Рішення № 138152401, 13.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Київ справа №320/60509/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСТ СІСТЕМ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІСТ СІСТЕМ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100100/2024/000005/2 від 31.01.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100100/2024/000115.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей. Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази по справі.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначає, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товару, який надійшов на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товару, ним було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Ураховуючи наведене, відповідач стверджує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач підтримав свою правову позицію, наведену в позовній заяві, та зазначив про неправильність застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Митним органом подано заперечення на відповідь на відзив, доводи якого, ідентичні викладених у відзиві.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України, наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин із урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлені наступні обставини.

30.01.2024 позивачем було подано до відділу митного оформлення №1 митного поста «Західний» Київської митниці електронну митну декларацію ІМ40ДЕ №24UA100100022722U0, для митного оформлення імпортованої партії товару:

ТОВАР №1: Пристрої для заряджання акумуляторів, типу АА та ААА, зарядний пристрій у комплекті з акумуляторами, в упаковці для роздрібної торгівлі: Е300701304 8 комп.; Торгівельна марка: ENERGIZER; Виробник: Energizer Trading LTD; Країна виробництва: CN; ціна товару 55,44 дол. США; код УКТЗЕД: 8504405500 (надалі товар №1).

ТОВАР №2: Батарейки циліндричні, лужні, діоксид-марганцеві, напругою 1.5В та 12В, які не призначені для застосування у потенційно вибухонебезпечному середовищі: E301536202 1900 шт.; E303321000 (4 pcs) 2400 упак. 9600 шт.; E303322401 (4 pcs) 3792 упак. 15168 шт.; Торгівельна марка: ENERGIZER; Виробник: Energizer Trading LTD; Країна виробництва: CN; ціна товару 7913,88 дол. США; код УКТЗЕД: 8506101100 (надалі товар №2).

ТОВАР №3: Батарейки циліндричні, лужні, діоксид-марганцеві, напругою 1.5В, які не призначені для застосування у потенційно вибухонебезпечному середовищі: E300133003 (2 pcs) 1800 упак. 3600 шт.; E300159803 (4 pcs) 4008 упак. 16032 шт.; E302283300 (12 pcs) 2000 упак. 24000 шт.; E303328200 (6 pcs) 1500 упак. 9000 шт.; Торгівельна марка: ENERGIZER; Виробник: Energizer Trading LTD; Країна виробництва: SG; ціна товару 12447,12 дол. США; код УКТЗЕД: 8506101100 (надалі товар №3).

ТОВАР №4: Батарейки циліндричні, лужні, діоксид-марганцеві, напругою 1.5В, які непризначені для застосування у потенційно вибухонебезпечному середовищі: E300159606 (4 pcs) 960 упак. 3840 шт.; E303328501 (6 pcs) 1500 упак. 9000 шт.; Торгівельна марка: ENERGIZER; Виробник: Energizer Trading LTD; Країна виробництва: ID; ціна товару 2984,40 дол. США; код УКТЗЕД: 8506101100 (надалі товар №4).

ТОВАР №5: Батарейки діоксид-марганцеві, лужні, прямокутні «крона», напругою 9В, які не призначені для застосування у потенційно вибухонебезпечному середовищі: E300127704 960 шт.; Кнопкові, напругою 1.5В: E301536602 (2 pcs) 2000 упак. 4000 шт.; E301536702 (2 pcs) 50 упак. 100 шт.; Торгівельна марка: ENERGIZER; Виробник: Energizer Trading LTD; Країна виробництва: CN; ціна товару 1327,90 дол. США; код УКТЗЕД: 8506101800 (надалі товар №5).

ТОВАР №6: Батарейки кнопкові, срібно-цинкові, напругою 1.55В, які не призначені для застосування у потенційно вибухонебезпечному середовищі: Батарейка E301537403 30 шт.; E301538604 300 шт.; Торгівельна марка: ENERGIZER; Виробник: Energizer Trading LTD; Країна виробництва: JP; ціна товару 108,90 дол. США; код УКТЗЕД: 8506400000 (надалі товар №6).

ТОВАР №7: Батарейки літієві, циліндричні, напругою 3В, які не призначені для застосування у потенційно вибухонебезпечному середовищі: E300783703 (2 pcs) 2400 упак. 4800 шт.; Торгівельна марка: ENERGIZER; Виробник: Energizer Trading LTD; Країна виробництва: CN; ціна товару 5304,00 дол. США; код УКТЗЕД: 8506501000 (надалі товар №7).

ТОВАР №8: Батарейки літієві, циліндричні, напругою 1.5В, які не призначені для застосування у потенційно вибухонебезпечному середовищі: E301535204 (2 pcs) 24 упак. 48 шт.; E301535603 (2 pcs) 24 упак. 48 шт.; Торгівельна марка: ENERGIZER; Виробник: Energizer Trading LTD; Країна виробництва: SG; ціна товару 143,04 дол. США; код УКТЗЕД: 8506501000 (надалі товар №8).

ТОВАР №9: Батарейки літієві, циліндричні, напругою 3В, які не призначені для застосування у потенційно вибухонебезпечному середовищі: E300776304 30 шт.; Торгівельна марка: ENERGIZER; Виробник: Energizer Trading LTD; Країна виробництва: ID; ціна товару 58,50 дол. США; код УКТЗЕД: 8506501000 (надалі товар №9).

ТОВАР №10: Батарейки літієві, кнопкові, напругою 3В, які не призначені для застосування у потенційно вибухонебезпечному середовищі: E300843805 420 шт.; E300843905 700 шт.; E300844104 700 шт.; E301021303 14000 шт.; E301021603 3220 шт.; E301021802 2380 шт.; E302699600 (5 pcs) 80 упак. 400 шт.; Торгівельна марка: ENERGIZER; Виробник: Energizer Trading LTD; Країна виробництва: CN; ціна товару 7293,60 дол. США; код УКТЗЕД: 8506503000 (надалі товар №10).

ТОВАР №11: Батарейки літієві, кнопкові, напругою 3В, які не призначені для застосування у потенційно вибухонебезпечному середовищі: E300830705 (2 pcs) 700 упак. 1400 шт.; E300844003 1400 шт.; E301319302 (2 pcs) 280 упак. 560 шт.; Торгівельна марка: ENERGIZER; Виробник: Energizer Trading LTD; Країна виробництва: ID; ціна товару 2521,40 дол. США; код УКТЗЕД: 8506503000 (надалі товар №11).

ТОВАР №12: Батарейки кнопкові, повітряно-цинкові, напругою 1.5В, які не призначені для застосування у потенційно вибухонебезпечному середовищі: E301431803 (8 pcs) 60 упак. 480 шт.; Торгівельна марка: ENERGIZER; Виробник: Energizer Trading LTD; Країна виробництва: GB; ціна товару 152,40 дол. США; код УКТЗЕД: 8506600000 (надалі товар №12).

ТОВАР №13: Батарейки вугільно-цинкові, прямокутні «крона», напругою 9B, не призначені для застосування у потенційно вибухонебезпечному середовищі: Е302287102 120 шт.; Торгівельна марка: EVEREADY Виробник: Energizer Trading LTD Країна виробництва: CN; ціна товару 49,20 дол. США; код УКТЗЕД: 8506808000 (надалі товар №13).

ТОВАР №14: Батарейки сольові (вугільно-цинкові), циліндричні, напругою 1.5В, не призначені для застосування у потенційно вибухонебезпечному середовищі: E301768801 (4 pcs) 1200 упак. 4800 шт.; E301773500 (4 pcs) 3192 упак. 12768 шт.; 637083 (2 pcs) 120 упак. 240 шт.; 637087 (2 pcs) 240 упак. 480 шт.; Торгівельна марка: EVEREADY; Виробник: Energizer Trading LTD; Країна виробництва: ID; ціна товару 2717,04 дол. США; код УКТЗЕД: 8506808000 (надалі товар №14).

ТОВАР №15: Акумулятор нікель-металгідридний, напругою 1.2В, розмір АА та ААА, які не призначені для застосування у потенційно вибухонебезпечному середовищі, ємністю 8000 mAh: E300624307 (2 pcs) 12 упак. 24 шт.; Ємністю 2300 mAh: E300624506 (2 pcs) 24 упак. 48 шт.;

Торгівельна марка: ENERGIZER; Виробник: Energizer Trading LTD; Країна виробництва: JP; ціна товару 118,80 дол. США; код УКТЗЕД: 8507500000 (надалі товар №15).

Також, в МД №24UA100100022722U0 було заявлено: Країна, що торгує / країна виробництва: GB (графа 11). Відомості про вартість: 1644217,93 грн. (графа 12). Умови поставки: FCA PL Chelm (графа 20). Валюта і загальна сума за рахунком: 43195,62 USD (графа 22).Обмінний курс: 37,8862 (графа 23).

Як вбачається, загальна сума товару №1-№15 згідно із графою 42 вказаної МД №24UA100100022722U0 визначена за ціною договору у сумі 43195,62 дол. США (55,44 дол. США (товар №1) + 7913,88 дол. США (товар №2) + 12447,12 дол. США (товар №3) + 2984,40 дол. США (товар №4) + 1327,90 дол. США (товар №5) + 108,90 дол. США (товар №6) + 5304,00 дол. США (товар №7) + 143,04 дол. США (товар №8) + 58,50 дол. США (товар №9) + 7293,60 дол. США (товар №10) + 2521,40 дол. США (товар №11) + 152,40 дол. США (товар №12) + 49,20 дол. США (товар №13) + 2717,04 дол. США (товар №14) + 118,80 дол. США (товар №15).

Крім того, разом з митною декларацією №24UA100100022722U0, на підтвердження заявленої митної вартості, у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України, позивачем було подано митному органу документи (графа 44 МД), зокрема: 1) рахунок-фактуру (інвойс) №8170860722 від 15.01.2024 (код документа 0380); 2) автотранспортну накладну (CMR) №250124-DS від 25.01.2024 (код документа 0730); 3) декларацію про походження №8170860722 від 15.01.2024 (код документа 0862); 4) книжку CARNET TIR YX85520911 від 25.01.2024 (код документа 0952); 5) рахунок-фактуру №27/2 від 29.01.2024 (код документа 3004); 6) довідку вих. №27/3 від 29.01.2024 (код документа 3007); 7) дистриб`юторську угоду (зовнішньоекономічний договір, контракт) №1-2023 від 28.06.2023 (код документа m4104); 8) договір №03/08/ДСГЛ про надання послуг по декларуванню товарів від 03.08.2022 (код документа m4207).

30.01.2024 від Київської митниці надійшло електронне повідомлення №1541757, в якому зазначено, що нібито надані декларантом при митному оформленні митної декларації від 30.01.2024 №24UA100100022722U0 документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, та відомостей щодо ціни яка сплачена або підлягає сплаті та містять розбіжності, а саме:

1) До митного оформлення для підтвердження витрат на транспортування надано довідку про транспортно-експедиторське обслуговування від 29.01.2024 № 27/3 та рахунок про транспортні витрати від 29.01.2024 № 27/2, які видані ТОВ «Єврошлях-7». Однак, згідно з автотранспортною накладною CMR від 25/01/2024 № 250124-DS перевізником товару є «TRANS ATLAS». Отже, відбулося залучення третіх осіб.

Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару.

2) Надано Лист від 01.01.2024 № 01-01/2024 стосовно відмови страхування вантажів, від ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШЕН» яке не приймає участь в даної зовнішньоекономічної операції.

3) Зовнішньоекономічний договір від 28.06.2023 № 1-2023 надано до митного оформлення в електронному вигляді неналежної якості, у зв`язку з чим відсутня можливість ознайомитися з його змістом. Зазначені обставини не дають можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Тому, митним органом запропоновано позивачу надати протягом 10 календарних днів наступні документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (передбачені наказом МФУ від 24.05.2012 №599); 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування належної якості; 5) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 6) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 7) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 8) виписку з бухгалтерської документації; 9) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 10) копію митної декларації країни відправлення; 11) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

31.01.2024, у відповідь на вказане вище повідомлення, позивачем разом з заявою за вих. №31-1/24 від 31.01.2024 «щодо надання документів по декларації 24UA100100022722U0 від 30.01.2024» було додатково надано відповідачу документи: 1) Зовнішньоекономічний договір від 28.06.2023 №1-2023 укладений між Енерджайзер Трейдінг Лімітед та ТОВ «Діст Сістем». 2) Договір №03082020-20 від 03.08.2020 укладений між ТОВ «Діст Сістем» та ТОВ «Єврошлях-7». 3) Платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №32 від 20.11.2023. 4) Заявку на перевезення № 27/2 від 19.01.2024. 5) Видаткову накладну № 140807 від 14.08.2023 року, № 250409 від 25.04.2023 року, № 050905 від 05.09.2023 року, №120905 від 12.09.2023 року, № 260905 від 26.09.2023 року, № 140902 від 14.09.2023 року, №270906 від 27.09.2023 року, № 171013 від 17.10.2023 року, № 181006 від 18.10.2023 року, №261004 від 26.10.2023 року, № 301003 від 30.10.2023 року, № 231111 від 23.11.2023 року, №231107 від 23.11.2023 року, № 221243 від 22.12.2023 року, № 281202 від 28.12.2023 року.

Також, додатково по МД №24UA100100022722U0, позивачем було надано митному органу: 1) прайс-лист б/н 2024 (код документа 3014); 2) копії митних декларації країни відправлення №24PL361010Е0117530 від 16.01.2024 та №24PL361010Е0117664 від 16.01.2024 (код документа 9610). 31.01.2024, не зважаючи на подання позивачем додаткових документів, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100100/2024/000005/2, з графи 33 якого вбачається, що причинами через які заявлену декларантом митну вартість імпортованих товарів, не може бути визначена за основним методом ціною договору є: неподання декларантом всіх запрошених документів; відсутність всіх відомостей, що підтверджують відомості стосовно ціни товару та митної вартості.

Також, митним органом було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100100/2024/000115, з підстав невірного розрахунку митної вартості та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 31.01.2024 №UA100100/2024/000005/2.

01.02.2024, у відповідності до ст. 55 МК України, у зв`язку з незгодою декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів за другорядним методом, позивач був вимушений надати згоду на випуск товарів у вільний обіг за митною декларацією 24UA100100022895U7, шляхом сплати до державного бюджету додаткових митних платежів згідно митної вартості, визначеної митним органом у сумі 43433,87 грн., а саме: мито (вид надходжень 020) 8352,67 грн., ПДВ (вид надходжень 028) 35081,20 грн. (графа 47В «подробиці розрахунків» митної декларації №24UA100100022895U7 від 01.02.2024).

Не погодившись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідач в повідомленні вказує: До митного оформлення для підтвердження витрат на транспортування надано довідку про транспортно-експедиторське обслуговування від 29.01.2024 № 27/3 та рахунок про транспортні витрати від 29.01.2024 № 27/2, які видані ТОВ «Єврошлях-7». Однак, згідно з автотранспортною накладною CMR від 25/01/2024 № 250124-DS перевізником товару є «TRANS ATLAS». Отже, відбулося залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару.

Суд зазначає, що надані до митного оформлення: рахунок-фактура №27/2 від 29.01.2024 та довідка ТОВ «ЄВРОШЛЯХ-7» вих. №27/3 від 29.01.2024 повністю підтверджують числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат за перевезення вантажу за поставкою по маршруту м. Хелм (Польша) , п/п Ягодин (Україна) за митною територією України у сумі 7700,02 грн.

З приводу залучення ТОВ «ЄВРОШЛЯХ-7» до перевезення вантажу третю особу перевізника ПП «TRANS ATLAS», слід зазначити, що чинним законодавством не заборонено залучення експедитором іншого перевізника, за необхідності, для виконання умов договору транспортного експедирування.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14.

Відтак, надані відповідачу під час митного оформлення докази (документи): рахунок-фактура №27/2 від 29.01.2024 та довідка ТОВ «ЄВРОШЛЯХ-7» вих. №27/3 від 29.01.2024 є належними та допустимими доказами підтвердженнярозміру транспортних витрат на перевезення вантажу позивача за митною декларацією №24UA100100022722U0.

Також, оплата позивачем наданих ТОВ «ЄВРОШЛЯХ-7» транспортно експедиційних послуг згідно рахунку №27/2 від 29.01.2024 за переведення вантажу по маршруту м. Хелм (Польша) п/п Ягодин (Україна) підтверджується платіжною інструкцією АТ «СЕНС БАНК» №5469 від 07.02.2024.

Таким чином, надані до митного оформлення документи належним чином підтверджують понесені позивачем транспортні витрати за перевезення імпортованого товару до митного кордону України.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000085/2 від 15.03.2023 та відзиву Київської митниці на позовну заяву встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем, так як позивач не підтвердив включення вартості митного очищенню товару для експорту, витрат на навантаження, вивантаження, зберігання та обробку товару, його транспортування, , а також витрат на його страхування до митної вартості товару.

Щодо тверджень відповідача про те, що відправником є «ASSA SP.Z.O.O.», в той час як у копії декларації країни відправлення відправником вказано «ENERGIZER CENTRAL EUROPE».

Відповідно до умов дистриб`юторської угоди (контракту) №1-2023 від 28.06.2023 товар поставляється на умовах FCA Хелм, Польща, тому відправником товару є польський склад продавця ASSA SP.Z.O.O., що знаходиться в м. Хелм.

Однак, експортне оформлення товару здійснював продавець, тому відправником у декларації країни відправлення вказано «ENERGIZER CENTRAL EUROPE». Це також вбачається і з інвойсу №8170860722 від 15.01.2024, де вказано, що для митних цілей товари підлягають експорту з території Польща відправник «ENERGIZER CENTRAL EUROPE».

Крім того, митна декларація країни відправлення не відноситься до обов`язкового переліку документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України, а тому не є документом, що підтверджує митну вартість імпортованого товару.

Щодо прайс-листа суд зазначає наступне.

Як вбачається з наданого до митного оформлення прайс-листа, він виданий на широкий асортимент товару, який продавець пропонує до продажу, містить ціну, одиниці виміру (штуки, упаковки) та умови поставки, тощо. Також, всі відомості зазначені в прайс-листі повністю кореспондуються з відомостями зазначеним в інвойсі №8170860722 від 15.01.2024.

Крім того, прайс-лист, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. За наявності його у декларанта прайс-лист може прийматись митним органом лише як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.

Тобто, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд у постанові від 23.10.2020 у справі №810/690/17.

Також, Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі №815/1780/17 вказує, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який може оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Крім того, прайс-лист не є основним документом на підтвердження митної вартості товару, в зв`язку з чим будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача № UA100100/2024/000005/2 від 31.01.2024 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Судом встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2024/000005/2 від 31.01.2024 лише зазначила номер та дату митної декларації, використаних нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2024/000005/2 від 31.01.2024 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації №24UA100100022722U0 від 30.01.2024 є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

Встановлені судом фактичні обставини в сукупності із наявними у справі належними та допустимими доказами свідчать про необґрунтованість висновку митного органу про розбіжності у поданих до митного оформлення документах та про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, що дає підстави стверджувати про необґрунтованість коригування митної вартості.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаного обов`язку не виконано, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від № UA100100/2024/000005/2 від 31.01.2024 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2023/000762.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку спірним рішенню та картці відмови, суд приходить до висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації № UA100060/2023/000762 та рішення про коригування митної вартості товару № UA100100/2024/000005/2 від 31.01.2024 не відповідають критеріям до такого роду рішень, встановлених частиною 2 статті 2 КАС України, та нормам Митного кодексу, тому такі слід визнати протиправними та скасувати, задовольнивши позов в цілому.

Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити наступне.

Позивачем було подано до суду клопотання про стягнення на його користь з відповідача понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 39 000, 00 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (надалі - Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Більш того, суд зауважує, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), у пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну ціну.

Так, ознайомившись з наявними в матеріалах справи документами, судом встановлено, що між Адвокатським об`єднанням «СОЛ» (надалі об`єднання або АО «СОЛ») та ТОВ «ДІСТ СІСТЕМ» укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги №ДС-284/04-04/24 від 04.04.2024 (надалі Договір №ДС-284/04-04/24 від 04.04.2024).

Згідно п. 4.3. Договору №ДС-284/04-04/24 від 04.04.2024 розмір, обчислення та строки сплати винагороди (гонорару) визначається за взаємною згодою сторін та оформлюється окремими Додатковими угодами до цього Договору.

04.04.2024 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №ДС-284/04-04/24 від 04.04.2024.

Згідно п. 1.6. Додаткової угоди №1 від 04.04.2024 до Договору №ДС-284/04 04/24 від 04.04.2024 сторони у відповідності до п. 4.3. Договору дійшли згоди, що розмір винагороди (гонорару) за надання Об`єднанням правничої (правової) допомоги, передбаченої пп.пп. 1.2.-1.4. цієї Додаткової угоди, становить 21716,00 грн.

04.04.2024, у відповідності до умов Договору №ДС-284/04-04/24 від 04.04.2024, ТОВ «ДІСТ СІСТЕМ» (позивачем) було сплачено АО «СОЛ» винагороду (гонорар) за надання правничої (правової) допомоги згідно Договору №ДС-284/04-04/24 від 04.04.2024 та Додаткової угоди №1 до Договору у сумі 21716,00 грн., підтвердженням чого є платіжна інструкція №1582 від 04.04.2024.

На підтвердження розрахованої суми за правничу допомогу, представником позивача було подано до суду Детальний опис робіт (наданих послуг) за Договором про надання правничої (правової) допомоги №ДС-284/04-04/24 від 04.04.2024 та додаткової угоди №1 від 04.04.2024 у справі №320/60509/24, а саме:

- здійснено адвокатом об`єднання правовий аналіз матеріалів, наданих Клієнтом (позивачем) щодо можливості оскарження у судовому порядку рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100100/2024/000005/2 від 31.01.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100100/2024/000115. Сформовано правову позицію захисту інтересів Клієнта та зібрано докази 9 годин;

- Складено, підписано та подано (через електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС) адвокатом об`єднання в інтересах Клієнта до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву до Київської митниці про визнання протиправними та скасування: рішення про коригування митної вартості товарів №UA100100/2024/000005/2 від 31.01.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100100/2024/000115 18 годин;

- Здійснено адвокатом об`єднання правовий аналіз відзиву Київської митниці на позовну заяву у справі №320/60509/24 (28 арк.). Складено та подано (через електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС) адвокатом об`єднання до Київського окружного адміністративного суду відповідь на відзив у справі №320/60509/24 10 годин;

- Складено та подано (через електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС) адвокатом об`єднання до Київського окружного адміністративного суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та детальний опис робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої (правової) допомоги №ДС-284/04-04/24 від 04.04.2024 та додаткової угоди №1 від 04.04.2024 2 години. Загальний обсяг витраченого часу: 39 годин.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останнім викладено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому звернуто увагу, що з огляду на надані позивачем документи, незначну складність адміністративної справи, розгляд справи у порядку спрощеного провадження, обсяг та зміст позовної заяви, Київська митниця вважає за доцільне зменшити заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу за підготовку позову та його подання до суду до 3000 грн.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки викладені Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».

Крім того, суд звертає увагу, що вказана адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи клопотання відповідача суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 716,00 грн. Водночас з урахуванням встановлених вище обставин, з урахуванням предмету спору та співмірності, суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та наявність підстав для стягнення на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору на загальну суму 3028 грн, сплаченого за платіжної інструкцією № 5618 від 11.04.2024.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСТ СІСТЕМ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100100/2024/000005/2 від 31.01.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100100/2024/000115.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСТ СІСТЕМ» (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1, код ЄДРПОУ 37502437) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч)гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13 липня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.