Ухвала суду № 138156206, 10.07.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4351/26

Провадження № 1-кс/461/4068/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2026 року м.Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

представника власника майна адвоката ОСОБА_5

розглянувши клопотання представника власника майна ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42026140000000089 від 11.05.2026 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про скасування арешту,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_5 , діючи в інтересах ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19 червня 2026 року у кримінальному провадженні № 42026140000000089 від 11 травня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме на грошові кошти у сумі 8 950 євро та 7 700 доларів США, автомобіль марки «Lexus LX570», державний номерний знак НОМЕР_1 , ключ від замка запалювання та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Клопотання мотивоване тим, що зазначене майно належить заявниці, не є речовим доказом у кримінальному провадженні, не має відношення до інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а тому потреба у подальшому застосуванні арешту відпала, у зв`язку з чим просить його скасувати.

Адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні подане клопотання підтримав, просив його задовольнити та скасувати арешт, накладений на майно.

ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію представника та просив клопотання задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, зазначивши, що автомобіль марки «Lexus LX570» визнано речовим доказом у кримінальному провадженні як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим підстави для скасування арешту відсутні.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, приходжу до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 19.06.2026 року задоволено клопотання слідчого про арешт майна. Накладено арешт на вилучені в ході проведення обшуку автомобіля Lexus LX570 із р.н. НОМЕР_1 та квартири АДРЕСА_1 речі та предмети, а саме: імітаційні засоби - грошові кошти у виді доларів США у кількості 80 шт (8000 доларів США) із серійним номером QH06439327A; мобільний телефон iPhone 17 PRO Max; пістолет марки Форт 17Р 9мм Р.А. № НОМЕР_2 та набої кал. 9мм Р.А. у кількості 31 шт; автомобіль марки Lexus LX570 із р.н. НОМЕР_1 ; ключ від замка запалювання даного ТЗ та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; грошові кошти у сумі 7700 Євро номіналом по 100 євро; грошові кошти у сумі 1250 Євро, номіналом по 50 Євро; грошові кошти у сумі 7700 долара США номіналом по 100 долара США; предмет, схожий на пістолет, без зазначення серійного номера. Заявник вказує, що відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 19.06.2026 року арешт на майно накладався з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт на вилучені в ході проведення обшуку автомобіля Lexus LX570 із р.н. НОМЕР_1 та квартири АДРЕСА_1 речі та предмети, а саме: імітаційні засоби - грошові кошти у виді доларів США у кількості 80 шт (8000 доларів США) із серійним номером QH06439327A; мобільний телефон iPhone 17 PRO Max; пістолет марки Форт 17Р 9мм Р.А. № НОМЕР_2 та набої кал. 9мм Р.А. у кількості 31 шт; автомобіль марки Lexus LX570 із р.н. НОМЕР_1 ; ключ від замка запалювання даного ТЗ та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; грошові кошти у сумі 7700 Євро номіналом по 100 євро; грошові кошти у сумі 1250 Євро, номіналом по 50 Євро; грошові кошти у сумі 7700 долара США номіналом по 100 долара США; предмет, схожий на пістолет, без зазначення серійного номера., накладений з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном і ніхто не може бути протизаконно обмежений в реалізації свого законного права власності.

Як визначено у ч.1 ст. 318 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Правовою підставою для накладення арешту на зазначене майно було збереження речових доказів.

Водночас слідчим суддею встановлено, що стороною обвинувачення не надано належних та достатніх доказів необхідності подальшого застосування арешту в частині заборони користування автомобілем марки «Lexus LX570», державний номерний знак НОМЕР_1 . При цьому прокурором не доведено необхідності подальшого арешту ключа від замка запалювання, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , а також вилучених грошових коштів, оскільки матеріали кримінального провадження не містять достатніх даних про те, що зазначене майно відповідає критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України. Щодо вилучених грошових коштів, то матеріали кримінального провадження не містять відомостей про їх індивідуалізацію, а також доказів того, що вони набуті кримінально протиправним шляхом чи отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що у подальшому застосуванні арешту в частині заборони користування автомобілем марки «Lexus LX570», державний номерний знак НОМЕР_1 , відпала потреба. Крім того, відпала потреба у подальшому арешті ключа від замка запалювання, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та вилучених грошових коштів, у зв`язку з чим клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131, 170, 173, 174 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника власника майна ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42026140000000089 від 11.05.2026 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про скасування арешту задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19.06.2026 р. у кримінальному провадженні № 42026140000000089 від 11.05.2026 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України в частині заборони користування автомобілеммарки Lexus LХ570 із р.н. НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_6 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19.06.2026 р. у кримінальному провадженні № 42026140000000089 від 11.05.2026 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України на ключ від замка запалювання автомобілямарки Lexus LХ570 із р.н. НОМЕР_1 , зареєстрованого на ОСОБА_6 та на свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 автомобілямарки Lexus LХ570 із р.н. НОМЕР_1 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19.06.2026 р. у кримінальному провадженні № 42026140000000089 від 11.05.2026 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України на вилучені 12.06.2026в ході обшуку квартири АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошові кошти у сумі 7700 Євро номіналом по 100 євро, грошові кошти у сумі 1250 Євро номіналом по 50 Євро, грошові кошти у сумі 7700 долара США номіналом по 100 долара США, належні ОСОБА_6 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1