Рішення № 138152302, 13.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Київ справа №320/1572/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень, вимоги про сплату боргу та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просить суд, в якому просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення, рішення та вимоги про сплату боргу/недоїмки Головного управління ДПС у місті Києві:

ППР №6004024024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом з розрахунком фінансових (штрафних) санкцій своєчасно не нарахованого податку на доходи фізичних осіб в частині застосування штрафу у сумі 267 362 грн. 62 коп.;

ППР №6007224024 від 26.09.2023 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом з розрахунком фінансових (штрафних) санкцій за неподання документів на перевірку в частині застосування штрафу у сумі 1 020 грн. 00 коп.;

ППР №6004224024 від 26.09.2023 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом з розрахунком фінансових (штрафних) санкцій своєчасно не нарахованого військового збору що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині застосування штрафу у сумі 22 280 грн. 22 коп.;

ППР №6007024024 від 26.09.2023 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом з розрахунком фінансових (штрафних) санкцій за недоплати податку на додану вартість в частині застосування штрафу у сумі 10 736 грн. 25 коп.;

рішення №6007924024 від 26.09.2023 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині застосування штрафу у сумі 59 197 грн. 50 коп.;

рішення № 6008224024 від 26.09.2023 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, в частині застосування штрафу у сумі 170 грн. 00 коп.;

рішення № 6006524024 від 26.09.2023 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосування штрафу у сумі 3 675 грн. 05 коп.

вимогу про сплату боргу/недоїмки від 26.09.2023 № Ф-60075 за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску на загальну суму 118 395 грн 00 коп.

вимогу про сплату боргу/недоїмки від 05.12.2023 № Ф-62578-2615 за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску на загальну суму 120 875 грн 18 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що, враховуючи дату припинення її підприємницької діяльності контролюючим органом пропущено законодавче встановлений строк для проведення перевірки, крім цього вказує, що і процедуру перевірки було порушено. Стосовно виявлених порушень зазначає про помилковість висновків контролюючого органу, оскільки такі не ґрунтуються на фактичних обставинах, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога, та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті в супереч податкового законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що, позапланова виїзна перевірка позивача була проведена правомірно та без порушення строку для її проведення, враховуючи, що припинення статусу ФОП не припиняє зобов`язань самої фізичної особи, які виникли у неї за результатами ведення такої діяльності. Зобов`язання зі сплати податків, нарахованих за період здійснення підприємницької діяльності, залишаються за фізичною особою до їх повного погашення, вказує, що положення підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлюють, що припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є підставою для проведення документальної позапланової перевірки, при цьому, дана норма, як і інші норми ПК України, не містить імперативного припису, який би зобов`язував контролюючий орган провести таку перевірку виключно до моменту або в процесі державної реєстрації припинення діяльності. Законодавство встановлює право контролюючого органу на таку перевірку, а часові межі її проведення регулюються загальними строками давності.

Основним строком, який обмежує право контролюючого органу на визначення суми грошових зобов`язань платника податків, є строк, встановлений статтею 102 ПК України, що становить 1095 днів.

Водночас, законодавець вніс зміни до ПК України, якими було зупинено перебіг строків давності. Зокрема, пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України було зупинено перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

У подальшому, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України було встановлено, що тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, на період дії карантинних обмежень та воєнного стану перебіг 1095-денного строку для визначення податкових зобов`язань позивача за період з 2017-2018 роки був зупинений. Відповідно, на момент призначення та проведення перевірки у серпні 2023 року встановлені статтею 102 ПК України строки давності не спливли.

Стосовно податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимог про сплату боргу (недоїмки) доводить їх правомірність тими обставинами, що актом перевірки встановлено чисельні порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органу, з огляду на що вважає ППР, вимогу та рішення правомірними та обґрунтованими.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; була зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 01.07.2014 по 27.12.2018, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; основний вид економічної діяльності згідно з КВЕД: 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.

27 грудня 2018 року ФОП ОСОБА_1 прийняла рішення про припинення здійснення підприємницької діяльності про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань того ж дня було внесено запис № 20730060003030685.

27 червня 2023 року управлінням податкового аудиту було складено Доповідну записку на ім`я заступника начальника Головного управління ДПС у м. Києві про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 , у зв`язку з отриманням від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності 20730060003030685, дата державної реєстрації припинення 27.12.2018.

Головним управління ДПС у м. Києві, на підставі підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ 13 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями), у зв`язку зі змінами її. підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, внесеними Законом України від 14 липня 2020 № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонуй електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб-підприємців», на підставі Наказу № 3224-п від 28.06.2023, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, проведено документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 27.12.2018 та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 27.06.2014 по 27.12.2018, за результатами якої складено Акт № 53292/Ж5/26-15-24-02-04/2396415565 від 10.08.2023.

У висновках вказаного акту зазначено, що позаплановою документальною виїзною перевіркою встановлені порушення фізичною особою - платником податків ОСОБА_2 порушення:

п.177.1, п. 177.2. ст.177 ПК України, а саме: занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 по 27.12.2018 у розмірі 217211,36 гри., в т.ч. по періодах: за 2017 рік - 196424,22 грн.;за 2018 рік - 17465,88 грн.,

п.16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме: не нараховано та не сплачено військового збору за період 01.01.2017 по 27.12.2018 у розмірі 18100,95 грн., в т.ч. по періодах: за 2017 рік -16368,69 грн., за 2018 рік - 1455,49 грн.,

ст. 6 п. 2 п.п. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску н; загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464, а саме встановлено несвоєчасне подання звіту про сумі нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018р.;

- абз.3, п. 8, ст. 9. № 2464, а саме:, у період з 01.01.2017 по 27.12.2018 у сумі 1 18395грн.. в т.ч. по періодах: за 2017 рік - 101102,28 грн.; за 2018 рік - 17292,72 грн.;

п. 8 ст. 9 Закону № 2464, а саме встановлена несвоєчасна сплата нарахованих сум єдиного внеску станом на 14.05.2019р. т; 10.06.2019р.

п. 181.1 ст.181, п.183.2, п.183.4 ст.183, ст.187, п.201.8. ст.201 ПК України, а саме: не визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 68933грн (з урахуванням вимог ст. 102 ПКУ №2755-УІ). і т.ч. по періодах: з 11 лютого 2017 - 13426грн; березень 2017 - 27972грн; квітень 2017- 27466 грн.; травень 2017- -10235 грн.; березень 2017- 2814 грн.; липень 2017-884 грн.; серпень 2017- 1515 грн.; серпень 2017-1109 грн.; вересень 2017-1119 грн.; листопад 2017- 1500 грн.; грудень 2017- 1363 грн.; січень 2018-989грн; лютий 2018-1072 грн.; березень 2018-1437 грн.; квітень 2018-0 грн.; травень 2018- 0 грн.; червень 2018- 0 грн.;

п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України, в частині не надання документів на перевірку.

Позивач із такими висновками не погодилась, надала заперечення на Акт перевірки, за результатами розгляду яких листом ГУ ДПС у м. Києві від 22.09.2023 № 31602/І/26-15-24-02-04-08, повідомило ОСОБА_1 про залишення висновків Акту перевірки без змін, а заперечень без задоволення.

На підставі означеного Акту перевірки Головним управлінням було прийнято наступні рішення та податкові повідомлення-рішення:

ППР від 26.09.2023 №6004024024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом з розрахунком фінансових (штрафних) санкцій своєчасно не нарахованого податку на доходи фізичних осіб в частині застосування штрафу у сумі 267 362 грн. 62 коп.;

ППР від 26.09.2023 №6007224024 від 26.09.2023 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом з розрахунком фінансових (штрафних) санкцій за неподання документів на перевірку в частині застосування штрафу у сумі 1 020 грн. 00 коп.;

ППР від 26.09.2023 №6004224024 від 26.09.2023 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом з розрахунком фінансових (штрафних) санкцій своєчасно не нарахованого військового збору що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині застосування штрафу у сумі 22 280 грн. 22 коп.;

ППР від 26.09.2023 №6007024024 від 26.09.2023 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом з розрахунком фінансових (штрафних) санкцій за недоплати податку на додану вартість в частині застосування штрафу у сумі 10 736 грн. 25 коп.;

Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.09.2023 №6007924024 від 26.09.2023 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині застосування штрафу у сумі 59 197 грн. 50 коп.;

Рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України № 2464 № 6008224024 від 26.09.2023 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, в частині застосування штрафу у сумі 170 грн. 00 коп.;

Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.09.2023 № 6006524024 від 26.09.2023 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосування штрафу у сумі 3 675 грн. 05 коп.

вимогу про сплату боргу/недоїмки від 26.09.2023 № Ф-60075 за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску на загальну суму 118 395 грн 00 коп.

вимогу про сплату боргу/недоїмки від 05.12.2023 № Ф-62578-2615 за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску на загальну суму 120 875 грн 18 коп.

Позивач оскаржила ці Рішення та ППР та вимоги в адміністративному порядку та Рішенням ДПС України від 04.12.2023 № 35862/6/99-00-06-01-03-06 (з урахуванням Рішення про продовження розгляду Скарги від 25.10.2023 № 31990/6/99-00-06-01-03-06) податкові повідомлення-рішення від 26.09.2023 № 6007024024, № 6004224024, № 6004024024, № 6007224024 без змін, а Скарга від 07.10.2023 б/н (вх. До ДПС № 33549/6 від 11.10.2023) без задоволення; Рішенням ДПС України від 07.12.2023 № 36105/6/99-00-06-02-01-06(з урахуванням Рішення про продовження розгляду Скарги від 30.10.2023 № 32434/6/99-00-06-02-01-06) рішення від 26.09.2025 № 6007924024, № 6008224024, № 6006524024 залишені без змін, а Скарга від 07.10.2023 б/н (вх. До ДПС № 33549/6 від 11.10.2023) без задоволення; Рішенням ДПС України від 07.12.2023 № 36104/6/99-00-06-02-01-06 (з урахуванням Рішення про продовження строку розгляду Скарги) Скарга від 17.11.2023 б/н (вх. До ДПС № 37406/6 від 21.11.2023) частково задоволена, а вимога від 02.11.2023 № Ф-62578-2615 скасована, у зв`язку із чим вважається відкликаною.

Оскільки досудове врегулювання спору не дало бажаного результату та вважаючи податкові повідомлення-рішення, рішення та вимоги відповідача протиправними, позивач звернувся із цією позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі по тексту також ПК України).

Згідно з п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний, зокрема:

16.1.2. вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

16.1.3. подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

16.1.4. сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

16.1.7. подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором (п. 36.2 ст. 36 Податкового кодексу України).

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України).

Виконанням податкового обов`язку, згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 20.1.10 пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Підпунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, а також встановлено чітке розмежування щодо порядку проведення цих окремих видів перевірок.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Стаття 78 Податкового кодексу України регламентує порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Підстави для проведення документальної позапланової перевірки охоплені у пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та, відповідно до підпункту 78.1.7. пункту 78.1. статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Отже, відповідно до приписів підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, однією з підстав для проведення документальної позапланової перевірки є факт припинення підприємницької діяльності фізичної особи -

Суд акцентує увагу, що відповідно до пп.78.1.7. п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі ПКУ) закриття (ліквідація) ФОП є підставою для проведення у нього документальної перевірки та така перевірка може бути проведена за останні 3 роки (1095 днів), що передують даті призначення перевірки, з урахуванням терміну надання звітності.

У свою чергу, пунктом 44.3 ст. 44 ПКУ визначено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених п. 44.1 ст. 44 ПКУ, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст.ст. 39 та 39 прим. 2 ПКУ) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені п. 44.1 ст. 44 ПКУ, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст.ст. 39 та 39 прим. 2 ПКУ), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені п. 44.3 ст. 44 ПКУ терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених п. 102.3 ст. 102 ПКУ.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки операції відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня у разі проведення перевірки відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2 ПКУ) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов`язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов`язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами ПКУ.

Водночас п. 102.2 ст. 102 ПКУ визначено, що грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому п. 102.1 ст. 102 ПКУ, якщо:

податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано;

посадову особу платника податків (фізичну особу платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов`язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Верховний Суд у Постанові від 2 травня 2021 року у справі № 520/4238/19 підкреслив, що «при плануванні, організації, проведенні документальних перевірок, нарахуванні за їх результатами грошових зобов`язань, контролюючі органи повинні враховувати строки давності, визначені пунктом 102.1 статті 102 ПК України, які поширюються також і на період діяльності, який може бути охоплений перевіркою».

Тому в межах даних правовідносин податковий орган зобов`язаний був враховувати приписи статті, як щодо граничних термінів визначення податкового зобов`язання, так і щодо періоду, який буде охоплювати податкова перевірка.

Судом встановлено, що Головне управління ДПС у м. Києві мало інформацію про те, що ФОП ОСОБА_3 припинила підприємницьку діяльності, про що до ЄДР було внесено запис від 27.12.2018 за № 20730060003030685.

Таким чином Головне управління ДПС у м. Києві, починаючи з 27.12.2018 мало можливість провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

З моменту закриття ФОП ОСОБА_1 27.12.2018 і до моменту винесення Головним управлінням ДПС у м. Києві Наказу №3224-п від 28.06.2023,. про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 пройшло 4 роки та 6 місяців.

Проте відповідачем тільки 08.09.2022 направлялись запити до Надії Костиріної ФОП «Про надання податкової інформації та її документального підтвердження по взаємовідносинам із платником податків ОСОБА_1 із одночасним наданням первинних документів вих.№ 52861/6/26-15-24-02-04-04, та аналогічного змісту запит був скерований до АТ «КП «ПРИВАТ БАНК» 08.09.2022 вих.№ 52861/6/26-15-24-02-04-04, а також 05.09.2022 вих.№ 51723/6/26-15-24-02-04-08 ОСОБА_1 .

При цьому запит «про надання документів для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» було направлено позивачу тільки 29.06.2023 № 25312/І/26-15-24-02-04-08 (щодо надання копії угод/договорів із платником податків ОСОБА_1 , копії прибуткових (видаткових) накладних та актів виконаних робіт, копії касових чеків/видаткових касових ордерів/виписок банку, котрі підтверджують факт розрахунків, стан кредиторської чи дебіторської заборгованості, інші документи, що підтверджують факт фінансово-господарських відносин із платником податків ОСОБА_1 ) за період з 01.01.2017 по 31.03.2018.

Запит від 29.06.2023 було направлено позивачу на податкову адресу та отримано останньою 04.07.2023.

Судом встановлено, що позивачем надано копію виписки з банківського рахунку за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, та копії платіжних доручень: від 15.02.2018 № XLI2F00510 на суму 1000,00 грн., від 15.01.2018 № XLI1F00510 на суму 1000,00 грн., від 16.08.2017 № XLН8G00024 на суму 193,55 грн., від 14.07.2017 № XLН7Е00115 на суму 1000,00 грн., від 16.06.2017 № XLН6G00061 на суму 1000,00 грн., від 16.05.2017 № XLН5G00028 на суму 1000,00 грн., від 16.01.2017 № XLН1G000080 на суму 1000,00 грн., від 16.02.2017 № XLН2G00070 на суму 1000,00 грн., від 16.03.2017 № XLН3G00063 на суму 1000,00 грн., від 14.04.2017 № XLН4Е00179 на суму 1000,00 грн., від 15.12.2017 № XLНCF01162 на суму 1000,00 грн., від 15.11.2017 № XLНВF00979 на суму 1000,00 грн., від 13.10.2017 № XLНAD02470 на суму 1000,00 грн., від 13.10.2017 № XLНАD02470 на суму 1000,00 грн., від 15.12.2017 № XLН АD02470 на суму 806,45 грн., від 15.03.2018 № XLІ3F00504 на суму 1000,00 грн., а також було повідомлено перевіряючим, що на момент скасування статусу ФОП, позивачем було подано до контролюючого органу відповідні декларації, зокрема й звітна декларація за 2017 рік, зареєстрована в податковому органі за № 9298606817 від 09.02.2018 та за 2018 рік уточнюючий звіт (ліквідаційний), реєстраційний номер 41391 від 06.03.2019, із одночасним наданням копій всіх необхідних документів та сплачено всі податкові зобов`язання.

При цьому, ОСОБА_1 зазначила, що на момент скасування реєстрації ФОП вже було скасовано реєстрацію РРО в ДПІ (10.04.2018), а також розірвано договір оренди приміщення, яке орендувалось за адресою: АДРЕСА_2 , що свідчить про те, що з 10.04.2018 остання фактично не здійснювала роздрібну торгівлю та не здійснювала фінансово-господарську діяльність.

Водночас позивач зазначає, що інші документи в неї відсутні, у зв`язку із закінченням строку для їх зберігання.

В цьому контексті суд зазначає, що відповідно вимог п.44.1 ПКУ платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, не менше як 1095 днів з дня надання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, вказана норма є чинною та не була змінена чи доповнена.

Таким чином обов`язок зберігання первинних документів покладається на позивача лише протягом 1095 днів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на введення в країні воєнного стану та карантинні обмеження, оскільки до введення їх в дію відповідач мав достатньо часу передбаченого чинним законодавством для проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 .

При цьому, відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Аналізуючи письмові запити про надання документів для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, судом встановлено, що запит 29.06.2023 № 25312/І/26-15-24-02-04-08 (про надання документів для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки підписано в.о. заступником начальника управління начальником відділу планових перевірок податкових агентів управління податкового аудиту фізичних осіб ГУ ДПС у м. Києві Сергієм Аксюковим, проте доказів, що вказана особа, у розумінні статті 73 є уповноваженими для підписання відповідних запитів Головним управлінням суду не наданою.

Постановою Верховного Суду від 29 липня 2021 року по справі № 320/7159/19 було передбачено, що законною вважається лише та перевірка, перед призначенням якої (за відповідних підстав, передбачених ст. 78 ПК України), платнику податків надсилався запит, із врахуванням передбачених законом вимог до нього, на який не було надано відповіді. Однак недотримання контролюючим органом при направленні запиту обов`язкових вимог, які передбачені пунктом 73.3 статті 73 ПК України, звільняє платника податків від обов`язку надавати відповідь на нього.

У разі порушення вимог щодо складання, оформлення та надіслання запиту, нівелюється його юридична значимість, що своєю чергою, не створює будь-яких правових наслідків для самого платника податків.

Відповідно означені письмові вимоги про надання документів не є запитами в розумінні статті 73 ПК України та не породжували для позивача жодних наслідків у вигляді необхідності надання документації.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26.09.2023 № 6007224024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.09.2023 № 6007024024 судом встановлено, що при визначені сум грошових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість відповідачем зазначено, що позивачем за останні 12 календарних місяців у період 01.02.2016 по 31.01.2017 було перевищено загальний оподаткований дохід який перевищує 1 000 000 грн. та склав 1006442,65 грн., на підставі чого відповідно до п. 181.1 ст.181 ПК України позивач була зобов`язана зареєструватись з 11.02.2017 платником ПДВ та за правилами ст. 201 ПК України здійснювати реєстрацію податкових накладних, проте останньою вказаний обов`язок не було виконано, тому перевіркою встановлено не визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у період 01.02.2017 по 27.12.2018 у сумі 68933 грн.

В той же час суд зауважує, що документальна позапланова перевірка позивача проводилась виключно за період з 01.01.2017 по 27.12.2018.

З цього приводу суд зазначає, що межі перевірки визначаються наказом про її проведення, та контролюючий орган не вправі досліджувати обставини, які не охоплені предметом та межами перевірки, визначеними відповідним наказом.

В даному випадку, перевіряючи обсяги доходи у 2016 році відповідач вийшов за межі предмету призначеної позапланової документальної невиїзної перевірки, та надав оцінку правовим наслідкам таких порушень.

Отже, недотримання податковим органом установлених законодавством умов та меж проведення податкової перевірки є окремою підставою для визнання результатів такої перевірки неправомірними та скасування ППР прийнятого на підставі такого Акту.

Вирішуючи питання стосовно обґрунтованості повідомлень-рішень від 26.09.2023 №6004024024, №6004224024, №6007024024, рішень №6007924024 від 26.09.2023, № 6008224024 від 26.09.2023, № 6006524024 від 26.09.2023 та вимог про сплату боргу (недоїмки) суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки висновки про заниження позивачем суми податку на доходи з фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період роботи з 01.01.2017 по 27.12.2018 відповідачем зроблені згідно бази ДПС України, показників звітів поданих по дротових або бездротових каналах зв`язку, електронних копій розрахункових документів і фіскальних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті РРО (або в пам`яті модемів) та за результатами аналізу виторгів позивача за період з 01.01.2017 по 27.12.2018 податковим органом встановлено, що сума чистого оподатковуваного доходу платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 27.12.2018 складає 1262342,05 грн., в т.ч. за 2017 рік 1139062,62 грн., за 2018 рік 123279,43 грн.

Аналіз первинної документації і співставлення відомостей баз даних із даними первинної документації контролюючим органом не здійснювалась, з огляду на відсутність такої документації.

При цьому, позивач вказує, що контролюючим органом не взято до уваги будь-які витрати позивача, зокрема, витрати пов`язані з оплатою ліцензії на право роздрібної алкогольними та тютюновим виробами суми у розмірі: 06.02.2017 № 26 - 500 грн.; 04.04.2017 №20-500грн; 06.02.2017: № 25 - 2000 грн.; 06.02.2017 № 19 - 2000 грн.; 10.07.2017 № 24 - 2000 грн; 10.07.2017 № 25 - 500 грн.; 12.01.2018 № 30 - 2000 грн.; 12.01.2018: № 29 - 500 грн.; 18.10.2018 № 30 - 2000 грн.; 18.10.2018 № 29 - 500 грн., всього на загальну суму 15000 грн. в т.ч.: у 2017 році - 7500 грн., у 2018 році - 7500 грн., витрат на сплату оренди та інших.

Також не взято до уваги відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 06.07.2023 року по Позивачу ( ОСОБА_1 ) за період з 2 кв.2014 року по 4 кв.2018 року.

Як наслідок, вищезазначених аналогічних порушень при проведені перевірки відповідачем слугували підставою, для донарахування зобов`язання з військового збору за 2017 рік у сумі 16368,69 грн., за 2018 рік 1455,49 грн., чим порушено п. 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а також мало безпосередній вплив на формування висновків про заниження суми ЄСВ, оскільки за висновками ГУ ДПС, зробленими під час здійснення цієї перевірки, база для нарахування ЄСВ за 2017 рік мала бути визначена у розмірі 498750 грн., а за 2018 рік у сумі 123279,43 грн. та відповідно вказане слугувало підставою для висновку про порушення позивачем п.п. 4 п. 2 ст. 6 Закону № 2464 та рішенням № 6007924024 застосовано штрафну санкцію у загальному розмірі 59197,50 грн. (за 2017 рік 50551,14 грн, за 2018 8646,36 грн.), відповідно відповідач дійшов висновку про необхідність подання окремого звіту за 2018 рік та, у зв`язку із неподанням його застосовано штрафну санкцію у розмірі 170 грн. та рішенням № 6008224024 та рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.09.2023 № 6006524024 до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію у сумі 3675,05 грн.

Отже, з системного аналізу висновків Акту, судом встановлено, що первинною обставиною, з якою пов`язана сукупність всіх інших порушень позивача є, заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого оподатковуваного доходу платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 27.12.2018 складає 1262342,05 грн., в т.ч. за 2017 рік 1139062,62 грн., за 2018 рік 123279,43 грн., що потягнуло за собою донарахування зобов`язань з військового збору та ЄСВ із застосуванням штрафних санкцій.

Проте, слід звернути увагу на те, що інформація, яка слугувала для висновків про заниження чистого оподаткованого доходу позивача, з урахуванням відсутності первинної документації, не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів.

Вказаних висновків також дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 року по справі №811/2154/13-а та у постанові від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17.

В цьому контексті, суд зауважує, що податковий орган не може робити висновки лише на підставі формальних ознак. Оцінка повинна здійснюватися з урахуванням усіх первинних документів та фактичних обставин здійснення господарської операції, інформація, яка міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів, носить інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не може бути самостійним і належним доказом щодо наявності порушень податкового законодавства.

Суд зазначає, що висновки акта перевірки не можуть ґрунтуватися на припущеннях і повинні підтверджуватись належними та допустимими доказами, чого в данному випадку здійснено не було тому суд зазначає про необґрунтованість та протиправність податкових повідомлень-рішень від 26.09.2023 № 6004224024 та № 6004024024, при цьому, враховуючі підстави формування оскаржуваних рішень про застосування штрафних санкцій та пені № 6007924024, № 6008224024, № 6006524024 суд зазначає про їх протиправність, що є підставою для скасування.

Щодо оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки).

Згідно із частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464) податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, (далі - Інструкція № 449) податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

З цього слідує, що вимога про сплату недоїмки надсилається платнику у випадку наявності на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати ЄСВ. При цьому, у такому випадку вимога формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Податковий орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

Протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені (пункт 5 розділу VI Інструкції № 449).

У разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до пункту 7 розділу VI Інструкції № 449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:

позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІКС станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред`явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;

позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІКС станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред`явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.

Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, податковий орган подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції.

Судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26.09.2023 №Ф-600-75 сформована на підставі Акту перевірки.

Враховуючі, що під час розгляду цієї справи судом встановлена помилковість висновків контролюючих органів щодо заниження сум ЄСВ за 2017, 2018 роки та відсутності підстав для застосування штрафних санкцій, суд зазначає про протиправність вимоги від 26.09.2023 №Ф-600-75.

Вимога ж про сплату боргу (недоїмки) № Ф-62578-615 від 05.12.2023 прийнята на підставі даних ІС податкових органів, при цьому, як зазначено в Акті перевірки на 04.08.2023 в ІКП була облікована недоїмка у розмірі 2457,18 грн., пізніше, з урахуванням рішень від 29.06.2023 контролюючим органом була сформована вимога № Ф-62578-2615 на загальну суму 183894,18 грн., з яких 120852,18 грн. недоїмка, 60841,51 грн. - штраф та 2201,64 грн. пеня.

Означена вимога була оскаржена позивачем до ДПС та скасована, у зв`язку з передчасним занесенням до ІКП сум штрафних санкцій та пені, згідно рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.09.2023 № 6007924024, рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом від 26.09.2023 № 6008224024 та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.09.2023 № 6006524024, які оскаржені, з огляду на що контролюючим органом була сформована нова вимога, на суму 120852,18 грн.

Проте, як вже встановлено судом у позивача відсутня заборгованість зі сплати з ЄСВ, підстави для донарахування спірної суми за рішенням № 6007924024 у контролюючого органу відсутні, як і відсутні підстави для застосування штрафних санкцій рішеннями № 6008224024, та № 6006524024, тому у контролюючого органу були відсутні підстави й для формування вимоги від 05.12.2023 № Ф-62578-2615 на суму 120852,18 грн.

Підсумовуючи викладене у сукупності суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, відповідно до якого обов`язок доказування правомірності рішення покладається на суб`єкта владних повноважень і підлягає реальному виконанню шляхом надання судом доказів, а не шляхом простого декларування правомірності власних дій з посиланням на акт перевірки, що є предметом спору.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Однак відповідач як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності прийнятих рішень.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, у взаємозв`язку із нормами чинного законодавства, а також зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення від 26.09.2023 № 6004024024, №6007224024, №6004224024, 6007024024; рішення №6007924024 від 26.09.2023, рішення № 6008224024 від 26.09.2023, рішення № 6006524024 від 26.09.2023 та вимоги про сплату боргу/недоїмки від 26.09.2023 № Ф-60075 та від 05.12.2023 № Ф-62578-2615 підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжною інструкцією від 24.12.2023 № 0.0.3380503770.1.

Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень, вимоги про сплату боргу та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення, рішення та вимоги про сплату боргу/недоїмки Головного управління ДПС у місті Києві:

ППР №6004024024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом з розрахунком фінансових (штрафних) санкцій своєчасно не нарахованого податку на доходи фізичних осіб в частині застосування штрафу у сумі 267 362 грн. 62 коп.;

ППР №6007224024 від 26.09.2023 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом з розрахунком фінансових (штрафних) санкцій за неподання документів на перевірку в частині застосування штрафу у сумі 1 020 грн. 00 коп.;

ППР №6004224024 від 26.09.2023 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом з розрахунком фінансових (штрафних) санкцій своєчасно не нарахованого військового збору що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині застосування штрафу у сумі 22 280 грн. 22 коп.;

ППР №6007024024 від 26.09.2023 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом з розрахунком фінансових (штрафних) санкцій за недоплати податку на додану вартість в частині застосування штрафу у сумі 10 736 грн. 25 коп.;

Рішення №6007924024 від 26.09.2023 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині застосування штрафу у сумі 59 197 грн. 50 коп.;

Рішення № 6008224024 від 26.09.2023 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, в частині застосування штрафу у сумі 170 грн. 00 коп.;

Рішення N6006524024 від 26.09.2023 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосування штрафу у сумі 3 675 грн. 05 коп.

Вимогу про сплату боргу/недоїмки від 26.09.2023 № Ф-60075 за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску на загальну суму 118 395 грн 00 коп.

Вимогу про сплату боргу/недоїмки від 05.12.2023 № Ф-62578-2615 за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску на загальну суму 120 875 грн 18 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1073 (тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса: 04116, м. Київ, Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 13 липня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.