Рішення № 138158997, 13.07.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/16832/25

РІШЕННЯ

іменем України

13 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" Центр оцінювання функціонального стану особи про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулась до суду з позовом, у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 25.01.2025 №5978.

При цьому, суд враховує, що у позовній заяві оскаржуване рішення зазначене як рішення від 25.01.2025 №5978.

Водночас, із матеріалів справи вбачається, що рішення експертної команди №5978 щодо ОСОБА_1 фактично прийняте 25.02.2025.

З огляду на збіг номера рішення, суб`єкта його прийняття, особи, щодо якої його прийнято, та змісту спірних правовідносин, суд розцінює зазначення дати 25.01.2025 як описку, яка не перешкоджає ідентифікації предмета спору.

Ухвалою суду від 03.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 03.10.2025 також частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у відповідача копію медико-експертної справи ОСОБА_1 , копію рішення експертної команди з доказами його вручення, копію протоколу розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення та копії інших документів, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення.

Ухвалою суду від 23.03.2026 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог.

Згідно із позовною заявою, позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, таким, що підлягає скасуванню, і просить суд задовольнити позовні вимоги повністю з таких підстав.

Зазначає, що 06.10.2016 рішенням Кам`янець-Подільської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з причини загального захворювання, безстроково, про що видано довідку до акта огляду МСЕК серії АВ №0843029 від 06.10.2016.

Вказує, що рішення №5978 не містить належного обґрунтування причин непідтвердження раніше встановленої їй ІІ групи інвалідності.

На думку позивачки, відповідач обмежився загальним твердженням про недостатність інформації у медичних документах, однак не зазначив, які саме документи досліджувалися, яких саме відомостей було недостатньо, які критерії оцінювання застосовувалися та чому така недостатність стала підставою саме для формування нового рішення з висновком «Не інвалід».

Також позивачка вказує, що не була належним чином повідомлена про проведення перевірки та не мала реальної можливості надати пояснення або додаткові документи до прийняття оскаржуваного рішення.

Окремо позивачка звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні як підставу ініціювання перевірки зазначено запит робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, тоді як у відзиві відповідач посилається на іншу підставу - лист та постанову слідчого Державного бюро розслідувань від 31.01.2025 у кримінальному провадженні №62024000000000923.

На думку позивачки, рішення №5978 не відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності, правової визначеності та вмотивованості, встановленим частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до відзиву на позов, відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні з огляду на таке.

Зазначає, що перевірка обґрунтованості рішення МСЕК щодо позивача була проведена в межах реалізації державою заходів щодо перевірки рішень МСЕК, прийнятих стосовно окремих категорій осіб.

Відповідач посилається на рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024, введене в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024, а також на постанову Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338.

Основним аргументом відповідача є те, що до нього надійшов лист Державного бюро розслідувань від 31.01.2025 вих. №3187-25/10-2-02-01-1348/25 з додатком - постановою слідчого ДБР від 31.01.2025 у кримінальному провадженні №62024000000000923.

За твердженням відповідача, у додатку до постанови ОСОБА_1 зазначена у переліку осіб, щодо яких необхідно перевірити обґрунтованість рішень МСЕК, під №1064.

Відповідач зазначає, що постанова слідчого є документом, передбаченим пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, а відповідно до частини сьомої статті 110 КПК України така постанова є обов`язковою для виконання.

Також відповідач стверджує, що експертна команда провела аналіз усіх документів медико-експертної справи позивача, мала повноваження перевірити обґрунтованість рішення МСЕК від 06.10.2016 №934/22 та прийняти рішення за результатами такої перевірки.

Крім того, відповідач зазначає, що законодавство не зобов`язувало його в кожному випадку проводити повторне очне оцінювання особи, а перевірка могла проводитися на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

06.10.2016 Кам`янець-Подільською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією щодо ОСОБА_1 прийнято рішення №934/22, за результатами якого їй встановлено ІІ групу інвалідності з причини загального захворювання, безстроково.

Ця обставина визнається позивачкою, не заперечується відповідачем та прямо відображена в оскаржуваному рішенні №5978.

25.02.2025 експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» прийнято рішення №5978 за результатами перевірки обґрунтованості рішення МСЕК від 06.10.2016 №934/22 щодо ОСОБА_1 .

У рішенні №5978 зазначено, що перевірці підлягало саме рішення медико-соціальної експертної комісії від 06.10.2016 №934/22 щодо позивачки.

У пункті 6 рішення №5978 як підставу ініціювання перевірки зазначено «запит робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи».

Таке саме формулювання вказано у графі щодо реквізитів документів, на підставі яких ініційовано перевірку.

До складу експертної команди, яка ухвалила рішення №5978, увійшли: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

У рішенні зазначено: «дистанційна участь у розгляді справи - ні» щодо кожного з членів експертної команди.

У пункті 9 рішення зазначено, що перевірка обґрунтованості рішення проводилась з 25.02.2025 до 26.02.2025.

Пункт 10 рішення не містить відомостей щодо необхідності проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зокрема, у рішенні не зазначені дата повторного оцінювання, заклад охорони здоров`я, на базі якого воно має проводитися, фактичне місцезнаходження такого закладу, наявність або відсутність виключних підстав для перенесення строків повного медичного обстеження.

У пункті 11 рішення №5978 наведено таке обґрунтування: «У медичних документах представленої медико-експертної справи недостатньо наявної інформації щодо підтвердження рішення МСЕК від 06.10.2016 р. ІІ група інвалідності загальне захворювання безстроково. Не інвалід».

У пункті 12 рішення зазначено: рішення про підтвердження рішення, що підлягає перевірці, - «ні»; рішення про скасування рішення, що підлягає перевірці, - «ні»; рішення про формування нового рішення - «так».

26.02.2025 складено протокол розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення №5978.

У протоколі позиція головуючого члена експертної команди ОСОБА_2 фактично дублює формулювання рішення про недостатність інформації у медичних документах.

Позиції інших членів експертної команди - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - викладені як «Не інвалід», без наведення окремих мотивів, аналізу документів або критеріїв оцінювання.

З матеріалів справи вбачається, що листом ДБР від 31.01.2025 та постановою слідчого ДБР від 31.01.2025 у кримінальному провадженні №62024000000000923 до перевірки обґрунтованості рішень МСЕК залучались спеціалісти ДУ «УкрдержНДІМСПІ МОЗ України», а ОСОБА_1 зазначена у відповідному переліку осіб під №1064.

Відповідач у відзиві посилається саме на постанову слідчого ДБР від 31.01.2025 як на підставу проведення перевірки, зазначає про обов`язковість її виконання відповідно до частини сьомої статті 110 КПК України та про відповідність такої підстави пункту 51 Порядку №1338.

Разом із тим, у самому рішенні №5978 як підстава перевірки зазначений не процесуальний акт слідчого, а запит робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи.

Матеріали справи не містять такого запиту робочої групи як окремого документа, хоча саме він зазначений у рішенні №5978 як документальна підстава ініціювання перевірки.

Позивач зазначає, що лист відповідача вих. №721/03-19 від 18.02.2025 із викликом до клініки Інституту на період з 18.02.2025 до 18.03.2025 вона отримала лише 08.04.2025, тобто після завершення зазначеного у листі періоду та після прийняття рішення №5978.

Ухвалою суду від 03.10.2025 у відповідача витребувано, зокрема, копію медико-експертної справи ОСОБА_1 , копію рішення експертної команди з доказами його вручення, копію протоколу розгляду та копії інших документів, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення.

Відповідач надав до суду рішення, протокол, документи ДБР, лист МОЗ та протокол обшуку. Водночас доказів вручення ОСОБА_1 саме рішення №5978 матеріали справи не містять.

Із протоколу обшуку від 30.09.2025 вбачається, що серед вилучених документів під №429 зазначена медико-експертна справа щодо ОСОБА_1 , 1974 року народження.

Водночас, протокол обшуку складено після прийняття оскаржуваного рішення №5978 від 25.02.2025, тому він не може підтверджувати, які саме матеріали були наявні в експертної команди та досліджувались нею на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі Постанова № 1338, у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) запроваджено механізм оцінювання повсякденного функціонування особи та визначено порядок перевірки обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до припинення їх повноважень.

Абзацами третім та сьомим пункту 3 постанови №1338 установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи: перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

За підпунктом 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова;

За пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу); за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Порядок здійснення моніторингу оцінювання повсякденного функціонування особи затверджується МОЗ.

До складу робочих груп з моніторингу за їх згодою можуть входити медичні працівники, представники територіальних органів (підрозділів) Пенсійного фонду України, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, СБУ, Національного антикорупційного бюро, громадських об`єднань, які провадять діяльність у сфері запобігання та/або протидії корупції.

Робоча група з моніторингу: здійснює моніторинг рішень, прийнятих експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями, які провадили діяльність у межах відповідного регіону; формує запити до Центру оцінювання функціонального стану особи щодо перевірки обґрунтованості рішень, що підлягають моніторингу, у разі виявлення ознак систематичного необґрунтованого прийняття рішень окремими експертними командами та/або медико-соціальними експертними комісіями.

Членам робочих груп з моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, та осіб, які входять до складу відповідних експертних команд та комісій).

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.

Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Верховний Суд, зокрема у постанові від 20.02.2026 у справі №280/4630/25 зазначив, що суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття такого висновку.

Аналогічний підхід був сформований Верховним Судом у постановах від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 25.09.2018 у справі №804/800/16 та від 26.09.2018 у справі №817/820/16.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що визначальним для перевірки дотримання відповідачем порядку здійснення перевірки оскаржуваного рішення є встановлення підставності його перегляду.

Верховний Суд також наголосив, що документ правоохоронного органу, підготовлений у межах кримінального провадження, за умови його належного дослідження судами, може свідчити про наявність передбаченої пунктом 51 Порядку №1338 підстави для ініціювання перевірки рішення МСЕК.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.02.2026 у справі №280/4630/25 висловив правову позицію, що відсутність паперової медико-експертної справи сама по собі не є безумовною підставою для скасування рішення Центру оцінювання, якщо медичні дані були доступні в електронному вигляді; витребування паперової справи є лише одним зі способів отримання інформації, а не обов`язковою передумовою чинності рішення.

Постанова Верховного Суду від 18.03.2026 у справі №360/660/25 враховується судом додатково в частині висновків щодо застосування нового порядку оцінювання повсякденного функціонування після реформування системи МСЕК та меж судового контролю за медико-експертними рішеннями.

У цій постанові Верховний Суд, зокрема, врахував запровадження з 01.01.2025 нового порядку оцінювання повсякденного функціонування особи та зазначив про відсутність правових підстав для зобов`язання проводити медико-соціальну експертизу за старим порядком після реформи.

Щодо меж судового контролю у цій справі, то суд зазначає про таке.

Суд насамперед зазначає, що цей спір не стосується самостійного встановлення судом медичного факту наявності або відсутності у позивача інвалідності.

Суд не перевіряє правильність медичного діагнозу, ступінь втрати здоров`я, характер функціональних порушень чи медичну обґрунтованість висновку експертної команди.

Така оцінка належить до компетенції спеціалізованих медико-експертних органів.

У той же час, предметом судового контролю у цій справі є правомірність рішення №5978 як індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, а саме: чи прийняте воно на належній правовій підставі, у межах повноважень, у визначений законом спосіб, із дотриманням процедури, на підставі належних доказів, із достатнім і зрозумілим мотивуванням.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, наприклад, у постанові від 20.02.2026 у справі №280/4630/25, відповідно до якої суд не здійснює власної оцінки медичної підставності висновку МСЕК, а перевіряє законність такого висновку лише в межах дотримання процедури його прийняття.

Отже, суд не встановлює, чи має позивач статус особи з інвалідністю з медичної точки зору, та не підміняє собою експертну команду.

Суд перевіряє, чи довів відповідач правомірність рішення №5978 за критеріями, встановленими частиною другою статті 2 КАС України.

Із приводу підстави ініціювання перевірки, то суд вказує на таке.

Суд бере до уваги доводи відповідача про те, що до нього надійшла постанова слідчого ДБР від 31.01.2025 у кримінальному провадженні №62024000000000923, яка містила перелік осіб, серед яких зазначена ОСОБА_1 , та що така постанова могла створювати для відповідача обов`язок реагування в межах пункту 51 Порядку №1338.

Такі доводи відповідача узгоджуються з пунктом 51 Порядку №1338, який передбачає можливість проведення Центром перевірки обґрунтованості рішення МСЕК на виконання постанови слідчого, прокурора або ухвали слідчого судді.

Водночас, суд вказує на те, що у самому рішенні №5978 як підставу ініціювання перевірки зазначено не постанову слідчого ДБР, а запит робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи.

Суд не заперечує, що і постанова слідчого, і запит робочої групи з моніторингу можуть бути самостійними передбаченими Порядком №1338 підставами для проведення перевірки.

Однак у цій справі відповідач, на якому лежить обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення, не надав суду саме того документа, який зазначений у рішенні №5978 як підстава ініціювання перевірки, - запиту робочої групи з моніторингу.

Наявність у матеріалах справи постанови слідчого ДБР не усуває цього недоліку, оскільки суд перевіряє правомірність індивідуального акта за тими фактичними і правовими підставами, які були покладені в основу такого акта на момент його прийняття.

Частина друга статті 77 КАС України покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення та обов`язок подати суду всі наявні у нього документи і матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Висновок Верховного Суду щодо необхідності з`ясування природи документа, який став підставою перевірки, є релевантним для цієї справи, оскільки в рішенні №5978 зазначено одну підставу - запит робочої групи з моніторингу, а у відзиві відповідач обґрунтовує перевірку іншою підставою - постановою слідчого ДБР.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2026 у справі №280/4630/25 зазначив, що визначальним для перевірки дотримання відповідачем порядку здійснення перевірки є встановлення підставності його перегляду.

Відтак, суд не може під час розгляду справи фактично замінити підставу, зазначену в оскаржуваному рішенні, іншою підставою, наведеною відповідачем у відзиві, навіть якщо така інша підстава сама по собі могла бути передбачена законом.

Отже, суд виходить з того, що відповідач не довів наявність саме того документа, який зазначений у рішенні як підстава ініціювання перевірки, - запиту робочої групи з моніторингу, а наведені у відзиві посилання на постанову слідчого ДБР не усувають цього недоліку мотивування оскаржуваного рішення.

Щодо мотивованості рішення №5978, то суд виходить із таких міркувань.

Єдиним змістовним мотивом рішення №5978 є твердження про те, що у медичних документах представленої медико-експертної справи недостатньо інформації для підтвердження рішення МСЕК від 06.10.2016 про встановлення позивачці ІІ групи інвалідності безстроково, після чого сформульовано висновок «Не інвалід».

Суд зазначає, що сама по собі фраза про недостатність інформації не дає змоги встановити: які саме документи медико-експертної справи були досліджені; які саме документи або відомості були відсутні; які конкретні відомості експертна команда визнала недостатніми; які критерії встановлення інвалідності застосовувались; які факти зі справи 2016 року спростовані або не підтверджені; чому саме недостатність інформації стала підставою для формування нового рішення з висновком «Не інвалід», а не для витребування додаткових матеріалів або вирішення питання про повторне оцінювання; яким чином експертна команда співвіднесла новий висновок із попереднім безстроковим рішенням МСЕК від 06.10.2016 №934/22.

У протоколі розгляду від 26.02.2025 ці недоліки не усунені, оскільки позиції членів експертної команди також викладені загальними формулюваннями, без аналізу конкретних документів, фактів чи критеріїв.

За таких обставин, рішення №5978 не дає особі змоги зрозуміти причини ухвалення негативного для позивачки рішення, а суду - перевірити, чи врахував відповідач усі обставини, що мали значення для його прийняття.

Суд повторно наголошує, що не робить висновку про те, що позивачка має або не має статус особи з інвалідністю.

Суд лише констатує, що оскаржуване рішення не містить достатнього мотивування, яке дозволяло б перевірити правомірність переходу від тези «недостатньо інформації» до результату «Не інвалід».

Такий підхід узгоджується з частиною другою статті 2 КАС України, яка вимагає перевірки обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а також із постановою Верховного Суду, серед інших, від 20.02.2026 у справі №280/4630/25, у якій наголошено на межах судового контролю в подібних спорах.

Так, у цій справі йдеться не про зміну строку інвалідності, а про формування нового рішення з висновком «Не інвалід», тобто про істотніший за наслідками акт для правового становища позивача.

Саме тому вимога до чіткості, зрозумілості та індивідуалізованості мотивів такого рішення є підвищеною.

Із приводу доводів відповідача про проведення перевірки за наявними матеріалами, то суд зазначає про таке.

Суд бере до уваги доводи відповідача про те, що Порядок №1338 не зобов`язує Центр у кожному випадку витребувати паперову медико-експертну справу чи проводити повторне очне оцінювання особи.

Такий підхід узгоджується з постановою Верховного Суду від 20.02.2026 у справі №280/4630/25, у якій зазначено, що відсутність паперової медико-експертної справи не є безумовною підставою для скасування рішення, якщо медичні дані були доступні в електронному вигляді; витребування паперової справи є лише одним зі способів отримання інформації.

Однак, суд вказує на те, що у цій справі підставою для скасування оскаржуваного рішення є не сама лише відсутність паперової справи або непроведення очного оцінювання.

Порушення полягає у тому, що рішення №5978 не містить опису джерел інформації, які фактично були використані експертною командою, не містить аналізу таких джерел і не пояснює, чому досліджені матеріали дозволили сформувати нове рішення з висновком «Не інвалід».

Тому довід відповідача про можливість проведення перевірки за наявними матеріалами не спростовує висновку суду про недостатню мотивованість рішення.

Щодо доводів відповідача про постанову слідчого ДБР, то суд вказує на таке.

Суд бере до уваги, що постанова слідчого ДБР від 31.01.2025 могла бути передбаченою пунктом 51 Порядку №1338 підставою для проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК щодо позивача.

Разом з тим, постанова слідчого ДБР, як можлива підстава для ініціювання перевірки, не замінює мотивів рішення експертної команди та не усуває обов`язку відповідача обґрунтувати прийняте рішення.

Постанова слідчого не містить висновку про відсутність у позивача інвалідності та не може замінити собою мотиви експертної команди.

Крім того, як уже зазначено судом, у самому рішенні №5978 як підставу перевірки вказано не постанову слідчого, а запит робочої групи з моніторингу.

Відповідач не довів наявності такого запиту.

Отже, доводи відповідача про постанову слідчого ДБР не спростовують висновку суду про дефектність оскаржуваного рішення.

Із приводу повідомлення позивачки, то суд виходить із такого.

Суд враховує, що пункт 10 рішення №5978 не містить відомостей щодо необхідності проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи.

Отже, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач приймав окреме рішення про необхідність проведення повторного оцінювання позивачки.

За цих обставин, сам по собі довід про неповідомлення позивачки про повторне оцінювання не є самостійною і достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки судом не встановлено, що повторне оцінювання позивачки призначалося.

Водночас, відповідач не надав належних доказів вручення ОСОБА_1 самого рішення №5978, хоча такі докази були прямо витребувані ухвалою суду від 03.10.2025.

Ця обставина додатково підтверджує недотримання відповідачем стандарту належного інформування особи про прийняте щодо неї рішення.

Однак основним дефектом оскаржуваного рішення суд визнає саме його неналежну мотивованість та недоведеність документальної підстави, зазначеної у самому рішенні.

Щодо протоколу обшуку від 30.09.2025, то суд зазначає про таке.

Суд враховує протокол обшуку від 30.09.2025, у якому серед вилучених документів зазначена медико-експертна справа ОСОБА_1 під №429.

Однак, суд вказує на те, що цей документ складено після прийняття рішення №5978 від 25.02.2025.

Тому він може пояснювати подальшу відсутність у відповідача певних документів, але не підтверджує, які саме документи були наявні в експертної команди та досліджувалися нею на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Як зазначено вище, адміністративний суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень ретроспективно, тобто з огляду на ті обставини, які існували на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Тому події, що відбулися 30.09.2025, не можуть усунути недоліки рішення, прийнятого 25.02.2025.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд доходить висновку, що рішення експертної команди №5978 від 25.02.2025 є протиправним, з огляду на таке.

Відповідач не довів наявність саме того документа, який зазначений у рішенні як підстава ініціювання перевірки, - запиту робочої групи з моніторингу, а наведені у відзиві посилання на постанову слідчого ДБР не усувають цього недоліку мотивування оскаржуваного рішення.

Рішення не містить достатнього обґрунтування, які саме матеріали були досліджені та чому вони не підтвердили попереднє безстрокове рішення МСЕК від 06.10.2016 №934/22.

Рішення не містить зрозумілого мотиву переходу від висновку про «недостатність інформації» до формування нового рішення з висновком «Не інвалід».

Протокол розгляду не усуває недоліків рішення, оскільки також не містить індивідуалізованого аналізу документів і мотивів членів експертної команди.

Відповідач не виконав покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язок довести правомірність оскаржуваного рішення.

При цьому, суд не встановлює наявність чи відсутність у позивачки інвалідності, не оцінює медичні показники та не підміняє собою експертну команду.

Скасування рішення №5978 означає лише висновок суду про його протиправність як індивідуального акта, прийнятого з порушенням вимог до обґрунтованості та мотивованості.

За таких обставин і правових підстав, позов підлягає задоволенню повністю.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, судовий збір у сумі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 25 лютого 2025 року №5978 щодо ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" Центр оцінювання функціонального стану особи (пров. Феодосія Макаревського, 1А,м. Дніпро,Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49005 , код ЄДРПОУ - 03191673) Головуючий суддя Є.В. Печений