Рішення № 138153738, 13.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/37547/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить суд:

- в порядку забезпечення адміністративного позову зупинити стягнення на підставі Постанови №ОПШ052007 від 24.06.2025 Державної служби України з безпеки на транспорті, до набрання законної сили рішення суду у цій справ;

- витребувати від Державної служби України з безпеки на транспорті Постанову №ОПШ052007 від 24.06.2025 Державної служби України з безпеки на транспорті та всі матеріали, які стали підставою її складення;

- визнати протиправним та скасувати Постанову №ОПШ052007 від 24.06.2025 Державної служби України з безпеки на транспорті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Токмілову Л.М.

Ухвалою суду від 10.11.2025 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - повернуто заявнику без розгляду. Відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Витребувано у Державної служби України з безпеки на транспорті Постанову №ОПШ052007 від 24.06.2025 Державної служби України з безпеки на транспорті та всі матеріали, які стали підставою для її складення.

Справу розглянуто з урахуванням перебування судді Токмілової Л.М. у відпустці.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач не є автомобільним перевізником не виступала таковим 18.05.2025 року, а ОСОБА_2 використовував транспортний засіб в власних особистих цілях. Тим самим, позивач не є відповідальною за здійснення перевезення ОСОБА_3 , і не може нести відповідальність за порядок експлуатації ним транспортного засобу. Здійснення експлуатації транспортного засобу в особистих цілях підтверджується і тим, що транспортний засіб був зупинений для перевірки о 08 годині 41 хв., що не є робочим часом, тобто транспортний засіб використовувався не в продовж звичайного робочого дня в особистих потребах самого водія. Також не зафіксовано наявність подорожнього листа, що додатково свідчить про приватний характер використання транспортного засобу в особистих цілях. ОСОБА_2 стверджував, що завжди мав при собі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, і 18.05.2025 року він також мав його при собі. В той же час, слід зазначити, що експлуатація транспортного засобу без свідоцтва про його реєстрацію є особистим порушенням правил дорожнього руху водія за ст.. 126 КУпАП, а не власника транспортного засобу, який цей транспортний засіб не експлуатував. Відповідальність за експлуатацію транспортного без свідоцтва про реєстрацію не передбачена ст.. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а передбачається ст.. 126 КУпАП. Передача транспортного засобу в користування третій особі на підставі передачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є законною і не забороняється законом, тобто не є правопорушенням. Щодо відсутності протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу слід зазначити, що транспортний засіб не підлягав обов`язковій перевірці технічного стану, а тому при його експлуатації ані власник, ані водій не зобов`язані мати протокол перевірки технічного стану транспортного засобу. Так відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Renault Mascott, державний номер НОМЕР_1 , його повна вага (графа F1) складає 5500 кг, а маса без навантаження (графа G) складає 2120 кг, тим самим вантажопіємність транспортного засобу (різниця між максимальною вагою і власною вагою транспортного засобу) складає 5500-2120=3380кг, що відповідає 3,38т. транспортний засіб Renault Mascott, державний номер НОМЕР_1 , вантажопідйомність якого складає 3,38т, не підлягав обов`язковому огляду технічного стану, а тому відсутність відповідного протоколу не є порушенням. Тим самим, позивач наполягає на відсутності факту та складу правопорушення, передбаченого абз. 3 ч. 1 ст.. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

24.11.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. 18.05.2025 посадовими особами Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Так, було зупинено транспортний засіб RENAULT MASCOTT державний номерний знак НОМЕР_1 , водій громадянин України ОСОБА_4 . Власник транспортного засобу - позивач Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-ІІІ). Здійснення перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: відсутні свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший, визначений законодавством документ на вантаж, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу. Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ, на момент проведення рейдової перевірки, та встановлені за наданими документами обставини, знайшли своє відображення в акті від 18.05.2025 АР № 093612. Водій з актом ознайомлений, пояснень не надав. За результатом розгляду акту прийнято постанову про застосування адміністративно господарського штрафу від 24.06.2025 ОПШ 052007. Під час проведення перевірки в акті АР 093612 зафіксовано, що транспортний засіб належить автомобільному перевізнику ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Водієм не надано жодних заперечень щодо вказаного акту, зокрема, в частині зазначення позивача перевізником. Крім того, під час проведення перевірки водій не повідомляв інспектора про наявність договору оренди транспортного засобу або іншого договору, що встановлює правові підстави для користування і (або) розпорядження належним позивачу транспортним засобом. Звертаємо увагу суду, що на адресу позивача листом від 02.06.2025 № 49266/35/24-25 направлялось запрошення на розгляд справи на 24.06.2025, однак, 16.06.2025 вказаний лист повернувся на адресу Укртрансбезпеки за закінченням терміну зберігання. Таким чином, позивачка проігнорувала можливість участі в розгляді справи та надання матеріалів, які стосуються такого розгляду. Є недоцільним посилання позивача на нібито перевезення для власних потреб, з огляду на те, що, у даному випадку здійснювалось перевезення вантажу з використанням праці водія. Крім того, під час перевірки не надано жодних доказів, що вантаж, який перевозився, належав водію. Тобто, позивач фактично надав послуги з перевезення вантажу належним йому транспортним засобом. Додатково варто відмітити, що водієм надавалась накладна від 18.05.2025 на перевезення з селища Ширяєве до складу в місті Одеса. Також накладна містить інформацію про перевезення за допомогою водія та містить прізвище ініціали та підпис позивачки. Додатково варто зазначити, що накладна містить відбиток печатки ТДВ «Ширяївський маслозавод» (код ЄДРПОУ 05464684), засновником якого, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є позивачка. Відтак, позивач є перевізником в розумінні Закону № 2344-III, і, відповідно, визначені законодавством до автомобільних перевізників, правила та відповідальність, поширюються в цьому випадку і на нього.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

18.05.2025 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 08.05.2025 № 000019, яке видано на підставі щотижневого графіку рейдових перевірок від 08.05.2025 №19/В/2025, проведено рейдову перевірку транспортного засобу RENAULT MASCOTT державний номерний знак НОМЕР_1 , водій громадянин України ОСОБА_4 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 093612 від 18.05.2025. Водій ОСОБА_4 з актом ознайомлений.

Під час проведення перевірки виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, а саме: Здійснення перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: відсутні свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший, визначений законодавством документ на вантаж, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом №093612 від 18.05.2025 року в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ052007 від 24.06.2025, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Не погоджуючись із прийнятою постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема, використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режим.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), відповідно до пункту 4 якого рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно пункту 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14 Порядку № 1567).

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе, зокрема: використання засобів фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі.

Пунктом 19 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.

Згідно пунктів 20, 21 Порядку № 1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Аналіз даних правових норм свідчить про те, що реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті покладено на Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), яка здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Територіальні органи Укртрансбезпеки мають право проводити рейдові перевірки, під час яких перевіряти дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення 18.05.2025 рейдової перевірки транспортного засобу, що належать ОСОБА_1 , встановлено, що позивачем порушено вимоги Закону № 2344-ІІІ, здійснено перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: відсутні свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший, визначений законодавством документ на вантаж, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно статті 35 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі - Закон №3353-XII) транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №137 від 30 січня 2012 року, порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Згідно пункту 3 Порядку періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить: для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки.

Отже, транспортний засіб марки RENAULT MASCOTT державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу відноситься до категорії вантажних автомобілів вантажопідйомністю до 3,5 тонн, та який відповідно до пункту 3 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року №137, підлягає проходженню обов`язкового технічного контролю кожні два роки, а тому при його перевірці уповноваженими особами має бути пред`явлений протокол технічного стану відповідно до чинного законодавства.

Згідно з вимогами ст.1 Закону №2344-III, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до вимог п.1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 року №363, вантаж - всі предмети з моменту прийняття для перевезень до здачі одержувачу вантажу. Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону №2344-III визначено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Судом встановлено, що на момент проведення 02. рейдової перевірки у водія транспортного засобу марки RENAULT MASCOTT, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу були відсутні документи, передбачені статтею 48 Закону №2344-III, а саме: товарно-транспортна накладна або інший, визначений законодавством документ на вантаж.

Разом з цим, позивач зазначає, що її незаконно було притягнуто до відповідальності за абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, як неналежного суб`єкта, який у спірному випадку не був автомобільним перевізником.

За змістом абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу передбачена саме до автомобільних перевізників.

Статтею 1 Закону №2344-III встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Частиною першою статті 34 цього Закону передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати, зокрема, вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Суд зазначає, що рейдова перевірка здійснювалась щодо транспортного засобу, який належать позивачу.

Під час проведення перевірки в акті АР 093612 зафіксовано, що транспортний засіб належить автомобільному перевізнику ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Водієм не надано жодних заперечень щодо вказаного акту, зокрема, в частині зазначення позивача перевізником.

Також, з матеріалів справи слідує, що водієм надавалась накладна від 18.05.2025 на перевезення з селища Ширяєве до складу в місті Одеса. Вказана накладна містить інформацію про перевезення за допомогою водія та містить прізвище ініціали та підпис позивачки. Додатково варто зазначити, що накладна містить відбиток печатки ТДВ «Ширяївський маслозавод» (код ЄДРПОУ 05464684), засновником якого, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є позивачка.

Суд зауважує, що під час проведення рейдової перевірки посадовим особам відповідача не було надано інших документів, які б вказували на автомобільного перевізника, відмінного від позивача. Водій транспортного засобу жодним чином не заперечували щодо визначення відповідальною особою саме власника ОСОБА_1 .

Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що її транспортний засіб було передано іншому користувачу зокрема ОСОБА_4 . До Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомості про належного користувача транспортного засобу марки RENAULT MASCOTT, державний номерний знак НОМЕР_1 , не вносились.

Крім того, під час перевірки не надано жодних доказів, що вантаж, який перевозився, належав водію, та/або перевезення здійснювалось у власних цілях.

З урахуванням досліджених судом письмових доказів у справі, встановлених фактичних обставин цієї справи та відповідних їм правовідносин, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області №ОПШ052007 від 24.06.2025 відповідають критеріям, визначеним у частині 2 статті 2 КАС України, оскільки прийнята на підставі, у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.

.