Рішення № 138159092, 13.07.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року справа № 580/6715/25 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком № 971010307206 від 27.05.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у військовій частині № НОМЕР_1 з 29.08.1994 до 01.06.1999 та повторно переглянути заяву про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком від 20.05.2025.

В обґрунтування позовних вимог представниця позивачки зазначила, що позивачка має необхідний страховий стаж, який дає їй право на перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, однак відповідач-2 протиправно відмовив у такому переході.

Ухвалою від 17 червня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02.07.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представниця відповідача-1 просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідач-1 не приймав жодного розпорядчого акта за результатами розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії. Відповідач-1 є самостійною юридичною особою та не несе відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність інших територіальних органів Пенсійного фонду, а тому не є належним відповідачем у даній справі. Публічно-правовий спір між Головним управлінням та позивачем відсутній.

07.07.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представниця відповідача-2 просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовується у відносинах з РФ щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у вказаних країнах, незалежно від дати їх видачі, посвідчення. Офіційні документи, видані з 27 грудня 2022 року компетентними органами РФ приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку, проставлення апостилю, оскільки РФ є учасниками Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, яка є чинною у відносинах України з цими державами. Отже, з 23 грудня 2022 року дія Конвенції про правову допомогу у правовідносинах з РФ не застосовується. Враховуючи зазначене, періоди роботи на території РФ не можливо зарахувати до страхового стажу.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 20.06.2017.

20.05.2025 позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення від 27.05.2025 № 971010307206 про відмову у переході на пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, з підстав недостатності наявного страхового стажу (30 років 06 місяців 11 днів, при необхідному 32 роки).

Рішення відповідача-2 про відмову в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком позивачка вважає протиправним, а тому звернулася в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

13.03.1992 набула чинності Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода), відповідно до статті 1 якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюються згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 якого страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах незалежно від використання форм власності та господарювання, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.

Аналіз вказаних положень свідчить, що при обчисленні пенсії відповідно до Закону № 1058-IV зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі - Держави СНД) до 31.12.2003 здійснюється згідно відомостей трудової книжки, а з 01.01.2004 здійснюється при підтвердженні сплати страхових внесків (зборів) до відповідного фонду Держави СНД, та території якої проводилась трудова діяльність, або за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Суд встановив, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 03.09.1982 позивачка працювала у військовій частині № НОМЕР_1 у період з 29.08.1994 до 01.06.1999 (04 роки 09 місяців 04 дні):

- 29.08.1994 прийнята помічником вихователя згідно наказу № 156 від 29.08.1994;

- 21.11.1994 переведена в ясла-садок № 54 помічником вихователя по переведенню згідно наказу № 235 від 30.12.1994;

- 01.06.1999 звільнена в зв`язку із скороченням кількості працівників згідно п. 1 ст. 39 КЗОТ рф згідно наказу № 101 від 01.06.1999.

Суд врахував, що трудова книжка містить відомості про підстави внесення записів, скріплена підписом посадової особи та печаткою за місцем роботи позивачки.

Крім того вказаний період роботи позивачки підтверджується архівною довідкою Федеральної державної бюджетної установи «Центральний архів міністерства оборони Російської Федерації» № 3/82316 від 11.08.2017.

Суд встановив, що відповідно до форми РС-право (а.с. 15-16) відповідач-2 зарахував до страхового стажу позивачки догляду за дитиною до 3 років (до 29.12.1994). Разом з тим період з 30.12.1994 до 01.06.1999 до страхового стажу позивачки не зарахував.

Отже, період роботи з 30.12.1994 до 01.06.1999 має бути зарахований до страхового стажу позивачки на підставі ст. ст. 1, 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та ст. 24 Закону № 1058-IV, оскільки підтверджується належними записами у трудовій книжці позивачки.

Покликання представниці відповідача-2 щодо неможливості врахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивачки з огляду на припинення з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, суд вважає необґрунтованими, оскільки у період роботи позивачки вказана Угода була чинною та передбачала право на зарахування під час призначення пенсії до трудового стажу відповідних періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. При цьому суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи позивачки положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивачка не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у врахуванні періодів роботи під час призначення пенсії.

Суд врахував, що відповідач-2 підтверджує обсяг страхового стажу позивачки - 30 років 06 місяців 11 днів. З урахуванням висновків суду про необхідність зарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 30.12.1994 до 01.06.1999 суд констатує наявність у позивачки страхового стажу у обсязі більше за необхідний (32 роки). Достатнім є і вік позивачки для призначення пенсії за віком, що встановлений ст. 26 Закону № 1058.

Отже, суд доходить висновку про наявність у позивачки права на перехід на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058, яка має бути призначена із 19.05.2025 відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про протиправність спірного рішення та, як наслідок, про необхідність його скасування.

Під час обрання способу відновлення порушеного права позивачки суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд врахував, що відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з п. 4.10 Порядку 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, для здійснення виплати пенсії.

Отже, у спірних правовідносинах, повторний розгляд заяви та прийняття рішення про призначення пенсії має здійснюватися структурним підрозділом органу пенсійного фонду, на який за принципом екстериторіальності розподілено заяву пенсіонера.

На необхідності вчинення дій зобов`язального характеру територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності також наголосив Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у цьому випадку належить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (як орган, який прийняв протиправне рішення) зарахувати до страхового стажу позивачки період її роботи з 30.12.1994 до 01.06.1999 та повторно розглянути заяву від 20.05.2025 із доданими матеріалами та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» та не надала доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 27.05.2025 № 971010307206 про відмову ОСОБА_1 у переході на пенсію за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період її роботи з 30.12.1994 до 01.06.1999 та повторно розглянути заяву від 20.05.2025 із доданими матеріалами та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивачка ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач-1 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538);

3) відповідач-2 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська обл., Житомирський р-н, м. Житомир, вул. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 13.07.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК