Рішення № 138151137, 06.04.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 рокуСправа №160/593/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження основного розміру пенсії ОСОБА_1 , гарантованого статтею 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 28.11.2025 року у відповідності до вимог статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, а саме у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, без урахуванням обмеження індексації.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену із застосуванням положень Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Позивач вказує, що відповідачем при проведенні індексації пенсії з 01.03.2023 року та з 01.03.2025 року було застосовано обмеження розміру підвищення пенсії, внаслідок чого фактичний розмір пенсійної виплати є меншим за розмір пенсії, визначений із урахуванням гарантій, встановлених статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». З метою поновлення своїх прав позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення перерахунку пенсії у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без застосування обмеження індексації. Листом від 23.12.2025 року відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку, посилаючись на відсутність правових підстав та зазначивши, що пенсія позивача обчислена відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вони призводять до зменшення розміру пенсійного забезпечення, гарантованого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а також порушують його право на отримання пенсії у встановленому законом розмірі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався.

06.04.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшло клопотання про долучення копії пенсійної справи позивача.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та є отримувачем пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням положень Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що позивачу встановлено право на отримання пенсійного забезпечення з урахуванням спеціальних гарантій, передбачених статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Розмір пенсії позивача з урахуванням проведених перерахунків та індексацій визначений у сумі 19 807,82 грн., однак фактичний розмір пенсійної виплати становить 18 056,72 грн. у зв`язку із застосуванням відповідачем обмежень підвищення пенсії внаслідок проведення індексації з 01.03.2023 року та з 01.03.2025 року.

28.11.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме визначення її розміру у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без застосування обмеження індексації.

Листом від 23.12.2025 року відповідач відмовив позивачу у проведенні такого перерахунку, посилаючись на те, що пенсія обчислена відповідно до вимог чинного законодавства та підстави для її перерахунку відсутні.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом, вважаючи відмову у проведенні перерахунку пенсії протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена конституційна норма закріплює принцип законності діяльності суб`єктів владних повноважень, відповідно до якого органи державної влади можуть реалізовувати свої повноваження виключно у спосіб та в межах, прямо визначених законом, а будь-яке втручання у права особи повинно мати законодавче підґрунтя та бути пропорційним поставленій меті.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

При цьому пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, відповідно до положень статті 46 Конституції України, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на соціальний захист є гарантованим державою правом, а зміст та обсяг соціальних гарантій не можуть бути звужені шляхом прийняття нормативно-правових актів, які мають нижчу юридичну силу порівняно із законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою, яка має право на пенсійне забезпечення із застосуванням положень Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки має необхідний стаж роботи на підземних роботах за списком №1.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що законодавцем встановлено спеціальну державну гарантію щодо мінімального розміру пенсійного забезпечення шахтарів, яка має на меті компенсувати особливий характер та підвищену небезпечність умов праці такої категорії осіб.

Отже, визначений статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» розмір пенсії є гарантованим державою рівнем пенсійного забезпечення та не може бути зменшений шляхом застосування обмежень, які прямо не передбачені законом.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення є встановленим законами України та іншими нормативно-правовими актами механізмом підвищення грошових доходів населення, який дозволяє частково або повністю компенсувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Положеннями статті 4 цього Закону визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, встановлений у розмірі 103 відсотки.

З метою реалізації положень законодавства щодо індексації пенсій Кабінетом Міністрів України прийнято постанови від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185 та від 25.02.2025 №209, якими передбачено проведення перерахунків пенсій із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.

Разом з тим, зазначеними постановами встановлено обмеження максимального розміру підвищення пенсії за результатами проведення індексації.

Оцінюючи правомірність застосування таких обмежень до пенсії позивача, суд виходить з того, що Кабінет Міністрів України, визначаючи порядок проведення індексації пенсій, не може змінювати встановлені законом гарантії пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Одним із елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що особа має право розраховувати на стабільність та передбачуваність правового регулювання.

Застосування відповідачем обмежень, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, унаслідок чого фактичний розмір пенсії позивача став меншим, ніж передбачено спеціальною нормою статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», фактично призводить до звуження змісту та обсягу його соціального права.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.11.2022 у справі №420/2473/22, від 24.01.2023 у справі №580/924/21 та від 26.08.2025 у справі №360/948/24, відповідно до яких органи Пенсійного фонду України при здійсненні пенсійних виплат повинні керуватися нормами законів України, а положення підзаконних нормативних актів не можуть обмежувати права громадян, гарантовані законом.

У постанові Верховного Суду від 26.08.2025 у справі №360/948/24 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що встановлення Кабінетом Міністрів України обмеження максимального розміру збільшення пенсії внаслідок індексації не може бути підставою для зменшення розміру пенсії, гарантованого спеціальним законом, оскільки це суперечить принципу пріоритетності закону над підзаконним нормативним актом.

Також суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мають тлумачитися таким чином, щоб гарантовані права були практичними та ефективними, а не теоретичними чи ілюзорними.

Зокрема, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ковач проти України», «Мельниченко проти України», «Чуйкіна проти України» та «Швидка проти України» наголошено, що держава повинна забезпечувати ефективний захист прав особи та не допускати ситуацій, коли формально проголошені соціальні гарантії втрачають своє практичне значення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, застосувавши обмеження індексації пенсії позивача та фактично зменшивши розмір пенсійного забезпечення, гарантований статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», діяв поза межами повноважень та не у спосіб, передбачений законом.

Відтак, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 є протиправними.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин ((частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження основного розміру пенсії ОСОБА_1 , гарантованого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 28.11.2025 року у відповідності до вимог статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", а саме у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, без урахування обмеження індексації.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна