Рішення № 138156823, 13.07.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

Єдиний державний реєстр судових рішень

"13" липня 2026 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 642/3390/26

Провадження № 2/642/1704/26

08 липня 2026 року

м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Петрової Н.М.,

секретар судового засідання - Вольвич Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

04.05.2026 до Холодногірського районного суду м.Харкова надійшла позовна заява ТОВ Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами: №3277318915-144389 від 07.11.2021, №3540892 від 10.10.2021, №2621626 від 27.10.2021, №102104495 від 24.10.2021, №555159051927 від 01.11.2021 у розмірі 97 409,89 грн., з яких: 19 894,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 76 415,41 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості), 0,00 грн. - заборгованість за пенею та/або штрафами, 1060,40 грн. - заборгованість за комісіями, інфляційні збитки - 35,20 грн., нараховані 3% річних - 4,88 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 07.11.2021 між ТОВ ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір №3277318915-144389, який підписаний позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 1 500,00 грн.

Відповідно до умов Договору позики, дата видачі кредиту 07.11.2021, дата повернення кредиту 21.11.2021 (включно), термін користування кредитом 14 діб, плата за користування Кредитом встановлена в розмірі 0,50 % за кожен день користування кредитом.

07.03.2023 укладено договір №07/03/23 відповідно до якого ТОВ ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3277318915-144389.

28.08.2025 укладено договір №28-08/25, відповідно до якого ТОВ «Коллект центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3277318915-144389.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3277318915-144389.

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №3277318915-144389 від 07.11.2021становить 6 877,00 грн., з яких: 1 500,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 5 377,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

10.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №3540892, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав відповідачу грошові кошти у сумі 10 200,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у сумі 2 692,80 грн., які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, сплатити комісію за надання кредиту та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

26.01.2022 укладено договір №26-01/2022-83 відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3540892.

10.01.2023 укладено договір №10-01/2023 відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3540892.

28.08.2025 укладено договір №28-08/25 відповідно до умов якого ТОВ «Коллект центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3540892.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3540892.

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №3540892 від 10.10.2021 становить 57 279,01 грн., з яких: 9894,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 46 599,61 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; заборгованість за комісіями - 785,40 грн.

27.10.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір №2621626, відповідно умов якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» надав відповідачу грошові кошти у сумі 2 200,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах та у порядку, встановленого Договором. Строк дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 календарного року.

29.11.2021 укладено договір №29/11-1 відповідно до якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2621626.

10.01.2023 укладено договір №10-01/2023 відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2621626.

28.08.2025 укладено договір №28-08/25 відповідно до умов якого ТОВ «Коллект центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2621626.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2621626.

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №2621626 від 27.10.2021 становить 5 203,48 грн., з яких: 2 200,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 2 963,40 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; інфляційні збитки - 35,20 грн., нараховані 3% річних - 4,88 грн.

24.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №102104495, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав відповідачу грошові кошти у сумі 5 000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у сумі 945,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,63 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, процента ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредиту. Умовами кредитного договору передбачено видачу кредитних коштів позичальнику безготівково, шляхом переказу коштів на картковий рахунок. Договір укладений в електронній формі особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.

10.02.2022 укладено договір №10-02/2022-50 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №102104495.

10.01.2023 укладено договір №10-01/2023 відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №102104495.

28.08.2025 укладено договір №28-08/25 відповідно до умов якого ТОВ «Коллект центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №102104495.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №102104495.

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №102104495 від 24.10.2021 становить 24 720,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 19 445,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; заборгованість за комісіями - 275,00 грн.

01.11.2021 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 укладено договір №555159051927, відповідно до умов якого ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти у розмірі 1 300,00 грн., тип процентної ставки - фіксована, знижена процентна ставка, фіксована 400,00 % річних, стандартна процентна ставка, фіксована - 950,00%. Договором позики передбачено, що позика надається позичальнику шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначеної у реєстраційної анкеті клієнта.

18.12.2023 укладено договір №18/12-2023 відповідно до умов якого ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №555159051927.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №555159051927.

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами становить 97 409,89 грн., з яких: 19 894,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 76 415,41 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості), 0,00 грн. - заборгованість за пенею та/або штрафами, 1060,40 грн. - заборгованість за комісіями, інфляційні збитки - 35,20 грн., нараховані 3% річних - 4,88 грн.

Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даною позовною заявою за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 08.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін ( а.с.15).

25.05.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він визнав позовні вимоги частково, а саме: не заперечує щодо факту укладання п`яти кредитних договорів та факту отримання коштів, тому не заперечує щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у загальному розмірі 19 894,00 грн.

Відповідач заперечує проти стягнення процентів та комісії, оскільки вони не підтверджені деталізованим розрахунком, та просить суд відмовити у задоволенні витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн., оскільки вони також не підтверджені належними платіжними документами та є неспівмірними витратами зі складністю справи.

29.05.2026 до суду від представника позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» - Чайковської М.І. надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначає, що розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Вказує, що відповідачем не надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку відповідно до погоджених та чинних умов договору, тому просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

31.05.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому він просить суд відмовити у стягненні недоведеної частини нарахованих процентів або визначити їх розмір в межах доведених позивачем сум, а також відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в судове засідання не з`явився, про дату, час тамісце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити (зворот. а.с.9).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.37).

Частиною 3 ст.211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.2ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснюючи правосуддя (ч.1 ст.5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно п. 23 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Спірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Пунктом другим частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено в пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня1985року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 07.11.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «ІНКАСО ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики «Проста позика» №3277318915-144389, який підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "G5F6STWD" та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем перераховано грошові кошти у розмірі 1 500,00 грн.

Відповідно до умов Договору позики, дата видачі кредиту 07.11.2021, дата повернення кредиту 21.11.2021(включно), термін користування кредитом 14 діб, плата за користування Кредитом встановлена в розмірі 0,50 % за кожен день користування Кредитом.

Також договором позики встановлено, що плата за користування кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього договору та починається у дату списання кредитних коштів з рахунку товариства й закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок товариства.

Відповідно до п.п. 9.2 договору позики, цей договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається, у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних Позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти цей Договір, надсилаються Товариству та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.

Пунктом 9.3. договору позики встановлено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором, вказаний у п.п. 9.2. цього договору, має юридичну силу власноручного підпису.

Згідно договору позики, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити Товариству плату згідно графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Також, 07.11.2021 відповідачем ОСОБА_1 підписано одноразовим ідентифікатором «G5F6STWD», графік розрахунків (Додаток 1 до договору позики №3277318915-144389, відповідно до якого дата надання кредитних коштів - 07.11.2021, дата повернення - 21.11.2021, паспорт кредиту, правила про надання коштів у позику, в тому і числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС».

Факт переказу коштів підтверджується довідкою "Ipay.ua" №2873_251203135858 від 03-12-2025, з якої вбачається, що на банківський рахунок НОМЕР_1 зараховано грошові кошти у розмірі 1 500,00 грн. за договором позики №3277318915-144389.

07.03.2023 укладено договір Факторингу № 07/03/23, відповідно до якого ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3277318915-144389 від 07.11.2021.

Довідкою № 07/03/23 від 14.03.2023 ТОВ "ФК "ІНКАСО ФІНАНС" підтверджено зарахування кредитних коштів на банківську картку ОСОБА_1 , відповідно до договору позики №3277318915-144389 від 07.11.2021, платіжна система IPay, ID транзакції 118493835, право вимоги за якими передано ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору факторингу № 07/03/23 від 07.03.2023.

Згідно акту прийому-передачі боржників за Договором №07/03/23 про відступлення (куплю-продажу) прав вимоги від 07.03.2021, ТОВ "ФК "Інкасо Фінанс" передав, а ТОВ "Коллект центр" прийняв реєстр боржників кількістю 7 061, загальна заборгованість складає 19 416 954,00 грн.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 07/03/23 від 07.03.2023, від ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3277318915-144389 від 07.11.2021 на суму 6 877,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом 1 500,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення парва вимоги - 5 377,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 28.08.2025, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» за договором №3277318915-144389 від 07.11.2021 становить 6 877,00 грн., яка складається з: 1 500,00 грн. - заборгованість по тілу кредита, 5 377,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Крім того, 10.10.2021 відповідач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "МІЛОАН" з анкетою заявою про надання кредиту №3540892, відповідно до якої погодив суму кредиту - 10 200,00 грн., строк -30 днів, комісія за надання: 7,70 % одноразово, ставка процентів: 0.88 % за кожен день користування.

Так, 10.10.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №3540892, який підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором «F77888», відповідно до умов якого відповідачу надано кредит на суму 10 200,00 грн. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2 692,80 грн., які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кредит надається шляхом переказу коштів на картковий рахунок позичальника.

Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця.

Згідно п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Також, позивачем додано до матеріалів позовної заяви графік розрахунків (Додаток 1 до договору про споживчий кредит №3540892, відповідно до якого дата надання кредитних коштів - 10.10.2021, дата повернення - 09.11.2021, сума кредиту становить 13 678, 20 грн., яка складається з: 10 200,00 грн. - сума кредиту за договором, 2 698,80 - проценти за користування кредитом, паспорт кредиту (додаток №2), правила про надання коштів у позику, в тому і числі на умовах фінансового кредиту ТОВ "МІЛОАН",.

Факт переказу коштів підтверджується квитанцією "liqpay.ua" №21789436457, з якої вбачається, що на банківський рахунок НОМЕР_2 зараховано грошові кошти у розмірі 10 200,00 рн. за договором позики №3540892 від 10.10.2021.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 28.08.2025, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №3540892 від 10.10.2021 становить 57 279,01 грн., з яких: 9 894,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 46 599, 61 грн. - заборгованість по процентам, 785,40 грн. - заборгованість по комісії.

26.01.2022 укладено договір факторингу № 26-01/2022-83 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3540892 від 10.10.2021.

Згідно акту прийому-передачі боржників за Договором №26-01/2022-83 про відступлення (куплю-продажу) прав вимоги від 26.01.2022, ТОВ "МІЛОАН» передав, а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» прийняв реєстр боржників кількістю 3679 осіб, заборгованість складає у розмірі 83 672 331,46 грн.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 26-01/2022-83 від 26.01.2022, від ТОВ "МІЛОАН» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3540892 від 10.10.2021 на суму 42 932,71 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 9 894,00 грн., заборгованість по процентам - 32 253,31 грн., заборгованість по комісії - 785,40 грн.

Згідно платіжного доручення №324190002 від 27.01.2022, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» сплатив ТОВ "МІЛОАН» грошові кошти у розмірі 4 097 733,59 грн. згідно договору факторингу № 26-01/2022-83 від 26.01.2022.

10.01.2023 укладено договір факторингу № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3540892 від 10.10.2021.

Відповідно до акту зарахування однорідних зустрічних вимог від 28.02.2023, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» має перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» непогашені грошові зобов`ящання у розмірі 15 214 406,31 грн., які виникли на підставі договорів про відступлення прав вимог.

Згідно акту прийому-передачі боржників за Договором №10-01/2023 про відступлення (куплю-продажу) прав вимоги від 10.01.2023, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передав, а ТОВ "Коллект центр" прийняв реєстр боржників кількістю 207 307 осіб.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023, від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ "Коллект центр" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3540892 від 10.10.2021 на суму 57 279,01 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 9 894,00 грн., заборгованість по процентам - 46 599,61 грн., заборгованість по комісії - 785,40 грн.

До того ж, 27.10.2021 між ТОВ "БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір №2621626, за умовами якого кредитодавець зобов?язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язкується повернути кредит та сплатити проценти на умовах та у порядку, встановлених цим договором (п.1.1. кредитного договору).

Згідно п.1.2 кредитного договору, тип кредиту: фінансовий кредит; загальний розмір кредиту - 2 200,00 грн. (п.1.3 кредитного договору), строк надання кредиту - 60 днів (п.1.5 кредитного договору), дата повернення - 26.12.2021 (п.1.6 кредитного договору), проценти за користування кредитом з 1 по 30 день - 1,9900%, з 31 по 60 день - 2,5000% (п.1.7.1, п.1.7.2 кредитного договору).

Відповідно до п.2.1. кредитного договору, кредитодавець надає Позичальнику фінансовий кредит у формі грошових коштів у національній валюті України шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку Позичальника № НОМЕР_3 .

Пунктом 3.3.2. кредитного договору встановлено, що позичальник зобов?язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим Договором у порядку, встановленому ним.

Також, ОСОБА_1 підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором В-418719 графік платежів (додаток №1 до договору №2621626 від 27.10.2021), відповідно до якого, дата надання кредитних коштів - 27.10.2021, дата повернення - 26.12.2021, строк - 60 днів, річна процентна ставка - 17845,46, сума кредиту - 5 163,40 грн., з яких: 2200,00 грн. - тіло кредиту, проценти за користування - 2963,40 грн.

Крім того, позивачем до матеріалів справи додано паспорт кредиту, який підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "В-418719, відповідно до умов якого сума кредиту - 2 200,00 грн., строк кредитування - 60 днів, процентна ставка - 819,43, тип процентної ставки - фіксована, реальна річна процентна ставка - 17845,46 %.

Також позивачем до матеріалів справи додано внутрішні правила про надання коштів у позику, в тому і числі на умовах кредиту ТОВ "БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС", однак суд не приймає їх до уваги, оскільки вони не містять підпису ОСОБА_1 .

Факт переказу коштів підтверджується квитанцією "Fondy" №456732602, з якої вбачається, що на банківський рахунок № НОМЕР_2 зараховано грошові кошти у розмірі 2200,00 рн. за договором №2621626 від 27.10.2021.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 24.04.2026 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2621626 від 27.10.2021 складає 5 203,48 грн., з яких: 2 200 грн. - заборгованість по основній сумі кредиту, 2 963,40 - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 3 % річних - 4,88 грн., інфляційні збитки - 35,20 грн.

29.11.2021 укладено договір факторингу №29/11-1 відповідно до якого ТОВ "БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС" відступило на ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2621626 від 27.10.2021.

Згідно акту прийому-передачі боржників за Договором №29/11-1 про відступлення (куплю-продажу) прав вимоги від 29.11.2021, ТОВ "БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС" передав, а ТОВ «Вердикт капітал» прийняв реєстр боржників кількістю 2 783, загальна заборгованість складає 25 519 739,04 грн.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №29/11-1 від 29.11.2021, від ТОВ "БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС" до ТОВ «Вердикт капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2621626 від 27.10.2021 на суму 5 153,40 грн., з яких: заборгованість за кредитом 2 200,00 грн., сума нарахованих процентів - 2 963,40 грн.

Згідно платіжного доручення №36 від 28.01.2022 ТОВ «Вердикт капітал» сплатив ТОВ "БІ ЕЛ ДЖІ МІКРОФІНАНС" грошові кошти згідно договору відступлення прав вимоги у розмірі 2 518 271, 80 коп.

До того ж, 24.10.2021 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №102104495, який підписаний ОСОБА_1 в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора "Z34590".

Пунктом 1.1 договору передбачено, що кредитодавець зобов?язується на умовах, визначених цим договором, надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором, тип кредиту - кредит (п.1.1 договору)

Відповідно до п.1.2. договору, сума кредиту - 5 000,00 грн., кредит надається строком на 30 днів з 24.10.2021 (п.1.3. договору), термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 23.11.2021 (п.1.4. договору).

Згідно п. 1.5.1. договору, комісія за надання кредиту - 275,00 грн., яка нараховується за ставкою 5.50 % від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом: 945,00 грн., які нараховуються за ставкою 0.63 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2. договору). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6. договору).

Відповідно до п.2.1. договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Згідно п.2.4.1. договору, позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

Також, позивачем додано до матеріалів позовної заяви графік платежів (додаток №1 до договору №102104495 від 24.10.2021, відповідно до якого дата надання кредиту - 24.10.2021, дата повернення коштів - 23.11.2021, строк - 30 днів, реальна річна процентна ставка - 1324,00%, загальна сума кредиту - 6 220,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума кредиту, 945,00 - проценти за користування кредитом, 275,00 грн. - комісія, паспорт кредиту, правила про надання коштів у позику, в тому і числі на умовах кредиту ТОВ "Мілоан".

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що 24.10.2021 ОСОБА_1 підписав акцепт договору №102104495 від 24.10.2021 в електронному вигляді одноразовим ідентифікатором "Z34590", який надісланий на його мобільний номер НОМЕР_4 .

Факт переказу коштів підтверджується квитанцією "LIQPAY" №1802587346 від 24.10.2021, з якої вбачається, що на банківський рахунок НОМЕР_2 зараховано грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. за договором №102104495 від 24.10.2021.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 28.04.2026 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №102104495 від 24.10.2021 складає 24 720,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 19 445,00 - заборгованість за відсотками, 275,00 грн. - заборгованість за комісією.

10.02.2022 укладено договір факторингу №10-02/2022-50, відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №102104495 від 24.10.2021.

Відповідно платіжного доручення №0330100000 від 11.02.2022 ТОВ «Вердикт капітал» сплатив ТОВ "Мілоан" грошові кошти згідно договору факторинга №10-02/2022-50 від 10.02.2022, у розмірі 2 043 656,38 коп.

Згідно акту прийому-передачі боржників за Договором №10-02/2022-50 про відступлення (куплю-продажу) прав вимоги від 10.02.2022, ТОВ "Мілоан" передав, а ТОВ «Вердикт капітал» прийняв реєстр боржників кількістю 2 389, загальна заборгованість складає 50 173 520,95 грн.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №10-02/2022-50 від 10.02.2022, від ТОВ "Мілоан" до ТОВ «Вердикт капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №102104495 від 24.10.2021 на суму 21 220,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом 5 000,00 грн., заборгованість по процентам - 15 945,00 грн., заборгованість по комісії - 275,00 грн.

10.01.2023 укладено договір факторингу №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №102104495 від 24.10.2021.

Згідно акту прийому-передачі боржників за Договором №10-01/2023 про відступлення (куплю-продажу) прав вимоги від 10.01.2023, ТОВ «Вердикт капітал» передав, а ТОВ «Коллект центр» прийняв реєстр боржників кількістю 207 307.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023, від ТОВ "Вердикт капітал" до ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №102104495 від 24.10.2021 на суму 24 720,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом 5 000,00 грн., заборгованість по процентам - 19 445,00 грн., заборгованість по комісії - 275,00 грн.

Крім того, 01.11.2021 між ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна Компанія" та ОСОБА_1 укладено Договір позики №555159051927, який підписаний ОСОБА_1 в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора «5158».

Згідно п. 1.1. договору позики, позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у загальному розмірі 1 300,00 грн., які у випадку проведення пролонгації/ реструктуризації заборгованості направляються на погашення заборгованості за Договором позики №555159051927 від 01.11.2021, укладеного між сторонами, на строк 30 календарних днів під проценти, вказані в п.1.1.1., а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику та сплатити зазначені проценти. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить вiд фактичного виконання Позичальником умов договору та становить: знижена процентна ставка, фіксована 1.10% за день (400.00% річних) від суми позики у межах строку надання позики, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення заборгованостi або здійснить таке погашення протягом 1 календарних днiв, що слідують за датою закінчення такого строку (п.1.1.1., п.1.1.1.1 договору позики).

Відповідно до п. 1.1.1.2 договору позики, стандартна процента ставка, фіксована - 2,60% за день (950,00 % річних) від суми позики застосовується: у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в п.п. 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та - у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днiв поспiль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 ч.1 ст. 1048 Цивiльного кодексу України.

Згідно п.2.1. договору позики, позика надається позичальнику шляхом перерахування позикодавцем позики на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначений у реєстраційної анкеті клієнта - позичальника у системі «Loany» на сайті системи www.loany.com.ua.

Як вбачається з паспорту позики ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ», який підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «5158», сума позики - 1 300,00 грн., строк - 30 днів, процентна ставка, процентів річних - знижена процентна ставка 1,10% за день (400.00% річних), стандартна процентна ставка 2,60% за день (950.00% річних) від суми позики у межах строку надання позики, тип процентної ставки - фіксована.

Позивачем до матеріалів справи також додано загальні умови надання грошових коштів у позику ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ», які також підписані 23.10.2021 відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «3475».

Довідкою про ідентифікацію до договору №555159051927 від 01.11.2021 підтверджено, що відповідач ОСОБА_1 підписав 01.11.2021 акцепт договору одноразовим ідентифікатором "5158", який надіслано на його номер телефону НОМЕР_4 .

Факт переказу коштів підтверджується квитанцією «iPay.ua» №3162_240202185402 від 02-02-2024, з якої вбачається, що 01.11.2021 на банківський рахунок НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 117352447, зараховано грошові кошти у розмірі 1 300,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 24.04.2026 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №555159051927 від 01.11.2021 складає 3 340,30 грн., з яких: 1 300,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 2 030,40 - заборгованість за відсотками.

18.12.2023 укладено договір факторингу №18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №555159051927 від 01.11.2021

21.12.2023 між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено додатковий договір №1 до договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023, відповідно до якого ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» зобов`язується вiдступити за плату право грошової вимоги у розмірі 113 517 013,90 грн., а ТОВ «Факторинг Партнерс» зобов`язується, здійснивши фінансування, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ», i стає новим кредитором за договорами про надання фiнансових послуг, укладеними мiж ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» i боржниками.

Відповідно платіжної інструкції №793 від 27.12.2023 ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатив ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» грошові кошти згідно договору факторинга №18/12-2023 від 18.12.2023, у розмірі 1 100 000, 00 грн.

Згідно акту прийому-передачі боржників за Договором №18/12-2023 про відступлення (куплю-продажу) прав вимоги від 18.12.2023, ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» передала, а ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняв реєстр боржників, загальна заборгованість складає 113 577 013, 90 грн.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №10-02/2022-50 від 10.02.2022, від ТОВ "Мілоан" до ТОВ «Вердикт капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №102104495 від 24.10.2021 на суму 21 220,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом 5 000,00 грн., заборгованість по процентам - 15 945,00 грн., заборгованість по комісії - 275,00 грн.

28.08.2025 між ТОВ "Коллект центр" та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №28-08/2025 відповідно до якого ТОВ "Коллект центр" відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників.

Також, 10.09.2025 ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до якого ТОВ "Коллект центр" має перед ТОВ «Факторинг Партнерс» непогашені зобов?язання за договорами про відступлення прав вимоги.

Згідно акту прийому-передачі боржників за Договором №28-08/2025 про відступлення (куплю-продажу) прав вимоги від 28.08.2025, ТОВ «Коллект центр» передав, а ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняв реєстр боржників 3604.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги за вищевказаними кредитними договорами.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Також,статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 5 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: -електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи викладене, а також досліджені судом докази, надані позивачем, суд вважає, що між сторонами укладено договори в електронній формі шляхом їх підписання відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового електронного ідентифікатора, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Будь-яких доказів від відповідача на спростування зазначених обставин до суду не надано.

Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

На підставі наведених положень, а також враховуючи досліджені судом докази на підтвердження відступлення права вимоги за кредитними договорами, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №3277318915-144389, договором про споживчий кредит №3540892, договором №2621626, договором про споживчий кредит №102104495, договором позики №555159051927 та набуття такого права ТОВ «Факторинг Партнерс» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за договором позики №3277318915-144389, договором про споживчий кредит №3540892, договором №2621626, договором про споживчий кредит №102104495, договором позики №555159051927, ОСОБА_1 порушує взяті на себе зобов`язання за цими договорами.

Як вбачається з положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості, альтернативного розрахунку заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором у добровільному порядку.

Наявні у справі докази вказують на те, що всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконав свого зобов`язання та не сплатив жодного платежу для погашення заборгованості ні первісним кредиторам, ні правонаступнику після відступлення позивачу права грошової вимоги.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).

Таким чином, наявні законні підстави для стягнення з відповідача заборгованості з тіла кредитів.

Крім того, у відзиві на позовну заяву, відповідач ОСОБА_1 не заперечує щодо заборгованості по тілу кредитам у загальному розмірі 19 894 грн.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 грошові кошти отримав, користувався ними, проте у встановлені строки не повернув кошти.

Отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 1 500,00 грн. за кредитним договором №3277318915-144389 від 07.11.2021, заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 894,00 грн. за договором №3540892 від 10.10.2021, заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 200 грн. за кредитним договором №2621626 від 27.10.2021, заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000 грн. за кредитним договором №102104495 від 24.10.2021, заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1300 грн. за кредитним договором №555159051927 від 01.11.2021.

Щодо вимоги про стягнення відсотків суд зазначає наступне.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, відповідно до п. 2.2.2 в договорах № 3540892 від 10.10.2021 та № 102104495 від 24.10.2021, укладених між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 , нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору.

Згідно п. 2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору. Стандартна (базова) ставка не є підвищеною.

Пунктом 1.6. Договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.

Відповідно до п.2.3.1.1 Договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього Договору.

Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Відповідно до п. 2.3.2 Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у наступному: а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору.

Після настання зазначених в пунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особовому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення.

Таким чином, сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості.

Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

Крім того, умови договору про автоматичну пролонгацію строку кредитування жодним чином не завдає шкоди Позичальнику, оскільки поряд із обов`язком сплачувати відсотки в період автоматичного продовження строку кредитування, Позичальник набуває і право правомірно користуватись кредитом та правомірно не повертати його протягом такого строку.

Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в п.34,35,37 постанови від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2.4.1 Договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4 Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

Пунктом п. 2.4.2 Договору передбачено, що якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно п. 1.3 та п. 2.3 цього договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 договору.

Отже, з даних умов договору вбачається, що прострочення зобов`язання та відповідальність за таке прострочення виникають у позичальника після дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. При цьому, протягом періоду, на який пролонговано договір, позичальник має правомірно не сплачувати кредитору борг та таке користування коштами не вважається простроченням.

У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано, з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.

На думку суду вказані розрахунки позивача є обґрунтованими, оскільки такі умови прямо передбачені кредитними договорами, паспортами кредитів, графіками погашень за кредитними договорами, та підписані ОСОБА_1 електронним ідентифікатором, що свідчить про його обізнаність та згоду з такими умовами кредитних договорів

Крім того, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не спростований відповідачем, а також останнім суду не надано свого контррозрахунку.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача з розрахунком заборгованості, не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок».

Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку.

Щодо стягнення за договором №2621626 від 27.10.2021 інфляційних збитків у розмірі 35,20 грн. та 3% річних у розмірі 4,88 грн., то згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ Вердикт Капітал, нарахування 3% річних та інфляційних збитків проведено на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 28.01.2022 по 23.02.2022 включно (по дату застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України), що повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, тому ця вимога є законною, обгрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо позовних вимог в чсатині стягнення комісії за кредитним договором №3540892 від 10.10.2021 у розмірі 785,40 грн., за кредитним договором №102104495 від 24.10.2021 у розмірі 275,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Верховний суд у постанові від 27 січня 2021 року по справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як комісія за надання кредиту, комісія за управління та обслуговування кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Так як комісія за надання кредиту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і комісія за управління та обслуговування кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії за надання кредиту, комісії за управління та обслуговування кредиту є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка була чинною на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі №363/1834/17).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Оскільки управління та обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, слід визначити, що встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, Позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому Позивач нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит. Більш того, матеріали справи не містять і приблизного переліку послуг, які надаються банком. Тобто, відсутнє двостороннє належне погодження сплати комісії банку та визначення обсягу послуг банку, за яку є необхідність сплачувати комісію.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги щодо стягнення комісії з відповідача за кредитним договором №3540892 від 10.10.2021 у розмірі 785,40 грн. та за кредитним договором №102104495 від 24.10.2021 у розмірі 275,00 грн є нікчемними та не можуть бути задоволені.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат та витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

За приписами ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3 ст. 2ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За нормами ч. 2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див.mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах зауважувала, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем суду надано копію договору №02-07/2024 від 02.07.2024 про надання правничої допомоги, заявку про надання юридичної допомоги №1416 від 02.03.2026, прайс лист АО «Лігал Ассістанс», витяг з акту №31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026.

Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу, здійснений адвокатом на загальну суму 25 000,00 грн. не є співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, пов`язаних з первинною консультацією та правовим аналізом наявних документів у замовника по справі, оскільки справа за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» про стягнення заборгованості є типовою для позивача, не представляє для адвоката складності та не потребує окремих консультацій або розробку позиції захисту по кожній конкретній справі цієї категорії, розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи характер спірних правовідносин у справі, суд дійшов до висновку про те, що заява про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, та стягненню з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

У відповідності до положень ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В п.27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (а.с.12), так як позовні вимоги задоволено частково (98,91%), тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: - 2 633,38 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,6,7,12,13,19,80, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором №3277318915-144389 від 07.11.2021 у розмірі 6 877,00 (шість тисяч вісімсот сімдесят сім грн., 00 коп.) грн., яка складається з: 1 500,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 5 377,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором №3540892 від 10.10.2021 у розмірі 56 493,61 (п`ятдесят шість тисяч чотириста дев`яносто три грн., 61 коп.) грн., яка складається з: 9 894,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 46 599,61 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором №2621626 від 27.10.2021 у розмірі 5 203,48 (п`ять тисяч двісті три грн., 48 коп.) грн., яка складається з: 2 200,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 2 963,40 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, інфляційні збитки - 35,20 грн., нараховані 3 % річних - 4,88 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором №102104495 від 24.10.2021 у розмірі 24 445,00 (двадцять чотири тисячі чотириста сорок п`ять грн., 00 коп.) грн., яка складається з: 5 000,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 19 445,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором №555159051927 від 01.11.2021 у розмірі 3 330,40 (три тисячі триста тридцять грн., 40 коп.) грн., яка складається з: 1 300,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 2 030,40 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч грн., 00 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 633,38 (дві тисячі шістсот тридцять три грн., 38 коп.) грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса місцезнаходження: м. Київ, вул.Гедройця Єжи, буд.6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст рішення складено 13.07.2026.

Суддя Наталя ПЕТРОВА