Рішення № 138157405, 10.07.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1772/26

Провадження № 2/459/760/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 липня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі:

головуючого судді Отчак Н.Я.,

з участю секретаря судового засідання Савіцької Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шептицький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

30.04.2026 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №2170325 від 18.03.2025 у розмірі 191999,97 грн та вирішити питання судових витрат, які включають в себе витрати на правову допомогу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.03.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2170325, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 40000 грн., строк кредиту - 360 днів. Первісний позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти у порядку, передбаченому умовами договору. 26.11.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 26-11/25, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором №2170325 від 18.03.2025, що укладений між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 . Зазначає, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по договору про надання споживчого кредиту перед позивачем не сплачена і складає 191999,97 грн., яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням 39999 грн., заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 89200грн., заборгованості за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 42799,98 грн., заборгованості за пенею та/або штрафами 20000 грн. На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі 191999 грн. та понесені судові витрати по справі.

Ухвалою від 18.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву.

У зв`язку із першою неявкою в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, розгляд справи 10.06.2026 відкладено.

В судове засідання 10.07.2026 сторони не з`явились.

Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутності та зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач повторно у судове засідання не з`явився, не повідомив суду про причини своєї відсутності, заяв чи клопотань не подав, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

В зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ст.247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст.ст.81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що 18.03.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2170325, шляхом підписання електронним підписом відповідача за допомогою одноразового ідентифікатора «Х636», за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 40000 грн., строк кредиту - 360 днів, стандартна відсоткова ставка за користування кредитом 1 % в день.

Згідно довідки ТОВ «Пейтек» від 27.11.2025 року 18.03.2025 на картку № НОМЕР_1 клієнта перераховано 40000грн.

Отже, судом встановлено, що первісний позикодавець свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 2170325 виконав в повному обсязі, а саме надав грошові кошти у розмірі встановленому договором.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 2170325 від 18.03.2025, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Селфі Кредит», станом на 26.11.2025 становить 149199,99 грн., яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням 39999,99 грн., заборгованості за нарахованими процентами 89200 грн. та заборгованості за пенею та/або штрафами 20000 грн.

26.11.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 26-11/25, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 2170325 від 18.03.2025, що укладений між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 .

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 26-11/25 від 26.11.2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі становить 149199,99 грн., яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням 39999,99 грн., заборгованості за нарахованими процентами 89200 грн. та заборгованості за пенею та/або штрафами 20000 грн.

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, та у зв`язку із цим, станом на 24.04.2026 у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 191999,97 грн., яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням 39999 грн., заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 89200грн., заборгованості за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 42799,98 грн., заборгованості за пенею та/або штрафами 20000 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

У п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що 18.03.2026 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2170325 у формі електронного документу, який був підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором .

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг».

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна кредитний договір № 2170325 з ним не був би укладений.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Селфі Кредит» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку в розмірі 40000 грн, яка передбачена умовами договору.

Разом з цим, відповідач свого зобов`язання за кредитним договором № 2170325 від 18.03.2025 не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на 24.04.2026 за ОСОБА_1 числиться заборгованість за кредитним договором № 2170325 від 18.03.2025 в розмірі 191999,97 грн., яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням 39999 грн., заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 89200грн., заборгованості за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 42799,98 грн., заборгованості за пенею та/або штрафами 20000 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, як правонаступник первісного кредитора, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 191999,97грн.

Щодо набуття ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги за вказаним кредитним договором, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

26.11.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 26-11/25, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 2170325 від 18.03.2025, що укладений між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 . Реєстром боржників до Договору про факторингу № 26-11/25 від 26.11.2025 підтверджується передання права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2170325 від 18.03.2025.

За наведених обставин, суд вважає, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Дослідивши вказаний розрахунок та інші матеріали справи, виходячи із заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення позивачем сума заборгованості за основною сумою боргу за Кредитним договором та процентами за користування кредитом узгоджується із умовами договору, розмір відсотків розраховано, виходячи із процентної ставки, погодженої сторонами, що відповідає принципу свободи договору, в межах строку кредитування.

Однак, суд не погоджується із нарахованою позивачем сумою заборгованості за пенею та/або штрафами, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено пеню та/або штрафи за порушення відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором № 2170325 від 18.03.2025 в розмірі 20000 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Таким чином, з урахуванням презумпції правомірності правочинів, яка не спростована відповідачем, обов`язковості договору для сторін, відсутності будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 171999,97грн, яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням 39999 грн., заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 89200грн., заборгованості за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 42799,98 грн..

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_2 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2385,07 гривні

Крім цього, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 25000,00 гривень.

За ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

Позивач заявив до стягнення 25000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав копію договору про надання правничої допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, копію прайс -листа АО «Лігал Ассістанс» затвердженого Рішенням Загальних зборів №01-11/2023 від 01.11.2023, заявку про надання юридичної допомоги № 359 від 02.03.2026, в якій зазначено вартість послуг 25 000 гривень, а саме: надання усної консультації 2 годин - 4 000 гривень, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 6 годин - 18 000 гривень, письмова документація 1 година 3000 гривень, витяг з акту № 31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026, в якому зазначено вартість послуг 25 000 гривень, а саме надання усної консультації 2 години -4 000 гривень, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 6 години - 18 000 гривень, письмова документація 1 година 3000 гривень.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 року у справі №824/20/23 висловив правову позицію, що зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні.

Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, а саме: в розмірі 6 000,00 гривень що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 258,259, 263- 265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 171999,97 гривень заборгованості за кредитним договором №2170325 від 18.03.2025.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 6000,00 гривень судових витрат, понесених на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2385,07 гривень судових витрат понесених на сплату судового збору.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса м.Київ, вул. Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521);

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 10 липня 2026 року.

Суддя: Н. Я. Отчак