Рішення № 138160043, 02.07.2026, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/6357/25

Номер провадження 2/676/731/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,

секретаря судового засідання Саламахи А.В.

за участю представника позивача адвоката Мазурчак В.А.

прокурора Михальчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам`янець-Подільський справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Хмельницька обласна прокуратура, про поділ спільного майна подружжя ,-

встановив:

ОСОБА_1 27.08.2025 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, вказавши третьою особою Хмельницьку обласну прокуратуру. В обгрнутвання позовних вимог позивач вказала, що вона 28 квітня 2016 року уклала шлюб з ОСОБА_2 , який зареєстрований Кам`янець- Подільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, за актовим записом №174. Після реєстрації шлюбу вона змінила своє прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ». ОСОБА_2 є зареєстрованим суб`єктом підприємницької діяльності з 2014 року, зокрема за період з 2019 по 2023 рік його валовий дохід склав 26 930 259.20 грн. та було сплачено 1 042 293,96 грн. єдиного податку. ОСОБА_1 також працює зареєстрованим суб`єктом підприємницької діяльності з 2021 року, за період II кварталу з 2021 по 2023 рік валовий дохід склав 2 541 918,00 грн. Вищенаведені обсяги доходів, отриманих подружжям протягом спільного проживання у шлюбі, були достатніми для накопичення готівкових заощаджень, які зберігалися за місцем спільного проживання. 04 січня 2024 року слідчими СУ ГУНП в Хмельницькій області було проведено санкціонований обшук у квартирі номер АДРЕСА_1 , за місцем постійного проживання сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Згідно ухвали слідчого судді, якою санкціоновано обшук, було надано дозвіл на пошук та вилучення документації, щодо виконання ряду договорів на проведення капітальних ремонтів тротуарів та внутрішньо дворових проїздів, а також чорнових записів, що стосуються виконання наведених в ухвалі договорів. Однак, під час обшуку слідчим додатково вилучено усі наявні грошові кошти сім`ї ОСОБА_4 , а саме 40 000,00 доларів США, 20 000.00 євро та 112 000,00 грн., які є особистими коштами та заощадженнями подружжя ОСОБА_4 , накопиченими протягом багатьох років спільної підприємницької діяльності. В подальшому, 09 січня 2024 року ухвалою слідчого судді у справі №686/33321/23 накладено арешт на усе, що було вилучено під час обшуків, зокрема і на грошові кошти сім`ї ОСОБА_4 . З огляду на викладене, позивач вважає, що грошові кошти, які були вилучені під час проведення обшуку 04 січня 2024 року за місцем спільного проживання подружжя, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки були набуті у шлюбі. Вказані кошти були накопичені за рахунок доходів обох сторін, як доходів від підприємницької діяльності відповідача, що здійснюється з 2014 року, так і доходів від підприємницької діяльності позивача, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець з 2021 року. Накопичення такої суми готівкових коштів (40 000,00 доларів США, 20 000.00 євро та 112 000,00 гривень) є результатом спільної підприємницької діяльності подружжя в межах шлюбних правовідносин, що підтверджується офіційними даними про валовий дохід кожного з подружжя, сплату податків та відсутність будь-яких доказів, які свідчили б про інше походження вказаних коштів. Жодних доказів або правових підстав, які би свідчили про те, що вказані кошти належать особисто ОСОБА_2 не існує. Разом з тим, жодних доказів, чи навіть припущень щодо причетності ОСОБА_1 до кримінального провадження, що розслідується прокурором чи слідчим не наведено. Позивач вважає, що 1/2 частина грошових коштів від суми в розмірі 40 000, 00 доларів США, 20 000, 00 євро, 112 000, 00 гривень, виходячи з презумпції, наведеної у ч. 1 ст. 70 СК України, на частку дружини не може бути накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна, або речового доказу. Враховуючи те, що 1/2 частина арештованих грошових коштів є власністю позивачки, а тому вона змушена звертатися до суду з вимогою здійснити їхній поділ у встановленому законом порядку, щоб захистити своє право на частку у спільному майні. Позивач просить суд визнати за нею право власності на 1\2 частину грошових коштів, які були вилучені 04 січня 2024 року під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2 ухвалою слідчого судді від 09 січня 2024 року у справі № 686/33321/23 було накладено арешт, а саме: 20 000 (двадцять тисяч) доларів США, -10 000 (десять тисяч) євро, 56 000 (п`ятдесят шість тисяч) гривень. В суді представник позивача позов підтримав, просить його задовольнити.

Представник відповідача в суді позов визнав, просить його задовольнити.

Представник третьої особи в суді заперечив щодо задоволення вимог позивача, вважає їх недоведеними, просить суд врахувати, що в кримінальному провадженні № 12023240000000356 від 03.07.2023 відкритому за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України проводиться досудове розслідування. Під час проведених у межах кримінального провадження обшуків 04.01.2024 у ОСОБА_2 вилучено у тому числі грошові кошти в сумі 40 000 доларів США, 20 000 Євро та 112 000 гривень, які у зазначеному кримінальному провадженні визнанні речовими доказами. Відповідачу 30.03.2026 р. у зв`язку з неможливістю встановити його фактичне місцезнаходження повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 28 квітня 2016 року, який зареєстрований Кам`янець-Подільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, за актовим записом №174. Після реєстрації шлюбу вона змінила своє прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

Позивач є зареєстрованим суб`єктом підприємницької діяльності з 2021 року, отримувала доходи від якої, що підтверджується наданими нею суду відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та про джерела/суми нарахованого доходу станом на 01.02.2024 р.(а.с.20), що за її підрахунками за період II кварталу з 2021 по 2023 рік валовий дохід склав 2 541 918,00 грн.

Відповідач є зареєстрованим суб`єктом підприємницької діяльності з 2014 року, зокрема за підрахунками позивача за період з 2019 по 2023 рік його валовий дохід склав 26930 259.20 грн. та було сплачено 1 042 293,96 грн. єдиного податку. В підтвердження зазначених обставин позивач подала суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та про джерела/суми нарахованого доходу станом на 01.02.2024 р.(а.с.20) з 1 кварталу 2019 р. по 3 квартал 2023 року, виписки з поточного рахунку в АТ «Приватбанк» за період з 01.01.2019 р. по 01.02.2024 р.(а.с.21-26).

04 січня 2024 року слідчими СУ ГУНП в Хмельницькій області в рамках кримінального провадження № 12023240000000356 було проведено санкціонований обшук у квартирі номер АДРЕСА_1 , за місцем постійного проживання сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 серед іншого було вилучено 40000,00 доларів США, 20 000,00 євро та 112 000,00 грн.(а.с.64-68).

Позивач звернулася з позов оскільки вказує, що частина вилучених коштів які є спільним майном подружжя належить їй як дружині відповідача.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За ч.1 ст..69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частинами 1, 2 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України.

Відповідно до статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин. У частині першій статті 352 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, у разі використання приватно-правового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин, судове рішення стосується прав, інтересів та (або) обов`язків відповідного державного органу, покликаного захищати інтереси держави у відповідних відносинах».

Аналіз статей 69-71, 74 СК України дозволяє зробити висновок, що поділ спільного майна та визнання права на частку в спільному майні як приватно-правова категорія, покликана забезпечити визначеність в приватних відносинах та захист прав та інтересів або ж їх відновлювати. Натомість ініціювання спору про поділ спільного майна та визнання права на частку в спільному майні не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, поділ спільного майна та визнання права на частку в спільному майні) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.

Під час розгляду справи встановлено, що в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12023240000000356 по місцю проживання сторін було проведено обшуки 04.01.2024 у ОСОБА_2 та вилучено серед іншого грошові кошти в сумі 40 000 доларів США, 20 000 Євро та 112 000 гривень, які у зазначеному кримінальному провадженні визнанні речовими доказами. На підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду у справі №686/5914/25 від 04.03.2026 про тимчасовий доступ до документів, а саме до матеріалів кримінального провадження №1202324000000356 від 03.07.2023, речові докази - грошові кошти в сумі 40 000 доларів США, 20 000 Євро та 112 000 гривень, вилучені слідчим першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Хмельницькому) ТУ ДБР у м. Хмельницькому За результатами проведених слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій здобуто достатні докази для повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень у складі організованої групи та з огляду на зазначене 30.03.2026 у зв`язку з неможливістю встановити фактичне місцезнаходження ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

За таких обставин, а також враховуючи, що надані позивачем докази, не підтверджують факт, що вилучені під час обшуку кошти є спільним майном подружжя, а тому суд дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст..ст. 13, 76, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 13, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 60-72 СК України,

ухвалив:

в задоволенні позовних вимог відмовити.

На рішення учасниками судового розгляду може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 10.07.2026 р.

Суддя Кам`янець-Подільського

міськрайонного суду Вдовичинський А.В.