Рішення № 138150900, 13.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 рокуСправа №160/11892/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 березня 2026 року не здійснення виплати індексації пенсії в порядку та розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 № 236, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без обмеження пенсії максимальним розміром, а також без обмеження будь-яким строком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 березня 2026 року без обмеження максимального розміру пенсії, а також здійснити виплату індексації пенсії в порядку та розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 №236, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», а також без обмеження будь-яким строком.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при проведенні з 01 березня 2026 року перерахунку пенсії позивача протиправно застосовано обмеження її максимальним розміром, унаслідок чого не виплачено суму індексації пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, що, на думку позивача, суперечить вимогам Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Рішенню Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та усталеній судовій практиці Верховного Суду.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 06.05.2026 року передана судді Пруднику С.В.

11.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.05.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що пенсію позивача з 01.03.2026 було проіндексовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, однак у межах максимального розміру пенсії, оскільки, на думку відповідача, позивач не належить до категорії осіб, виплата пенсії яким здійснюється без обмеження максимальним розміром з урахуванням Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022. Крім того, відповідач послався на позицію Міністерства соціальної політики України, відповідно до якої без обмеження максимальним розміром підлягають виплаті лише пенсії осіб, які під час служби безпосередньо брали участь у збройному захисті суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України під час збройної агресії Російської Федерації, розпочатої у лютому 2014 року. На підставі наведеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , з 2011 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як колишній працівник органів внутрішніх справ.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 у справі №160/18422/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити позивачу з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» №33/24/С-497 від 07.06.2021 у розмірі 90 відсотків грошового забезпечення з урахуванням усіх складових грошового забезпечення та раніше виплачених сум.

Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 у справі №160/21109/23 зобов`язано відповідача нарахувати та виплачувати позивачу щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713, починаючи з 01.03.2023.

Як убачається з матеріалів справи, після виконання зазначених судових рішень відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача. Разом із тим, при визначенні розміру пенсійної виплати застосовано обмеження максимальним розміром пенсії, внаслідок чого, на думку позивача, йому не виплачено суму індексації пенсії, проведеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році». Позивач зазначає, що загальний розмір його пенсії після проведення індексації мав становити 28 173,05 грн, однак фактично до виплати визначено 25 950,00 грн.

З матеріалів справи також убачається, що 09.03.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив повідомити правові підстави невиплати індексації пенсії та провести з 01.03.2026 її нарахування і виплату у повному обсязі без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, а також без обмеження пенсії максимальним розміром.

Листом від 22.04.2026 №48283-24553/Г-01/8-0400/26, отриманим позивачем 27.04.2026, відповідач повідомив, що пенсію позивача з 01.03.2026 проіндексовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, однак такий перерахунок не призвів до збільшення фактичного розміру виплати, оскільки розмір пенсії, визначений на виконання судових рішень, перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений законом, а позивач не належить до категорії осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється без застосування такого обмеження з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022.

Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом, вважаючи, що обмеження його пенсії максимальним розміром та невиплата повної суми індексації з 01.03.2026 суперечать вимогам законодавства та порушують його право на належне пенсійне забезпечення.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Зазначений конституційний принцип є одним із фундаментальних принципів діяльності суб`єктів владних повноважень та покладає на них обов`язок здійснювати свої повноваження лише за наявності чіткої законодавчої підстави.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що право на соціальний захист є складовою конституційного статусу людини і громадянина та не може бути звужене шляхом прийняття законів чи інших нормативно-правових актів, які погіршують обсяг уже існуючих соціальних гарантій.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Преамбулою зазначеного Закону визначено, що його метою є реалізація конституційного права осіб, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону, на належне державне пенсійне забезпечення. Закон також гарантує таким особам перерахунок призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення та надання інших державних соціальних гарантій.

Як встановлено судом, позивачу пенсію призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ як особі, звільненій зі служби в органах внутрішніх справ. У подальшому її розмір неодноразово перераховувався на виконання судових рішень, зокрема рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 у справі №160/18422/21 та рішення від 03.11.2023 у справі №160/21109/23.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що після проведення індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 відповідач обмежив її виплату максимальним розміром пенсії, визначеним як десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, унаслідок чого фактичний розмір пенсії позивача склав 25950,00 грн замість розрахованого 28173,05 грн.

Оцінюючи правомірність таких дій відповідача, суд виходить із наступного.

Обмеження максимального розміру пенсій військовослужбовців було запроваджено Законом України від 08.07.2011 №3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким одночасно внесено відповідні зміни до частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Конституційний Суд України прямо зазначив, що такі положення втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.

Відповідно до статті 152 Конституції України положення законів, які визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, якщо інше не встановлено самим рішенням.

Отже, починаючи з 20.12.2016 Закон №2262-ХІІ не містить норм, які встановлюють максимальний розмір пенсії для осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється відповідно до цього Закону.

Суд звертає увагу, що Законом України від 06.12.2016 №1774-VІІІ були внесені зміни до частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ шляхом заміни слів «по 31 грудня 2016 року» словами «по 31 грудня 2017 року». Однак на момент внесення зазначених змін відповідна норма вже була визнана неконституційною та втратила чинність, а тому законодавець фактично вніс зміни до норми, яка вже не існувала у правовому полі.

Аналогічний висновок неодноразово зроблений Верховним Судом, який зазначив, що внесення змін до положення закону, яке втратило чинність унаслідок рішення Конституційного Суду України, не відновлює його дії.

При цьому стаття 1-1 Закону №2262-ХІІ прямо передбачає, що зміна умов пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін саме до Закону №2262-ХІІ або Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Водночас відповідач, вирішуючи питання щодо виплати пенсії позивача, застосував положення статті 2 Закону №3668-VІ, якою передбачено загальне обмеження максимального розміру пенсії.

Разом із тим суд зазначає, що між положеннями Закону №2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 та статтею 2 Закону №3668-VІ існує очевидна правова колізія.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначено, що у випадку неоднозначного або множинного тлумачення норм законодавства органи державної влади повинні застосовувати підхід, найбільш сприятливий для особи.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18, де наголошено, що за наявності прогалин або неоднозначності правового регулювання орган державної влади повинен застосувати таке тлумачення законодавства, яке забезпечує найбільш ефективний захист прав людини.

Верховний Суд у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 17.02.2022 у справі №640/11168/20, а також у низці інших рішень дійшов висновку, що після ухвалення рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 до правовідносин щодо пенсійного забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, застосуванню підлягають саме положення цього Закону з урахуванням правових наслідків рішення Конституційного Суду України, а не положення статті 2 Закону №3668-VІ.

Суд погоджується із зазначеною правовою позицією Верховного Суду та вважає її такою, що підлягає застосуванню у даній справі відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо індексації пенсії суд зазначає наступне.

Статтею 64 Закону №2262-ХІІ передбачено, що у разі якщо пенсії осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, у попередньому календарному році не перераховувалися відповідно до статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсії у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 передбачено проведення з 01.03.2026 індексації пенсій військовослужбовців шляхом застосування коефіцієнта збільшення 1,121.

З наданих сторонами доказів убачається, що відповідач фактично здійснив перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта індексації, однак результат такого перерахунку не був виплачений повністю через застосування обмеження максимальним розміром пенсії.

Таким чином, відповідач фактично визнав право позивача на індексацію, однак не здійснив її повної виплати виключно з підстав застосування максимального обмеження пенсії.

Оскільки суд дійшов висновку про неправомірність застосування такого обмеження, відсутні й правові підстави для невиплати позивачу суми індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №236.

Посилання відповідача на рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 суд оцінює критично, оскільки зазначене рішення не відновило дію положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ та не встановило нових підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Крім того, предметом розгляду у даній справі є саме законність застосування обмеження максимальним розміром пенсії до позивача, а не визначення кола осіб, на яких поширюється дія зазначеного рішення Конституційного Суду України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач, застосувавши обмеження максимальним розміром пенсії під час виплати позивачу індексації з 01.03.2026, діяв не у спосіб, визначений законом, чим порушив вимоги статті 19 Конституції України, статті 46 Конституції України, положення Закону №2262-ХІІ та принцип верховенства права.

Отже, суд доходить висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та невиплати в повному обсязі індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, є протиправними.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1331,20 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 березня 2026 року не здійснення виплати індексації пенсії в порядку та розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 № 236, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без обмеження пенсії максимальним розміром, а також без обмеження будь-яким строком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 березня 2026 року без обмеження максимального розміру пенсії, а також здійснити виплату індексації пенсії в порядку та розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 №236, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», а також без обмеження будь-яким строком.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник