Рішення № 138152261, 13.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Київ справа №320/54533/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КНЯЖНА ЛИБІДЬ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «КНЯЖНА ЛИБІДЬ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2024 року №32644/0408 Головного управління ДПС у Київській області про застосування до ТОВ «КНЯЖНА ЛИБІДЬ» штрафних санкцій в сумі сто сімдесят дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 41 копійка за платежем податок на додану вартість, на підставі Акта про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів №21402/10-36-04-08/40818552 від 04.04.2024 року та за результатами розгляду заперечення від 09.05.2024 №21453/6/10-36-04-08.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для притягнення оскаржуваних ППР, оскільки за наслідком настання обставин непереборної сили зумовлених військовою агресією, що засвідчено листом Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 вважає себе звільненим від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання за період червень-липень 2022, вересень-жовтень 2022, червень, жовтень 2023.

Крім цього позивач зазначає, що оскаржуване повідомлення-рішення не було направлено та вручено йому належним чином та при цьому вважає, що податковим органом неправильно розрахована сума штрафної санкції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року відкрито провадження у справі №320/54533/24, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду відзив на позов, в якому наполягав на правомірності податкового повідомлення-рішення, враховуючи, що позивачем самостійно задекларовані грошові зобов`язання у поданих ним до контролюючого органу податкових та уточнюючих деклараціях, що за прямими приписами Податкового кодексу України є узгодженими сумами, проте такі грошові зобов`язання не були сплачені підприємством своєчасно. З огляду на викладене, вважає, що висновки, викладені у Акті перевірки про порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання задекларованої в податкових деклараціях з ПДВ та уточнюючих розрахунках податкових зобов`язань з ПДВ, з граничним терміном сплати 02.08.2022 - 31.10.2023 та фактичною сплатою 18.08.2022 - 08.11.2023 є обґрунтованою підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Поряд з цим відповідач доводить, що ППР було направлено позивачу належним чином, у спосіб, що передбачений ст. 42 ПК України.

З огляду на викладене доводить відсутність підстав для задоволення позову.

Одночасно із відзивом відповідачем надано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

З цього приводу суду зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У силу приписів ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

При вирішенні питання про прийняття позову до розгляду судом було з`ясовано, що відповідно до ч.4 ст.12, ч.4 ст.257 КАС України на даний спір не поширюється дія імперативного правила відносно форми адміністративного судочинства.

Також відповідно до положень ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ознак існування значного суспільного інтересу до розгляду справи судом не виявлено, підстави для визнання спору складним відсутні, адже зміст, характер та правова природа спірних правовідносин, предмет доказування, обсяг та характер доказів ані поодинці, ані у поєднанні не зумовлюють складності даної справи.

Наявності інших факторів, котрі б спричиняли доцільність розгляду справи у порядку загального позовного провадження та перелічені у ч.3 ст.257 КАС України, судом не знайдено.

Для повного та всебічного встановлення обставин справи ані характер спірних правовідносин, ані предмет доказування в даному спорі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, а в обґрунтування зворотного відповідачем жодних доводів не наведено, унаслідок чого клопотання про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Окремо суд зважає на те, що спір склався у правовідносинах з приводу виконання приватною особою податкового обов`язку та справляння податків (зборів), де усі обставини повинні мати документальну фіксацію.

Доводів про існування у межах цієї справи виняткового випадку стосовно неможливості з`ясування судом об`єктивної істини без використання у якості джерел здобуття об`єктивних даних про обставини, котрі входять до предмету доказування, інших доказів, окрім письмових документів, текст процесуального документу відповідача не містить.

З огляду на викладе, суд з матеріалів справи не знаходить підстав для розгляду даної адміністративної справи ані за правилами загального позовного провадження, ані у судовому засіданні.

Позивач з позицією відповідача не погодився, надав відповідь на відзив, в якій наполягав, що ані повідомлення-рішення, ані акт перевірки не було вручено йому належним чином, а також доводить неправильний розрахунок суми, зокрема, тією обставиною, що період прострочення з 02.08.2022 по 18.08.2022 обчислено відповідачем як 17 днів, тоді як строк прострочення починає перебіг з наступної граничної дати і має становити 16 днів.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КНЯЖНА ЛИБІДЬ» (код ЄДРПОУ: 40818552, місцезнаходження: 07401, Київська область, Броварський р-н, м. Бровари, вул. Київська, буд. 221) з 08.09.2016 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з основним видом економічної діяльності, згідно КВЕД: 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., інші види: 42.91 Будівництво водних споруд, 43.11 Знесення, 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах,41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 42.21 Будівництво трубопроводів 41.10 Організація будівництва будівель, 42.11 Будівництво доріг і автострад, 42.13 Будівництво мостів і тунелів, 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у., 43.21 Електромонтажні роботи, 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 43.31 Штукатурні роботи, 43.32 Установлення столярних виробів, 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін, 43.34 Малярні роботи та скління, 43.39 Інші роботи із завершення будівництва, 43.91 Покрівельні роботи, 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у., 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання, 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у., 81.21 Загальне прибирання будинків, 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів, 81.29 Інші види діяльності із прибирання, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області (Броварська ДПІ).

Головним управлінням ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку ТОВ «КНЯЖНА ЛИБІДЬ», за результатом якої складений акт камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 04.04.2024 № 21402/10-36-04-08/40818522, за висновками якого в результаті проведення камеральної перевірки встановлено: порушення п. 57.1 ст. 57 Кодексу, а саме платником податку несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання за червень 2022, за серпень 2022, за вересень 2022 року, за травень 2023, за вересень 2023, за листопад 2022, за травень 2022, за грудень 2022.

Примірник Акту перевірки було направлено на поштову адресу товариства листом із рекомендованим повідомленням про вручення та одержано останнім 11.04.2024, що підтверджується копією корінця рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи.

Позивач із висновками Акту камеральної перевірки не погодився, надав свої заперечення, за результатом розгляду яких комісією з питань розгляду заперечень було вирішено залишити висновки Акту перевірки без змін, а заперечення без задоволення.

Про результати розгляду заперечень підприємство було повідомлено листом від 09.05.2024 вих.№ 21453/6/10-36-04-08, який було отримано представником ТОВ «КНЯЖНА ЛИБІДЬ» за довіреністю 25.05.2024, що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи.

На підставі означеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2024 № 32644/0408, яким, за затримку на 3, 9, 17, 22, 42, 44, 45, 52, 138, 171, 197, 198, 228 календарних днів сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань до позивача на підставі п.п. 1 п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкцій в розмірі 5, 10% у сумі 172956,41 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено листом з рекомендованим повідомленням про вручення на податкову адресу позивача, проте було повернуто до контролюючого органу з підстав «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується корінцем рекомендованого повідомлення про вручення, наявного в матеріалах справи.

При цьому, як видно з пояснень позивача, викладених у позові, та що підтверджується матеріалами справи, останній в особі свого представника, адвоката Косенко Тетяни Вікторівни, звернувся до Головного управління ДПС у Київській області із адвокатським запитом № 26-08/24-2 від 26.08.2024 щодо фактичного направлення товариству податкового повідомлення-рішення за наслідком здійсненої перевірки та порядку його направлення із одночасним наданням копії такого ППР, у випадку якщо таке було прийнято.

Головним управлінням ДПС у Київської області була надана відповідь ТОВ «КНЯЖНА ЛИБІДЬ від 30.08.2024 вих. № 38047/6/10-36-04-03 товариству із одночасним наданням прийнятого ППР.

За наслідком отриманого повідомлення-рішення, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 25.09.2024 № 28893/6/99-00-06-03-01-06 Скаргу товариства повернуто без розгляду, у зв`язку із порушенням строку звернення до ДПС України зі скаргою.

Оскільки досудове врегулювання спору не призвело до вирішення спірного питання, та вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд зазначає таке.

Як слідує з матеріалів справи та змісту позовної заяви позивачем порушено питання про поновлено строку звернення до суду із позовом, в обґрунтування якого останній вказує, що рішення про розгляд скарги було отримано ним 06.10.2024, а звернення до суд відбулось 13.11.2024 із незначним пропуском строку, на яке вплинуло запровадження воєнного стану в країні, що ускладнило останньому, як ведення господарської діяльності, так і своєчасне звернення до суду із цим позовом.

Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності поважних причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом суд зазначає наступне.

Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта цієї статті).

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30 серпня 2018 року в адміністративній справі № 813/2897/16.

У сфері оподаткування права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України. Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У постанові від 11.10.2019 року у справі № 640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. Верховний Суд у вказаній постанові за результатом комплексного аналізу правового регулювання зазначив, що норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову від 26.11.2020 року у справі 500/2486/19, в якій зазначив, що строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання встановлений безпосередньо пунктом 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України і становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пунктів 56.17 цієї статті. Як наслідок, Верховний Суд зазначив, що колізія між нормами пунктів 56.18 і 56.19 статті 56 Податкового кодексу України відсутня.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 року у справі №500/2276/24 вказала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина 2 статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина 4 статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 року у справі №500/2276/24 звернула увагу на те, що судова практика Верховного Суду є усталеною і тривалий час незмінною, тому у платників податків не повинно бути двозначного розуміння положень чинного законодавства щодо строку звернення до суду.

Дослідивши матеріали позовної заяви з додатками суд встановив, що із цим адміністративним позовом товариство звернулось до суду 13 листопада 2024 року, тоді як, самостійно зазначено останнім, що отримано рішення про розгляд скарги ним 06 жовтня 2024 року, відповідно, до суду останнім мав звернутись не пізніше 4 листопада 2024 року.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Отже право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Разом з тим, Верховний Суд в постановах від 16.02.2023 у справі № 580/5209/22 та від 28.02.2023 у справі № 260/1322/21 вказав, що застосовуючи процесуальні норми суди мають керуватися принципом розумності, відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Отже, при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, що може призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.

Про вказане зазначала і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.01.2020 у справі № 145/1330/17 та від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20.

Отже, дослідивши зміст клопотання про поновлення строку, враховуючі незначну тривалість пропуску строку, з огляду на запровадження у країні правового режиму воєнного стану, що мало вплив на всі сфери країни, у тому числі суб`єктів господарювання, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом, задовольнити клопотання позивача та поновити строк звернення до суду із цим позовом.

Вирішуючи питання по суті суд виходить з наступного.

Норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункту 1.1 статті 1 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Податковим кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктами 49.18.1 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно з пунктом 203.1 статті 203 ПК України, платник податків подає податкову декларацію за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

При цьому сплата проводиться на підставі пункту 203.2 статті 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Камеральною перевіркою позивача Головним управлінням ДПС у Київській області встановлено факт несвоєчасної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість по наступним податковим деклараціям:

податкова декларація від 08.07.2022 № 9116333079, граничний термін сплати 02.08.2022, дата фактичної сплати 18.08.2022, сума податкового боргу, що сплачена: 6222,79 грн., кількість днів прострочення 17;

податкова декларація від 08.07.2022 № 9116333079, граничний термін сплати 02.08.2022, дата фактичної сплати 14.09.2022, сума податкового боргу, що сплачена: 95120,21 грн., кількість днів прострочення 44;

податкова декларація від 08.07.2022 № 9116333079, граничний термін сплати 02.08.2022, дата фактичної сплати 23.08.2022, сума податкового боргу, що сплачена: 50000,00 грн., кількість днів прострочення 22;

податкова декларація від 19.07.2022 № 9132005288, граничний термін сплати 02.08.2022, дата фактичної сплати 14.09.2022, сума податкового боргу, що сплачена: 4680,00 грн., кількість днів прострочення 44;

податкова декларація від 19.07.2022 № 9132005288, граничний термін сплати 02.08.2022, дата фактичної сплати 14.09.2022, сума податкового боргу, що сплачена: 95320,00 грн., кількість днів прострочення 44;

податкова декларація від 19.07.2022 № 9132005288, граничний термін сплати 02.08.2022, дата фактичної сплати 14.09.2022, сума податкового боргу, що сплачена: 280075,21 грн., кількість днів прострочення 45;

податкова декларація від 19.07.2022 № 9132005288, граничний термін сплати 02.08.2022, дата фактичної сплати 14.09.2022, сума податкового боргу, що сплачена: 300000,00 грн., кількість днів прострочення 44;

податкова декларація від 19.07.2022 № 9132005288, граничний термін сплати 02.08.2022, дата фактичної сплати 14.09.2022, сума податкового боргу, що сплачена: 300000,00 грн., кількість днів прострочення 44;

уточнююча податкова декларація від 19.07.2022 № 91322258292, граничний термін сплати 02.08.2022, дата фактичної сплати 14.09.2022, сума податкового боргу, що сплачена: 92,00 грн., кількість днів прострочення 44;

податкова декларація від 19.07.2022 № 9132005288, граничний термін сплати 02.08.2022, дата фактичної сплати 14.09.2022, сума податкового боргу, що сплачена: 204784,79 грн., кількість днів прострочення 44;

податкова декларація від 19.10.2022 № 9214322895, граничний термін сплати 01.11.2022, дата фактичної сплати 17.05.2023, сума податкового боргу, що сплачена: 7843,21 грн., кількість днів прострочення 198;

податкова декларація від 19.10.2022 № 9214322895, граничний термін сплати 01.11.2022, дата фактичної сплати 16.05.2023, сума податкового боргу, що сплачена: 92107,00 грн., кількість днів прострочення 197;

податкова декларація від 19.10.2022 № 9214322895, граничний термін сплати 01.11.2022, дата фактичної сплати 17.05.2023, сума податкового боргу, що сплачена: 130000,00 грн., кількість днів прострочення 198;

податкова декларація від 19.10.2022 № 9214322895, граничний термін сплати 01.11.2022, дата фактичної сплати 16.05.2023, сума податкового боргу, що сплачена: 5257,79 грн., кількість днів прострочення 197;

податкова декларація від 20.06.2023 № 9146111068, граничний термін сплати 01.07.2023, дата фактичної сплати 03.07.2023, сума податкового боргу, що сплачена: 29375,21 грн., кількість днів прострочення 3;

податкова декларація від 20.10.2023 № 9278241069, граничний термін сплати 31.10.2023, дата фактичної сплати 08.11.2023, сума податкового боргу, що сплачена: 54507,21 грн., кількість днів прострочення 9;

податкова декларація від 20.10.2023 № 9278241069, граничний термін сплати 31.10.2023, дата фактичної сплати 08.11.2023, сума податкового боргу, що сплачена: 4237,00 грн., кількість днів прострочення 9;

податкова декларація від 21.09.2022 № 9188672930, граничний термін сплати 01.10.2022, дата фактичної сплати 21.11.2022, сума податкового боргу, що сплачена: 4041 грн., кількість днів прострочення 52;

податкова декларація від 21.09.2022 № 9188672930, граничний термін сплати 01.10.2022, дата фактичної сплати 16.05.2023, сума податкового боргу, що сплачена: 2635,21 грн., кількість днів прострочення 228;

податкова декларація від 21.09.2022 № 9188672930, граничний термін сплати 01.10.2022, дата фактичної сплати 20.03.2023, сума податкового боргу, що сплачена: 1020 грн., кількість днів прострочення 171;

податкова декларація від 21.09.2022 № 9188672930, граничний термін сплати 01.10.2022, дата фактичної сплати 11.11.2022, сума податкового боргу, що сплачена: 67000,00 грн., кількість днів прострочення 42;

податкова декларація від 21.12.2022 № 9275510633, граничний термін сплати 31.12.2022, дата фактичної сплати 17.05.2023, сума податкового боргу, що сплачена: 15269,21 грн., кількість днів прострочення 138;

податкова декларація від 21.12.2022 № 9275510633, граничний термін сплати 31.12.2022, дата фактичної сплати 17.05.2023, сума податкового боргу, що сплачена: 5257,79 грн., кількість днів прострочення 138;

податкова декларація від 23.06.2022 № 9092570739, граничний термін сплати 02.08.2022, дата фактичної сплати 18.08.2022, сума податкового боргу, що сплачена: 6023,00 грн., кількість днів прострочення 17;

податкова декларація від 23.06.2022 № 9092570739, граничний термін сплати 02.08.2022, дата фактичної сплати 18.08.2022, сума податкового боргу, що сплачена: 87754,21 грн., кількість днів прострочення 17;

уточнююча податкова декларація від 30.12.2022 № 9284729926, граничний термін сплати 31.12.2022, дата фактичної сплати 17.05.2023, сума податкового боргу, що сплачена: 1,00 грн., кількість днів прострочення 138.

При цьому факт порушення граничного строку позивачем не заперечується.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Кодексу платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який в подальшому на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року № 2118-IX (далі - Закон№2118-IX).

Законом№2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений абзацом першим пункту 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Крім того, Законом №2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений і підпунктами 69.1 та 69.9 пункту 69 такого змісту:

- «У випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні»;

- «Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

З огляду на прийняття Закону України № 2142-IX від 24 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» у підпункті 69.1 слова «трьох місяців» замінені словами «шести місяців».

12 травня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2260-IX, який набрав чинності 27 травня 2022 року та яким підпункт 69.1 пункту 69 Перехідних положень ПК України викладений у такій редакції:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року».

Відповідно до нової редакції підпункту 69.9 пункту 69 Перехідних положень ПК України у зв`язку із набранням чинності Закону від 12 травня 2022 року №2260-IXдля платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в ЄРПН, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

Закон від 12 травня 2022 року № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 Перехідних положень ПК України виклав у редакції, відповідно до якої у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

З набуттям чинності Законом від 12 травня 2022 року № 2260-IX встановлене підпунктом 69.1 пункту 69 Перехідних положень ПК України звільнення від відповідальності стало залежним від доведення, у визначеному законодавством порядку, можливості або неможливості платником виконання свого обов`язку, зокрема, щодо подання звітності, сплати податків та зборів.

Відповідний Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225.

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX, який набрав чинності 03.01.2023, підпункт 69.1 викладено в редакції, яка передбачив, зокрема, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: подання звітності, у тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для звітності, що подається за річний звітний (податковий) період), граничний термін подання якої припадає на період починаючи з 24 лютого2022 року до 1 червня 2022 року, I квартал 2022 року (для звітності, що подається за квартальний звітний (податковий) період) та звітності за лютий - травень 2022 року (для звітності, що подається за місячний звітний (податковий) період), за умови подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20 липня 2022 року; строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022року).

При цьому, платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.

Таким чином, норми пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачають звільнення від відповідальності у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, і за умови підтвердження неможливості виконання платником податків обов`язків у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 затверджено «Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, та перелік документів на підтвердження» (далі - Порядок), який вступив в дію 02.09.2022.

Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 Підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Кодексу передбачено платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди -2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), І квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ цього Порядку підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) є:

1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією РФ;

2) неможливість використати чи вивезти документи, комп`ютерне та інше обладнання внаслідок ведення бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією РФ;

3) використання чи вивезення документів, комп`ютерного або іншого обладнання, пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я посадової особи платника податків або неможливе у зв`язку з встановленням уповноваженими органами державної влади відповідно до закону в умовах воєнного стану заборон та/або обмежень;

4) можливість витоку інформації щодо обсягів та місць зберігання пального або спирту етилового та їх знищення надалі внаслідок складання та реєстрації акцизних накладних, та/або подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та/або подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними тощо (виключно в частині виконання визначених цим абзацом обов`язків);

5) відсутність у платника податків інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову та фінансову звітність, відсутність можливості у власника призначити таких посадових осіб за умови відсутності у такого платника податків об`єктів оподаткування, або показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, може бути пов`язана з такими обставинами:

посадова особа є одночасно одним із власників юридичної особи за умови, що відсутність такого співвласника (акціонера, учасника, засновника) унеможливлює прийняття рішення про призначення на постійній або тимчасовій основі іншої посадової особи;

юридична особа заснована на власності окремої фізичної особи, яка одночасно є єдиною посадовою особою такої юридичної особи.

6) перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження / знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями РФ;

7) інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.

Згідно пункту 3 розділу ІІ вказаного Порядку у разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості (крім виконання обов`язку щодо реєстрації акцизних накладних та/або подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та/або подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними тощо) разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 (далі - Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Заява має містити: повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); податкову адресу платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається заява; дату подання заяви; чітке та стисле обґрунтування підстав для підтвердження неможливості виконання платником податків податкових обов`язків з посиланням на документальне підтвердження викладених фактів; вичерпний перелік додатків із зазначенням кількості сторінок кожного документа, їх повної назви та реквізитів (дата, номер, найменування органу, що видав документ); які саме податкові обов`язки не мав / не має можливості виконати платник податків; інформацію про податкові періоди, за які неможливо виконувати податкові обов`язки, або інформацію щодо обставин, пов`язаних з проведенням воєнних (бойових) дій, терористичними актами, диверсіями або іншими обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), спричиненими військовою агресією Російської Федерації, тимчасовою окупацією збройними формуваннями Російської Федерації; підписи платника податку - фізичної особи або посадових осіб платника податку, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

За наявності інших документів, інформації, що підтверджують неможливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок, платники податків - юридичні особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, надають такі документи (копії документів).

Наказом Міністерства фінансів України № 225 від 29.07.2022 затверджено також Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента.

Таким чином, аналіз вказаних положень свідчить про те, що для звільнення платника від виконання податкових обов`язків, обставини неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку повинні бути реальними та об`єктивними, а не формальними. При цьому, неможливість своєчасно виконати податкові обов`язки має бути безпосередньо пов`язана із обставинами, спричиненими дією воєнного або надзвичайного стану та виключно у зв`язку з настанням підстав, визначених пунктом 1 розділу ІІ зазначеного Порядку.

Сам лише факт введення воєнного стану на території України, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме військова агресія проти України, яка стала підставою для його введення, вплинула на спроможність суб`єкта господарювання своєчасно виконати податковий обов`язок, не може слугувати безумовною підставою для визнання неможливості платником податків виконувати податковий обов`язок.

Як встановлено судом, заява щодо неможливості виконання свого податкового обов`язку згідно наведеного порядку від позивача до контролюючого органу не надходила, а сплату зобов`язань було розпочато позивачем починаючи з 18.08.2022 року.

Відповідно до пункту 7 розділу наведеного Порядку платники податків, які не подали у строки, встановлені пунктами 3 та 4 цього розділу, заяви у довільній формі та відповідних документів (копії документів), що підтверджують неможливість виконання податкового обов`язку, передбаченого ПК України або законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, або щодо яких контролюючий орган прийняв вмотивоване рішення щодо можливості своєчасного виконання таким платником податків свого податкового обов`язку, вважаються такими, що мають можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені ПК України або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно висновку акта камеральної перевірки від 04.04.2024 № 21402/10-36-04-08/40818552 відповідальність позивача за порушення сплати податкових зобов`язань встановлена пунктом 124.1 статті 124 ПК України.

Так, пунктом 124.1 статті 124 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 06.02.2024 по справі № 520/10368/21.

Таким чином, єдиною та достатньою підставою для притягнення платника податку до відповідальності, передбаченої пунктом 124.1 статті 124 ПК України, є встановлення факту несплати платником узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

Верховний Суд в постанові від 30 квітня 2024 року по справі № 160/22731/21 вказав, що позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 року по справі № 520/14773/21.

Отже, відповідач правильно застосував норми чинного законодавства України при обчисленні розміру штрафу, що, в свою чергу, свідчить про відповідність прийнятих податкових повідомлень-рішень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до зазначеного, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача є обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

Відповідно до положень частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КНЯЖНА ЛИБІДЬ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 13 липня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.