Ухвала суду № 138153826, 13.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27741/25

УХВАЛА

13 липня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду від 05.02.2026 року у справі №420/27741/25, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним та скасування рішення задоволений повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення від 21 лютого 2025 року № 3482 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії, яким було скасовано рішення про встановлення ОСОБА_1 безстроково другої групи інвалідності за загальним захворюванням (Довідка до акта огляду МСЕК Серія 12 ААБ № 730065 від 30.06.2020 року (а.с.28,29).

Рішення суду набрало законної сили 31.03.2026 року.

26.06.2026 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про роз`яснення судового рішення (сформована в системі «Електронний суд»), в якій позивач просить суд:

роз`яснити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі № 420/27741/25, щодо правових наслідків скасування рішення від 21 лютого 2025 року № 3482 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи, зазначивши, що скасування вказаного рішення відновлює дію попереднього Рішення медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) від 30.06.2020, серія 12 ААБ № 730065, яке є чинною підставою для забезпечення відновлення статусу особи з інвалідністю та соціальних виплат (пенсії по інвалідності) ОСОБА_1 органами Пенсійного фонду України.

В обґрунтування заяви, зокрема, зазначено, що на виконання вказаного рішення суду позивач 27 квітня 2026 року та 15 червня 2026 року звернувся до ГУПФ України в Одеській області із заявою про поновлення статусу одержувача пенсії по інвалідності та відновлення пенсійних виплат. Незважаючи на наявність рішення суду, що набрало законної сили, Пенсійний фонд двічі відмовив позивачеві, посилаючись на формальні підстави: 1. Листом від 27.05.2026 № 29118-24434/К-02/8-1500/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що для поновлення виплати пенсії необхідно особисто звернутися до сервісного центру, утримуючись від автоматичного виконання рішення суду. 2. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.06.2026 № 156050021153 відмовлено у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 з мотивуванням: «рішення суду щодо чинності попередньої довідки не розглядалось». Цей висновок є юридично хибним та суперечить змісту рішення суду. Вищевказані відмови Пенсійного фонду є прямим наслідком неправильного тлумачення правових наслідків рішення суду, відтак, виникла ситуація двозначного розуміння та незрозумілості судового рішення під час його практичної реалізації суб`єктом владних повноважень, що фактично блокує відновлення порушених прав особи з інвалідністю. Оскаржуване та скасоване судом Рішення № 3482 від 21.02.2025 мало єдиним предметом, що має прямий вплив на Рішення медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) від 30.06.2020, серія 12 ААБ № 730065, яким ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, загальне захворювання, безстроково. Скасувавши Рішення №3482, судом юридично поновлено правову дію довідки МСЕК від 30.06.2020, оскільки скасований акт більше не може впливати на права позивача.

Розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача, суд дійшов наступного.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз`яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Ухвалу про роз`яснення судового рішення або відмову у його роз`ясненні може бути оскаржено.

Необхідність роз`яснення судового рішення зумовлена нечіткістю його змісту, у разі коли рішення є неясним, та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, хто буде здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримано вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання. Без визначеності судового рішення судовий захист не можливий. Визначеністю характеризуються усі частини судового рішення. Особливо необхідна вона для резолютивної частини. При частковому задоволенні вимог суд точно зазначає, чиї вимоги задоволені, в якому розмірі, що присуджується, у разі повної відмови у задоволенні вимог резолютивна частина точно визначає, кому і в чому відмовлено.

Судове рішення також має відповідати й іншим вимогам, до яких, зокрема, належать вичерпність (повнота), точність, зрозумілість. Так, вичерпність (повнота) - така властивість судового рішення, яка характеризує повноту відповіді суду на всі правові питання, що були поставлені перед ним на вирішення. Вичерпним судове рішення вважатиметься тоді, коли ним буде повністю вирішено спір між сторонами і дано відповідь на всі вимоги позивача, та заперечення відповідача.

Роз`яснення судового рішення можливе у випадку, коли воно є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію; при цьому, суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд своєю ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Суд звертає увагу, що статтею 254 КАС України не визначено критеріїв, за наявності котрих можливо встановити доцільність та необхідність роз`яснення судового рішення, а тому висновку щодо цього суд доходить на власний розсуд з урахуванням певних критеріїв. Зокрема, роз`ясненню підлягає судове рішення у разі, якщо за відсутності такого роз`яснення його об`єктивно неможливо виконати.

Дослідивши зміст рішення суду у даній справі, суд зазначає, що рішення є цілком зрозумілим, позаяк не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо його розуміння. Резолютивна частина рішення викладена чітко та зрозуміло, обраний та застосований засіб судового захисту не потребує додаткового роз`яснення.

Аргументи заяви позивача стосуються дій ГУПФ України в Одеській області при спробі виконання рішення суду, тобто стосовно дій особи, яка не приймала участі у даній справі та щодо прав/обов`язків якої судове рішення не містило ані мотивів, ані висновків за результатами вирішення справи.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заяви ОСОБА_1 про роз`яснення вказаного рішення суду та відповідно відсутності підстав для її задоволення.

Суд зазначає, що у разі незгоди позивача із діями (рішенням) ГУПФ України в Одеській області щодо непоновлення йому виплати пенсії після скасування рішення суду у даній справі рішення від 21 лютого 2025 року № 3482 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії позивач має право ініціювати новий спір саме з приводу оскарження дій (рішення) пенсійного органу.

Враховуючи вищевикладене, заява ОСОБА_1 про роз`яснення рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 241-243, 248, 254, 256, 294, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у роз`ясненні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 року по справі №420/27741/25 за його заявою від 26.06.2026 року.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України, з моменту підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повна ухвала складена 13.07.2026 року у зв`язку із перебуванням головуючого судді М.М.Аракелян у відпустці з 06.07.2026 року по 10.07.2026 року включно.

Суддя М.М.Аракелян