Ухвала суду № 138156113, 13.07.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3251/26

Провадження №: 6/336/534/2026

УХВАЛА

іменем України

13 липня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Єменджи Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу №336/3251/26 (номер провадження №6/336/534/26) за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стариченка Микола Петрович до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» про розстрочку виконання судового рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2026 року по цивільній справі №336/3251/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

02 липня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стариченка М.П. звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із заявою про розстрочку виконання судового рішення, в якій просить задовольнити заяву про розстрочку виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2026 року у цивільній справі №336/3251/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; розстрочити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2026 у справі № 336/3251/26 (провадження №: 2/336/2958/2026) щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по Угоді про надання кредиту та судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» в загальній сумі 21 848,28 грн. на 12 (дванадцять) місяців зі сплатою коштів рівними частинами щомісячно у сумі 1 820,69 грн.

В обґрунтування заяви заявником зазначено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2026 року у справі №336/3251/26 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 534298-КС-002, станом на 13 березня 2026 року, в сумі 19747,56 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту 10731,90 грн; суми прострочених платежів за відсотками 9015,66 грн. В іншій частині позовних вимог (щодо стягнення суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України) в сумі 5280,00 грн. відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у сумі 2100,72 грн.

Станом на 30.06.2026 рішення не набрало законної сили. Разом з тим, ОСОБА_1 не планує оскаржувати зазначене судове рішення в апеляційні інстанції, а має на меті його виконання. При цьому, у ОСОБА_1 відсутня змога на протязі місяця чи навіть кількох місяців сплатити вищевказані суми коштів. Заходи примусового характеру тільки ускладнять виконання рішення суду та призведуть до збільшення суми боргу за рахунок виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та інших дій примусового характеру.

Відповідачка з незалежних від неї обставин, останні півтора року не була працевлаштована і не отримувала жодного доходу. І лише наприкінці квітня 2026 року ОСОБА_1 працевлаштувалася до ТОВ "ІРМАТОРГ", та почала отримувати незначний дохід у вигляді заробітної плати, який водночас є недостатнім для негайного виконання рішення суду. Крім того, воєнний стан, який запроваджений на території України, впливає на усі сфери суспільного життя не найкращим чином, зокрема на оплату праці, оренду житла тощо.

Відповідачка самостійно виховує та має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в силу відсутності власного помешкання, має винаймати житло та, відповідно, сплачувати за нього орендну плату у розмірі 6 000,00 грн. на місяць. Окрім того, батько ОСОБА_2 ОСОБА_3 фінансово не підтримує ні відповідачку, ні їх спільну дитину, незначна сума аліментів стягується з ОСОБА_3 у примусовому порядку.

Одноразове стягнення всієї суми боргу створить для ОСОБА_1 вкрай тяжкі наслідки, фактично позбавить можливості забезпечувати базові потреби себе та малолітньої дитини. З огляду на воєнний стан, необхідність сплати орендної плати за житло, а також обмежений невисокий розмір заробітної плати, негайне повне виконання рішення є об`єктивно неможливим без завдання істотної шкоди життєво важливим інтересам Відповідачки та її дитини. Протягом 12 місяців ОСОБА_1 змогла б би виконати вказане рішення суду, сплачуючи на користь позивача суму коштів у розмірі 1 820,69 грн.

Заявник ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явились про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причина неявки суду не відома.

Представник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, надав заяву про розгляд справи без їх участі та просив у задоволенні клопотання про відстрочку залишити без задоволення, про що надав письмові заперечення.

Заперечення мотивовані тим, що клопотання сторони відповідача про розстрочення виконання рішення суду є незаконним, необґрунтованим, поданим з порушенням обов`язкових вимог ЦПК України, та таким, що подано з метою затягування розгляду справи та відстрочення притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності за порушення умов Кредитного договору, що є зловживанням стороною відповідача своїми процесуальними правами.

Сторона відповідача не обґрунтувала обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з посиланням на відповідні належні, достатні, та достовірні докази. В підтвердження начебто «скрутного матеріального становища» відповідача не надала суду жодних належних, достатніх та достовірних доказів, наприклад витягів з реєстрів щодо відсутності у відповідача нерухомого та рухомого майна тощо. Відповідач є працевлаштованою особою, має стабільну заробітну плату з квітня та отримує аліменти на утримання дитини.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини, а також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Відповідач належним чином не виконав свій обов`язок за Кредитним договором щодо здійснення платежів у відповідності до встановленого графіку платежів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за Кредитним договором.

Також, відповідач не сплатив позивачу заборгованість за Кредитним договором ні після закінчення строку дії договору, ні після звернення ТОВ «Бізнес Позика» до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості за Кредитним договором.

Крім того, відповідач не був позбавлений можливості звернутися до ТОВ «Бізнес Позика» на будь-якому з вищезазначених етапів із пропозицією щодо врегулювання заборгованості за Кредитним договором.

У зв`язку з вищенаведеним, у позивача немає жодних підстав вважати, що відповідач справді мас намір сплатити заборгованість за Кредитним договором у випадку розстрочення (відстрочення) виконання рішення суду, а тому просить клопотання про розстрочку виконання рішення суду залишити без задоволення.

Згідно ч. 1ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України N 5-рп/2013 від 26.06.2013 року у справі N 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Однак, чинний ЦПК України надає сторонам право на звернення до суду із заявою про розстрочення виконання рішення.

Судом встановлено, що 26 червня 2026 року ухвалено рішення по справі № 336/3251/26 за позовною заявою ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до вказаного рішення позов ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 534298-КС-002, станом на 13 березня 2026 року, в сумі 19747,56 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту 10731,90 грн; суми прострочених платежів за відсотками 9015,66 грн.

В іншій частині позовних вимог (щодо стягнення суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України) в сумі 5280,00 грн. відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у сумі 2100,72 грн.

З письмових матеріалів справи вбачається, що станом на 30.06.2026 рішення не набрало законної сили. ОСОБА_1 з незалежних від неї обставин, останні півтора року не була працевлаштована і не отримувала жодного доходу. Наприкінці квітня 2026 року ОСОБА_1 працевлаштувалася до ТОВ "ІРМАТОРГ", та почала отримувати незначний дохід у вигляді заробітної плати, який водночас є недостатнім для негайного виконання рішення суду. Крім того, воєнний стан, який запроваджений на території України, впливає на усі сфери суспільного життя не найкращим чином, зокрема на оплату праці, оренду житла тощо. Відповідачка самостійно виховує та має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в силу відсутності власного помешкання, має винаймати житло та, відповідно, сплачувати за нього орендну плату у розмірі 6 000,00 грн. на місяць. Окрім того, батько ОСОБА_2 ОСОБА_3 фінансово не підтримує ні відповідачку, ні їх спільну дитину, незначна сума аліментів стягується з ОСОБА_3 у примусовому порядку.

Одноразове стягнення всієї суми боргу створить для ОСОБА_1 вкрай тяжкі наслідки, фактично позбавить можливості забезпечувати базові потреби себе та малолітньої дитини. З огляду на воєнний стан, необхідність сплати орендної плати за житло, а також обмежений невисокий розмір заробітної плати, негайне повне виконання рішення є об`єктивно неможливим без завдання істотної шкоди життєво важливим інтересам Відповідачки та її дитини.

Крім того, у неї наявні й інші кредитні зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Розстрочка, виходячи з положень вказаної статті - це надання боржникові права проводити виконання рішення у частинах і в строки, встановлені судом, тобто це розподіл виконання рішення на частини, що підлягають виконанню протягом певного періоду часу або через певні періоди часу, що призводять до перенесення строку виконання рішення на пізніші періоди, зокрема, полягає в розподілі належних до сплати сум платежу на певні частини із встановленням конкретного строку для виконання кожної з визначених частин рішення.

При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення суд виходить з міркувань доцільності та об`єктивності необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання такого додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання строку для розстрочки виконання рішення суд не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, розстрочка має бути компромісом між заінтересованими сторонами.

Згідно з ч. 1, 3 -5ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.

Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, а також суд враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, відстрочення виконання рішення суду це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року з наступними змінами і доповненнями, задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.

З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Наведене дає підстави для висновку про те, що при розгляді заяв щодо розстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому, які як і наявність виключних обставин для відтермінування має довести боржник.

При цьому, надання розстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

З огляду на доводи заявника, викладені у заяві, а також його бажання виконати рішення, суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, що утруднюють виконання рішення суду.

Відповідач на даний час знаходяться у скрутному матеріальному становищі, що ускладнює виконання ним рішення суду.

Також, суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору. Окрім цього суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 не уникає сплати боргу і має намір сплачувати заборгованість добровільно.

Враховуючи наявність обставини, що істотно ускладнює виконання рішення, та враховуючи той факт, що розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення цього рішення, суд дійшов висновку про задоволення заяви про розстрочення виконання рішення строком на 12 місяців.

Керуючись ст. 435, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд, -

постановив:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стариченка Микола Петрович до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» про розстрочку виконання судового рішення задовольнити.

Розстрочити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2026 року по справі №336/3251/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за кредитним договором в розмірі 19747,56 грн. та судового збору в розмірі 2100,72 грн., разом 21848,28 грн. шляхом погашення заборгованості рівними платежами щомісяця по 1820,69 грн. протягом 12 (дванадцять) місяців, починаючи з дати набрання ухвали щодо розстрочки виконання рішення законної сили.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: