Рішення № 138150577, 06.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Справа № 160/12251/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького державного університету внутрішніх справ, Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

08.05.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Донецького державного університету внутрішніх справ, Міністерства освіти і науки України, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Відповідача 1 щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) недостовірної інформації щодо навчання ОСОБА_1 в Донецькому державному університеті внутрішніх справ;

- зобов`язати Відповідача 2 Анулювати запис (вчинити напис АНУЛЬОВАНО) в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО) про навчання ОСОБА_1 в Донецькому державному університеті внутрішніх справ.

Ухвалою суду від 13.05.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 13.05.2026 року витребувано у відповідача 1,2 додаткові докази по справі, зокрема:

- інформацію /підстави щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) інформації щодо навчання ОСОБА_1 в Донецькому державному університеті внутрішніх справ та всі наявні докази щодо суті спору.

26.05.2026 року Міністерство освіти і науки України подали до суду відзив на позовну заяву позивача.

27.05.2026 року Донецький державний університет внутрішніх справ подали до суду відзив на позовну заяву позивача.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 06.07.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у 2019 році ОСОБА_1 вступив до Донецького державного університету внутрішніх справ та навчався там певний час.

Виписка з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи містить інформацію, що 26.08.2021 року ОСОБА_1 набув статусу відрахованого із закладу освіти за невиконання вимог навчального плану.

Виписка з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи щодо ОСОБА_1 містить інформацію, що період його навчання у Донецькому державному університеті внутрішніх справ становить з 01.09.2019 року до 01.08.2022 року, в той час як статус відрахованого він набув 26.08.2021 року.

Виписка з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи щодо ОСОБА_1 містить інформацію, що його відрахування з закладу освіти відбулось за невиконання вимог навчального плану .

Водночас ст.46 Закону України «Про вищу освіту» визначає, що підставою для відрахування здобувача вищої освіти із закладу освіти може бути невиконання індивідуального навчального плану.

Звертає увагу шановного суду, що законодавець, приймаючи Закон України «Про вищу освіту» здійснив акцент саме на невиконанні індивідуального навчального плану, а не на невиконанні вимог навчального плану.

Вказує про те, що зазначення невірних дат та застосування формулювання, яке не відповідає вимогам чинного в Україні законодавства грубо порушує права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 .

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 1, Донецький державний університет внутрішніх справ

Від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що підстава для відрахування ОСОБА_1 та дата його відрахування з ДонДУВС, які були внесенні до ЄДЕБО, відповідають реальним обставинам правовідносин між Університетом та ОСОБА_1 , а тому жодних передумов для визнання зазначених даних неправильними немає, що в свою чергу, спростовує твердження Позивача про необхідність анулювання відповідних записів в ЄДЕБО.

Вказують, що період 01.09.2019 01.08.2022 у параметрах навчання ОСОБА_1 не є відомостями про проміжок часу, протягом якого він фактично проходив навчання у ДонДУВС від дня зарахування до дня відрахування у зв`язку із невиконанням індивідуального навчального плану, а відображає розрахунковий (плановий) строк здобуття освіти відповідно до освітньої програми та нормативного строку навчання. Таким чином, 01 серпня 2022 року це гранична дата для завершення ОСОБА_1 навчання в ДонДУВС за спеціальністю 081 «Право» для здобуття освітнього рівня «Бакалавр» на підставі виконання індивідуального навчального плану, успішного проходження підсумкової атестації, у випадку відсутності академічної заборгованості.

Натомість, у зв`язку з невиконанням Позивачем індивідуального навчального плану він був відрахований з Університету 26 серпня 2021 року, та набув статусу «відрахованого із закладу освіти», який відтворено у ЄДЕБО.

Позивач не заперечує факт свого навчання в ДонДУВС, як і факт його відрахування з Університету, а тому вимоги ОСОБА_1 щодо внесення запису «АНУЛЬОВАНО» про навчання є, апріорі, безпідставними, оскільки відповідність наведеного способу судового захисту повинно пов`язуватися з оскарженням законності відрахування Позивача з ДонДУВС, а не з ілюзорними «помилками» в частині підстави й дати відрахування, що містяться в ЄДЕБО.

ІV. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА,2 Міністерство освіти і науки України

Від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що не вважається порушенням послідовності таке здобуття освіти: 1) здобувача освіти було поновлено на навчання або переведено з іншого закладу освіти (в історії поточного навчання перший статус «Поновлено», «Поновлено (з іншого ЗО)», «Переведено (з іншого ЗО)»), а попереднє навчання (запис про яке у статусі «Відраховано із ЗО») було за таким же рівнем, що й поточне навчання (аналогічно, якщо поточне навчання за ОПС «Фаховий молодший бакалавр», а попереднє - за ОКР «Молодший спеціаліст», або поточне навчання за ОС «Бакалавр» (на основі ПЗСО), а попереднє - за ОС «Магістр» (на основі ПЗСО)). При цьому в записах про попереднє навчання рік початку навчання не менше року початку поточного навчання.

Як виняток рік початку навчання не порівнюється, якщо особу було відраховано до дати початку навчання або з причиною «За невиконання вимог навчального плану та графіка навчального процесу (після зарахування не приступили до занять протягом 10 днів)»; 2) наявні інші записи про навчання у статусі «Скасовано запис про навчання» (запис був створений помилково); 3) наявні інші записи про освіту, що здобувається або її здобуття призупинено, на такому ж рівні, як поточне навчання, в яких: дата початку іншого навчання більша ніж дата початку поточного навчання; дата початку іншого навчання співпадає з датою початку поточного навчання та його дата завершення не менше дати завершення поточного навчання; рік початку іншого навчання (не за денною або дуальною формою) не менше ніж рік початку поточного навчання. Крім зазначеного, порушенням послідовності є поточне навчання за ОС «Магістр» (на основі ПЗСО/НРК5) за наявності диплома бакалавра.

Врахувати, що технічний опис має передбачати необхідність блокування в ЄДЕБО дій закладів освіти щодо анулювання у картці фізичної особи записів про документи про освіту.

03.06.2024 Міністерство освіти і науки України надіслав керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та Державному підприємству «Інфоресурс» листа № 1/9758-24 від 03.06.2024 (копія листа додається), яким роз`яснив особливості правильного формування довідки про здобувача освіти на основі даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО).

Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 01.09.2016 зарахований та 30.06.2019 завершив навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету» та отримав освітній рівень молодший спеціаліст.

16.08.2019 року вдруге для отримання освітнього рівня бакалавр зарахований до Донецького державного університету внутрішніх справ та 26.08.2021 року відрахований за невиконання вимог навчального плану.

Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку.

Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» та з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 встановлено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, здійснено розроблення технічного опису та забезпечено доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до чинного в Україні законодавства є військовозобов`язаним.

На теперішній час, ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку із роботою на критично важливому підприємстві.

З метою реалізації свого досвіду та інтелектуального потенціалу ОСОБА_1 має бажання отримати профільну вищу освіту.

В 2019 році ОСОБА_1 вступив до Донецького державного університету внутрішніх справ та навчався там певний час.

Виписка з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи містить інформацію, що 26.08.2021 року ОСОБА_1 набув статусу відрахованого із закладу освіти за невиконання вимог навчального плану.

Відповідно до наказу Донецького юридичного інституту МВС України (на підставі наказу МВС України від 12 квітня 2021 року № 260 було змінено його тип та перейменовано на ДонДУВС) від 16 серпня 2019 року №323 о/с ОСОБА_1 був зарахований на навчання до Донецького юридичного інституту МВС України (далі ДЮІ МВС України) за спеціальністю 081 «Право» (заочна форма навчання) з 01 вересня 2019 року, для здобуття освітнього рівня бакалавр.

Згідно з наказом ДонДУВС від 26 серпня 2021 року № 450 ОСОБА_1 , студента 2-го курсу факультету № 4 ДонДУВС було відраховано з Університету на підставі п. 4 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту», а саме за невиконання індивідуального навчального плану.

Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 01.09.2016 року зарахований та 30.06.2019 року завершив навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету» та отримав освітній рівень молодший спеціаліст.

16.08.2019 року вдруге для отримання освітнього рівня бакалавр зарахований до Донецького державного університету внутрішніх справ та 26.08.2021 року, при цьому відрахований за невиконання вимог навчального плану.

МОН, вказують про те, що ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку, саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».

Позивач вважає, що в ЄДЕБО протиправно вказано, що ним порушено послідовність здобуття освіти, адже він вперше здобуває вищу освіту, тому вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно з частинами першою - третьою статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Відповідно до статті 3 Закону України від 05 вересня 2017 року №2145-VIII Про освіту (частини перша та друга) кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Частиною другою статті 10 вказаного Закону встановлено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

За приписами частини другої статті 17 Закону України Про освіту вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлює Закон України від 01 липня 2014 року №1556-VII Про вищу освіту, згідно з визначенням термінів частини першої статті 1 якого (пункти 5, 19) вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти; результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми (програмні результати навчання) або окремих освітніх компонентів.

Частина перша статті 4 цього ж Закону передбачає, що кожен має право на вищу освіту. Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми.

Здобувачами вищої освіти у розумінні пункту 1 частин другої статті 61 Закону України Про вищу освіту є студент - особа, зарахована до вищого навчального закладу з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.

Рівні та ступені вищої освіти визначає стаття 5 Закону України Про вищу освіту, частина перша якої встановлює, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Частина друга, четверта статті 5 Закону України Про вищу освіту визначає, що особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

За змістом частин першої, другої статті 6 наведеного Закону атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).

Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Норми частин першої, другої, п`ятої та шостої статті 7 Закону України Про вищу освіту містять положення про те, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Документ про вищу освіту видається закладом вищої освіти лише за акредитованою відповідно до цього Закону освітньою програмою.

Пунктом першим частини третьої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Пунктом 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.

За формою довідки про здобувача освіти, наведеної у додатку 9 до вказаного Порядку, у ній зазначається, зокрема, така інформація: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України Про освіту - ТАК/НІ.

Нормативне визначення поняття послідовності поточного здобуття освіти у законі відсутнє, однак зі змісту норм частини другої статті 10 Закону України Про освіту розуміється, зокрема, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою рівень повної загальної середньої освіти й така послідовність здобуття освіти відповідає положенням зазначеної статті.

При цьому закон передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступень вищої освіти, у тому числі бакалавр, та видається документ про вищу освіту, зокрема, диплом бакалавра. З моменту отримання документа про вищу освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем.

Верховний Суд у постанові від 29.10.2025 року по справі № 200/5372/24 сформував висновок про те, що послідовність здобуття освіти відповідає положенням частини другої статті 10 Закону України Про освіту, у разі здобуття особою першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, який є вищим за раніше здобутий ним рівень повної загальної середньої освіти. На такий висновок суду не впливають обставини справи стосовно того, що позивач раніше вже навчався у вищому навчальному закладі за рівнем вищої освіти бакалавр й був з нього відрахований, оскільки передбаченого законом документа про вищу освіту позивач не отримував, а отже не вважається таким, що здобув вищу освіту ступеня бакалавр й, відповідно, продовжуючи навчатись в іншому навчальному закладі за рівнем освіти фаховий молодший бакалавр, здобуває освіту не порушуючи послідовності.

Також, Верховний Суд у вищезазначеній постанові зробив висновок про те, що заклад вищої освіти, в якому станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин навчався позивач, в силу своїх повноважень в ЄДЕБО, не має технічної можливості для формування та видання позивачу довідки з іншим, аніж у спірних відносинах, змістом відомостей щодо поточного здобуття освіти, порушення або непорушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає Міносвіти. Формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

VІІ. ОЦІНКА СУДУ

Так, згідно матеріалів справи, МОН, вказують про те, що ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку, саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».

Виписка з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи щодо ОСОБА_1 містить інформацію, що період його навчання у Донецькому державному університеті внутрішніх справ становить з 01.09.2019 року до 01.08.2022 року, в той час як статус відрахованого він набув 26.08.2021 року.

Виписка з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи щодо ОСОБА_1 містить інформацію, що його відрахування з закладу освіти відбулось за невиконання вимог навчального плану.

Встановлено, що у 2019 році позивач вступив до Донецького державного університету внутрішніх справ та навчався там певний час.

Відповідно до наказу Донецького юридичного інституту МВС України (на підставі наказу МВС України від 12 квітня 2021 року № 260 було змінено його тип та перейменовано на ДонДУВС) від 16 серпня 2019 року №323 о/с ОСОБА_1 був зарахований на навчання до Донецького юридичного інституту МВС України (далі ДЮІ МВС України) за спеціальністю 081 «Право» (заочна форма навчання) з 01 вересня 2019 року, для здобуття освітнього рівня бакалавр.

Згідно з наказом ДонДУВС від 26 серпня 2021 року № 450 ОСОБА_1 , студента 2-го курсу факультету № 4 ДонДУВС було відраховано з Університету на підставі п. 4 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту», а саме за невиконання індивідуального навчального плану.

Отже, 16.08.2019 року позивач вдруге для отримання освітнього рівня бакалавр зарахований до Донецького державного університету внутрішніх справ та 26.08.2021 року, при цьому відрахований за невиконання вимог навчального плану.

Отже, за фактом вступу позивача до Донецького юридичного інституту МВС України на перший курс освітнього ступеня «бакалавр» позивач відповідну освіту не здобув, передбачений законом документ про вищу освіту позивач не отримував, а отже не вважається таким, що здобув вищу освіту ступеня «бакалавр» або «спеціаліст».

На підставі викладеного, зважаючи на те, що позивач не вважається таким, що здобув вищу освіту ступеня «бакалавр» або «спеціаліст», тому у цьому випадку не порушена відповідна послідовності, а дані, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо позивача є невірними.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов до висновку, з метою ефективного захисту прав позивача, враховуючи положення ч2 ст. 9 КАС України, про часткове задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправними дій Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до відомостей про ОСОБА_1 до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, в графу «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - «Так, не порушує» та в частині зобов`язання Міністерства освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Донецького державного університету внутрішніх справ, Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 798,72 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 .

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Донецького державного університету внутрішніх справ, Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до відомостей про ОСОБА_1 до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, в графу «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - «Так, не порушує».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Міністерства освіти і науки України рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 798,72 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач 1: Донецький державний університет внутрішніх справ (25014, м.Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 1, код ЄДРПОУ 08571423).

Відповідача 2 : Міністерство освіти і науки України (01135, м.Київ, пр. Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 06.07.2026 року.

Суддя В.В. Ільков