Ухвала суду № 138152511, 13.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні відводу судді

13 липня 2026 року Київ № 640/15459/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про відвід судді Леонтовича А.М. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна будівельна компанія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Український фонд розвитку регіонів" про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна будівельна компанія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Український фонд розвитку регіонів", у якому просить:

- визнати протиправними і скасувати надані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Вільшанській , 2-6 між будинками № 2-А на вул. Вільшанській та № 16 на вул. Професора Підвисоцького у Печерському районі м. Києва від 28.02.2013 № 2394/0/12/009-13.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2022, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023, провадження у справі закрито та роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи повинен здійснюватися за правилами цивільного судочинства.

Постановою Верховного Суду від 07.08.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 р. № 2825-ІХ, адміністративна справа № 640/15459/21 надіслана за належністю до Київського окружного адміністративного суду супровідним листом Верховного Суду від 15.08.2023 № 640/15459/21/40864/23.

Адміністративна справа № 640/15459/21 надійшла до Київського окружного адміністративного суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями передана на розгляд судді Леонтовичу А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 справу прийнято до провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

До суду від представника позивача надійшла заява про відвід судді Леонтовича А.М. в адміністративній справі № 640/15459/21, яка мотивована порушенням головуючим суддею визначених Кодексом адміністративного судочинства України строків розгляду адміністративної справи. На переконання заявника вказані дії свідчать про обґрунтований сумнів у неупередженості та об`єктивності судді, що є підставою для відводу судді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М. у справі № 640/15459/21 визнано необґрунтованим, матеріали адміністративної справи передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід відповідно до частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

У результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено суддю Київського окружного адміністративного суду Басая О.В. для розгляду заяви про відвід судді.

Згідно з частиною восьмою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Відповідно до частини одинадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про відвід судді Леонтовича А.М., суд зазначає таке.

За змістом Кодексу адміністративного судочинства України процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу). Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема щоб запобігти упередженості судді під час розгляду справи. Норми, які регулюють порядок відводу (самовідводу) в адміністративному процесі визначені у статті 36 КАС України.

Так, відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Також, до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Згідно з частиною першою статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи (частина друга статті 39 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною четвертою статті 39 КАС України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1 - 3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

У заяві про відвід судді представник позивача висловив сумнів у неупередженості та об`єктивності судді Леонтовича А.М., позаяк на думку заявника, суддею порушено розумні строки розгляду цієї справи.

Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним і керується верховенством права.

Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією та законами України; вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.

Зміст зазначених у статті 126 Конституції України гарантій незалежності суддів розкрито у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 19-рп/2004, відповідно до якого незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які під час здійснення правосуддя підкоряються лише закону.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань (прямих чи непрямих) з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-ІV) встановлено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі "Білуха проти України" ("Belukha v. Ukraine", заява № 33949/02) Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення від 09.11.2006 дійшов висновку, що наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. При цьому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення у справі "Білуха проти України"). Відносно об`єктивного критерію Суд зазначив, що під час вирішення питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України", пункт 44 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення у справі "Мікалефф проти Мальти").

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не виключно, чи йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Окрім цього, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто неодмінно мають бути зазначені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі № 800/592/17, від 01.10.2018 в адміністративній справі № 9901/673/18 та від 04.10.2018 (провадження № 11-429сап18).

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді, суд також бере до уваги той факт, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу судді не може бути підставою для застосування такого процесуального інституту.

З аналізу аргументів і доводів заяви про відвід судді не встановлено будь-якої залежності чи взаємозв`язку, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість судді Леонтовича А.М. щодо учасників справи, або ж зацікавленості у вирішенні справи на чиюсь користь. Суд також не встановив інших підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали розгляд справи суддею Леонтовичем А.М. та викликали б необхідність його відводу.

Варто зазначити, що тривалий розгляд справи поза межами визначених КАС України строків, на які звертає увагу заявник, зумовлено виключно надмірною завантаженістю суддів Київського окружного адміністративного суду внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва.

За інформацією Ради суддів України, розміщеною на офіційному веб-сайті, орієнтовна нормативна чисельність суддів Київського окружного адміністративного суду за даними звітності за за І квартал 2026 року - 333 (https://rsu.gov.ua/oas-2026_1-maps). У той же час, чисельність суддів відповідно до наказів Державної судової адміністрації України та рішення Вищої ради правосуддя - 29.

З огляду на зазначене, судді Київського окружного адміністративного суду докладають значних зусиль і роблять усе можливе, щоб забезпечити справедливий, якісний і своєчасний розгляд справ, однак ситуація, в якій опинилися судді Київського окружного адміністративного суду, з об`єктивних причин не дає можливості останнім дотримуватися визначених процесуальних строків щодо розгляду позовних заяв і клопотань.

Порушення строків щодо ухвалення рішення у цій справі не може свідчити про упередженість чи зацікавленість судді під час розгляду справи.

Підсумовуючи зазначене, перевіривши доводи та аргументи, які зазначені представником позивача на обґрунтування заяви про відвід судді Леонтовича А.М., суд дійшов висновку, що вони не містять обґрунтованих посилань на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь судді Леонтовича А.М. у розгляді цієї справи, а тому відсутні визначені законодавством підстави для відводу судді. У зв`язку з чим заява про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М. в адміністративній справі № 640/15459/21 не належить задоволенню, як немотивована.

Керуючись статтями 36-40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви, поданої представником ОСОБА_1, про відвід судді Леонтовича А.М. в адміністративній справі № 640/15459/21.

Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Басай О.В.