Ухвала суду № 138154373, 13.07.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5846/21

Провадження № 1-кп/344/608/26

У Х В А Л А

13 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК, -

В С Т А Н О В И В:

Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області розглядається кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.1 ст.121 КК України.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 травня 2026 року продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25 липня 2026 року включно.

У судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 . Підтримуючи подане клопотання, мотивував його наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ст.177 КПК України: переховування від суду, оскільки ОСОБА_6 інкримінується вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, незаконного впливу на свідків, що ще не допитувалися під час судового розгляду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не прибуваючи за викликами до суду.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Представник потерпілого ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, вказав, що ризики, наведені у клопотанні, не підтверджені, неявок у судові засідання без поважних причин обвинувачений не допускав, не з`являвлявся внаслідок поважних причин хворів. Просив врахувати особу обвинуваченого, наявність на утриманні осіб похилого віку, що мають незадовільний стан здоров`я, наявність міцних соціальних зв`язків, працевлаштування обвинуваченого, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення, змінити щодо ОСОБА_6 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з носінням електронних засобів контролю.

Обвинувачений підтримав думку захисника, просив врахувати, що на свідків і потерпілого не впливав, без поважних причин неявок у судові засідання не допускав, має незадовільний стан здоров`я, батьків похилого віку, що проживають окремо, та змінити застосований до нього запобіжний захід на домашній арешт.

Вислухавши сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження з цього приводу, в тому числі дані, що характеризують особу ОСОБА_6 , його вік, стан здоров`я та майновий стан, наявність постійного місця проживання, міцність соціальних зв`язків (одружений, має на утриманні неповнолітню дитину), репутацію обвинуваченого, що раніше судимий вироком Тлумацького районного суду від 04.03.2019 за ч.1 ст.310, ч.2 ст.309, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки, у даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_6 інкримінується вчинення кримінального правопорушення у період іспитового строку за попереднім вироком суду, суд вважає, що на даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, щодо переховування від суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження - свідків, які ще не допитувалися під час судового розгляду, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, суд враховує, що ризик у свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.

Як вбачається з досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_6 (т.6 а.с.70-71), ризик вчинення ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як високий.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_6 кримінальне правопорушення може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу.

Оцінюючи існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України переховування від суду, суд вважає, що внаслідок суспільної небезпечності дії, у вчиненні якої обвинувачується ОСОБА_6 , враховуючи санкцію ч.1 ст.121 КК України, що інкримінована обвинуваченому, є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, що призведе до порушення розумних строків судового розгляду. Суд також враховує, що під час попереднього судового розгляду ухвалами суду від 12.02.2025, 17.02.2025, 19.02.2025 до обвинуваченого застосовувалися приводи у зв`язку з неявкою останнього у судові засідання під час дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту з покладенням відповідних обов`язків.

Щодо ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України незаконного впливу на учасників кримінального провадження - свідків, які ще не допитувалися під час судового розгляду, суд зважає на процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме безпосередність дослідження доказів та можливість повторного допиту свідка в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, що передбачено ч.14 ст.352 КПК України.

Оцінюючи існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд зважає на твердження сторони обвинувачення про те, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може не з`являтися на виклики прокурора та суду, тим самим затягуючи строки судового розгляду.

Серйозність пред`явленого обвинувачення, відповідно до п.81 рішення ЄСПЛ у справі від 26.07.2001 «Ілійков проти Болгарії» є тим фактором, який надає можливість продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки це є один із аспектів при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження заняття злочинною діяльністю.

Кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, що обумовлює наявність певних особливостей. Зокрема, на стадії судового провадження такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким кримінальне провадження буде розглянуто по суті.

На даний час дослідження доказів у цьому кримінальному провадженні триває.

Щодо твердження сторони захисту про незадовільний стан здоров`я обвинуваченого, суд звертає увагу, що згідно ст.11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідеміологічна робота у місцях попереднього ув`язнення організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Даних про неможливість отримання лікування в умовах застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стороною захисту не надано, тому це не може бути підставою для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .

У відповідності з ст.199 КПК України доводи прокурора про те, що ризики згідно з ч.1 ст.177 КПК України з часу застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати до теперішнього часу, що в свою чергу виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

На переконання суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків. Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_6 є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження, а тому запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою слід продовжити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 369-372, ч.2 ст.392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою продовжити до 10 вересня 2026 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_7