Рішення № 138156214, 03.07.2026, Городоцький районний суд Львівської області

441/879/26 2/441/853/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

/заочне/

03.07.2026 м. Городок

Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Малахової-Онуфер А.М.

за участю секретаря судового засідання Стебеляк А.-А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

представник Усенко М.І. в інтересах ТОВ «ФК «Тайгер-фінанс», 20.04.2026 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 20 193 грн. 56 коп. боргу за кредитним договором № 47671276 від 24.11.2024 (далі - договір). Позов обґрунтовує тим, що 24.11.2024 між сторонами укладено договір № 47671276, у формі електронного документа з використанням електронного підпису, згідно умов якого Товариство надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 000 грн. 00 коп., а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним відповідно до графіку платежів, комісію та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. В порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання за таким належним чином не виконував, через що у нього перед ТОВ «ФК «Тайгер-фінанс» виникла заборгованість, яка станом на дату формування позову складає 20 193 грн. 56 коп., з яких 4 000 грн. 00 коп. сума кредиту, 13 593 грн. 56 коп. проценти, 600 грн. 00 коп. комісія за видачу кредиту та 2 000 грн. штраф. Просив стягнути з відповідача заборгованість за договором в розмірі 20 193 грн. 56 коп., 2 662 грн. 40 коп. судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн.

Представник ТОВ «ФК «Тайгер-фінанс» Усенко М.І. у заяві від 20.04.2026 просив про задоволення позову та розгляд справи за його відсутності (а.с. 9).

Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, відзиву не подав, тому згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за його відсутності в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, про що не заперечив у заяві від 20.04.2026 представник позивача (а.с. 13).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 означеного Кодексу, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту заяви від 20.04.2026, із долучених до неї копій документів, зокрема договору про споживчий кредит № 47671276 від 24.11.2024 з додатком до нього, паспорта споживчого кредиту продукту «47671276», розрахунку заборгованості, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інших матеріалів справи убачається, що 24.11.2024 між ТОВ «ФК «Тайгер-фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір № 47671276, у формі електронного документа з використанням електронного підпису. За умовами договору Товариство надало відповідачу кредит у розмірі 4 000 грн. 00 коп. строком на 360 днів, тобто до 19.11.2025, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним відповідно до графіку платежів, комісію та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно п. 1.7, 1.5.1 договору, пільговий період це період, який обирає позичальник у особистому кабінеті на сайті кредитодавця. При цьому, строк пільгового періоду починається з 1 дня строку кредитування та закінчується останнім днем, обраного позичальником строку пільгового періоду. Пільговий період не можу перевищувати 30 календарних днів. Пільгова процентна ставка за користування кредитом становить 0, 8 відсотків в день.

Відповідно до п. 1.8, 1.6 договору, стандартний період це період, який починається з наступного дня після закінчення строку пільгового періоду і діє до закінчення строку кредитування, якщо інше не визначено договором. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 350.4 відсотків річних.

Згідно довідки ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 16.02.2026, ТОВ «ФК «Контрактовий дім» за дорученням ТОВ «ФК «Тайгер-фінанс» 24.11.2024 через платіжну систему перерахувало грошові кошти у сумі 4 000 грн. 00 коп. на платіжну картку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , вказану ним у договорі.

Із розрахунку заборгованості убачається, що на дату формування позову, заборгованість за договором № 47671276 від 24.11.2024 ОСОБА_1 не погашена, залишок заборгованості яку просить стягнути позивач складає 20 193 грн. 56 коп., з яких 4 000 грн. 00 коп. сума кредиту, 13 593 грн. 56 коп. проценти, нараховані в межах строку кредитування, 600 грн. 00 коп. комісія за видачу кредиту та 2 000 грн. штраф.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 47671276 від 24.11.2024 допущена заборгованість перед ТОВ «ФК «Тайгер-фінанс», позов слід задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 17 593 грн. 56 коп. заборгованості, з яких 4 000 грн. 00 коп. сума кредиту та 13 593 грн. 56 коп. проценти, нараховані в межах строку кредитування.

Підстав для стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту в розмірі 600 грн. 00 коп., суд не убачає, з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2019 справа № 186/1333/16-ц, провадження № 61-27618св18 зазначено, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі № 15-рп/2011, держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

У постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16 вказується, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору №47671276 від 24.11.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Тайгер-фінанс» та відповідачем, передбачено комісію за надання кредиту 600 грн., яка нараховується за ставкою 15 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Однак, встановивши в кредитному договорі сплату разової комісії, що нараховується в момент видачі кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику, що є незаконним, та фактично нараховув комісію за ту саму послугу, за яку відповідач повинен сплатити згідно з договором проценти.

Зазначена правова позиція узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.08.2019 справа № 595/290/17, провадження № 61-29972св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 справа № 311/682/16-ц, провадження № 61-24756св18; від 02.10.2019 справа № 760/20414/14-ц, провадження № 61-31205св18.

Зазначена умова договору порушує принцип добросовісності та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, отже суперечить положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що нарахування позичальнику комісії за видачу кредиту без зазначення конкретних послуг, за які її сплачено, є незаконним, відтак вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 600 грн. 00 коп. задоволенню не підлягає.

Окрім цього, суд не убачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за штрафами в розмірі 2 000 грн., з огляду на наступне.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Розділом 4 договору № 47671276 від 24.11.2024 передбачена відповідальність сторін за невиконання умов договору і зокрема неустойка (штраф, пеня).

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Таким чином, ураховуючи перехідні положення ЦК України, вимога Товариства в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за кредитним договором № 47671276 від 24.11.2024, задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник позивача Усенко М.І. у заяві від 20.04.2026 просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Із матеріалів справи убачається, що на підставі договору про надання правничої допомоги № 0207 від 02.07.2025 укладеного між АБ «Апологет» та ТОВ «ФК «Тайгер-фінанс», адвоката Усенко М.І., який діє згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.08.2012 та ордера серія ВС № 1412829 від 04.11.2025 уповноважено здійснювати представництво та захист прав і законних інтересів ТОВ «ФК «Тайгер-фінанс» у справі про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 .

Згідно акта № 1229 наданих послуг від 09.03.2026 та детального опису до нього, розмір заявлених позивачем до стягнення витрат з відповідача, складається з усної консультації, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції з клієнтом та складення позовної заяви для направлення до суду.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020, згідно якого, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, врахувавши виконану адвокатом роботу (надані адвокатом послуги, час, витрачений ним на виконання відповідних робіт (надання послуг)), виходячи з конкретних обставин справи, її складності, зокрема того, що означена справа не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, підготовка документів у такій не потребувала значного часу з урахуванням наявності сформованої правової позиції, суд вважає, що розмір заявленого відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (8 000 грн.) є неспівмірним із ціною позову, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою, отже їх розмір є необґрунтованим та завищеним, а справедливим і розумним буде стягнення з відповідача в користь позивача 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача 2 319 грн. 61 коп. судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

Керуючись ст. 4, 5, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, ст. 526, 527, 530, 610, 1049, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , що значиться зареєстрованим на АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-фінанс» (код ЄДРПОУ 43561909, юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів) 17 593 грн. 56 коп. заборгованості за договором про споживчий кредит № 47671276 від 24.11.2024, з яких 4 000 грн. 00 коп. сума кредиту та 13 593 грн. 56 коп. проценти, 2 319 грн. 61 коп. судового збору та 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 22 913 грн. 17 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

С у д д я А.М.Малахова-Онуфер