Ухвала суду № 138156752, 09.07.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження № 1-кп/641/18/2026 Справа № 641/10230/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши в судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до ЄРДР за № 12025221150001191 від 09.11.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, одруженого, не працюючого, із середньо - спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Слобідського районного суду міста Харкова перебуває кримінальне провадження, відомості про кримінальне правопорушення в якому, внесені до ЄРДР за № 12025221150001191 від 09.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 . Прокурор послався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: п. 1) ОСОБА_4 може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Введення воєнного стану на території України, активні бойові дії в м. Харкові та Харківській області можуть спонукати ОСОБА_4 до втечі до іншого міста, населеного пункту; п. 3) ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілу у кримінальному провадженні, з метою зміни нею свідчень, оскільки остання є його співмешканкою, а зміна показань потерпілої може позбавити можливості притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності. З огляду на обставини кримінального провадження існує певна ймовірність того, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді цілодобового або нічного домашнього арешту. Зазначив, що потерпіла надала показання, в яких зазначила, що інкриміновані обвинуваченому дії не мали умисного характеру, та просила застосувати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту. Ризик впливу на свідка - матір обвинуваченого є необґрунтованим, оскільки вона відповідно до ст. 63 Конституції України має право відмовитися від надання показань, тим більше відомості, про які вона може повідомити, не є визначальними у цьому кримінальному провадженні. Ризик переховування обвинуваченого від суду відсутній з огляду на те, що ОСОБА_4 має стійкі соціальні зв`язки, постійне місце роботи, матір похилого віку, яка має тяжке захворювання.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні проти клопотання заперечував та просив обрати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту. Зазначив, що ухилятися від виконання покладених на нього обов`язків при застосуванні запобіжного заходу у виді домашнього арешту наміру не має, має бажання доглядати за матір`ю.

Потерпіла в судовому засіданні просила застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого, його захисника, суд дійшов до такого висновку.

11.11.2025 слідчим суддею Слобідського районного суду міста Харкова відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 07.01.2026, без визначення застави.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 07.01.2026 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.03.2026 із визначенням суми застави протягом дії запобіжного заходу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 04.03.2026 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 02.05.2026 із визначенням суми застави протягом дії запобіжного заходу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 28.04.2026 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 26.06.2026 із визначенням суми застави протягом дії запобіжного заходу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 11.06.2026 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 09.08.2026 із визначенням суми застави протягом дії запобіжного заходу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Отже, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 встановлений ухвалою суду спливає 09.08.2026, однак судове провадження по даному провадженню потребує значного часу для розгляду, тому необхідно вирішити питання щодо наявності підстав для продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно із положеннями ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Дослідивши матеріали кримінального провадження в рамках заявленого клопотання, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При розгляді питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує що ризик, передбачений пунктом 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду продовжує існувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Усвідомлення обвинуваченим невідворотності та суворості вказаного покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, у випадку визнання його вини, дає достатньо обґрунтованих підстав вважати, що перебуваючи на волі, він може вдатись до спроби переховування від суду, щоб уникнути покарання. Окрім того, оголошеннявоєнного стану на території України, активні бойові дії в м. Харкові та Харківській області можуть спонукати ОСОБА_4 до втечі до іншого міста, населеного пункту

Продовжує існувати й ризик незаконного впливу на потерпілу у цьому кримінальному провадженні, який ґрунтується на зацікавленості обвинуваченого у відверненні можливих негативних наслідків, спричинених притягненням його до кримінальної відповідальності.

Доводи сторони захисту про відсутність ризику незаконного впливу на потерпілу лише з тієї підстави, що вона вже була допитана судом, слідчий суддя (суд) вважає необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 353 КПК України допит потерпілого здійснюється за правилами, передбаченими, зокрема, ч. 14 ст. 352 КПК України, згідно з якою потерпілий може бути допитаний повторно як за власним клопотанням, так і за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, якщо під час судового розгляду з`ясується необхідність отримання від нього показань щодо обставин, стосовно яких він раніше не допитувався. Крім того, під час дослідження інших доказів потерпілому можуть ставитися додаткові запитання учасниками судового провадження та судом.

Отже, сам по собі факт допиту потерпілої не свідчить про автоматичне припинення ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки до закінчення судового розгляду зберігається процесуальна можливість її повторного допиту та отримання додаткових пояснень щодо обставин кримінального провадження.

При цьому суд враховує, що потерпіла є співмешканкою обвинуваченого, у зв`язку з чим між ними існують тісні особисті взаємини та реальна можливість безпосереднього спілкування. За таких обставин, у разі перебування обвинуваченого на волі, не можна виключити його незаконний вплив на потерпілу шляхом схиляння до зміни раніше наданих показань, відмови від них, надання додаткових пояснень на його користь або іншого впливу на її процесуальну поведінку під час подальшого судового розгляду.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, суд доходить висновку, що ризик незаконного впливу на потерпілу, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час не втратив своєї актуальності.

Розглядаючи можливість застосування альтернативного більш м`якого запобіжного заходу та вирішуючи клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд виходить з таких мотивів.

Домашній арешт згідно із статтею 181 КПК України полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Запобіжний захід відповідно до частини 2 статті 131 КПК України є одним з заходів забезпечення кримінального провадження.

Посилання сторони захисту на відсутність у ОСОБА_4 намірів переховуватись від суду та ухилятись від органів слідства суд вважає не обгрунтованими через те, що такі ризики наразі знівельовані затриманням одразу після події, яка стала підставою для початку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, але продовжують існувати.

Застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу, за даних обставин, суд вважає недоцільним, оскільки більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним вище ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Обвинуваченим та стороною захисту зворотного не доведено, а отже відсутні підстави для застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_4 .

Крім того, суд вважає, що на даний час не відпали ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому, оцінивши в сукупності всі вище перелічені обставини, приходить до висновку, що на цей час не має підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , а є необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів.

Як вже неодноразово зауважував суд, обставини, на які посилається сторона обвинувачений та його захисник, зокрема, тяжке захворювання матері, потребу в її догляду, не є підставами для спростування вище наведених ризиків та не є достатнім стримуючим фактором, який свідчив би про беззаперечну відсутність ризиків визначених ст. 177 КПК України.При цьому прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи всі обставини справи, стадію судового розгляду даного кримінального провадження, строк перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, з урахуванням норми ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, суддя вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.

Відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

При цьому вказана норма не є імперативною, а лише надає право суду не визначати розмір застави та вимагає обґрунтування такого рішення з огляду на фактично встановлені обставини.

За п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України. Співставивши існуючі у справі ризики, характер кримінального правопорушення та його наслідки з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що обвинувачений не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов`язки, суд вважає за необхідне визначити заставу в межах передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки відомостей про матеріальну спроможність обвинуваченого щодо внесення розміру застави суду надано не було, однак обвинувачений є працездатною особою, а застава має бути саме альтернативним запобіжним заходом щодо тримання під вартою, а не створювали для особи «непереборну можливість».

Таким чином, суд, враховуючи конкретні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, з метою виконання завдань кримінального провадження, дотримання загальних засад кримінального провадження, з метою застосування до особи належної правової процедури, вважає за необхідне залишити визначену ОСОБА_4 заставу на раніше визначеному рівні, тобто у виді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560,00 грн, оскільки внесення застави в такому розмірі на переконання суду буде справедливим та достатнім гарантуванням запобігання ризикам та виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

При цьому, суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331, 369, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 у виді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор (№27)» - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Харківській слідчий ізолятор (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 06 вересня 2026 року.

Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор (№27)».

Визначити суму застави протягом дії запобіжного заходу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. UA208201720355299002000006674, призначення платежу: застава згідно ухвали Слобідського районного суду міста Харкова від 09.07.2026 року (справа № 641/10230/25, н/п 1-кп/641/18/2026) до спливу терміну тримання під вартою.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись з місця свого проживання в м. Харкові без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи;

- утримуватись від спілкування із потерпілою, свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади за наявності паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово суддю Слобідського районного суду міста Харкова.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Застава, не звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, застосованого щодо нього, на більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту - залишити без задоволення.

Відкласти судове засідання до 26 серпня 2026 року на 10 год. 10 хв.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Слобідський районний суд міста Харкова протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 13 липня 2026 о 15 год. 00 хв.

Cуддя- ОСОБА_1