органу опіки та піклування відповідачка раніше була позбавлена батьківських прав щодо двох старших дітей, а також неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, зокрема за ч. 1 ст. 184 КУпАП за невиконання батьківських обов`язків та за ч. 3 ст. 178 КУпАП за появу у громадських місцях у стані алкогольного сп`яніння. Вказані обставини у сукупності з іншими доказами свідчать про свідоме та тривале нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками.

При вирішенні спору суд виходить із необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини та враховує, що фактично всі обов`язки щодо утримання, виховання, догляду, лікування та розвитку малолітнього ОСОБА_3 здійснює позивач, який забезпечив належні умови для його проживання, виховання та гармонійного розвитку. Натомість відповідачка протягом тривалого часу не проявляє жодної заінтересованості у долі дитини та не вчиняє дій, спрямованих на відновлення належних відносин із сином. За встановлених обставин позбавлення відповідачки батьківських прав відповідає найкращим інтересам малолітньої дитини, забезпечує належний захист її прав та сприятиме стабільності сімейного середовища, у якому вона фактично виховується.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 .

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі ст. 182, 183 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Беручи до уваги, що відповідачка є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , обов`язок щодо його утримання несе незалежно від позбавлення її батьківських прав, а також враховуючи вік дитини, відсутність відомостей про обставини, які б виключали можливість відповідачки надавати матеріальне утримання, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання малолітнього сина у розмірі 1/4 частки усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивач при зверненні до суду заявив дві самостійні вимоги: про позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів. За вимогою про стягнення аліментів позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору. Разом із тим за вимогу про позбавлення батьківських прав позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Оскільки позов підлягає задоволенню, на підставі ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а судовий збір за вимогу про стягнення аліментів, від сплати якого позивач був звільнений, підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 51 Конституції України, статтями 19, 164-166, 180-185, 190-191 СК України, статтями 12-13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Олевської міської ради Житомирської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідачки, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду (з 29.10.2024) і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за вимогу про позбавлення батьківських прав, у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за вимогу про стягнення аліментів, від сплати якого позивач був звільнений, у розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Олевським РВ УМВС України в Житомирській області 24.12.2009, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання та місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Олевським РВ УМВС України в Житомирській області 04.05.2006, РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Олевської міської ради Житомирської області, місцезнаходження: 11001, м. Олевськ, вул. Володимирська, буд. 2, Коростенського району, Житомирської області, ЄДРПОУ 04343470.

Суддя: Г. П. Нижник