Ухвала суду № 138157342, 13.07.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/264/26

Провадження № 2/455/361/2026

УХВАЛА

13 липня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Івасенко С.М.,

секретаря судового засідання Бобельської Н.М.,

за участю:

прокурора Самбірської окружної прокуратури Львівської області Гут Л.М. ( в режимі ВКЗ),

представниці Міністерства юстиції України Сов`як Д.О. ( в режимі ВКЗ)

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Дашинича І.Б..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом керівника Самбірської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної державним інтересам внаслідок кримінального правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Самбірської окружної прокуратури Львівської області (далі прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України ( далі позивач, Мін?юст) звернувся з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про відшкодування шкоди заподіяної державним інтересам внаслідок кримінального правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, перебуваючи на посаді в.о. директора Державного підприємства »Підприємство Державно-виконавчої служби України (№203)-заступника начальника Державної установи №Самбірський виправний центр (№121)» (далі підприємство), завдав шкоди державним інтересам. Самбірський міськрайонний суд Львівської області звільнив відповідача від кримінально відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а цивільний позов в рамках кримінального провадження № 42020140000000137 залишив без розгляду. Відповідач, перебуваючи на посаді підприємства неналежно виконував свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, відчужив майно підприємства за заниженою вартістю, яка не відповідала ринковій, в результаті чого підприємству було заподіяно матеріальної шкоди в розмірі 671166,22 грн. Підприємство засноване на державній формі власності та належить до сфери управління Мін?юсту, тому саме Мін`юст мав представляти та захищати його інтереси. Оскільки Мін?юст бездіяв та не вживав заходів щодо відшкодування шкоди, прокурор в межах повноважень, передбачених ст. 23 Закону України »Про прокуратуру», звернувся до суду за захистом інтересів держави в інтересах Мін?юсту та просить стягнути з відповідача на користь державного бюджету шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, у сумі 671166,22 грн.

02 березня 2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку загального позовного провадження.

18 березня 2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву. Заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що зі змісту позову вбачається, що було реалізовано майно підприємства, яке не є ліквідованим, а прокурор, заявляючи позов, представляє інтереси іншої юридичної особи публічного права Мін?юсту, доказів завдання шкоди якому відсутні як і відсутнє відповідне доручення на представництво. Звернення прокурора в інтересах держави в особі неналежного позивача є самостійною підставою для відмови у задоволені позовних вимог (постанова ВС по справі №910/1978/22 від 20.09.2023 року). Вважав, що прокурор неправильно визначив позивача та не мав права звертатися з цим позовом. Ще однією підставою для відмови у позові зазначає сплив позовної давності. Вважав, що строк позовної давності розпочався 25.01.2021 року та закінчився 24.01.2024 року.

Прокурор з аргументами відповідача не погодилася. 25 березня 2026 року подав відповідь на відзив. Зазначив, що має право на звернення до суду за захистом інтересів держави у спірних правовідносинах. Детально та розлого навів міркування про те, що таке інтереси держави, з посиланням на висновки Верховного Суду та рішення ЄСПЛ з цього питання. Навів свої контраргументи щодо позовної давності. Вважав, що строк не пропустив.

30 березня 2026 року позивач подав пояснення на позов прокурора в його інтересах. Звернув увагу, що не був учасником кримінального провадження, його не було визнано потерпілим. Зазначив, що Мін`юсту не завдано матеріальної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 42020140000000137, відтак вибір прокурора Мін`юсту в якості позивача у спірних правовідносинах видається необґрунтованим. Зазначив, що Мін`юст не був і не є розпорядником прибутку підприємства, що належать до сфери його управління. Також ніякою частиною прибутку підприємства Мін`юст не розпоряджається. Вважав, що за наявності підстав для задоволення цього позову, має відбутись відновлення порушених прав підприємства, а не Мін`юсту. Підприємство не фінансується за рахунок коштів бюджету і, відповідно до вимог чинного законодавства та Статуту підприємства, на сьогодні є державним комерційним підприємством і госпрозрахунковою юридичною особою публічного права. Звернув увагу, що відповідно до пункту 8 Статуту підприємства він як Уповноважений орган управління підприємства відповідно до покладених на нього завдань погоджує залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов`язанням, розміщення, відкриття депозитних рахунків (вкладів) та розміщення на них грошових коштів підприємства, договори фінансування (поворотної чи безповоротної фінансової допомоги тощо), про спільну діяльність, комісії, доручення, управління майном та зміни до них. Договори купівлі-продажу, про які йдеться у позові, відповідно до пункту 8 Статуту підприємства погодженню не підлягають погодженню Мін`юстом. У позивача відсутні документи, які підтверджують нанесення збитків підприємству, про що прокурора було поінформовано листом від 04.02.2026 № 15103/14017-7-26/31.6, який міститься в матеріалах справи (додаток до позову прокурора № 33). Відомостей про завдання безпосередньо Мін`юсту збитків внаслідок укладання додаткових угод до зазначених вище договорів позов не містить. Аргументи прокурора про бездіяльність Мін`юсту та не здійснення належного представництва інтересів держави у спірних правовідносинах є хибними, оскільки у цих правовідносинах Мін`юст є неналежним позивачем та не має права вимоги в означених правовідносинах. Мін`юст просив прийняти пояснення та врахувати під час ухвалення рішення у справі.

Незважаючи на доводи та аргументи Мін`юсту про те, що він не може бути належним позивачем у цій справі прокурор підтримав позов і вимагав його розгляду по суті відповідно до ч. 4 ст. 57 ЦПК України.

20 квітня 2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 12 травня 2026 рік.

Судове засідання, призначене на 12.05.2026 рік, суд відклав на 01.06.2026 рік, оскільки представник відповідача був задіяний у невідкладних слідчих діях у кримінальному проваджені. Судове засідання, призначене на 01.06.2026 рік суд відклав на 13.07.2026 року, оскільки прокурор повідомив, що не готовий до розгляду справи по суті.

У встановлені судом дату та час розгляду справи по суті з`явилися прокурор, представниця позивача, відповідач та його представник.

Заслухавши пояснення прокурора, представниці позивача, відповідача та його представника, здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до витягу з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань підприємство є юридичною особою.

06.12.2016 року Мін`юст затвердив статут підприємства у новій редакції, що підтверджується копією статуту (т.1, а.с. 77-93). Відповідно до якого:

- підприємство засноване на державній формі власності та належить до сфери управління Мін`юсту ( далі уповноважений орган управління)(п.1.1.);

- підприємство безпосередньо підпорядковане Мін`юсту, яке здійснює управління ним безпосередньо або через територіальні органи Мін`юсту міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації та входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби ( п.1.2.);

- підприємство утворено з метою залучення засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України, до суспільно корисної праці, забезпечення їх професійно-технічного навчання та отримання прибутку від господарської діяльності ( п.2.1.);

-підприємство є юридичною особою ( п.3.1.);

-підприємство має право укладати угоди, набувати майнових та немайнових прав, нести відповідальність, бути позивачем і відповідачем у суді відповідно до законодавства ( п.3.9.);

-майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання ( п.4.1.);

-контроль за ефективністю використання, збереження та обліку закріпленого за підприємством майна здійснює уповноважений орган управління ( п.4.6.);

-управління підприємством здійснює його директором, який підзвітній уповноваженому органу управління ( п.7.1.);

-директор підприємства розпоряджається коштами та майном підприємства відповідно до цього статуту та законодавства та забезпечує ефективне використання та збереження майна, переданого підприємству, укладає договори, несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів, додержання трудової, фінансової дисципліни і вимог законодавства ( п.7.8.);

-уповноважений орган управління (Мін`юст) відповідно до покладених на нього завдань погоджує залучення Підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов`язанням, розміщення, відкриття депозитних рахунків (вкладів) та розміщення на них грошових коштів Підприємства, договори фінансування (поворотної чи безповоротної фінансової допомоги тощо), про спільну діяльність, комісії, доручення, управління майном та зміни до них ( п.8);

-відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями та громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів ( п.9.8.).

Відповідно до копії наказу №40/к від 10.01.2018 року Мін`юсту, наказу № (нерозбірливо) від 17.05.2018 року підприємства на відповідача, головного інженера підприємства, з 12.01.2018 року покладено виконання обов`язків директора підприємства та призначено відповідальним за отримання та збереження основних засобів, необоротних матеріальних активів та іншого майна підприємства ( т. 1, а.с. 94-95).

Наказом підприємства №4/ОД-19 від 30.09.2019 для списання основних засобів, необоротних матеріальних активів, дорогоцінних металів, інших матеріальних цінностей з балансу підприємства створено комісію, головою якого призначено відповідача, та визначено перелік основних засобів , що пропонувалися для списання ( т.1, а.с. 97-101).

Відповідно до копії наказу підприємства №5/ОД-19 від 05.11.2019 року було проведено річну інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та розрахунків на підприємстві ( т1, а.с. 102-120)

Відповідно до копій актів демонтажу металевого покриття з механічного цеху підприємства від 24.02.2020 року, 05.03.2020 року, 10.06.2020 року комісією в складі відповідача., інспектора групи охорони державної установи «Самбірський виправний центр (№121)» Ковальчука О.М.( за згодою), оператора котельні державної установи «Самбірський виправний центр(№121) ОСОБА_2 (за згодою) було складено акти про демонтаж металевого покриття, яке знаходилось в приміщенні механічного цеху в кількості 248.8 кв.м, 742.2 кв.м. 513.5 кв.м. та зазначено, що дане покриття буде реалізоване для погашення боргу по грошовому забезпеченню (т.1, а.с. 121-123).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу №2 від 19.02.2020 року підприємствов особі відповідача продало, а ОСОБА_3 придбав металеве покриття площею 991 кв. м по ціні 220 грн за 1 кв. м та здійснив оплату за придбане майно (т.1, а.с.124-128).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу №4 від 09.06.2020 року підприємствов особі відповідача продало, а ОСОБА_3 придбав металеве покриття площею 600 кв.м. по ціні 180,50 грн за 1 кв.м. та здійснив оплату за придбане майно ( а.с.129-133).

Відповідно до копії висновку експерта №СЕ-19/114-21/59-ТВ від 18.01.2021 року вартість об`єктів дослідження (металевого покриття для підлоги) на території України станом на дату реалізації з урахуванням його якісних показників, становила: металеве покриття підлоги площею 991 м.кв. механічного цеху 582509,80 грн.; металеве покриття підлоги площею 519,5 м.кв. складського цеху 400446,19 грн. Різниця між вартостями реалізації об`єктів дослідження (металевого покриття для підлоги) та ринковою вартістю, становила: 671166,24 грн ( т.1, а.с.47-57).

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/114/21/977-ЕК від 18.02.2021 року з урахуванням висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/114-21/59-ТВ від 18.01.2021, документально підтверджувалася матеріальна шкода (збитки) на суму 671 166,24 грн, завдана підприємству внаслідок заниження вартості реалізованого металевого покриття підлоги. (т. 1, а.с. 58-71).

Відповідно до витягу з ЄРДР від 22.10.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України. Номер кримінального провадження 42020140000000137 ( т.1, а.с. 22-23).

23.02.2021 року було затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42020140000000137 за обвинуваченням відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України ( т.1, а.с. 24-33).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 07.08.2025 року по справі №452/680/21 відповідача звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України у зв`язку із закінченням строку давності, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, кримінальне провадження про обвинувачення відповідача за ч. 2 ст. 367 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а позовну заяву в кримінальній справі прокурора до відповідача про відшкодування шкоди залишено без розгляду. Цей суд не констатував факт вчинення відповідачем кримінально караного діяння, а лише зазначив фабулу пред`явленого відповідачу обвинувачення ( т.1, а.с. 34-37).

26.01.2026 року прокурор звернувся до Мін`юсту з запитом про те, чи вживались або плануються вживатися заходи представницького характеру з метою відшкодування збитків, спричинених кримінальним правопорушенням державному бюджету та стягнення з відповідача коштів у сумі 671166,24 грн. У разі невжиття таких заходів повідомити причину та висловити позицію з указаного питання, що підтверджується листом від 26.01.2026 року №14.56/04-22-378ВИХ-26.( т.1, а.с. 159)

04.02.2026 року Мін`юст надав відповідь, що укладені договори купівлі-продажу від імені підприємства відповідачем погодженню Мін`юстом не підлягали. Повідомив, що Мін`юст не володіє документами, які підтверджують нанесення збитків відповідачем. Підприємству (т.1, а.с. 160-162).

05.02.2026 року прокурор повторно звернувся до Мін`юсту з запитом про те чи плануються вживатися заходи представницького характеру з метою відшкодування збитків, спричинених кримінальним правопорушенням державному бюджету та стягнення з відповідача коштів у сумі 671166,24 грн. У разі невжиття таких заходів вказати рахунок засновника підприємства для повернення коштів до бюджету, що підтверджується листом від 05.02.2026 року №14.56/04-22-607ВИХ-26.( т. 1, а.с. 163)

06.02.2026 року Мін`юст надав відповідь, що для отримання реквізитів підприємства для повернення коштів до бюджету необхідно звернутися до комісії з припинення. Звернув увагу, що підприємство не фінансується за рахунок коштів бюджету і відповідно до вимог законодавства і статуту підприємства на сьогодні є державним комерційним підприємством і роз розрахунковою юридичною особою публічного права ( т.1, а.с. 164).

АТ`УКРГАЗБАНК» повідомило, що підприємство має відкритий рахунок у гривні, що підтверджується копією довідки від 13.02.2026 року №5-298/132026 ( т.1, а.с. 173).

Прокуратура 09.02.2026 року сформувала повідомлення Мін`юсту про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позову до відповідача в інтересах держави в особі Мін`юсту, що підтверджується копією повідомлення від 09.02.2026 року №14.56/04-22-639ВИХ-26.( т.1, а.с. 174). Представниця Мін`юсту підтвердила отримання цього повідомлення.

Наказами Мін`юсту №982/5 від 16.03.2020, №1923/5 від 10.06.2020 року підприємство припинено шляхом ліквідації юридичну особу, утворено комісію з припинення, головою якої є відповідач, установлено, що комісія з припинення здійснює управління справами підприємства на період до завершення ліквідації, у тому числі представляє підприємство у відносинах з третіми особами та виступає в суді від імені підприємства та вносилися зміни до складу комісії ( т.1, а.с. 151-158).

Представниця Мін`юсту підтвердила, що станом на день розгляду справи підприємство все ще перебуває в стані припинення.

Встановлені обставини свідчать про те, що на думку прокурора існує спір між підприємством та відповідачем щодо відшкодування шкоди (збитків), завданої відповідачем як в.о. керівника підприємства підприємству внаслідок заниження вартості реалізованого майна цього підприємства. Оскільки позивач як державний орган, до сфери управління якого входить підприємство, не вжив заходів щодо захисту порушених відповідачем майнових прав цього підприємства прокурор вважав, що відповідно до ст. 23 Закону України »Про прокуратуру» має право на пред`явлення позову до відповідача у спорі між ним та підприємством про відшкодування збитків, оскільки держава в особі Мін`юсту як власник підприємства бездіє.

Підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами ( ч.1 ст. 62 ГК України, тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГК України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління ( ч. 3 ст. 73 ГК України).

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами ( ч.2,3 ст. 326 ЦК України).

Органами управління державного унітарного підприємства є, зокрема, керівник підприємства, який призначається (обирається) суб`єктом управління об`єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством, або наглядовою радою такого підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав) ( ч. 6 ст. 73 ГК України).

Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства ( ч.9 ст. 73 ГК України).

Державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу ( ч.1 ст. 74 ГК України).

Керівники та члени органів управління державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, несуть відповідальність за свої рішення щодо таких суб`єктів господарювання згідно із законом та умовами укладених з ними контрактів ( ч.5 ст. 11-2 Закону України « Про управління об`єктами державної власності»).

У цій справі суд встановив, що:

-відповідач був в.о. директором підприємства, яке входить до сфери управління Мін`юсту, та яке на час розгляду справи перебуває в стадії ліквідації і був головою комісії з припинення .

-відповідно до п.1.1 статуту підприємства, воно належить до сфери управління Мін`юсту, який згідно з ч. 1, 2 ст. 73 ГК України є представником власника ( держави) і виконує його функції;

-правовідносини, які виникли між підприємством та відповідачем щодо відшкодування збитків, завданих заниженням вартості реалізованого майна цього підприємства, стосуються дій відповідача під час здійснення ним своїх повноважень як органу управління державного унітарного підприємства, посадової особи;

-прокурор, пред`являючи цей позов, вважав, що Мін`юст як представник власника підприємства бездіє та не вчиняє дій щодо ініціювання відшкодування збитків, завданих відповідачем цьому підприємству. Виснував, що в порядку ст. 23 Закону України »Про прокуратуру» набув право здійснювати представництво інтересів держави в особі Мін`юсту, який як представник власника підприємства не вчиняв дії на ініціювання позову про відшкодування збитків, завданих відповідачем підприємству.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст. 19 ЦПК України).

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

У пункті 12 частини першої цієї статті передбачено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Виключень для державних підприємств п. 12 ч.1 ст. 20 ГПК України не містить.

Відповідно до частини першої статті 54 ГПК України власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.

ВП ВС виснувала, що спори між власником (учасником, акціонером) юридичної особи та посадовою особою цієї юридичної щодо відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями або бездіяльністю посадової особи, поданим власником (учасником, акціонером) в інтересах юридичної особи, підлягають розгляду у порядку господарського судочинства. (див., напр.: постанови ВП ВС від 22.10.2019 у справі № Б15/101-08, від 11.12.2019 у справі № 638/15118/16-ц, від 14.04.2020 у справі № 910/12217/19, постанову КГС ВС від 23.10.2024 у справі № 910/2301/24).

У цій справі прокурор вважав, що держава в особі Мін`юсту як власник підприємства мала звернутися з позовом в інтересах підприємства до відповідача, оскільки існує невирішений спір між підприємством та її колишнім керівником щодо відшкодування збитків, заподіяних підприємству внаслідок заниження вартості реалізованого майна підприємства . Оскільки на думку прокурора державний орган в особі Мін`юсту бездіяв, то вважав, що наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Мін`юсту у цій справі.

Такі справи відносяться до господарської юрисдикції, тому Старосамбірський районний суд Львівської області не має компетенції для розгляду цієї справи.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність юрисдикції для розгляду цієї справи, то не вправі розглядати заперечення та пояснення відповідача та Мін`юсту та давати їм оцінку, а також вирішувати чи має прокурор право на представництво інтересів держави у цій справі , оскільки такі питання має вирішувати суд належної юрисдикції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Відповідно до п. 5 ст. 7 Закону України »Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст. 255, 260-261 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі за позовом керівника Самбірської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної державним інтересам внаслідок кримінального правопорушення закрити.

Роз`яснити керівнику Самбірської окружної прокуратури, що розгляд справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Львівської області.

Роз`яснити, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Повна ухвала складена 13 липня 2026 року.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду до Львівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені удень її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.М. Івасенко