Ухвала суду № 138154044, 13.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4774/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С. розглянувши заяву позивача про встановлення судового контролю по справі №440/4774/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 по справі №440/4774/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не нарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року із застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити суми індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

09.06.2026 до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить зобов`язати військову частину НОМЕР_1 подати до суду звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 заяву призначено заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/4774/24. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 надати суду докази виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/4774/24.

18 червня 20206 року від Військової частини надійшли пояснення.

Так, військовою частиною НОМЕР_2 зазначено, що на виконання зазначеного рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за вказаний період у загальному розмірі 83625,23 грн, вжито заходів щодо отримання бюджетного фінансування (направлено клопотання, включено до заявки-розрахунку, поінформовано розпорядника коштів вищого рівня тощо).

Після надхлдження бюджетних асигнувань заборгованості перед позивачем погашено у повному обсязі.

Зокрема, 12 червня 2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено виплату позивачу індексації грошового забезпечення у розмірі 83625,23 грн, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Від позивача до суду не надходили заперечення на пояснення відповідача.

Розглянувши подану заяву, вивчивши надані докази на її підтвердження, суд зазначає про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Так, статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. ч.2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, вказаною нормою КАС України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 та від 06.05.2019 у справі №826/9960/15.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Такого висновку дійшов і Верховний Суд у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а.

Крім того, відповідно до абзацу 3 статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Так, судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.

Вирішуючи питання щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що на виконання даного рішення суду відповідачем нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 83625,23 грн та виплачено з урахуванням податків в сумі 82370,85 грн, що підтверджується витягом з розрахунково-платіжної відомості №222 від 12.06.2026, яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем виконано рішення суду у даній справі, а тому підстави для встановлення судового контролю відсутні.

Суд зауважує, що у розумінні приписів ст.382 КАС України процесуальним законом передбачена можливість суду в порядку здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення.

Натомість, такий процесуальний механізм судового контролю застосовується судом на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, оскільки дефініція статті 382 КАС України передбачає право суду на його застосування, а не обов`язок.

Необхідність такого застосування має бути належним чином обґрунтована стороною у справі з огляду на доцільність вжиття такого процесуального механізму або потребує наявності певних сумнівів у суду щодо виконання суб`єктом владних повноважень його рішення, чи інших значущих підстав.

Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28.04.2021 у справі №806/2594/16.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що обставини та докази, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання відповідачем рішення суду у даній адміністративній справі у встановленому законом порядку відсутні, а тому підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду немає.

Відтак, у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 241, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/4774/24 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.С. Бойко