Рішення № 138161629, 02.07.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/436/26

Єдиний унікальний номер 741/2128/25

РІШЕННЯ

іменем України

02 липня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретарів судового засідання Кузьменка І.С., Богдан Н.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Макіївської сільської територіальної громади в особі Макіївської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за набувальною давністю,

УСТАНОВИВ:

28 листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з цією позовною заявою та просив визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Позовні вимоги, з урахуванням уточненої позовної заяви (а. с. 63-64), позивач обґрунтовував тим, що він з 25 червня 1996 року (час реєстрації місця проживання позивача) по теперішній час безперервно, відкрито, добросовісно проживає, як власник, у житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_1 . З народження позивач вселився у вказаний будинок як член сім`ї своєї матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка фактично володіла й користувалася будинком. На момент вселення позивача в будинок будь-які правовстановлюючі документи на нього були відсутні, зареєстрований власник не визначений. Позивач не знав і не міг знати про існування іншого власника.

З моменту вселення позивач постійно проживає у вказаному будинку, зареєстрував у ньому своє місце проживання, утримує будинок за власні кошти, здійснює ремонт, сплачує всі комунальні платежі. Житловий будинок не перебував і не перебуває на балансі будь-якої установи чи організації, не має статусу господарського двору. Таким чином, позивач володіє спірним нерухомим майном добросовісно, відкрито та безперервно понад 10 років, що відповідає вимогам ст. 344 ЦК України.

Саме тому позивач просить судовим рішенням визнати за нею право власності на вищевказаний житловий будинок за набувальною давністю.

Ухвалою від 26 грудня 2025 року у справі відкрито провадження, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 12 березня 2026 року.

Ухвалою суду від 12 березня 2026 року підготовче судове засідання відкладено до 20 травня 2026 року у зв`язку з першою неявкою позивача в судове засідання.

20 травня 2026 року підготовче судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у щорічній основній відпустці. Підготовче судове засідання призначено на 02 липня 2026 року.

У підготовче судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву, у якій просив провести судове засідання за його відсутності, указав, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області у судове засідання не з`явилася, в. о. сільського голови подала до суду заяву, у якій указала, що Макіївська сільська рада заявлені вимоги визнає повністю, заперечень щодо задоволення позову не має, просить справу розглянути без участі представника відповідача, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд проводить підготовче судове засідання за відсутності учасників справи та відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України вважає за можливе за його результатами ухвалити рішення, оскільки відповідачем визнано позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 роз`яснено, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Вивчивши й дослідивши матеріали справи, пересвідчившись, що визнання відповідачем позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд уважає, що позов підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Так, право власності на об`єкт нерухомості за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду за сукупності умов, визначених статтею 344 Цивільного кодексу України. Такими умовами є добросовісність заволодіння майном, відкритість і безперервність володіння протягом установленого законом строку, зокрема, нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років.

Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України. Тобто, об`єктом набуття права власності за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України є чуже майно, а умовами виникнення права власності за давністю володіння є: відкритість, безперервність, тривалість та добросовісність володіння. Відкритість володіння означає, що особа не приховує свого статусу від інших осіб, не приховує факту, що вона не є власником майна, але володіє і користується таким майном як власник. Тривалість володіння означає, що для виникнення права власності на нерухоме майно особа повинна ним проволодіти протягом десяти років. Фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 ЦК України).

Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно, обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна.

У п. 9 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України).

У п. 13 зазначеної Постанови роз`яснено, що можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

У п. 14 зазначеної Постанови роз`яснено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 25 червня 1996 року зареєстрований та проживає в житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_1 . Крім нього, у вказаному будинку більше ніхто не зареєстрований та не проживає. Указані обставини підтверджуються копією паспорта гр. України серії НОМЕР_1 (а. с. 6-7), копією витягу з реєстру Макіївської територіальної громади від 01 березня 2025 року (а. с. 8), відомостями Макіївської сільської ради № 02-09/368-А від 25 листопада 2025 року про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (а. с. 11), копією довідки Макіївської сільської ради № 277 від 20 листопада 2025 року про склад сім`ї (а. с. 12).

Відповідно до довідки Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області № 289 від 12 грудня 2025 року домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , не відноситься до типу колгоспного двору та не перебуває на балансі Макіївської сільської ради (а. с. 66).

З виписки з погосподарської книги № 291 від 16 грудня 2025 року, виданої за відомостями Макіївської сільської ради за період 2021-2025 роки, погосподарська книга № 10 за 2021-2025 роки, номер об`єкта 0105161, встановлено, що домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 , закріплене за ОСОБА_2 (мати, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_1 (син). У користуванні знаходиться 0,25 га землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а. с. 65).

Згідно з довідкою про відсутність житла № 345, виданою 26 вересня 2025 року КП «Носівське БТІ» Носівської міської ради, за даними інвентаризаційної справи станом на 01.01.2013 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано (а. с. 21).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 452784173 інформація про реєстрацію права власності на об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня (а. с. 47).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Макіївка Ніжинського району Чернігівської області (а. с. 9). Після її смерті Носівською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 86/2025, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а. с. 45). Із довідки, виданої 18 листопада 2025 року Носівською державною нотаріальною конторою, установлено, що спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 (а. с. 46).

Постановою Носівської державної нотаріальної контори № 749/02-31 від 27 листопада 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, оскільки в матеріалах спадкової справи відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок (а. с. 49).

ЦНАП Макіївської сільської ради також відмовлено ОСОБА_1 в державній реєстрації права власності на спірний житловий будинок з підстав відсутності документів, що підтверджують набуття заявником права власності та відсутності судового рішення про визнання права власності за набувальною давністю.

26 вересня 2025 року КП «Носівське БТІ» Носівської міської ради на замовлення позивача було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 загальною площею 29,8 кв. м, житловою площею 13,2 кв. м. Із технічного паспорта вбачається, що житловий будинок літ. «А» з верандою та ґанком має рік забудови 1991, рік забудови сараїв 1978, літньої кухні з верандою 1966, огорожі, воріт, хвіртки 2000 (а. с. 13-20).

На підтвердження факту утримання спірного будинку та користування ним позивач подав до суду ряд квитанцій про сплату комунальних послуг за 2023-2025 роки за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, за розподіл природного газу, за електроенергію, за постачання природного газу, особові рахунки відкриті на ім`я ОСОБА_2 (а. с. 25-44).

Отож, із 1996 року і по тепер ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в будинку по АДРЕСА_1 та продовжує відкрито, безперервно ним володіти, не приховуючи факт знаходження будинку в його володінні. Право власності на будинок ні за ким не зареєстровано, будь-які правовстановлюючі документи на будинок відсутні. Будь-яких скарг, претензій по факту володіння ОСОБА_1 вищевказаним майном ні від кого не надходило. Так, позивач утримує будинок в належному для проживання стані. З 1996 року і по теперішній час позивач фактично постійно володіє нерухомим майном, а саме: житловим будинком, що розташований по АДРЕСА_1 , зареєстрований та постійно проживає у вказаному житлі. Власник спірного нерухомого майна не встановлений, на балансі Макіївської сільської ради житловий будинок не перебуває.

Факт постійного та безперервного користування позивачем вищевказаним житловим будинком визнається відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Факт добросовісності володіння позивачем вищевказаним будинком підтверджується тим, що за час володіння будинком ОСОБА_2 (матір`ю позивача) були укладені договори на користування природним газом, електроенергією, відкриті особові рахунки на її ім`я, що підтверджують квитанції про сплату комунальних послуг.

Отже, позивач добросовісно користується нерухомим майном, утримує його та володіє ним безперервно протягом більш ніж десяти років.

Ураховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та в сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, ураховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд робить висновок про те, що позивач добросовісно, відкрито та безперервно фактично володіє житловим будинком, розташованим по АДРЕСА_1 , протягом понад десяти років поспіль та в подальшому має намір володіти, користуватися та розпоряджатися вищевказаним нерухомим майном, однак на теперішній час оформити право власності у позасудовому порядку не має можливості. Відповідач проти задоволення позову не заперечує, просить вимоги позову задовольнити, тому суд вважає за необхідне позов задовольнити та визнати за позивачем право власності на вказане нерухоме майно за набувальною давністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 328, 335, 344 ЦК України, ст. ст. 2, 12, 13, 211, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Макіївської сільської територіальної громади в особі Макіївської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 29,8 кв. м, житловою площею 13,2 кв. м.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Макіївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04415531, місцезнаходження: с. Макіївка Ніжинського району Чернігівської області, вул. Центральна, буд. 27.

Повний текст судового рішення складено 02 липня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА