Рішення № 138159830, 07.07.2026, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/1171/25

Рішення

Іменем України

07 липня 2026 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Малярчука В.В.,

при секретарі Зіньковської Н.Д.,

за участі позивачки ОСОБА_1 ,

представниці позивачки ОСОБА_1 - адвокатки Заводовської М.Л.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вишнівецької селищної ради Кременецького району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокатка Заводовська М.Л. звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зіславшись на те, що позивачка ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_2 з 04.03.2011 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який Теребовлянським районним судом розірвано 20.07.2012 року. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ОСОБА_2 з дочкою не зустрічається, у вихованні не бере участі та матеріально не забезпечує. Дочка батька не хоче бачити, адже в її житті його немає 14 років. Моральної підтримки дитині батько не надає, проживає окремо, взагалі не цікавиться життям дочки.

В судовому засіданні представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокатка Заводовська М.Л. та позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 судовому засіданні позову не визнав, так як бажає брати участь в вихованні та утриманні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак з незалежних для нього обставин не може цього зробити, так як дочка разом з позивачкою ОСОБА_1 проживають за кордоном ще з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, а засобів зв`язку із донькою у нього немає, аліменти на утримання доньки сплачує справно, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вишнівецької селищної ради Кременецького Тернопільського району Тернопільської області у судове засідання не з`явивсь, однак подав до суду висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи зазначені вимоги закону, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» відображено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в шлюбі з 04.03.2011 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який Теребовлянським районним судом розірвано 20.07.2012 року.

Сторони від спільного проживання мають дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Відповідно до висновку Служби у справах дітей Вишнівецької селищної ради Кременецького району Тернопільської області від 12 березня 2026 року вказаний орган вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначив, що на даний час мати з дитиною проживають за кордоном в АДРЕСА_2 , виконує шкільний обов`язок у класі VII б в початковій школі № 4 ім. М. Коперника в м. Кутно (Польща). Загальної середньої освіти в Україні дитина здобуває.

Відповідно до акту огляду умов та місця проживання від 23.02.2026 року наданого депутатом Вишнівецької селищної ради встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровані в АДРЕСА_3 . Службою у справах дітей проведено обстеження житлово-побутових умов та встановлено що мама з дитиною лише зареєстровані вказаною адресою і проживають лише коли приїжджають в гості на кілька днів в рік.

При спілкуванні ОСОБА_1 повідомила, що хоче, щоб позбавили її колишнього чоловіка батьківських прав, оскільки батько з дитиною не спілкується, не бере участь у її вихованні, житті. Також повідомила, спочатку батько сплачував аліменти, однак вона свідомо від них відмовилася та поїхала в березні 2022 року за кордон. Причиною для позбавлення вважає те, дитина багато подорожує і потрібно згоду батька. Також сказала, що не хоче спілкуватися з колишнім чоловіком. Те ж саме підтвердила дитина.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованні дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умов винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін. що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справ зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони п піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовки до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світ не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров та психічного розвитку.

Важливим елементом щодо незастосування цього крайнього заходу є: лист служби у справах дітей Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 23.02.2026 року № 31/02-18. Зокрема встановлено: службі у справах дітей Микулинецької селищної ради вдалося встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований по АДРЕСА_1 . Працює в ПП «Катруб» на посаді водія 04.04.2022 року згідно наказу № 6/к від 01.04.2022 року. За місцем проживання характеризується задовільно. Позиція батька проти позбавлення батьківських прав, оскільки дитина за кордоном, а він через введений в Україні воєнний стан не може поїхати та відвідати дочку.

Під час розмови з працівниками служби у справах дітей Вишнівецької селишної ради ОСОБА_3 повідомив, що хоче брати участь у вихованні дочки, допомагати матеріально в розумних межах, - спілкуватися. Також повідомив, що на протязі тривалого часу спілкувався з дочкою телекомунікаційними засобами в мережі «Вайбер».

Обмінювалися фотокартками та спілкувалися на різні теми її та його життя в подальшому мама дитини почала тиснути на нього, щоб він написав відмову від дитини.

Також повідомив, що за потреби готовий написати нотаріальний дозвіл на вільний перетин дитиною кордону. На підтвердження цих слів ОСОБА_2 надав більше 50 скріншотів переписок з дитиною в соціальних мережах. Також повідомив, що після відмови його написати нотаріальну згоду на позбавлення батьківських прав його заблокували в доступі до мереж дочки та перешкоджають спілкуватися з дитиною. Розповів, що готовий сплачувати аліменти, але ОСОБА_5 відмовилася. Повідомив, що заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_6 .

ОСОБА_4 надала висновок психолога від 13.02.2026 року наданого психологом ОСОБА_7 , в якому рекомендовано забезпечити відсутність контактів дитини з біологічним батьком, з огляду на відсутність емоційного зв`язку, психологічної значущості батьківської фігури та потенційні ризики для психоемоційного благополуччя дитини. Однак в даному висновку чітко не вказано, які ризики загрожують дитині.

3 огляду на вищезазначене, підстав щодо доцільності позбавлення батьківських прав через свідоме ухиляння від виконання батьківських обов`язків ОСОБА_8 або створення загрози для життя та здоров`я дитини під час його спілкування з нею - не виявлено.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Враховуючи вищевикладені обставини, члени комісії з питань захисту прав дитини висловили позиції про те, що у наданні позитивного висновку щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 слід відмовити, при цьому необхідно попередити обох батьків про необхідність змінити ставлення до виховання дитини та забезпечити регулярне спілкування дитини з батьком в режимі засобів телефонного зв`язку.

Відповідно до висновку Служби у справах дітей Вишнівецької селищної ради Кременецького району Тернопільської області від 12 березня 2026 року про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по відношенню до неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Вишнівецької селищної ради 12 березня 2026 року № 60, зазначено, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 по відношенню до неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є недоцільним.

Частиною 7 ст. 7 СК України закріплено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд не приймає до уваги бажання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 позбавити батьківських прав її батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке було нею висловлено у судовому засіданні, у зв`язку із тим, що вона не бажає з ним спілкуватися через відсутність спільних інтересів, так як це буде суперечити інтересам дитини.

Приписами статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За правилами статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 ч. 1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п. 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини (ст. 166 СК України).

Сторона позивачки не довела та не надала суду документальних доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її батька, по відношенню до неї, батьківських прав, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити.

На підставі наведеного, керуючись статтями 150,151, 152, 164, 165, 166 СК України, статтями 10, 12, 13, 80, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вишнівецької селищної ради Кременецького району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав відмовити, у зв`язку із безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його отримання копії.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Роз`яснити учасникам справи, що інформацію щодо справи що розглядалася вони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://tr.te.court.gov.ua

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде виготовлений протягом п`яти днів.

Головуючий суддя : В.В. Малярчук