Рішення № 138150959, 13.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 рокуСправа №160/11881/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 05.05.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу роботи періоду навчання в Дніпропетровському вищому професійному училищі будівництва з 01.01.2004р. по 22.06.2004р. та не зарахування до пільгового стажу роботи по Списку № 1, періоду перебування в учбових відпустках під час навчання без відриву від виробництва;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.01.2004р. по 22.06.2004р. в Дніпропетровському вищому професійному училищі будівництва, зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку № 1 (підземні) період перебування в учбових відпустках з 10.01.2008р. по 31.01.2008р., з 09.06.2008р. по 26.06.2008р., з 12.01.2009р. по 31.03.2009р., з 28.09.2009р. по 04.10.2009р., з 11.01.2010р., по 23.01.2010р., з 05.06.2010р., по 17.06.2010р., з 05.01.2011р. по 27.01.2011р., з 05.05.2012р. по 17.05.2012р., з 21.05.2012р. по 25.05.2012р., з 05.12.2012р. по 27.12.2012р., з 21.03.2013р. по 30.06.2013р. та здійснити перерахунок пенсії з 04.09.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач є отримувачем пенсії по інвалідності, призначеної Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 02.02.2024 у зв`язку із встановленням йому 3 групи інвалідності, яка настала внаслідок професійного захворювання. Позивач зазначає, що при обчисленні його страхового та пільгового стажу відповідачем безпідставно не було враховано період навчання у Дніпропетровському вищому професійному училищі будівництва за професією «столяр будівельний» з 01.09.2003 по 22.06.2004, а також періоди перебування у навчальних відпустках у 2008-2013 роках під час роботи на посадах, віднесених до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці. Позивач вказує, що неврахування зазначених періодів призвело до неправильного визначення його страхового та пільгового стажу, а відтак - до порушення права на належний розмір пенсійного забезпечення. На думку позивача, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки він закінчив навчання за відповідною робітничою професією та був працевлаштований за отриманою спеціальністю у встановлений законом строк. Також позивач вважає, що періоди навчальних відпусток повинні бути включені до пільгового стажу за Списком №1, оскільки у цей час за ним зберігалися трудові відносини з підприємством, посада та заробітна плата, а навчання здійснювалося за гірничими спеціальностями, пов`язаними з його професійною діяльністю. Крім того, позивач посилається на те, що з урахуванням спірних періодів його загальний страховий стаж становить понад 35 років, що, на його переконання, відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надає йому право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком. У зв`язку з цим позивач вважає рішення та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування зазначених періодів стажу протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 06.05.2026 року передана судді Пруднику С.В.

11.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

21.05.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. У відзиві відповідач зазначив, що позивач отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 02.02.2024. Відповідач вказав, що при обчисленні страхового стажу позивача органом Пенсійного фонду України враховано періоди, підтверджені належними документами та відомостями, наявними в інформаційних системах Пенсійного фонду України. Щодо вимог про зарахування до страхового стажу періоду навчання у Дніпропетровському вищому професійному училищі будівництва з 01.01.2004 по 22.06.2004 відповідач зазначив, що після набрання чинності Законом України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється за умови сплати страхових внесків, а відомості про їх сплату за вказаний період відсутні. Також відповідач послався на те, що період навчання позивача з 01.09.2003 по 31.12.2003 вже зарахований до страхового стажу на підставі поданих документів. Щодо зарахування періодів перебування позивача у навчальних відпустках до пільгового стажу за Списком №1 відповідач зазначив, що такі періоди не є періодами фактичного виконання робіт із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, а тому не відповідають вимогам законодавства для включення їх до пільгового стажу. На думку відповідача, для зарахування періоду роботи до пільгового стажу необхідним є підтвердження фактичної зайнятості працівника повний робочий день на відповідних роботах, передбачених Списком №1, чого, на його переконання, у періоди навчальних відпусток не відбувалося. З огляду на викладене Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає свої дії правомірними, такими, що здійснені в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просило суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 02.02.2024.

02.02.2024 позивачу встановлено 3 групу інвалідності, яка настала внаслідок професійного захворювання, у зв`язку з чим йому було призначено пенсію по інвалідності.

Згідно з матеріалами пенсійної справи страховий стаж позивача при призначенні пенсії визначено у розмірі 19 років 01 місяць 01 день, а пільговий стаж за Списком №1 - 15 років 07 місяців 02 дні.

04.03.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо неврахування окремих періодів стажу та непроведення індексації пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.04.2026 №38083-23033/С-01/8-0400/26 позивача повідомлено про результати розгляду звернення.

Судом також встановлено, що позивач у період з 01.09.2003 по 22.06.2004 навчався у Дніпропетровському вищому професійному училищі будівництва за професією «столяр будівельний», що підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що у періоди з 2008 року по 2013 рік позивач перебував у навчальних відпустках у зв`язку з навчанням у закладах освіти за гірничими спеціальностями, одночасно перебуваючи у трудових відносинах та працюючи на посадах, які, на думку позивача, належать до робіт за Списком №1.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо неврахування до страхового стажу періоду навчання у Дніпропетровському вищому професійному училищі будівництва з 01.01.2004 по 22.06.2004, а також неврахування до пільгового стажу за Списком №1 періодів перебування у навчальних відпустках у зв`язку з навчанням без відриву від виробництва, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, які мають значення для вирішення справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

гідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг мають громадяни України, які застраховані відповідно до цього Закону, досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані особами з інвалідністю та мають необхідний страховий стаж.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує нормативно-правові акти з урахуванням їх змісту та мети правового регулювання.

Суд зазначає, що застосування положень Закону №1058-IV має здійснюватися у системному взаємозв`язку з іншими нормами законодавства, які регулювали питання соціального захисту осіб, що здобували професійно-технічну освіту.

Так, відповідно до статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» (у редакції, чинній на час навчання позивача) час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Отже, законодавець прямо передбачив спеціальну гарантію для випускників закладів професійно-технічної освіти, яка полягає у включенні періоду навчання до стажу роботи за умови подальшого працевлаштування за отриманою професією.

Судом встановлено, що позивач після завершення навчання за професією «столяр будівельний» продовжив трудову діяльність, що підтверджується записами у трудовій книжці та іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Відтак, умова щодо працевлаштування за здобутою професією, передбачена статтею 38 Закону №103/98-ВР, є виконаною.

Посилання відповідача на те, що після 01.01.2004 року періоди навчання можуть бути враховані лише за умови сплати страхових внесків, суд оцінює критично, оскільки такий підхід фактично нівелює дію спеціальної норми законодавства про професійно-технічну освіту.

Верховний Суд у постанові від 25.03.2014 у справі №21-47а14 зазначив, що при визначенні права особи на пенсійне забезпечення необхідно враховувати спеціальні норми законодавства, які передбачають зарахування окремих періодів до стажу роботи, що дає право на відповідні соціальні гарантії.

Таким чином, період навчання позивача у Дніпропетровському вищому професійному училищі будівництва з 01.01.2004 року по 22.06.2004 року підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки позивач здобував професійно-технічну освіту, закінчив навчання та був працевлаштований за набутою професією.

Щодо неврахування відповідачем періодів перебування позивача у навчальних відпустках під час роботи на посадах, віднесених до Списку №1, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у період з 2008 року по 2013 рік працював на посадах підземного гірничого майстра з повним робочим днем у шахті та начальника дільниці з повним робочим днем у шахті, які віднесені до робіт з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №1.

Крім того, позивач у зазначений період здобував освіту за спеціальністю «Гірництво», а саме:

з 01.09.2005 року по 31.03.2009 року - у Марганецькому коледжі Національного гірничого університету;

з 01.09.2009 року по 31.05.2012 року - у Красноармійському індустріальному інституті;

з 01.09.2012 року по 30.06.2013 року - у Донецькому національному технічному університеті.

Відповідно до статті 213 Кодексу законів про працю України працівникам, які навчаються без відриву від виробництва, гарантується право на додаткові оплачувані відпустки із збереженням місця роботи та заробітної плати.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи та заробітної плати.

Отже, перебування працівника у навчальній відпустці не припиняє трудових правовідносин із роботодавцем та не змінює характер виконуваної роботи.

Відповідач, виключаючи спірні періоди навчальних відпусток із пільгового стажу, фактично виходив лише з того, що у цей час позивач фізично не перебував на робочому місці.

Разом із тим, така позиція не враховує, що навчальні відпустки були надані позивачу саме як працівнику підприємства із збереженням трудових гарантій, а навчання було безпосередньо пов`язане з його професійною діяльністю у гірничій галузі.

Верховний Суд у постановах від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а та від 04.03.2021 у справі №185/6301/16-а звертав увагу, що органи Пенсійного фонду при вирішенні питань пенсійного забезпечення повинні діяти не формально, а з урахуванням фактичних обставин трудової діяльності особи та принципу правової визначеності.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої у справах щодо пенсійного забезпечення застосуванню підлягає найбільш сприятливий для особи підхід у разі неоднозначного трактування норм законодавства, оскільки держава гарантує право громадян на соціальний захист відповідно до статей 22, 46 Конституції України.

Таким чином, неврахування відповідачем періодів навчальних відпусток загальною тривалістю 07 місяців 06 днів до пільгового стажу за Списком №1 є протиправним.

Враховуючи зарахування спірного періоду навчання у ПТУ тривалістю 06 місяців 22 дні та періодів навчальних відпусток тривалістю 07 місяців 06 днів, страховий стаж позивача становить понад 35 років, що дає йому право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до статті 33 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу роботи періоду навчання в Дніпропетровському вищому професійному училищі будівництва з 01.01.2004р. по 22.06.2004р. та не зарахування до пільгового стажу роботи по Списку № 1, періоду перебування в учбових відпустках під час навчання без відриву від виробництва.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.01.2004р. по 22.06.2004р. в Дніпропетровському вищому професійному училищі будівництва, зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку № 1 (підземні) період перебування в учбових відпустках з 10.01.2008р. по 31.01.2008р., з 09.06.2008р. по 26.06.2008р., з 12.01.2009р. по 31.03.2009р., з 28.09.2009р. по 04.10.2009р., з 11.01.2010р., по 23.01.2010р., з 05.06.2010р., по 17.06.2010р., з 05.01.2011р. по 27.01.2011р., з 05.05.2012р. по 17.05.2012р., з 21.05.2012р. по 25.05.2012р., з 05.12.2012р. по 27.12.2012р., з 21.03.2013р. по 30.06.2013р. та здійснити перерахунок пенсії з 04.09.2025 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник