Ухвала суду № 138155830, 13.07.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/6525/25

Провадження №: 1-кп/332/229/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.11.2025 за № 62025080100007874, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

встановив:

У провадженні Заводського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки судовий розгляд ще продовжується, термін перебування під вартою обвинуваченого закінчується 01.08.2026, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати і не зменшилися, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може бути застосований.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи ризики, зазначені прокурором, необґрунтованими, вказав, що не має наміру переховуватися від суду і чинити вплив на свідків у кримінальному провадженні.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 зазначив, що прокурором не наведені посилання на матеріали кримінального провадження, які підтверджують наявність відповідних ризиків, про які зазначає прокурор. Захисник просив зменшити розмір альтернативного запобіжного заходу, визначеного ухвалою суду, з 35 до 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки допит судом більшості свідків кримінального провадження свідчить про зниження ризику незаконного впливу на свідків.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до вимог статей 177, 178 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

За змістом ч. 3 ст. 199 КПК підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2025 до підозрюваного ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме, до 17.01.2026 (включно). Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2026 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого продовжений до 17.04.2026, надалі ухвалою суду від 10.04.2026 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжений до 08 червня 2026 року включно, визначений альтернативний захід у виді застави у розмірі 35 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб, що складає 116 480 гривень. Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03.06.2026 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжений до 01.08.2026 включно, розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави визначений у межах 35 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб, що складає 116 480 гривень.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд не виходить з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що прокурор належним чином мотивував своє клопотання.

Так, суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні даного виду запобіжного заходу відносно обвинуваченого, на даний час не відпали і не зменшились, оскільки ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, що віднесено законодавцем до категорії тяжких злочинів.

Обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначено у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване кримінальне правопорушення. Даний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, також підтверджується поведінкою обвинуваченого, оскільки ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин, а саме непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану, яке по своїй суті є ухиленням від виконання військового обов`язку.

Крім того, судом врахововано, що раніше ОСОБА_4 вже направлявся до розташування ротної групи 23 оброгп, яка перебуває в оперативному підпорядкуванні 3 бропп в районі населеного пункту Василівка, звідки він втік. Його місцезнаходження було встановлено працівниками поліції, які повернули його до військової частини. Обвинувачений у судовому засіданні підтвердив цей факт.

Перевіряючи наявність ризику незаконного впливу на свідків, суд зазначає, що даний ризик не слугував підставою для обрання запобіжного заходу слідчим суддею.

В обґрунтування наявності даного ризику прокурор зазначив, що ОСОБА_4 у випадку обрання відносно нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може здійснювати тиск на свідків, які ще не були допитані у судовому засіданні, однак, підлягають обов`язковому допиту в якості свідків, що суттєво вплине на можливість уникнення ОСОБА_4 кримінальної відповідальності та сприятиме перешкоджанню здійснення судового розгляду у вказаному провадженні.

Водночас, жодних відомостей про те, що обвинувачений намагався впливати на свідків, які були допитані під час досудового розслідування, а також на інших осіб прокурор у судовому засіданні не повідомив, тому суд вважає, що вказаний ризик є недоведеним під час судового засідання.

Оскільки ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні не слугував підставою для обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, то суд відхиляє доводи сторони захисту, що допит свідків у судовому засіданні свідчить про зменшення ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказують ті обставини, що ОСОБА_4 на теперішній час є військовослужбовцем та з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від суду, у зв`язку з чим може покинути місце служби, чим фактично вчинить кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст. 407-409 КК України. Суд також бере до уваги, що раніше ОСОБА_4 вже направлявся до розташування ротної групи 23 оброгп, яка перебуває в оперативному підпорядкуванні 3 бропп в районі населеного пункту Василівка, звідки він втік.

Отже, суд констатує, що ризики, яку слугували підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , не зменшилися і продовжують існувати.

Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).

У цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, встановлюється розмір застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.04.2026 до підозрюваного ОСОБА_4 застосований альтернативний запобіжний захід у вигляді заставі у розмірі 35 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 116 480 гривень. Захисник вважає непомірним визначений розмір застави, у зв`язку з чим просить зменшити його з 35 до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд зазначає, що застава як запобіжний захід за своєю правовою природою покликана забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а її ефективність безпосередньо пов`язана з розміром.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 182 КПК України, застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Специфіка застави як запобіжного заходу не обумовлює її зміну з огляду на складне матеріальне становище особи, яка має бажання виступити заставодавцем.

Підстав вважати вказаний розмір застави непомірним, як про це зазначає захисник, суд не убачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Отже, розмір застави повинен бути помірним та пропорційним щодо конкретної особи та обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, а також встановленим ризикам.

Беручи до уваги, що ризики, які існували на момент застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати та не зменшилися, враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне заставу визначити у раніше визначеному розмірі - 35 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із розрахунку 3328 гривень), що складає 116 480 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

У зв`язку з наведеним суд відхиляє клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утриматися від спілкування зі свідками та потерпілою у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі з державами, з котрими Україна має міждержавні договори про перетин кордонів за внутрішньодержавними паспортами.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати та не зменшилися.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 331, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 10 вересня 2026 року включно, з утриманням в ДУ «Дніпровська установа виконання покарання (№ 4)».

Розмір альтернативного заходу у виді застави залишити у визначеному раніше розмірі у межах 35 (тридцяти п`яти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 116 480 гривень 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок № UA928201720355289002015001205, відкритий в Держказначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ: 26316700, в призначенні платежу обов`язково зазначати інформацію про ПІБ обвинуваченого, номер справи і суд, в якому обрано запобіжний захід.

У разі внесення застави строком на 2 (два) місяці покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі з державами, з котрими Україна має міждержавні договори про перетин кордонів за внутрішньодержавними паспортами.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до прокурора або суду без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суддя вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, його захиснику.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня оголошення до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя, а особою, яка перебуває під вартою, - протягом п`яти днів з моменту отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали оголошений 13 липня 2026 року о 16 годині 00 хвилин.

Суддя ОСОБА_1