Рішення № 138157562, 13.07.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 644/10144/25

Провадження № 2/644/40/26

13.07.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ізмайлова І.К.,

за участю секретаря - Книшенко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 644/10144/25, н/п 2/644/40/26 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Фірма «Зівіс» Товариство з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Дерев`янченка Я.Ю. звернувся до Індустріального районного суду м. Харкова із зазначеною позовною заявою.

В обґрунтування позову зазначено, що 16.02.1998 року ОСОБА_1 укладено з Акціонерним комерційним банком «Золоті Ворота», разом з іншими заставодавцями, а саме заставодавцем боржником Фірма «Зівіс» Товариство з обмеженою відповідальністю та заставодавцем майновим поручителем ОСОБА_2 договір застави нерухомого майна.

Відповідно до договору, в забезпечення зобов`язань, згідно з договором банківської гарантії б/н від 16.02.1998 заставодавця - боржника перед заставодержателем на суму 60000,00 грн., заставодавцi на умовах, визначених цим договором, здійснюють заставу квартир, зокрема, заставодавцем ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати загальною площею 31,1 кв.м., житловою площею 18,1 кв. м., яку оцінено сторонами в сумі 30000,00 грн.

Заставодавець - майновий поручитель ОСОБА_1 гарантував, що він є власником предмету застави (відповідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 15.06.1993 року за р. № 7-93-8185, зареєстрованого Харківським міським БТІ за реєстровим № П-7-563 від 18.06.1993 р. на ім`я ОСОБА_1 ) та має право його відчужувати на підставах, передбачених законом, а також гарантує, що заставлене майно не заставлено за іншими договорами та не є об`єктом судового спору.

Заставодавець - боржник Фірма «Зівіс» своєчасно, належним чином виконала свої зобов`язання за договором банківської гарантії, однак з того часу минуло понад 27 років і відповідні розрахункові та бухгалтерські документи про здійснення зобов`язань за договором банківської гарантії не збереглись. При цьому з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не було виключено запис про обтяження нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до постанови правління Національного банку України від 04 грудня 2014 №781 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Золоті Ворота», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 142 від 05.12.2014 року «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк Золоті Ворота» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Золоті Ворота», відповідно до плану врегулювання з 05 грудня 2014 року.

АТ «Банк Золоті Ворота» здав, а архів Національного банку України прийняв на зберігання документи Банку за 1993-2018 та частину документів за 2019 рік, а також довідковий апарат до них, про що складено відповідні акти. Термін зберігання справ з юридичного оформлення рахунків клієнтів за активними операціями (в тому числі кредитні договори, договори застави) складає п`ять років після виконання умов договору, а відтак, у Фонді відсутні всі первинні документи АТ «Банк Золоті Ворота».

Вважає, що заборона відчуження майна перешкоджає позивачу повноцінно реалізувати право власності на майно (розпоряджатися ним), що є недопустимим з огляду на відсутність боргових зобов`язань та претензій з боку кредитора (заставодержателя), тому і просить визнати припиненою заставу квартири АДРЕСА_1 ; зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , накладену 16.02.1998 року приватним нотаріусом Тимченко Т.В., реєстраційний номер обтяження 5464546; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна (заборона (архівний запис)) щодо квартири АДРЕСА_1 , виконаний 16.02.1998 року приватним нотаріусом Тимченко Т.В., реєстраційний номер обтяження 5464546.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 10.11.2025 постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

18.02.2026 ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова замінено неналежного відповідача у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на належного відповідача Публічне акціонерне товариство «Банк Золоті Ворота» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 23.03.2026 підготовче судове засідання закрито та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність та у відсутність позивача, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не прибув, у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до постанови правління Національного банку України від 04 грудня 2014 №781 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Золоті Ворота» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 142 від 05.12.2014 року «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк Золоті Ворота» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Золоті Ворота». Фонд гарантування здійснює заходи щодо виведення з ринку неплатоспроможного банку АТ «Банк Золоті Ворота». Відповідно до даних наявних у розпорядженні Фонду зобов`язання ТОВ Фірма «Завіс» перед АТ «Банк Золоті Ворота» станом на дату запровадження тимчасової адміністрації в Банку, розпочату 04.08.2014, відсутні.

Треті особи Фірма «Зівіс» Товариство з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_2 в судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи, суд доходить наступних висновків:

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 16.02.1998 року між Акціонерним комерційним банком «Золоті Ворота» та заставодавцями: заставодавцем боржником Фірма «Зівіс» Товариство з обмеженою відповідальністю, заставодавцями майновими поручителями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 укладено Договір застави.

Відповідно до п. 1.1 Договору застави в забезпечення зобов`язань, згідно з договором банківської гарантії б/н від 16.02.1998 заставодавця - боржника перед заставодержателем на суму 60000,00 грн., заставодавцi на умовах, визначених цим договором, здійснюють заставу квартир, зокрема, заставодавцем ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати загальною площею 31,1 кв.м., житловою площею 18,1 кв. м., яку оцінено сторонами в сумі 30000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору застави: «Цей договір припиняє чинність в разі виконання Заставодавцем боржником умов договору банківської гарантії».

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 365787906 від 14.02.2024 вбачається наявність обтяження типу заборона (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 5464546; зареєстровано: 10.08.2007 14:18:37 за № 5464546 реєстратором: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора (колишня Перша Харківська ДНК); підстава обтяження договір застави, 946, 16.02.1998, Приватний нотаріус Тимченко Т.В., об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_2 ; власник: ОСОБА_1 , додаткові дані: архіний номер: 1434НАRKOV1, архівна дата: 21.02.1998, дата виникнення: 17.02.1998, № реєстра: 4163.

Відповідно до копії постанови від 04.12.2014 за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 781 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Золоті Ворота».

З листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.01.2024 вбачається, що повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «Банк Золоті Ворота» здійснюється Фондом безпосередньо. Відповідно до даних наявних у розпорядженні Фонду, зобов`язання ТОВ Фірма «Зівіс» перед АТ «Банк Золоті Ворота» станом на дату запровадження тимчасової адміністрації в Банку, розпочату 04.08.2014, відсутні.

Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений в його здійсненні.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції', закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами за дії ЦК УРСР в редакції 1963 року, то судом застосовуються норми закону, які діяли на час укладання договору застави.

Так, відповідно до ст. 216 ЦК УРСР зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК УРСР в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

За ч. 1 ст. 191 ЦК УРСР за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов`язання в повному обсязі або в частині.

Слід зазначити, що аналогічні норми містять ст.ст. 599, 546 ЦК України (в редакції 2001).

Згідно з частинами першою, другою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (частина перша статті 559 ЦК України).

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Аналогічна норма містилась в ст. 194 ЦК Цивільного кодексу УРСР 1963 року: «Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк виконання зобов`язання не зазначений, або визначений моментом вимоги, то при відсутності іншої угоди відповідальність поручителя припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору поруки».

Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про заставу» застава це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Підстави припинення застави визначенні у статті 28 Закону України «Про заставу» відповідно до якої застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Припинення застави як засобу забезпечення виконання зобов`язання пов`язано з припиненням основного зобов`язання.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Постановою Верховного суду від 22.12.2021 року у справі № 645/6694/15-ц надано правову позицію згідно якої наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи те, що накладеним арештом на майно, що належить позивачу порушуються його права як власника і позивач позбавлений можливості реалізувати свої права в інший, крім судового захисту спосіб, а також те, що відповідач не заперечує проти того, що зобов`язання заставодавця ТОВ Фірма «Зівіс» перед АТ «Банк Золоті Ворота» відсутні, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 19, 41 Конституції України, ст.ст. 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Фірма «Зівіс» Товариство з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, - задовольнити.

Визнати припиненою заставу квартири АДРЕСА_1 за договором застави від 16.02.1998 року, укладений між Акціонерним - комерційним банком «Золоті Ворота» та Фірмою «ЗІВІС» Товариство з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Зняти заборону відчуження квартири за адресою: квартира АДРЕСА_1 , накладену 16.02.1998 року приватним нотаріусом Тимченко Т.В., реєстраційний номер обтяження 5464546.

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна (заборона (архівний запис)) щодо квартири за адресою: квартира АДРЕСА_1 , виконаний 16.02.1998 року приватним нотаріусом Тимченко Т.В., реєстраційний номер обтяження 5464546.

Повне судове рішення складено 13 липня 2026.

Позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач Публічне акціонерне товариство «Банк Золоті Ворота» (адреса: Україна, 04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 17, Код ЄДРПОУ: 20015529З) в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (адреса: Україна, 04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 17, ЄДРПОУ: 21708016).

Треті особи Фірма «Зівіс» Товариство з обмеженою відповідальністю, ЄДРПОУ25187956, вул. Чичибабіна б. 8, м. Харків, 61058; ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 .

Суддя І.К. Ізмайлов