Рішення № 138151445, 10.07.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2026 року м. Ужгород№ 260/2137/26 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063), яким просить суд:

-Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 1431279851-2025-5 від 27.11.2025 р. про відмову у наданні допомоги на дітей одинокій матері.

-Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити Позивачеві допомогу на дітей одинокій матері з дати подання заяви від 30.09.2025р

В обгрунтування позовних вимог вказує, що 30.09.2025 року Позивач звернулась до ГУ Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою та необхідними документами про призначення їй державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї та про призначення допомоги сім`ям з дітьми, як одинокій матері. Рішенням № 1431279851-2025-6 від 27.11.2025 р. про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї Позивачу також відмовлено B призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з такої ж підстави «ЄСВ сплачено менше ніж за три місяці заявником або особою, що визначена членом сім`ї». Однак, позивачка вказує, що нею укладено з Головним управлінням ДПС у Закарпатській області Типовий договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування 02507019100058 від 23 вересня 2025 року. Відповідно до цього договору 29.09.2025 р. Позивачем було сплачено єдиний внесок за січень-червень 2025 року у сумі 21 120,00 грн., що підтверджується квитанцією ПАТ КБ «Приватбанк» № 1.330903691.1 від 27.03.2026p., дата оплати згідно квитанції 29.09.2025p.. В подальшому, Позивачем укладались ще відповідні Типові договори і нею оплачено ЄСВ фактично за весь 2025 рік. Отже, станом на дату звернення до органів Пенсійного фонду України про призначення соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї та допомоги сім`ї з дітьми, Позивачем було сплачено ЄСВ самостійно, і за необхідний період, який враховується при зверненні за відповідною соціальною допомогою, як того вимагає законодавство.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року відкрито справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи.

27 квітня 2026 року відповідачем подановідзив на позовну заяву у якому просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що допомога виплачується протягом шести календарних місяців та за приписами вказаних Порядків допомога виплачується за умов подання заяви з усіма необхідними документами. Така заява подається кожні шість місяців. Разом з тим, згідно позовної заяви та поданих позивачкою доказів, ЄСВ за період з січня по червень 2025р. сплачено 29.09.2025 р. Отже територіальний орган Пенсійного фонду, який розглядав заяву позивачки від 30.09.2025 не міг бачити дану сплату, оскільки на момент подачі заяви (30.09.2025) B реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про сплату позивачкою ЄСВ за період з січня по червень 2025р. ще не відображались та не були опрацьовані відповідним органом Державної податкової служби України. Разом з тим, як вже зазначалось до своєї заяви позивачка такі відомості не додала. Згідно позовної заяви та поданих доказів, ЄСВ за період з липня по жовтень 2025р. позивачкою сплачено тільки 12.12.2025 р., тобто вже після подачі заяви. Крім того, до заяви № 1000000000250042585923 від 30.09.2025 не надано і доказів сплати ЄСВ за три місяці, а також доказів, що свідчать про наявність випадків (виключень), передбачених вищевказаними нормами, у яких така допомога призначається. Отже, Головним управлінням правомірно застосовано положення підпункту 1 пункту 10 Порядку № 250 та підпункт 1 пункту 35-2 Порядку №1751, з підстави чого допомога не призначена відповідно до заяви позивачки від 30.09.2025.У зв`язку з тим, що позивачка не подала до заяви від 30.09.2025 року повного переліку необхідних документі, то у Головного управління відсутні підстави призначити позивачці допомогу на дітей одинокій матері з дати подання заяви від 30.09.2025p.

30 квітня 2026 року подано відповідь на відзив у якому вказує, що позивачем заяву про призначення допомоги на дітей як одинокій матері було подано 30.09.2025 року, а рішення про відмову у призначенні допомоги № 1431279851-2025-5 було прийнято аж 27.11.2025 року, то Відповідач безпідставно стверджує, що не міг знати про сплату Позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, враховуючи передбачені законодавством механізми обміну даними між податковими органами та органами Пенсійного фонду України. При цьому, згідно зі статтею 6 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення, в той час як Відповідач розглянув пакет документів із заявою майже через два місяці, що порушує всі строки, встановлені законодавством.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданий м. Ужгород Ужгородським РВУМВС України в Закарпатській області.

Відповідно до витягу від 14 грудня 2023 року №00042722233 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_2 , дитини - ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу від 13 лютого 2025 року №00049448974 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_2 , дитини - ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу від 13 лютого 2023 року №00049449494 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_2 , дитини - ОСОБА_5 .

ОСОБА_1 звернулась із заявою від 30.09.2025 року про призначення допомоги на дітей одникій матері до відповідача, до заяви додано такі документи: щодо ОСОБА_1 - декларація про доходи та майновий стан, довідка про доходи, довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, паспорт громадянина України; щодо ОСОБА_5 - витяг з Дерджавного реєстру актів цивільного стану про народження дитини, довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, свідоцтво про народження дитини; щодо ОСОБА_3 - ID картка, витяг з Дерджавного реєстру актів цивільного стану про народження дитини, довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, свідоцтво про народження дитини; щодо ОСОБА_4 - витяг з Дерджавного реєстру актів цивільного стану про народження дитини, довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, свідоцтво про народження дитини.

Рішенням 1431279851-2025-5 про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 27.11.2025 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні допомоги на дітей одиноким матерям за заявою від 30.09.2025, тому що ЄСВ сплачено менше ніж за три місяці заявником або особою, що визначена членом сім`ї.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» № 2811 (далі - Закон № 2811), Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» № 1768-III (далі - Закон № 1768-III) та Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1101 (далі - Порядок № 1715) та Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям» (далі - Порядок № 250).

Закон № 1768-III спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям і сприяння їх економічній самостійності.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2811 громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 3 Закону № 2811 передбачено, що відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема: допомога на дітей одиноким матерям (пункт 5).

За приписами статті 18-1 Закону № 2811 право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

Відповідно до статті 18-3 Закону № 2811 допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, у п.1 якого вказано, що цей Порядок визначає умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми": допомога на дітей одиноким матерям (пункти 33-38 цього Порядку).

Згідно з пунктом 43 Порядку № 1751 відповідно до статті 18-1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги.

За приписами пункту 44 Порядку № 1751 до складу сім`ї особи, яка звертається за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям, включаються, зокрема жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей. Склад сім`ї особи, яка звертається за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям, визначається на дату звернення за її призначенням.

Відповідно до пункту 45 Порядку № 1751 для призначення допомоги на дітей одиноким матерям подаються такі документи:1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - декларація); 3) довідка про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; 4) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави для внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або виданий компетентним органом іноземної держави документ про народження, в якому відсутні відомості про батька, за умови легалізації такого документа в установленому законодавством порядку;5) копія свідоцтва про народження дитини.

Також, інформація про склад сім`ї заявника зазначається в декларації.

Відповідно до пунктом 46 Порядку № 1751 допомога на дітей одиноким матерям не призначається/не виплачується у разі, коли: у складі сім`ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної, фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більш як три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених абзацами дев`ятнадцятим - двадцять шостим цього пункту).

Допомога на дітей одиноким матерям у випадку, зазначеному в абзаці першому цього підпункту, призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи: сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок, сумарно протягом трьох місяців; доглядали за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку, за дітьми, хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, за дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідності, за особою з інвалідністю I групи, за особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку; надавали соціальні послуги з догляду відповідно до законодавства.

Статтею 50 Порядку № 1751, встановлено, що допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з необхідними документами та/або відомостями, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної, фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно.

Допомога виплачується протягом шести календарних місяців.

Питання про продовження виплати допомоги вирішується на підставі заяви, декларації та довідки про доходи, визначених підпунктами 1-3 пункту 45 цього Порядку.

Як встановлено судом, до заяви поданої позивачем від 30.09.2025 року додано такі документи: щодо ОСОБА_1 - декларація про доходи та майновий стан, довідка про доходи, довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, паспорт громадянина України; щодо ОСОБА_5 - витяг з Дерджавного реєстру актів цивільного стану про народження дитини, довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, свідоцтво про народження дитини; щодо ОСОБА_3 - ID картка, витяг з Дерджавного реєстру актів цивільного стану про народження дитини, довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, свідоцтво про народження дитини; щодо ОСОБА_4 - витяг з Дерджавного реєстру актів цивільного стану про народження дитини, довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, свідоцтво про народження дитини.

Суд вказує, що допомога на дітей одиноким матерям призначається на кожну дитину з місяця, в якому було подано заяву з необхідними документами та/або відомостями, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної, фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно.

Однак, суд зауважує, що позивачем у даному випадку до заяви від 30.09.2025 року не було подано доказів, що підтверджують сплату єдиного внесоку на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців, тобто не дотримано ст. 50 Порядку № 1751.

Відповідачем вказано, що згідно позовної заяви та поданих позивачкою доказів, ЄСВ за період з січня по червень 2025р. сплачено 29.09.2025 р. Отже територіальний орган Пенсійного фонду, який розглядав заяву позивачки від 30.09.2025 не міг бачити дану сплату, оскільки на момент подачі заяви (30.09.2025) B реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про сплату позивачкою ЄСВ за період з січня по червень 2025р. ще не відображались та не були опрацьовані відповідним органом Державної податкової служби України. Разом з тим, як вже зазначалось до своєї заяви позивачка такі відомості не додала. Згідно позовної заяви та поданих доказів, ЄСВ за період з липня по жовтень 2025р. позивачкою сплачено тільки 12.12.2025 р., тобто вже після подачі заяви.

Відповідно до Законів України від 04.07.2013 № 404-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» та від 04.07.2013 № 406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування з 01.10.2013 року здійснюється Державною податковою службою України.

Тобто, питання нарахування та сплати єдиного соціального внеску відноситься до органу Державної податкової служби України за місцем реєстрації.

Суд погоджується із доводами відповідача, оскільки як встановлено із матеріалів справи позивачкою не було долучено всіх необхідних документів, з яких можна дійти висновку про призначення оскаржуваної допомоги, тобто відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог нормативно-правових актів, які містить вимоги щодо порядку та умов її призначення.

Враховуючи, що таттею 46 Порядку № 1751, передбачено випадки коли допомога на дітей одиноким матерям не призначається, однак п. 2 ч. 1 ст. 46 Порядку № 1751, згідно з яким допомога на дітей одиноким матерям у зазначеному випадку призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи: сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців.

Тому, суд вказує, що вимоги позивачки про визнати протиправною та скасування рішення про відмову у наданні допоги на дітей одиноків матері є безпідставними та необґрунтованими чинним законодавством,а тому не підлягають до задоволення.

Суд вважає, що Пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, при прийнятті рішення про відмову позивачці у призначенні державної соціальної допомоги діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог нормативно-правових актів, які містить вимоги щодо порядку та умов її призначення.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063), про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЮ.Ю.Дору