Рішення № 138156353, 08.07.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2091/26

провадження № 2/619/1450/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

8 липня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № Z75.00505.003591709 від 24.01.2018 у загальній сумі 128 839,13 грн.

У обґрунтування позову посилається на те, що 24.01.2018 між ПАТ «Ідея Банк»» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z75.00505.003591709, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти на споживчі потреби в розмірі 60 320,00 грн, а відповідач зобов`язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами ( процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього. 26.11.2020 АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №12/84. Згідно вищевказаного договору ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ "Ідея Банк" і до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z75.00505.003591709 від 24.01.2018. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить 128 839, 13 грн. з яких: 60 320,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 591,10 грн - заборгованість за відсотками; заборгованість за комісією 52 928,03 грн.

Аргументи учасників справи.

Відповідач відзиву на позов не надала, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не зверталася.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, матеріали справи містять клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленої про дату, час та місце судового засідання відповідача, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

24.01.2018 ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Ідея Банк», заповнив заяву-анкету на отримування кредиту, у яких зазначила свої особисті дані: прізвище, ім`я, по батькові, ідентифікаційний номер, номер мобільного телефону, серію та номер паспорта, домашню адресу, щомісячний дохід, сімейний стан, підписала згоду-повідомлення фізичної особи клієнта банку, заяву № Z75.00505.003591709 про акцепт публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» на укладання договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку ПАТ «Ідея Банк», заяву № Z75.00505.003591709 від 24.01.2018 на приєднання до договору добровільного страхування життя № ПБ 130800 від 23.05.2014 (зв. сторона а.с. 8-9).

24.01.2018 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z75.00505.003591709 та узгодили графік щомісячних платежів (а.с. 8).

Відповідно до п. 1.1. договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 60 320,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платіжками (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.

Відповідно п. 1.2 договору банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 24 місяці. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника.

Згідно п. 1.3, 1.4. договору за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 0,49 % (маржу банку). Станом на день укладання договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,5%, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку у розмірі 9,99%.

Відповідно п.1.13 договору банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг «БПР «Стартовий», що обслуговується на умовах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Крім того, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту та узгоджено графік щомісячних платежів за кредитним договором (а.с. 8 та зв. сторона).

Як вбачається з ордеру-розпорядженню № 1 про видачу кредиту ОСОБА_1 на підставі договору № Z75.00505.003591709 від 24.01.2018 отримала 52 000 грн. Відповідно до ордеру-розпорядженню №2 про сплату страхового платежу - ОСОБА_1 сплатила страховий платіж у сумі 8320,00 грн (зв. сторона а.с. 9).

З виписки ПАТ «Ідея Банк» за період з 01.01.2000 по 26.11.2020 вбачається, що 24.01.2018 ОСОБА_1 надійшли на рахунок НОМЕР_1 кошти у сумі 60 320, 00 грн згідно кредитного договору № Z75.00505.003591709 від 24.01.2018, із яких 24.01.2018 сплачено 8320,00 грн страховий платіж (зв. сторона а.с. 9).

Як вбачається з платіжної інструкції 20004 від 21.10.2020 ТЗОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувала АТ «Ідея Банк» 200 000,00 грн гарантійний внесок згідно договору про участь в торгах від 16.10.2020 (а.с.11).

26.11.2020 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (фактор), було укладено Договір факторингу № 12/84, відповідно до якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (а.с. 10).

Матеріали справи містять платіжну інструкцію № 20281 від 26.11.2020 про переведення грошових коштів за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 12/84 від 26.11.2020 у сумі 3 102 412, 74 грн (а.с. 11).

За відомостями Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №12/84 від 26.11.2020, до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором Z75.00505.003591709 від 24.01.2018, укладеним з ОСОБА_1 . Загальна сума заборгованості становить 128 839,13 грн. з яких: 60 320,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 591,10 грн - заборгованість за процентами, 52 928,03 грн заборгованість за комісією (зв. сторона а.с. 10).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № Z75.00505.003591709 від 24.01.2018 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» станом на 26.11.2020 складає 128 839,13 грн. з яких: 60 320,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 591,10 грн - заборгованість за процентами, 52 928,03 грн заборгованість за комісією (а.с. 10).

Мотиви, з яких виходить суд, застосовані норми права та висновки суду.

Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач не виконала умови договору, в зв`язку із чим суд вважає за необхідне стягнути з неї заборгованість за тілом кредиту у розмірі 60 320,00 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 15 591,10 грн.

Щодо вимог про стягнення простроченої заборгованості за комісією у розмірі 52 928, 03 грн за кредитним договором Z75.00505.003591709 від 24.01.2018, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з таких підстав.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Верховний суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості за кредитом, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді щомісячної винагороди є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка була чинною на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Тому банк не може стягнути з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови ВС у справі № 363/1834/17).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію у розмірі 52 928, 03 грн надаються. Більш того, матеріали справи не містять і приблизного переліку послуг, які надаються банком.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення комісії з відповідача у розмірі 52 928, 03грн за кредитним договором № Z75.00505.003591709 від 24.01.2018 є нікчемною та не може бути задоволена.

Щодо стягнення судового збору та витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 (справа № 379/1418/18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві ТОВ «ФК «Кредит-капітал» просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, між ТОВ «ФК «Кредит-капітал» та адвокатське об`єднання «Апологен» в особі адвоката Усенка М.І. укладено договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, про що надано акт №333 від 09.03.2026 про надання послуг (правової (правничої) допомоги) та детальний опис наданих послуг до акту № 333 за договором про надання (правової (правничої) допомоги) від 01.07.2025.

Відповідно до детального опису наданих послуг від 09.03.2026 за договором про надання (правової (правничої) допомоги) від 01.07.2025 адвокатським об`єднанням «Апологен» в особі адвоката Усенка М.І. надано правничу допомогу: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 30 хв; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год; погодження правової позиції клієнта у справі- 30 хв; складення позовної заяви з урахування правової позиції клієнта-3 год 30 хв, всього 6 год 30 хв.

Водночас зі змісту ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи ціну позову, складність справи, яка є типовою та нескладною, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, який об`єктивно підтверджується матеріалами справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, критерії розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 568, 66 грн.

Керуючись ст.ст. 205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 549, 611, 626, 628, 639, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 19, 81, 141, 211, 247, 258-260, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № Z75.00505.003591709 від 24.01.2018 у розмірі 75 911 (сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот одинадцять) гривень 10 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 1 568 (одна тисяча п`ятсот шістдесят вісім) гривень 66 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Столицького, буд. 1, корпус 28;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О. В. Пруднікова