Рішення № 138154485, 09.07.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2782/26

Провадження № 2/345/2249/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.07.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Якиміва Р.В.

секретаря судового засідання Гладенької Л.Ф.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа: Калуська міська рада про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно за законом, яке залишилося після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мама позивачки ОСОБА_4 .. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 , який був головою колгоспного двору по АДРЕСА_1 . Позивач прийняла спадщину, вступила в управління спадковим майном, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй нотаріус відмовив у зв`язку з тим, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належить членам колгоспного двору. Із виписки з по господарської книги №1 за період з 1991-1995 Пійлівської сільської ради в житловому будинку по АДРЕСА_1 на 1991 були зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .. Після смерті матері вони з батьком успадкували 1/3 частину майна. Після смерті батька залишилось спадкове майно, а саме: частина домогосподарства. Після смерті батька фактично успадкувала його спадкове майно. На даний час вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , інший спадкоємець не претендує на спадкове майно та не заперечуює щодо визнання за нею права власності на спадкове майно. Тому позивачка звернулася до суду та просить постановити рішення, яким визнати за нею право власності на вище зазначене домоволодіння.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою суду від 11.05.2026 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче відкрите судове засідання, встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

19.05.2026 представник заінтересованої особи подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Не заперечує щодо задоволення позову.

12.06.2026 року відповідач подав до суду заяву про визнання позовних вимог та просить розглядати справу у його відсутності.

09.07.2026 представник позивачки подала суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позов підтримує та просить задоволити.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити за результатами проведення підготовчого судового засідання.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтв про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мама позивачки ОСОБА_4 .. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 ..

У видачі свідоцтва про право на спадщину позивачці нотаріус відмовив у зв`язку з тим, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належить членам колгоспного двору.

Із виписки з по господарської книги №1 за період з 1991-1995 Пійлівської сільської ради в житловому будинку по АДРЕСА_1 на 1991 були зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ..

Згідно свідоцтва про право власності на жилий будинок від 08.01.1988 р. жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 належить членам колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_3 ..

Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 08.02.2026 року об`єктами будинковолодіння по АДРЕСА_1 є: житловий будинок літ «А», літня кухня літ «Б», гараж літ «В», господарський блок літ «Г», криниця №1, огорожа №2 , ворота №3 .

Загальна вартість даного домоволодіння станом на 29.01.2026 р. становить 376240,00 грн..

Таким чином, виник спір з приводу визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 ..

Оцінка суду:

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

З 15 квітня 1991 року був введений в дію Закон України «Про власність» в якому відбулося усуспільнення власності і власність колгоспного двору припинила своє існування. Тому до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке існувало до 15.04.1991р. мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору.

Так право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991р. проживали в ньому і брали участь у веденні спільного господарства. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних осіб.

Оскільки інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , які б претендували на виділення своєї частки у спільній сумісній власності немає, то немає підстав визначати частки членів колгоспного двору.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, зазначені у заповіті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Пленум Верховного Суду України у п.23 постанови № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мама позивачки ОСОБА_4 .. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 , який був головою колгоспного двору по АДРЕСА_1 . В житловому будинку по АДРЕСА_1 на 1991 були зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , після смерті матері вони з батьком успадкували 1/3 частину майна, а після смерті батька залишилось спадкове майно, а саме: частина домогосподарства. Оскільки позивачка прийняла спадщину в частині частини домоволодіння по АДРЕСА_1 , яка є предметом спору, то за нею слід визнати право власності на частину домоволодіння після смерті батька ОСОБА_3 .. Оскільки інша частина домоволодіння не є предметом спору, в задоволенні позову в частині визнання права власності на домоволодіння в цілому слід відмовити.

На підставі викладеного, ст.ст. 1216,1217,1223,1268-1269 ЦК України, керуючись ст.ст.259, 263-265, 280-282 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,право власності на спадкове майно, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на частину домоволодіння по АДРЕСА_1 .

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя