Ухвала суду № 138153426, 09.07.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6402/24

Провадження № 1кп/204/426/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Чечелівського районного суду міста Дніпра кримінальні провадження № 12024041680000650, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 06 липня 2024 року та № 12024041680000609, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 20 червня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявила клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 . В обґрунтування свого клопотання зазначила, що обвинувачений ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судових засідань у кримінальних провадженнях за обвинувальними актами стосовно нього систематично не з?являється до суду без поважних причин. Про причини своєї неявки прокурора не повідомляє, заяв чи клопотань щодо відкладення судового розгляду або неможливості з`явитися до суду не подавав. Зокрема, обвинувачений без поважних причин не прибув у судові засідання, призначені на 15 січня 2026 року, 12 лютого 2026 року, 02 квітня 2026 року, 19 травня 2026 року, 27 травня 2026 року та 01 червня 2026 року, чим фактично ухиляється від участі у судовому розгляді кримінального провадження та перешкоджає його своєчасному розгляду. Тож, під час судового розгляду, виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та в п. 1, 2, 4, 5 ст.178 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від суду, можливість перешкоджання іншим чином, а саме: Можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від п?яти до восьми років. Наявність обвинувачення у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, суворість санкції статті, а також усвідомлення обвинуваченим невідворотності кримінальної відповідальності та реальної можливості призначення покарання у виді позбавлення волі дають достатні підстави вважати, що з метою уникнення кримінальної відповідальності він може переховуватися від суду, ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов?язків та іншим чином перешкоджати здійсненню кримінального провадження. Вказаний ризик підтверджується не лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, а й фактичною поведінкою обвинуваченого під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судових засідань, він систематично не з?являється до суду без поважних причин, про причини неявки суд не повідомляє, чим свідомо ухиляється від участі у кримінальному провадженні. Також, враховуючи, що Указом Президента України № 66/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації, на всій території України введено військовий стан, останній може безперешкодно покинути територію Дніпропетровської області, з метою переховування від органу досудового розслідування та суду, досягаючи при цьому мети не бути притягнутим до кримінальної відповідальності та не бути засудженою у подальшому. Можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Враховуючи відсутність у обвинуваченого нерухомого майна, що свідчить про відсутність його сталого зв?язку з певним місцем проживання, а також його систематичну неявку до суду без поважних причин, наявні достатні підстави вважати, що він може змінити місце свого проживання чи перебування без повідомлення суду, переховуватися від суду та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також враховуючи, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв?язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на всій території України введено воєнний стан, який наразі є продовженим та не є скасованим, що доводить вказаний ризик та демонструє можливість впливу обвинуваченим на хід судового розгляду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. Систематична неявка обвинуваченого до суду без поважних причин, незважаючи на його належне повідомлення про дату, час і місце судових засідань, неповідомлення суду про причини неявки, а також відсутність будь-яких заяв чи клопотань щодо неможливості прибуття свідчать про свідоме невиконання ним процесуальних обов?язків, визначених кримінальним процесуальним законодавством, та підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. За таких обставин застосування більш м?якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у зв?язку з чим наявні достатні підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Пояснив, що у нього було проведено заміну захисника, із новим захисником він знайомий не був. Крім цього, у нього змінився номер мобільного телефону. Яким саме чином він повинен був повідомити суд про зміну номеру телефону, йому не відомо. Йому не було відомо про дату наступного судового засіданні, а тому він і не з`явився. Він розуміє, що такі його дії є безвідповідальними. У свою чергу пояснив, що він місце проживання не змінював, на даний час працює не офіційно, має цивільну дружину. Зобов`язався більше не допускати порушень щодо явки до суду.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтримала думку свого підзахисного. Просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати стосовно її підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши подане клопотання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього кодексу (частина 2 цієї ж статті).

В силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та / або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особи можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачені однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що вони мають реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.

Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачені можуть вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України» від 24 жовтня 2019 року, «Войкін проти України» від 27 березня 2018 року).

При вирішенні клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватись від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що ОСОБА_3 відповідно до обвинувальних актів у вину ставиться вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за яке передбаченого покарання від п`яти до восьми років позбавлення волі, а тому із великою ймовірністю обвинувачений може вчинити дії щодо уникнення покарання за вчинені кримінальні правопорушення, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, а тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

На території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, не одружений, не має жодного підтвердженого джерела доходу, а тому може вдатися до дій щодо виїзду з території України задля уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на неофіційне працевлаштування, судом не може бути взятим до уваги, оскільки жодних доказів вказаного, останнім суду надано не було.

Слід також взяти до уваги те, що у провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, а тому з великою ймовірністю останній задля уникнення відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення може вдатися до дій, які будуть спрямовані на переховування від суду.

Що стосується наявності ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд зазначає наступне.

Як було встановлено у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду допускав свою неодноразову неявку у судові засідання, які відбулися: 15 січня 2026 року, 12 лютого 2026 року, 05 березня 2026 року, 02 квітня 2026 року, 19 травня 2026 року, 27 травня 2026 року, 01 червня 2026 року.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 15 січня 2026 року у судовому засіданні був безпосередньо присутнім захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_7 , який повідомив суд про те, що обвинувачений не з`явився у судове засідання у зв`язку із перебуванням на лікарняному. Однак, а ні після 15 січня 2026 року, а ні і на наступні судові засідання обвинувачений ОСОБА_3 суду не надав доказів, які б підтверджували його перебування на лікарняному.

У судове засідання, яке було призначено до розгляду на 12 лютого 2026 року обвинувачений ОСОБА_3 також не з`явився, при цьому на його мобільний номер телефону, який останнім було зазначено, як контактний, було направлено повідомлення про час та дату судового засідання, однак воно не було доставлено у зв`язку із зазначенням причини «некоректно вказано номер телефону». Окрім цього, на адресу його проживання, також було направлено й судову повістку, яка була повернута оператором поштового зв`язку у зв`язку із «за закінченням терміну зберігання».

Вподальшому, у судове засідання, яке було призначено до розгляду на 05 березня 2026 року, обвинувачений ОСОБА_3 , який, будучи належним чином повідомленим про час та дату судового засідання, а саме шляхом отримання смс-повідомлення на контактний номер телефону, що у свою чергу підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber», у судове засідання не з`явився, про поважність причин неприбуття суду не повідомив.

У зв`язку із неявкою обвинуваченого ОСОБА_3 у судове засідання, до останнього було застосовано примусовий привід, виконання якого було доручено Відділу поліції № 3 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області.

Так, відповідно до рапорту старшого оперуповноваженого СКП ВП № 3 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_8 , під час виконання ухвали Чечелівського районного суду міста Дніпра здійснювався виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , поспілкувавшись із мешканцями будинку, останні повідомили, що останній раз бачили обвинуваченого близько місяця тому. Номери телефонів вимкнені. Встановити актуальне місце мешкання та доставити останнього до суду не можливо.

У судове засідання, яке було призначено до розгляду на 02 квітня 2026 року, обвинувачений ОСОБА_3 , який будучи належним чином повідомленим про час та дату судового засідання, а саме шляхом отримання смс-повідомлення на контактний номер телефону, що у свою чергу підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber», у судове засідання не з`явився, про поважність причин неприбуття суду не повідомив.

Вподальшому у судове засідання, яке було призначено на 19 травня 2026 року, обвинувачений ОСОБА_3 також не з`явився, при цьому на його мобільний номер телефону, який останнім було зазначено як контактний, було направлено повідомлення про час та дату судового засідання, однак воно не було доставлено у зв`язку із зазначенням причини «некоректно вказано номер телефону».

У судове засідання, яке було призначено до розгляду на 27 травня 2026 року, обвинувачений ОСОБА_3 також не з`явився, при цьому на його мобільний номер телефону, який останнім було зазначено як контактний, було направлено повідомлення про час та дату судового засідання, однак воно не було доставлено у зв`язку із зазначенням причини «некоректно вказано номер телефону».

У зв`язку із неявкою обвинуваченого ОСОБА_3 у судове засідання, до останнього було застосовано примусовий привід, виконання якого було доручено Відділу поліції № 3 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області.

Так, відповідно до рапорту оперуповноваженого СКП ВП № 3 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_9 , під час виконання ухвали Чечелівського районного суду міста Дніпра здійснювався виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , де згідно ухвали мешкає ОСОБА_3 , поспілкувавшись із мешканцями будинку, останні повідомили, що останній раз бачили його близько тижня тому. Встановити актуальне місце мешкання та доставити до зали судового засідання виявилось не можливим.

Вподальшому у судове засідання, яке було призначено на 01 червня 2026 року, обвинувачений ОСОБА_3 також не з`явився, при цьому на його мобільний номер телефону, який останнім було зазначено як контактний, було направлено повідомлення про час та дату судового засідання, однак воно не було доставлено у зв`язку із зазначенням причини «некоректно вказано номер телефону».

Таким чином, фактично обвинувачений ОСОБА_3 , будучи обізнаним про наявність стосовно нього кримінального провадження у суді, а ураховуючи встановлені при виконанні ухвал суду про привід обставин тривалої відсутності за місцем проживання, зміни ним контактного номеру телефону, свідомо ухилявся від явки у судові засідання з метою уникнення відповідальності за кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачується.

Розглядаючи клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд зазначає наступне.

Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, навіть із застосуванням заходів контролю, в умовах відсутності електричної енергії, постійного знеструмлення електричної мережі, системи постачання стільникового зв`язку, внаслідок постійного ракетного обстрілу систем енергопостачання з боку Російської Федерації, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та уникнення ризиків, які встановлені судом.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту у цій частині.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням вищевикладеного, виходячи з характеру вчинених обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, матеріального стану обвинуваченого, суд уважає, що достатньою заставою, яка зможе забезпечити виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, необхідно визначити суму в розмірі 66560 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-179, 182, 183, 193, 194, 315, 369, 371, 372 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 06 вересня 2026 року включно.

Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-підварти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У задоволенні клопотання сторони захисту про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, - відмовити.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1