Рішення № 138152414, 13.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Київ №320/58255/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернулась ОСОБА_1 з позовом до Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області, у якому просить суд:

- визнати Рішення Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області № 637-43-VIII від 10 жовтня 2024, пункт 4 - протиправним та скасувати, зобов`язати Калинівську селищну раду повторно розглянути заяву позивача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під житловим будинком (присадибна ділянка) АДРЕСА_1 з урахуванням висновків суду, затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під житловим будинком (присадибна ділянка) АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що вона є співвласником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та має право на оформлення у власність земельної ділянки площею 0,2500 га під цим будинком. На підставі рішення Данилівської сільської ради було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3221482004:03:003:0001 та здійснено її державну реєстрацію. 28.08.2024 позивач разом із співвласниками звернулася до Калинівської селищної ради із заявою про затвердження технічної документації. Проте рішенням від 10.10.2024 №637-43-VIII у затвердженні документації було відмовлено з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам чинного законодавства та генерального плану забудови села Липовий Скиток. Позивачка вважає таку відмову незаконною, оскільки рішення не містить конкретного обґрунтування невідповідності саме технічної документації вимогам законодавства чи містобудівної документації, що суперечить статті 186 Земельного кодексу України. У зв`язку із цим просить скасувати пункт 4 рішення Калинівської селищної ради, зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву та затвердити технічну документацію із землеустрою.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві на позов зазначає про те, що технічна документація була розглянута Калинівською селищною радою у встановленому порядку. За результатами розгляду заяви рішенням Калинівської селищної ради №637-43-VIII від 10.10.2024 позивачу правомірно відмовлено у затвердженні технічної документації через невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам чинного законодавства та генерального плану забудови села Липовий Скиток. Відповідач вважає, що рішення прийняте в межах повноважень органу місцевого самоврядування, з дотриманням вимог земельного законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування та для покладення на селищну раду обов`язку затвердити технічну документацію.

Позивачка у відповіді на відзив зазначає про те, що відзив подано після закінчення встановленого судом строку, а наведені відповідачем причини його пропуску не є поважними. Позивач наголошує, що відповідач не спростував доводів позову та не навів жодної конкретної норми законодавства чи містобудівної документації, які не відповідають поданій технічній документації. Позивач зазначає, що технічна документація розроблена відповідно до вимог Закону України «Про землеустрій», земельна ділянка сформована, їй присвоєно кадастровий номер та внесено відомості до Державного земельного кадастру, а тому законні підстави для відмови у її затвердженні відсутні. На вказаних підставах позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Треті особи не скористалися правом подачі письмових пояснень щодо предмету спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач, ОСОБА_1 , є співвласником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на житловий будинок також належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

18.12.2019 співвласники звернулися до Данилівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки під зазначеним житловим будинком.

За результатами розгляду заяви Данилівською сільською радою 21.02.2020 прийнято рішення №2234-41-VII про надання відповідного дозволу.

На виконання зазначеного рішення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 у 2021 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

30.12.2021 земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі, їй присвоєно кадастровий номер 3221482004:03:003:0001, площа земельної ділянки становить 0,2500 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код КВЦПЗ 02.01).

Після утворення Калинівської територіальної громади рішенням Калинівської селищної ради від 27.11.2020 №14-01-VIII Данилівську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Калинівської селищної ради, а село Липовий Скиток включено до складу Варовицького старостинського округу.

28.08.2024 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Калинівської селищної ради спільну заяву №279/07-22 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. До заяви було додано технічну документацію, розроблену у 2021 році.

10.10.2024 Калинівська селищна рада на сорок третій сесії VIII скликання прийняла рішення №637-43-VIII, пунктом 4 якого відмовила у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки кадастровий номер 3221482004:03:003:0001. Підставою відмови визначено невідповідність місця розташування об`єкта вимогам чинного законодавства та генерального плану забудови села Липовий Скиток Фастівського району Київської області.

Не погодившись із прийнятим рішенням, 22.10.2024 позивач разом зі співвласниками звернулася до Калинівської селищної ради зі скаргою, в якій просила повідомити конкретні законодавчі підстави відмови у затвердженні технічної документації та зазначила, що рішення не містить належного мотивування.

Проте, відповіді на скаргу позивачка не отримала.

Вважаючи рішення Калинівської селищної ради незаконним, оскільки воно не містить конкретного обґрунтування невідповідності технічної документації вимогам законодавства, документації із землеустрою або містобудівної документації, ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з даним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 4 рішення Калинівської селищної ради №637-43-VIII від 10.10.2024, зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяву з урахуванням висновків суду та затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, з 15.12.2023 набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX (далі Закон № 2073-IX), який відповідно до положень статті 1 регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час: 1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин; 2)конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції, 3)державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби; 4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 5) оскарження процедур публічних закупівель; 6) нагородження державними нагородами та відзнаками; 7) здійснення помилування; 8) здійснення оцінки впливу на довкілля (ст. 1 Закону № 2073-IX ).

Принципи адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4)безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9)ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12)гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту (ст. 4 Закону № 2073-IX).

Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства (ст. 10 Закону № 2073-IX).

Згідно з частинами першою-другою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до положень частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із абзацом першим ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Абзацами другим-четвертим вказаної норми передбачено, що рішення зазначених органів приймається на підставі: проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об`єднання земельних ділянок.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (абзац перший ч.2 ст.123 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший ч.3 ст.123 ЗК України).

Абзацом третім вказаної норми передбачено, що у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації заяви Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання дозволу на розроблення документації із землеустрою Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення документації із землеустрою без надання дозволу на її розроблення, передбаченого цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (абзац четвертий ч.3 ст.123 ЗК України).

Згідно із ч.6 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання документації із землеустрою приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування здійснюються: затвердження документації із землеустрою; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва (абзаци перший-четвертий ч.12 згаданої норми).

Відповідно до ч.15 ст.123 ЗК України підставою відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише її невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Як передбачено у ч.16 зазначеної норми, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст.25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону № 280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 123 Земельного кодексу України підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише її невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Аналогічні приписи також містяться і в частині восьмій статті 186 Земельного кодексу України, згідно з якою підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Частина десята статті 186 Земельного кодексу України встановлює, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина шістнадцята статті 123 Земельного кодексу України).

Верховний Суд у постанові від 05.01.2024 у справі №736/1435/21 зазначив, що підставою для відмови у погодженні чи затвердженні документації із землеустрою може бути виключно невідповідність її вимогам законів, нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. При цьому рішення про відмову має містити вичерпний перелік конкретних недоліків документації, опис їх змісту та посилання на відповідні норми законодавства. Відсутність належного мотивування свідчить про невідповідність такого рішення вимогам закону.

Оцінивши наведені у рішенні Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області № 637-43-VIII від 10.10.2024 підстави відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою, суд зазначає, що вони зводяться до загального посилання на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам чинного законодавства та генерального плану забудови села Липовий Скиток.

Разом з тим таке посилання не є належним юридичним обґрунтуванням відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою, оскільки не містить конкретних обставин, які свідчили б про невідповідність поданої документації вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою чи містобудівної документації.

В оскаржуваному рішенні відповідач не зазначив, які саме положення технічної документації суперечать вимогам законодавства або генерального плану, не навів опису виявлених недоліків документації та не послався на конкретні норми права, які були порушені позивачем під час її розроблення чи подання.

Суд зазначає, що предметом розгляду відповідача у даному випадку є перевірка відповідності поданої технічної документації вимогам законодавства. Натомість наведені у спірному рішенні мотиви мають загальний характер та не дають можливості встановити, у чому саме полягає невідповідність документації вимогам чинного законодавства або містобудівної документації.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 123 та частини восьмої статті 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути виключно її невідповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. При цьому рішення про відмову повинно містити належне правове та фактичне обґрунтування таких висновків.

Однак оскаржуване рішення не містить вичерпного переліку недоліків технічної документації із землеустрою, опису їх змісту та посилань на конкретні положення законодавства або містобудівної документації, яким вона не відповідає, як цього вимагає частина десята статті 186 Земельного кодексу України.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не навів належних, достатніх та юридично визначених підстав, які відповідно до вимог Земельного кодексу України унеможливлювали б затвердження поданої позивачем технічної документації із землеустрою. Оскаржуване рішення не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та вмотивованості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню з покладенням на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Суд також враховує, що відповідно до частини 10 статті 186 Земельного кодексу України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

Оцінюючи наведені мотиви відмови, суд виходить з того, що відповідно до частини 15 статті 123 Земельного кодексу України підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути виключно її невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. При цьому такі підстави мають бути конкретизованими, юридично визначеними та безпосередньо пов`язаними зі змістом поданої документації.\

Суд зазначає, що за загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Разом з цим у оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування щодо виявлених порушень, зокрема не наведено вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості оскаржуваного рішення, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача та порушення статті 123 Земельного кодексу України.

Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно абзацу другого частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування пункту 4 рішення Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області № 637-43-VIII від 10.10.2024, яким ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (КВЦПЗ 02.01) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221482004:03:003:0001. Одночасно суд вважає за необхідне зобов`язати Калинівську селищну раду Фастівського району Київської області повторно розглянути заяву позивача про затвердження зазначеної технічної документації із землеустрою та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Калинівської селищної ради затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (КВЦПЗ 02.01) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221482004:03:003:0001, суд зазначає таке.

Вирішення питання про затвердження технічної документації із землеустрою належить до дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування, який повинен здійснити її перевірку на відповідність вимогам земельного законодавства та прийняти мотивоване рішення.

Оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не навів належного правового й фактичного обґрунтування відмови, не зазначив конкретних недоліків технічної документації та не виконав вимог статей 123, 186 Земельного кодексу України щодо мотивованості рішення, суд позбавлений можливості дійти висновку про наявність усіх передбачених законом умов для безпосереднього зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію.

За таких обставин належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом. Відтак позовні вимоги в частині зобов`язання Калинівської селищної ради затвердити технічну документацію із землеустрою є передчасними та задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена судом в постанові Верховного Суду від 31.01.2025 у справі № 420/20582/23.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 5 та 6 статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про повернення судового збору.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд (окрім іншого) враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Звертаючись до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 4 рішення Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області № 637-43-VIII від 10 жовтня 2024.

Зобов`язати Калинівську селищну раду Фастівського району Київської області (08623 Київська область, Фастівський р-н, смт Калинівка, вул. Центральна 57 ЄДРПОУ 04359873) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під житловим будинком (присадибна ділянка) село Липовий Скиток вул. Зарічна, буд.22, Васильківського району Київської області, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду,

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області (08623 Київська область, Фастівський р-н, смт Калинівка, вул. Центральна 57 ЄДРПОУ 04359873) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.