Рішення № 138154206, 25.06.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/959/26

Номер провадження 2/341/857/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого суддіОстровської Н. І.,

секретаря Гомерди Г. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Галич в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ТОВ «Споживчий центр» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, ЄДРПОУ 37356833) до ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

02.06.2026 представник позивача Мохир Я.В. звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість у розмірі 30 560,00 грн. за кредитним договором та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 22.09.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 22.09.2025-100002050, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн, на 217 днів, з кінцевим терміном повернення кредиту 26.04.2026 року. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим в нього утворилася заборгованість у розмірі 30 560,00 грн, що складається: із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000,00 грн, заборгованості по процентам в розмірі 12 400,00 грн., комісії за надання кредиту 720 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредиту) 1 440,00 грн., відсотків за ст. 625 ЦК України 8000,00 грн.

Оскільки відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.06.2026 року відкрито провадження в спрощеному порядку .

Заяв та клопотань по справі від учасників процесу до суду не надходило.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовних вимогах просив розглянути справу за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр», на задоволенні позовних вимог наполягає, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, поштове повідомлення повернулось з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У Постанові від 01.12.2023у справі № 591/4832/22,провадження № 61-10261св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22 березня 2024 року у cправі № 922/1648/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).

У строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 22.09.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 22.09.2025-100002050 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами вказаного кредитного договору сторони передбачили, що кредит надається строком на 217 днів з дати його надання; дата надання/видачі кредиту 22.09.2025; дата повернення (виплати) кредиту 26.04.2026 року; реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику № 5363-54ХХ-ХХХХ-6674.

ОСОБА_1 підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Е281», а ТОВ «Споживчий центр» на підставі договору, укладеного з ТОВ "Універсальні платіжні рішення" 22.09.2025 року перерахувало суму кредиту в розмірі 8 000,00 грн на вказану ОСОБА_1 платіжну картку 5363-54ХХ-ХХХХ-6674 (а. с. 19)

ОСОБА_1 підписав договір від 22.09.2025 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором " Е281". Як наслідок, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту 8 000,00 грн., строк кредитування - 217 днів; дата надання/видачі кредиту 22.09.2025; дата повернення (виплати) кредиту 26.04.2026; процентна ставка "стандарт" - фіксована процентна незмінна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом. Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 9% від суми кредиту та дорівнює 720,00 грн., комісія за обслуговування кредитної заборгованості у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. До цієї комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно.

Дана заявка є частиною кредитного договору № 22.09.2025-100002050 від 22.09.2025.

Відповідно розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 22.09.2025-100002050 від 22.09.2025 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 30 560,00 грн, що складається: із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000,00 грн, заборгованості по процентам в розмірі 12 400,00 грн., комісії за надання кредиту та додаткової комісії (за обслуговування кредиту) 2 160,00 грн., відсотків за ст. 625 ЦК України 8 000,00 грн (а. с. 20-22).

Відповідач не скористався процесуальним правом передбаченим статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не надав до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.

В силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону Україну «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Суд встановив, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем в межах строку кредитування, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач доказів погашення суми кредиту за кредитним договором та процентів за користування ним суду не надав, а також не надав доказів щодо неправильності або необґрунтованості наданого позивачем розрахунку.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.

За умовами кредитного договору № 22.09.2025-100002050 від 22.09.2025 передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 720 грн.

Зазначеним договором передбачено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та відповідно, укладає договір. Позичальник підтверджує ознайомлення з інформацією, передбаченою законодавством України, зокрема ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.

В свою чергу, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Аналізуючи умови даного кредитного договору, суд дійшов висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення комісії в сумі 720 грн. також підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з нього на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором в розмірі 21 120,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Частиною 3 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1440 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених кредитним договором, графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним.

Позовна вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 8000.00 грн. задоволенню не підлягає в силу пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 150,00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. З огляду на викладене, враховуючи наведену процесуальну норму та належне документальне підтвердження поштових витрат, зазначені вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд, враховуючи обсяг задоволених позовних вимог, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1 840,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, ЄДРПОУ 37356833), суму заборгованості за кредитним договором № 22.09.2025-100002050 від 22.09.2025 в розмірі 21 120,00 грн., з яких: 8 000,00 грн.- сума заборгованості за тілом кредиту; 12 400,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 720,00 грн. заборгованості по комісії за надання кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму судового збору в розмірі 1 840,00 грн. та 150,00 грн. витрат, пов`язаних з надсиланням кореспонденції відповідачу.

Копію рішення направити сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА