Ухвала суду № 138153638, 13.07.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/4220/24

Провадження № 1-кп/185/914/26

У Х В А Л А

13 липня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22023040000000720 від 17 жовтня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України

за участю:

прокурора - ОСОБА_4 (ВКЗ),

обвинуваченої - ОСОБА_3

захисника обвинуваченої - ОСОБА_5 , ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій, зазначивши, що остання може переховуватися від суду, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання у випадку визнання її винуватою у вчиненні злочину.

На даний час вищезазначений ризик, на думку прокурора, продовжує існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою.

Обвинувачена ОСОБА_3 та її захисники прохали призначити заставу в розмірі 80 п.м. для п.о. Зазначили про те, що визначений розмір застави не відповідає матеріальному стану обвинуваченої.

З`ясувавши думку сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

У ст. 178 КПК України передбачений перелік обставин, що враховуються судом при вирішенні питання про запобіжний захід, серед яких вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Так, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого щодо обвинуваченої ОСОБА_3 закінчується 16 липня 2026 року, а наступне судове засідання призначено на більш пізню дату, з врахуванням зайнятості учасників провадження.

Як встановлено, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.

Так, згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - при оцінці існування ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним в інкримінованих злочинах.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».

Обвинувачена має родинні зв`язки в країні агресорі.

Дані обставини з погляду стороннього спостерігача, вказують на наявність ризику залишення обвинуваченою свого місця проживання (у випадку застосування щодо неї більш м`якого запобіжного заходу) з метою переховування від суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дані про особу обвинуваченої, дані про можливість ухилення від суду, разом з тяжкістю пред`явленого обвинувачення свідчать на користь позиції сторони обвинувачення. Даний ризик не втратив своєї актуальності й на даний час.

Законодавець в ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України визначив що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109?1142, 258?2586, 260, 261, 437 ?442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Дана норма є контситуційною.

Суд враховує тривалість перебування обвинуваченої під вартою з однієї сторони, а з іншої враховує, ту обставину, що судовий розгляд все ще триває, сторона захисту подавала клопотання про допит в якості свідка певної особи, яка на думку захисту є працівником СБУ. Судом було задоволено вказане клопотання та спрямовано листа до відповідного органу з метою надання інформації про наявність такого працівника за наданими анкетними даними, та забезпечення його явки в судове засідання. Надалі сторона захисту клопотала про допит в якості свідка слідчого який проводив обшук, яке судом задоволено. Тому з об`єктивних причини завершити судовий розгляд є неможливим.

З огляду на тяжкість обвинувачення, обмеження прав обвинуваченої все ще відповідає легітимній меті, а інтереси суспільства все ще переважають інтереси обвинуваченої, адже інкриміноване обвинувачення посягає на інтереси національної безпеки, тому з метою запобігання йому суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою.

Вирішуючи питання альтернативи у вигляді застави, суд враховує наступне.

18 травня 2026 року судом визначено розмір застави у вигляді 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що було на 10 прожиткових мінімумів меньше, ніж визначено ухвалою апеляційної інстанції від 20 квітня 2026 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Застава як запобіжний захід у розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слугує меті забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків. Тому її розмір визначається особистістю підозрюваного, майновим становищем, стосунками з іншими особами.

Доводи захисту про розмір доходів обвинуваченої були предметом апеляційного перегляду 02 липня 2026 року та апеляційний суд погодився, що такий розмір застави відповідає тяжкості обвинувачення, особі обвинуваченої, а також актуальності наявного ризику.

Суд виходить із того, що застава не є лише способом забезпечення можливості звільнення особи з-під варти шляхом внесення визначеної суми коштів. Її правова природа полягає у створенні такого майнового обтяження, яке буде достатнім стримуючим фактором для обвинуваченої та забезпечуватиме її належну процесуальну поведінку.

Визначаючи розмір застави, суд виходить не лише з можливості її внесення, а й із необхідності забезпечення того, щоб перспектива втрати внесених коштів у разі невиконання покладених процесуальних обов`язків була для обвинуваченої реальним та ефективним стримуючим чинником. Саме такий розмір застави здатний гарантувати досягнення мети запобіжного заходу, передбаченої кримінальним процесуальним законом, та мінімізувати ризики, визначені статтею 177 КПК України.

Отже, розмір застави повинен бути не символічним і не формальним, а таким, щоб з урахуванням тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченої, її майнового стану та встановлених ризиків перспектива її втрати була достатньо відчутною для утримання особи від порушення покладених на неї процесуальних обов`язків.

Таким чином, враховуючи практику ЄСПЛ та тривалість перебування ОСОБА_3 під вартою, суд вважає, що у даному випадку є потреба у визначенні останній застави, як альтернативного запобіжного заходу, в розмірі 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає - 965120 (дев`ятсот шістдесят пять тисяч сто двадцять) грн., яка є пропорційною щодо особи обвинуваченої ОСОБА_3 , враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів, її роль у їх вчиненні, а також майнового, сімейного стану обвинуваченої, та наявності вищевказаного ризику, а також вважає такий розмір застави достатнім для забезпечення виконання останньої покладених на неї обов`язків, та який буде належним запобіжником для встановленого ризику, що належним чином забезпечить виконання завдань кримінального провадження.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 331, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 10 вересня 2026 року.

Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 10 вересня 2026 року, включно.

Розмір застави визначити в розмірі 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 965120 (дев`ятсот шістдесят пять тисяч сто двадцять) гривень.

У випадку внесення застави та звільнення обвинуваченої ОСОБА_3 з-під варти, покласти на неї обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду у визначений час;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без письмового дозволу суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченій, що у разі не з`явлення її за викликом до суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на неї цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - протягом того же строку з моменту вручення копії ухвали.

Суддя: ОСОБА_1