Ухвала суду № 138156573, 13.07.2026, Зміївський районний суд Харківської області

УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви

про забезпечення позову

Справа № 621/2304/26

Провадження № 2/621/2072/26

13 липня 2026 року м. Зміїв Харківської області

Суддя Зміївського районного суду Харківської області В.Філіп`єва В.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Хижняк Анастасії Володимирівни, про забезпечення позову,

в рамках позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області, про визначення місця проживання дітей,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Н. Хижняк звернулась до Зміївського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_4 , третя особа третя особа: Служба у справах дітей Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області, в якій просить визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Одночасно з поданням позовної заяви представником подано заяву про забезпечення позову, в якій до прийняття рішення по суті просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачці ОСОБА_2 вивозити малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України, до набрання рішенням законної сили справі про визначення місця проживання дітей.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначає, що малолітні діти фактично проживають з відповідачкою ОСОБА_4 . Між сторонами існує гострий конфлікт щодо місця проживання дітей. Починаючи з 2019 року позивач двічі був змушений звертатися до правоохоронних органів у зв?язку з відсутністю інформації про місцезнаходження дітей, що свідчить про реальний, а не гіпотетичний ризик подальшої зміни їхнього місця перебування без участі та згоди позивача, що унеможливить або суттєво ускладнить виконання рішення суду, зокрема шляхом вивезення дітей за межі України або зміни їх фактичного місця проживання без відома позивача. 3 огляду на викладене представник вважаю за необхідне вжити заходів забезпечення позову. Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Згідно з частиною 2 статті 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Зокрема, пункти 2, 3 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачають можливість заборони вчиняти певні дії та встановлення обов?язку вчинити певні дії у разі, якщо спір виник із сімейних правовідносин. Заходи забезпечення, що заявляються, с співмірними з предметом позову - визначенням місця проживання малолітніх дітей - та спрямовані виключно на збереження існуючого стану до набрання законної сили рішенням суду, що відповідає вимогам частини 3 статті 150 ЦПК України. Забезпечення позову у спорах щодо визначення місця проживання малолітніх дітей має на меті гарантувати дотримання інтересів дітей, створити передумови, які унеможливлять недобросовісну поведінку батьків, забезпечать фундамент для належного виконання судового рішення.

Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову та додані до неї документи, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно ч. 1 та ч. 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом.

Згідно ч. 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 статті 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявників від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Як вбачається з заяви про забезпечення позову, між батьками наявний спір у сімейних правовідносинах щодо місця проживання спільних малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У свою чергу, забезпечення позову шляхом заборони перетину державного кордону не передбачено.

Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли:

- він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;

- стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;

- він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання;

- він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;

- він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.

Верховний Суд у своїх постановах від 09.02.2023 у справі № 753/572/20, від 14.06.2023 у справі № 760/31518/21зауважив, що з огляду на введення воєнного стану в Україні, при вирішенні спорів, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити представник позивача, не відповідають положенням статті 150 ЦПК України, не є співмірними, адекватними і необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Одночасно, суд зважає на ту обставину, що в провадженні Зміївського районного суду Харківської області перебуває цивільна справа № 766/14210/25 (Провадження № 2/621/1060/26), за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить:

- Виключити відомості про батьківство ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , як батька дітей: ОСОБА_6 , з актового запису № 16 від 08 грудня 2016 року, складеного Виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області та ОСОБА_5 з актового запису № 15 від 08 грудня 2016 року, складеного Виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області;

- Припинити стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за Судовим наказом Генічеського районного суду Херсонської області від 19.03.2019 року у справі № 653/586/19 починаючи з дня звернення до суду з даною позовною заявою.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення заяви про забезпечення позову не встановлено, а заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 149 - 154, 157, 258 - 261, 353 - 355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви адвоката Хижняк Анастасії Володимирівни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області, про визначення місця проживання дітей - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається - http://court.gov.ua/sud2014/gromadyanam/csz/, http://court.gov.ua/fair/sud2014/.

Суддя В. Філіп`єва