Рішення № 138151065, 13.07.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/17508/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо не нарахування та невиплати з 07 січня 2025 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управлінні Пенсійного фонду України у Житомирській області здійснити з 07 січня 2025 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює трьом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є непрацюючим пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Житомирській області та проживає у селищі Народичі Коростенського району Житомирської області, яке віднесене до зони безумовного (обов`язкового) відселення. Посилаючись на статтю 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, вважає, що має право на підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення. Оскільки відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті такого підвищення, позивач просить визнати таку бездіяльність протиправною та зобов`язати відповідача здійснити нарахування і виплату підвищення з 07.01.2025 року.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що після набрання чинності статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 №1524 право на відповідну доплату виникає лише за умови підтвердження проживання або роботи особи у відповідній зоні станом на 26 квітня 1986 року або у період з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року.

За результатами звірки відомостей з Єдиним державним демографічним реєстром підтверджено реєстрацію місця проживання позивача у с-щі. Народичі лише з 06.07.2005, що, на думку відповідача, не підтверджує виконання вимог статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». У зв`язку з цим відповідач вважає відмову у призначенні спірного підвищення правомірною та просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Житомирській області. Позивач звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Листом від 28.01.2025 відповідач відмовив у задоволенні заяви, пославшись на відсутність визначених законодавством підстав.

Також судом встановлено, що відповідно до витягу з інформації, сформованої в межах інформаційної взаємодії Пенсійного фонду України та Державної міграційної служби України, місце проживання позивача у селищі Народичі Коростенського району Житомирської області зареєстровано з 06.07.2005. Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували проживання або роботу позивача у зоні безумовного (обов`язкового) відселення чи зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року або у період з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року, матеріали справи не містять.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є правомірність ненарахування та невиплати позивачу з 07 січня 2025 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судом встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Житомирській області та звернулася до відповідача із заявою про нарахування зазначеного підвищення. Листом від 28.01.2025 відповідач відмовив у задоволенні заяви, пославшись на відсутність передбачених законом підстав.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» питання підвищення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є складовою системи соціального захисту таких осіб.

Разом із тим Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» запроваджено спеціальне правове регулювання щодо виплати у 2025 році доплати непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та зоні гарантованого добровільного відселення.

Так, статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану доплата непрацюючим пенсіонерам встановлюється лише за умови, що такі особи проживали або працювали у відповідній зоні станом на 26 квітня 1986 року або у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим їм надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, зазначеною нормою передбачено, що особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС самостійно або у встановленому законом порядку змінили місце проживання за межі відповідних зон та у подальшому повернулися до них, а також особам, які зареєстрували місце проживання або переїхали до таких зон після аварії на Чорнобильській АЕС, така доплата не встановлюється.

З метою реалізації зазначених положень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27 грудня 2024 року №1524, якою визначено механізм підтвердження факту проживання у відповідній зоні у визначений законом період.

Згідно з п. 1 зазначеної постанови у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та інших державних реєстрах орган Пенсійного фонду України встановлює наявність права на доплату лише за сукупності визначених постановою умов.

Як убачається з матеріалів справи, за результатами інформаційного обміну між Пенсійним фондом України та Державною міграційною службою України підтверджено реєстрацію місця проживання позивача у селищі Народичі Коростенського району Житомирської області лише з 06 липня 2005 року.

Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивач проживала або працювала у зоні безумовного (обов`язкового) відселення чи зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року або у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, матеріали справи не містять.

Так само позивачем не надано доказів того, що після 01 січня 1993 року вона не змінювала місце проживання за межі зазначених зон або що відсутність відповідних відомостей у державних реєстрах дає підстави для застосування порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України №1524.

Сам по собі факт проживання позивача у населеному пункті, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення, не є достатньою підставою для встановлення спірної доплати, оскільки з 01 січня 2025 року законодавцем визначено додаткові умови її призначення, які підлягають обов`язковому встановленню судом.

Частинами 1-2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За відсутності судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 липня 2026 року.

Суддя Р.М.Шимонович