Рішення № 138151133, 03.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 рокуСправа №160/2196/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення нарахування та виплати компенсації втрати доходів у відповідності до ст.2 Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за періоди з 01.12.2019 по 30.04.2023 та компенсації втрати доходів на нараховану, але не виплачену суму пенсії розміром 218 517,15 грн за період з 01.05.2023 по 31.10.2025 року, при виплаті пенсії ОСОБА_1 , з 31.10.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести нарахування ОСОБА_1 , компенсації втрати доходів у відповідності до ст.2 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за періоди з 01.12.2019 по 30.04.2023 та компенсації втрати доходів на нараховану, але не виплачену суму пенсії розміром 218 517,15 грн за період з 01.05.2023 по 31.10.2025 року, при виплаті пенсії з 31.10.2025 року та провести виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він є пенсіонером органів внутрішніх справ України та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, де отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач вказує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі №160/11302/22 було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку його пенсії з 01.12.2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення та зобов`язано відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії з урахуванням усіх складових грошового забезпечення. На виконання зазначеного рішення суду відповідачем було проведено перерахунок пенсії та визначено суму доплати за період з 01.12.2019 року по 30.04.2023 року у розмірі 218 517,15 грн, однак фактична виплата вказаної суми була здійснена із значним порушенням строків, частинами, починаючи лише з 31.10.2025 року. Позивач зазначає, що у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних йому пенсійних коштів він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Однак листом від 31.12.2025 відповідач відмовив у проведенні такого нарахування, посилаючись на те, що рішення суду у справі №160/11302/22 не містило зобов`язання щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки право на компенсацію виникає безпосередньо на підставі закону у разі порушення строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії, незалежно від того, чи було таке питання предметом розгляду у попередній судовій справі. Посилаючись на положення Закону України №2050-III, Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, а також правові висновки Верховного Суду, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів та зобов`язати відповідача здійснити відповідне нарахування і виплату компенсації за періоди прострочення виплати пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

27.02.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі №160/11302/22 позивачу було проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 01.12.2019 по 30.04.2023 у розмірі 218 517,15 грн. Відповідач послався на положення постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», відповідно до якої виплата сум пенсій, нарахованих на виконання судових рішень, здійснюється в межах бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України. Зазначив, що виплата нарахованої заборгованості за рішенням суду проводиться щомісячно одержувачам, включеним до відповідного переліку, пропорційно виділеним бюджетним коштам. На виконання вказаного порядку позивачу у жовтні, листопаді та грудні 2025 року було здійснено виплати по 187,35 грн, у зв`язку з чим залишок невиплаченої суми доплати пенсії становить 217 955,10 грн. Щодо вимог позивача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів відповідач зазначив, що відповідно до Закону України №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація здійснюється у разі порушення строків виплати нарахованих доходів, зокрема пенсій, та виплачується одночасно з виплатою заборгованості. На думку відповідача, оскільки сума доплати пенсії, нарахована на виконання рішення суду, позивачу в повному обсязі не виплачена, вимога про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів є передчасною. Також відповідач зазначив, що нарахування та виплата компенсації є похідними від факту виплати основної суми доходу, а тому до моменту повного погашення заборгованості з пенсії підстави для проведення відповідних дій відсутні. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 16.05.2019 у справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а та від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, де отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 27.03.1996 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року у справі №160/11302/22 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії позивача з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 23.06.2021 №33/24/С-1611.

Вказаним рішенням суду зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року відповідно до зазначеної довідки із урахуванням усіх складових та додаткових видів грошового забезпечення, а також виплатити різницю між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

На виконання рішення суду від 03.10.2022 у справі №160/11302/22 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача та визначено суму доплати за період з 01.12.2019 року по 30.04.2023 року у розмірі 218 517,15 грн.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що зазначена сума доплати пенсії у повному обсязі позивачу не виплачена. Першу виплату пенсії після проведення перерахунку позивач отримав 05.05.2023 року у розмірі 14 781,04 грн., однак різниця між фактично виплаченою та належною до виплати сумою пенсії у розмірі 218 517,15 грн. залишилась невиплаченою.

Виплата заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, розпочата відповідачем лише з 31.10.2025 року, коли позивачу було виплачено 187,35 грн., що підтверджується матеріалами пенсійної справи та довідкою про доходи.

Також, як вказав відповідач у відзиві позовну заяву, у відповідності з Постановою №821 залишок доплати пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року у справі № 160/11302/22 складає 217 955,10 грн.

Не погоджуючись із невиплатою нарахованої суми пенсії та відмовою відповідача у проведенні компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із відповідною заявою від 02.12.2025 року.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.12.2025 №80351-60083/Н-01/8-0400/25 позивачу було відмовлено у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів з посиланням на те, що рішення суду у справі №160/11302/22 не містило зобов`язання щодо проведення такої компенсації.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його право на своєчасне отримання належних пенсійних виплат, позивач звернувся до суду із цим позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який вона виплачується, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або через установи банків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Така компенсація здійснюється відповідно до закону.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до статті 6 Закону № 2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок:

власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян;

коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив відповідний Порядок.

Пункти 1-3 Порядку № 159 аналогічні положенням Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Передбачено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення).

Абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії, водночас законодавець пов`язав виплату такої компенсації з виплатою заборгованості відповідного доходу, тобто компенсація та основна сума заборгованості підлягають виплаті в одному місяці.

Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 520/2020/19 та від 25 березня 2023 року у справі № 400/8389/21, від 24 липня 2024 року у справі № 520/2674/2020 та від 31 липня 2024 року у справі № 480/1704/19.

При цьому, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу, за певний період, адже нарахування такого виду компенсації проводиться шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Предметом спірних правовідносин є компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми нарахованої заборгованості з виплати пенсії на виконання судових рішень.

В межах розгляду цієї справи судом встановлено, що основна сума доходу (пенсії), нарахована на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі №160/11302/22, фактично не виплачена позивачеві, що не заперечується сторонами.

Враховуючи, що нарахована відповідачем позивачу сума, вчасно не виплачена, та те, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачену суми пенсії, суд доходить висновку про відсутність підстав для присудження на користь позивача відповідної компенсації.

Аналогічні правовідносини, пов`язані з визначенням наявності права на компенсацію у випадках, коли суми пенсії нараховані, але фактично не виплачені, були предметом розгляду Верховного Суду.

У постанові від 08 грудня 2025 року у справі №420/13975/24, аналізуючи положення Закону № 2050-III та Порядку № 159, Суд зазначив, що компенсація втрати частини доходів є спеціальною державною гарантією, спрямованою на відновлення реальної вартості грошового доходу у разі порушення строків його виплати. Така компенсація:

нараховується на суму нарахованого, але не виплаченого доходу;

має допоміжний характер відносно основного боргу, оскільки її розмір та існування залежать від суми (і факту) невиплаченого доходу;

відповідно до статті 4 Закону №2050-III підлягає виплаті в тому ж місяці, у якому здійснюється фактична виплата заборгованості за відповідний період.

Факт нарахування, але невиплати грошового доходу свідчить про виникнення у позивача матеріального права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III. Однак саме виникнення такого права не означає його порушення. Відповідно до статті 2 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси, а не ті, порушення яких є лише потенційно можливим у майбутньому.

Законодавець чітко визначив, що обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо виплати компенсації виникає не з моменту нарахування доходу, а з моменту фактичної виплати основної суми заборгованості. Саме тоді орган Пенсійного фонду набуває реальної можливості виконати або не виконати покладений на нього обов`язок щодо виплати компенсації. Відповідно, лише з цього моменту може виникнути порушення права позивача на компенсацію, яке підлягає судовому захисту.

Закон № 2050-III не передбачає можливості присудження компенсації наперед, оскільки вона є правовим наслідком уже допущеного прострочення виплати доходу. До здійснення фактичної виплати заборгованості обов`язок щодо компенсації ще не виник, а отже й порушення права позивача не настало. За таких обставин вимога про виплату компенсації є передчасною та не може бути задоволена за відсутності встановленого порушення відповідачем відповідного обов`язку.

Виходячи з викладеного, враховуючи підхід Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 08 грудня 2025 року у справі № 420/13975/24, суд зазначає, що вимога позивача про виплату компенсації втрати частини доходів станом на дату звернення до суду із цим позовом є передчасною, що унеможливлює її задоволення через відсутність установленого порушення суб`єктом владних повноважень відповідного обов`язку.

Встановлені Законом № 2050-III умови щодо виплати компенсації є імперативними. Відтак покладання на орган пенсійного фонду обов`язку з нарахування компенсації до моменту фактичного погашення заборгованості не лише суперечило б закону, а й порушувало б установлений державою механізм здійснення виплат у соціальній сфері. В умовах воєнного стану такий підхід є необхідним для дотримання справедливого балансу між інтересами особи та забезпеченням стабільності бюджетної системи країни, що є частиною питання національної безпеки.

При цьому суд зауважує, що відмова у задоволенні позову з наведених підстав не означає заперечення права позивача на отримання такої компенсації в майбутньому - після фактичної виплати суми основної заборгованості.

Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 жовтня 2022 року у справі №140/862/19, від 28 листопада 2023 року у справі №420/18163/21, від 11 січня 2024 року у справі №200/7529/20-а, від 31 липня 2024 року у справі №480/1704/19, від 14 травня 2025 року у справі №160/672/24, від 19 червня 2025 року у справі №580/11000/23 та від 03 грудня 2025 року у справі №520/25464/23, у яких Суд, зокрема, наголосив на передчасності вимог про нарахування та виплату компенсації до моменту фактичної виплати сум заборгованості з пенсії.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, за ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, покладається на кожну сторону, тобто, у даному випадку, на позивача.

Однак, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, з урахуванням положень чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, встановлених судом обставин у справі та висновків Верховного Суду, які наведені вище.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.03.2019 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, суд приходить до висновку, що пенсійний орган, відмовляючи позивачеві у проведенні такого перерахунку, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом не встановлено порушення відповідачем прав та інтересів позивача своїми діями щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, оскільки відповідні сума заборгованості по пенсійним виплатам, яка утворилися внаслідок виконання судового рішення, ще не була виплачена позивачеві, відповідні позовні вимоги позивача є передчасними, а тому у задоволені даних позовних вимог позивачеві слід відмовити.

Виходячи з того, що у адміністративного суду відсутні обґрунтовані правові підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії (основної вимоги), а, відповідно, відсутні підстави для задоволення і похідних вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі №160/11302/22 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даної позовної заяви, у зв`язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна